ТЕМА 11. СВІТОВІ ВАЛЮТНІ КРЕДИТНІ ТА ФІНАНСОВІ РИНКИ. РИНКИ ЗОЛОТА
Світові фінансові потоки та світові фінансові центри.
Світовий кредитний ринок та фінансовий ринок. Євроринок.
Світові ринки золота та операції з золотом.
Світові фінансові потоки та світові фінансові центри.
Про високий рівень розвитку фінансової системи ринкової економіки наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. як у національному, так і в міжнародному масштабі, свідчать такі процеси:
· високий ступінь концентрації фінансових ресурсів на макроекономічному рівні;
· висока мобільність та взаємозв'язок фінансових ринків на базі новітніх інформаційних технологій;
· багатоманітність фінансових інструментів макро- та мікроекономічної політики;
· глобалізація фінансових відносин.
Міжнародні фінанси являють собою сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів, необхідних для здійснення ЗЕД державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами.
Рух грошових потоків у світовому господарстві здійснюється за такими напрямами:
· взаємовідносини між господарюючими суб'єктами різних країн;
· взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;
· взаємовідносини держави та суб'єктів світогосподарських зв'язків з міжнародними фінансовими інституціями.
Суб'єктами міжнародних фінансових відносин виступають таким чином уряди, підприємства, фірми, банки, установи, фізичні особи.
|
|
|
Світові фінансові потоки обслуговують міжнародну торгівлю товарами, послугами, перерозподіл капіталів та робочої сили між країнами.
Головними каналами руху фінансових потоків є:
· валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг;
· зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;
· операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;
· валютні операції;
· фінансове сприяння іншим країнам та державні внески в міжнародні організації.
Фінансові потоки, забезпечуючи міждержавний перерозподіл грошових коштів, виконують такі головні функції:
· сприяють іноземному інвестуванню;
· активізують операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;
· розширюють діапазон валютних операцій.
У цілому перерозподіл фінансових коштів у світовому масштабі забезпечує зростання конкуренції та ефективніше використання виробничих потужностей та інших ресурсів економічного розвитку.
Світові фінансові центри
Фінансовий центр — це осередок організацій (банків, бірж, фінансових і страхових компаній тощо), які або надають фінансові послуги, або самі потребують їх, причому тут пропонуються глобальні послуги й можуть укладатися глобальні фінансові угоди.
|
|
|
Важливою ознакою фінансового центру є наявність рамкових умов. Це насамперед законодавство, що сприяє припливові капіталу, а також розвинута інфраструктура, нерухомість, транспортна мережа та людські ресурси. Фінансові центри повинні виконувати комунікаційну функцію. Особливого значення в сучасних умовах набуває централізація каналів передачі й обробки інформації. Саме це дає змогу створювати віртуальні ринки.
Світові фінансові центри є складовими міжнародних ринків капіталу, які можуть функціонувати лише за умови концентрації капіталу в багатьох розвинутих фінансових центрах. Для цього потрібна наявність принаймні трьох суттєвих факторів: створення відносного надлишку капіталу в окремих пунктах світового господарства; виникнення світових грошей, які спроможні за своїм правовим статусом забезпечити вільний рух капіталу; достатньо високий ступінь організації транснаціональних та міжнаціональних кредитно-фінансових інституцій.
Виникнення відносного надлишку капіталу в окремих центрах світового господарства тісно пов'язане з вивозом капіталу за межі національних кордонів у вигляді прямих та портфельних інвестицій, переказом в інші країни частини тимчасово вільних ресурсів та резервних фондів, наданням кредитів, субсидій тощо.
|
|
|
Проте не тільки абсолютне зростання вивозу капіталу спричинилося до створення його відносного надлишку в міжнародній сфері. Найважливішу роль відіграла нерівномірність розподілу експортованого капіталу на світовому ринку, зумовлена характером економічних відносин між країнами, політичною ситуацією у світі, ступенем вигідності капіталовкладень у різних регіонах і країнах тощо.
Сучасні світові фінансові центри створюються в місцях зосередження капіталу незалежно від того, розташовані вони в країнах — експортерах капіталу або ні. Деякі великі фінансові центри розміщені в країнах загалом бідних з погляду власних позичкових капіталів.
Нині у світі діє велика кількість різноманітних фінансових центрів, які доцільно поділити на три групи:
1) центри у країнах з розвинутою ринковою економікою;
2) центри у країнах, що розвиваються;
3) офшорні фінансові центри, що сформувалися в обох згаданих групах країн.
