ТЕМА 8. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ.
Поняття міжнародних розрахунків.
Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішніх угод.
Форми міжнародних розрахунків.
Поняття міжнародних розрахунків.
Під міжнародними розрахунками розуміють систему організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери та імпортери. Міжнародні розрахунки — це система організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародні розрахунки здійснюються переважно у безготівковій формі. Основними посередниками в міжнародних розрахунках виступають банки, між якими виникають кореспондентські відносини. На основі міжбанківських кореспондентських відносин відбувається рух валюти між різними країнами.
Міжнародні розрахунки обслуговують платежі за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з торгово-економічними та іншими відносинами між організаціями, підприємствами і окремими особами різних країн.
Особливості міжнародних розрахунків:
1. На противагу внутрішніх регулюються не лише національними нормативними і законодавчими актами, а й міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями;
2. Здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів, з другого, - нормальне функціонування міжнародних товарно-грошових відносин можливе лише за умови вільного обміну національної валюти на інші, тобто за умови конвертованості валюти;
|
|
|
3. У країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження, що безпосередньо впливають на зовнішньоторговельні розрахунки.
У процесі міжнародної торгівлі можуть виникати такі типи ризиків: 1. Для експортера: економічні (неплатоспроможність покупця, небажання платити, затримка платежів, ризик неприйняття товару); валютні (курсовий ризик, трансфертний ризик); транспортні (ушкодження товарів); політичні (заборона ввезення-вивезення товару, конфіскація, економічна ситуація в країні тощо). 2. Для імпортера (крім перекладених ризиків експортера): несвоєчасність поставки, незадовільна якість товарів, втрата авансу тощо.
Під час складання валютно-фінансових та платіжних умов зовнішньоекономічних контрактів переважно інтереси експортера і імпортера є протилежними. Експортер хоче отримати максимальну виручку в найкоротший термін, а імпортер зацікавлений у виплаті найменшої суми валюти, в найшвидшому отриманні товару і оплати після реалізації.
Історично склалися такі особливості міжнародних торгових розрахунків:
1. Імпортери, експортери та їх банки вступають в певні відокремлені від зовнішньоторгового контракту відносини, пов'язані з оформленням, пересиланням, обробкою товаро-розпорядчих і платіжних документів, здійсненням платежів.
|
|
|
2. Міжнародні розрахунки регулюються нормативними документами і законодавчими актами, а також міжнародними банківськими правилами та звичаями.
3. Міжнародні розрахунки — об'єкт уніфікації, що зумовлено інтернаціоналізацією господарських зв'язків, універсалізацією банківських операцій (так, у Женеві в 1930—31 pp. Прийняті міжнародні Вексельна і Чекова конвенції).
4. Міжнародні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобто здійснюються проти фінансових і комерційних документів.
До фінансових документів належать прості і переказні векселі, чеки, платіжні розписки. Комерційні документи:
• рахунки-фактури;
• документи, які підтверджують відвантаження або відправку товару;
• страхові документи;
• інші документи — сертифікати, які посвідчують походження, вагу, кількість, якість товарів, а також митні і консульські рахунки.
Банк перевіряє зміст і комплектність цих документів.
5. Міжнародні платежі здійснюються в різних валютах, тому вони тісно пов'язані з валютними операціями, купівлею, продажем валюти. На ефективність їх проведення впливає динаміка валютних курсів.
|
|
|
Міжнародні платежі пов'язані з більшим ризиком, ніж внутрішні, з ряду причин.
По-перше, вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами. Такий ризик при обміні іноземної валюти є найвищим у випадку, коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил, що характерно сьогодні для більшості валют.
По-друге, при міжнародних платежах є ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти даної країни конвертувати її у валюту іншої країни внаслідок обмеження, накладеного урядом.
По-третє, є ризик невиконання зобов'язання, або несплати. У цьому випадку боржник не має змоги заплатити кредиторові. Хоча такий ризик може мати місце і при внутрішніх платежах (на відміну від валютного обміну і ризику некон-вертованості), він більш ймовірний при міжнародних платежах, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобов'язання, в іншій країні потребує більше коштів і часу, а успіх менш ймовірний, ніж у випадку з місцевим боржником.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 232; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!