Світовий кредитний ринок та фінансовий ринок. Євроринок.
Однією з важливих характеристик сучасних світогосподарських зв'язків є швидке розбухання міжнародного кредиту, перетворення міжнародного ринку позикових капіталів у центральний елемент МЕВ. Адже інтернаціоналізація виробництва та капіталу, розширення сфери діяльності ТНК потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансування відносно незалежних від національних систем. Саме тому досить значного розвитку набув міжнародний ринок позикових капіталів як система відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінансових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іноземним контрагентам.
Міжнародний ринок позикових капіталів не лише продовжує зростати абсолютно, а й характеризується постійною зміною структури і вдосконаленням механізму. Так, ще в 70-х роках, у зв'язку з енергетичною кризою, різко зросла роль деяких країн, що розвиваються, на світових ринках позикового капіталу, однак невдовзі їх значення тут помітно послабло. А криза платоспроможності переважної більшості країн, що розвиваються, призвела до їх практичного витіснення з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. Це зумовило появу тенденції до сек'юритизації— переважання на ринку позикових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабливими для представників промислово розвинених країн.
|
|
СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК
Світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.
Під світовим фінансовим ринком треба розуміти складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію національних та міжнародних ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами бізнесу. Це глобальний механізм, що забезпечує балансування світового попиту і пропозиції на капітал.
Структурні елементи світового фінансового ринку
Світовий фінансовий ринок становить складну, внутрішньо структуровану систему. Хоча єдина, загальноприйнята класифікація цієї системи ще не склалася, найчастіше виділяють чотири головні елементи світового фінансового ринку — валютний ринок, ринок боргових зобов'язань, ринок титулів (або прав) власності та ринок похідних фінансових інструментів (деривативів).
Сукупність кредитно-фінансових установ акумулює величезні маси грошових ресурсів по всьому світові. Потім ці ресурси через кредитні та інвестиційні механізми перерозподіляються між країнами, даючи потужний імпульс подальшому зростанню концентрації та централізації капіталу.
|
|
Світові потоки фінансових ресурсів під впливом конкурентної боротьби через інституційний механізм світового фінансового ринку спрямовуються в ті сфери та регіони світової економіки, де на них відчувається найбільший попит, а отже є можливість отримати найбільші прибутки.
Світові ринки золота та операції з золотом.
Економічне значення золота полягає в його використанні протягом великого історичного періоду як грошового товару поряд з іншими благородними металами, а з кінця XIX ст. — монопольно. Тривалий час золото було основою грошової і валютної систем. Однак з часом, у результаті офіційної демонетизації, золото вийшло з грошового і валютного обігу й осіло в скарбах, а операції з цим благородним металом здійснюються на особливих ринках.
У світі є спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється регулярна купівля-продаж його, — ринки золота (золоті аукціони).
Золото на ринки поставляється у вигляді стандартних зливків:
• зливків міжнародного зразка в 400 тройських унцій (12,5 кг) з пробою, не менше 995;
|
|
• великих зливків з пробами від 900 до 916,6 і вагою в кілька кілограмів;
• малих зливків від 990 до 1005 г;
Об'єктами операцій на ринках золота є також золоті монети, як старого карбування, так і сучасні ювілейні та сувенірні монети.
Вільний ринок золота виник після Другої світової війни. У 1961 р. було організовано Золотий пул, до якого увійшли США та провідні країни Західної
Європи. Мета пулу — підтримувати ціну золота на вільному ринку на офіційному рівні. Він функціонував до 1968 р.
На зміну Золотому пулу в 70-ті роки прийшли золоті аукціони — продаж золота на публічних торгах. Такі аукціони періодично проводилися МВФ, урядами США, Індії, Португалії та ін.
Наприкінці 90-х років намітилася тенденція продажу золота центральними банками ряду країн і МВФ з метою поновлення своїх валютних резервів.
Загалом останнім часом центральні банки ряду країн приступили до досить масованого збуту золотих активів. Це пояснюється тим, що з часом ключова роль у забезпеченні гарантій стабільності національних валют все більше відводиться не золоту, а стабільності й силі власних економік та економік країн-емітентів і постачальників резервних валют.
|
|
Простежується тенденція, коли провідні країни світу, особливо емітенти резервних валют, поки що не наважуються реалізувати свої золоті запаси, а деякі країни, що розвиваються, користуючись тимчасовими зниженнями цін на світових ринках, активно закуповують благородний метал.
Слід зазначити, що на діяльність світових ринків золота впливає подвійний статус цього металу, який, будучи цінним стратегічним сировинним товаром, одночасно є реальним резервним і фінансовим активом.
Залежно від характеру державного регулювання ринки золота поділяються на чотири основні категорії:
• глобальні, з ліберальним режимом державного регулювання (Лондон, Цюрих, Франкфурт, Чикаго, Гонконг);
• національні, з ліберальним режимом державного регулювання (Мілан, Париж, Ріо-де-Жанейро);
• регіональні, з жорстким режимом державного регулювання (Афіни, Токіо);
• "чорні" (Бомбей, Каїр).
Провідними ринками вважаються ринки Лондона, Цюриха та США.
Лондонський ринок золота діє з 20-х років XX ст. Його ключовими учасниками є члени клубу золотих брокерів Лондону, до якого входять банки "N.M. Rotshild and Sons", "Samue Montague", "Republic Mays London", "Standart Chartered Bank", "Mocatta Group", "Deutsche Sharps Picksley".
Ціни Лондонського ринку вважаються найбільш репрезентативними, вони використовуються як інформаційний орієнтир для різноманітних розрахунків, порівнянь та закладаються у довгострокові контракти.
Сьогодні функціонує понад 50 ринків золота:
• 11 — у Західній Європі (Цюрих, Париж, Лондон, Женева та ін.);
• 14 — в Америці, в тому числі 5 — у США;
• 19 — в Азії;
• 8 — в Африці.
Юридична власність на національні золоті запаси в більшості країн належить центральним банкам, казначействам або спеціальним державним установам (фондам). Франція, наприклад, зберігає золоті
запаси в Центральному банку, в Італії вони розділені між Банком Італії та валютним бюро Міністерства фінансів.
Найбільшими власниками золота є США, Німеччина, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди. На промислово розвинуті країни припадає близько 83 % світових централізованих запасів золота. Великим власником золота є Міжнародний валютний фонд.
Цей благородний метал використовується в електронній промисловості для створення комп'ютерів і космічної апаратури. Досить зазначити, що тільки електронна індустрія Японії використовує щороку понад 50 т золота. Близько 65 т іде на зубопротезування. Все інше осідає в приватних колекціях, сховищах та використовується для карбування монет.
Найбільшим у світі видобувачем золота є Південно-Африканська Республіка, яка щорічно дає понад 22 % загальносвітового видобутку золота, у 1970 р. — 79 %. У цій галузі на 39 шахтах і рудниках, більшість з яких знаходиться на глибині 2— 4 км, працює понад півмільйона осіб.
Досить значним видобувачем золота був у свій час Радянський Союз.
Мы поможем в написании ваших работ! |