Лондон
На початку XIX ст. Лондон замінив Амстердам як головний світовий фінансовий центр. Подальше зростання його впливу до Першої світової війни пов'язане зі зміцненням комерційних банків. Власне як міжнародний ринок Лондон дістав розвиток лише з другого десятиріччя XX ст., утвердившись у цій ролі тільки наприкінці 50-х років. Причому, будучи національним фінансовим центром, він традиційно виступав як універсальний центр з однаково розвинутими ринками короткострокових кредитів та довгострокових позик, могутньою біржею, добре поставленою страховою та фрахтовою справою, а ставши світовим фінансовим центром, зосередив діяльність головно на чотирьох ринках: золота, валют, короткострокового та середньострокового кредиту і страхування.
|
|
|
На сучасному етапі Лондон зберігає позиції найбільшого світового фінансового центру. Консолідована вартість корпоративних цінних паперів, що перебувають в управлінні діючих тут інвестиційних інституцій, досягла близько 2,5 трлн дол. США. На другому місці — Нью-Йорк з обсягами в 2,4 трлн дол. У першу п'ятірку входять також Токіо (2,1 трлн дол.), Бостон (1,9 трлн дол.) і Сан-Франциско (0,7 трлн дол.).
Нью-Йорк
Нью-Йоркський фінансовий центр на відміну від інших фінансових центрів був і залишається тільки іноземним ринком капіталу, проте він є головним першоджерелом євродоларів.
Долар належить до розряду валют, що виконують роль світових грошей. У зв'язку з цим міжнародний доларовий ринок у Нью-Йорку немовби розчиняється у внутрішньому ринку США, чого не відбувається, наприклад, у Лондоні, оскільки долар для нього є іноземною валютою. Будь-які операції з доларами тут, навіть ті, що проводяться цілком по лінії міжнародних розрахунків, одразу підпадають під національне регулювання, що позбавляє їх міжнародних рис, притаманних євродоларовим операціям.
Нью-Йорк навряд чи зможе завоювати провідне становище серед міжнародних фінансових центрів, оскільки залишиться найближчими роками не стільки ринком, що концентрує та представляє міжнародні капітали, скільки ринком, що їх споживає.
Цюріх
Цюріхові належать провідні позиції у світі як валютному ринку та джерелу міжнародних капіталів для довгострокових вкладень. Як ринок золота він поділяє світову першість із Лондоном.
Париж
На початку XX ст. Париж був другим після Лондона світовим фінансовим центром. Як і інші фінансові центри того часу, він був національним ринком капіталу, який зріс до розмірів міжнародного завдяки величезним масштабам експорту французького капіталу за кордон. Перевищення пропозиції над попитом на капітал з боку національної промисловості робило Францію найважливішим постачальником позик у інші країни.
У міжвоєнний період роль Парижа в даній сфері міжнародних відносин звелась практично до нуля. Старий фінансовий Париж, місто грошових рантьє та банкірських родин, пішов у минуле. На його місці утворився сучасний фінансовий центр, характерна риса якого — розвиток міжнародного ринку капіталу та різке скорочення ринку іноземних капіталів.
Люксембург
Люксембург — типовий приклад світового фінансового центру нового часу.
Швидкому піднесенню Люксембурга як фінансового центру сприяли такі чинники:
• відсутність вимог на обов'язкові резерви за банківськими депозитами;
• відсутність податку на дивіденди та проценти, що отримуються за цінними паперами;
• дешевина кредитно-фінансових операцій;
• зручне географічне розташування.
Франкфурт-на-Майні
Це — один із наймолодших міжнародних фінансових центрів розвинутих країн. Здобуття Франкфуртом цього статусу пояснюється специфікою розвитку західнонімецької економіки, котра протягом усього існування ФРН зазнавала і зазнає величезної потреби в інвестиційному капіталі. Спочатку цей капітал необхідним для відбудови зруйнованого війною господарства виходу на рубежі високорозвинутої та конкурентоспроможної1 промислової держави, потім — для структурної перебудови східних земель після об'єднання Німеччини.
Введення євро стало символом нової епохи не тільки, Європи в цілому, а й для Франкфурта зокрема. Ще до введення євро Франкфурт був найважливішим після Лондона фінансовим центром Європи. Однак після розміщення в місті Європейського центрального банку міжнародне значення Франкфурта зросло. Тепер усі нитки європейської монетарної політики сходяться в одному центрі — у EURO-City Frankfurt.
Подібні фінансові центри є привабливими і для інших фінансових організацій. Очевидно, що навіть за доби електронних комунікаційних і торговельних систем, не пов'язаних з визначеними місцями, територіальний фактор, тобто близькість до ринку і його головних гравців, не втрачає свого значення.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 330; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!