Основні напрямки вдосконалення діяльності міжнародних валютних фінансових інститутів.
В даний момент проблема регулювання світового фінансового ринку полягає в тому, що світова фінансова система стала практично некерована. Міжнародні фінансові організації не в змозі забезпечити передбачуваність і надійність стану фінансових потоків, що збільшує імовірність виникнення світових фінансових криз. У зв'язку з цим виникла необхідність створення нових наднаціональних організацій чи додання вже наявним додаткових функцій, пов'язаних з посиленням координації процесів на світовому фінансовому ринку. У цьому напрямку пропонується розподіл повноважень між державними і наддержавними органами.
Основна задача урядів полягає в зборі і наданні міжнародним організаціям гранично чіткої і достовірної інформації про стан національних економік. Для цього варто ввести єдині для всіх країн стандарти бюджетної звітності про стан валютних резервів центральних банків, платіжних балансів і т.д.
Основною задачею єдиного міжнародного фінансового органа повинно стати забезпечення контролю і прогнозу стану усієї світової фінансової системи на основі аналізу наданих урядами окремих країн даних. У рамках рішення цієї задачі пропонується розширити функції МВФ, підвищивши його відповідальність за стан світової фінансової системи, розширивши повноваження по нагляду за країнами-членами, розробивши принципи їхнього поводження.
ТЕМА 13. РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНИХ ВАЛЮТНИХ УГРУПОВАНЬ
|
|
Загальні риси регіональних фінансових інститутів.
Європейський банк реконструкції і розвитку
Валютно-кредитні та фінансові організації ЄС.
Регіональні Банки Розвитку
Загальні риси регіональних фінансових інститутів.
Міжнародні та регіональні фінансові установи - це інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних економічних відносин, в тому числі валютно-кредитних і фінансових.
Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі - це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об'єкти кредитування - переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Усі вони видають кредити лише країнам-членам. Поява цих інституцій пов'язана із прискоренням у 60-ті роки розпаду світової колоніальної системи, з поширенням регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, що розвиваються. Країни, що розвиваються, здійснюють також інтенсивний пошук нових форм регіональних валютно-фінансових відносин, які враховували б їхні інтереси та сприяли розвитку їх національних економік. У зв'язку з цим виник новий тип міжнародних регіональних установ — регіональні міжнародні банки розвитку.
|
|
До регіональних фінансових інститутів переважно відносять регіональні інвестиційні банки, банки розвитку, регіональні інвестиційні корпорації. До регіональних банків розвитку належать Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Ісламський банк розвитку тощо. Регіональні банки розвитку створюються з метою сприяння переходу країн відповідного регіону до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, сприяння структурній перебудові в економіках країн-учасниць, розвитку в них підприємницької ініціативи. Серед інвестиційних інститутів - Європейський інвестиційний банк, Міжамериканська інвестиційна корпорація та Багатосторонній інвестиційний фонд, Азіатська фінансово-інвестиційна корпорація.
ЄБРР.
Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР) —міжнародна кредитна установа, створена на підставі угоди від 29 травня 1990 р. для фінансування ринкових перетворень у країнах Центральної і Східної Європи, колишнього Радянського Союзу.
|
|
Засновниками ЄБРР стали 40 країн, зокрема всі європейські держави (крім Албанії), низка неєвропейських країн (США, Канада, Мексика, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Нова Зеландія, Австралія, Південна Корея), а також Європейський Союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Загалом членом ЄБРР може бути будь-яка з країн — членів МВФ. Розпочав свої операції ЄБРР 15 квітня 1991 р.
Мета ЄБРР — підтримка країн-членів у проведенні структурних і галузевих економічних реформ, включаючи демонополізацію, децентралізацію та приватизацію, зі стратегічним завданням цілковитої інтеграції їхніх економік у світовий економічний простір шляхом:
• організації, модернізації та розширення виробничої конкурентоспроможної і приватно підприємницької діяльності, передусім малих і середніх підприємств;
• мобілізації національного та іноземного капіталу, впровадження сучасних високоефективних форм і методів управління;
• інвестицій у виробництво з метою створення конкурентного середовища і підвищення продуктивності, якості життя та поліпшення умов праці;
• надання технічної допомоги в підготовці, фінансуванні та реалізації перспективних проектів;
|
|
• стимулювання й заохочення розвитку ринків капіталу;
• реалізації великих і економічно обгрунтованих проектів, у яких заінтересовані більш ніж одна країна-реципієнт;
• сприяння екологічно безпечному розвиткові.
ЄБРР співпрацює з іншими інвесторами і кредиторами в наданні кредитів і гарантій, а також інвестуванні коштів у акціонерні капітали. Ця діяльність доповнюється кредитуванням інфраструктури або інших проектів у державному секторі, орієнтованих на підтримку ініціатив у приватному секторі.
Штаб-квартира ЄБРР розташована в Лондоні. Керівництво діяльністю ЄБРР здійснюють: Рада управляючих, Рада директорів та Президент.
У Раду управляючих — вищий розпорядчий орган ЄБРР — входять по два представники (управляючий та його заступник) від кожного учасника Банку (країни чи міжнародної організації). На щорічному засіданні Рада обирає голову — одного з управляючих, який виконує обов'язки до обрання наступного голови. Рада управляючих вирішує стратегічні, принципові питання діяльності Банку.
Рада директорів — головний виконавчий орган, до компетенції якого належать поточні питання роботи ЄБРР, а такої здійснення важливих повноважень, делегованих їй Радою управляючих. Переважно це організаційна підготовка роботи Ради управляючих, у межах її наказів — визначення політики й ухвалення рішень стосовно надаваних кредитів, гарантій, інвестицій у акціонерний капітал, заохочення кредитів, надання технічної допомоги, затвердження бюджету ЄБРР.
Президент ЄБРР (нині Жан Лембєр) обирається на чотири роки Радою управляючих більшістю голосів. Президент ЄБРР керує поточною діяльністю ЄБРР під наглядом Ради директорів. Він не бере участі в голосуваннях, але в тих випадках, коли голоси розділяються порівну, має право вирішального голосу. Він може брати участь у засіданнях Ради управляючих та головує на Раді директорів.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 228; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!