Систему консультативно-дорадчих органів і служб прийнято називати апаратом Президента України.
12. Порядок формування, структура та повноваження Адміністрації Президента України.
Формально всі ці органи і служби є рівними між собою. Але на практиці на вершині ієрархії консультативно-дорадчих органів при главі держави знаходяться адміністрації (секретаріати, канцелярії, управління) президентів. Не є винятком і Україна, де головним консультативно-дорадчим органом у відповідній системі виступає Адміністрація Президента України.
Отже, апарат Президента України складається з :
1) Адміністрації Президента України;
2) інших допоміжних органів і служб.
Схожі системи допоміжних органів і служб при главі держави існують і в інших країнах світу.
Для прикладу: у Польщі - Канцелярія Президента Польщі, у Франції - апарат Єлісейського палацу.
Адміністрація Президента України була створена в 1991 р., майже одночасно із запровадженням посади президента в Україні.
За цей час Адміністрація Президента України пройшла складний шлях свого утвердження та розвитку й нині продовжує модернізувати свій правовий статус.
Як відомо, 13 грудня 1991 р. новообраний Президент України Л.М. Кравчук видав Розпорядження № 2 «Питання Адміністрації Президента України», яким затвердив Положення про Адміністрацію Президента України. Вплив Адміністрації Президента України посилився починаючи з 1994 р., коли цей орган став центром підготовки проектів правових актів та інших рішень глави держави.
|
|
|
З 24 січня 2005 р. до 25 лютого 2010 р. у зв'язку з реорганізацією цей орган мав назву Секретаріат Президента України. Правовий статус діючої Адміністрації Президента України був урегульований Указом Президента України «Про Положення про Адміністрацію Президента України» від 2 квітня 2010 р. № 504.
Відповідно до його положень Адміністрація Президента України є постійно діючим допоміжним органом, основним завданням якого є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення главою держави визначених Конституцією України повноважень.
Очолює Адміністрацію Президента України глава Адміністрації Президента України, який призначається та звільняється з посади главою держави. Окрім того, глава Адміністрації Президента України спрямовує та координує діяльність штатних і позаштатних радників Президента України.
Слід звернути увагу, що правовий статус, зокрема, повноважєння Адміністрації Президента України визначаються не лише згаданим Указом від 2 квітня 2010 р. № 504, а й іншими актами чинного законодавства. Зокрема, законами України «Про державну службу», «Про Рахункову палату», «Про джерела фінансування органів державної влади» та ін.
|
|
|
Основним призначенням Адміністрації Президента України є:
1) стратегічне планування заходів глави держави;
2) прогнозування основних тенденцій розвитку соціальної, політичної, економічної, культурної сфери суспільства.
Метою діяльності цього органу є забезпечення прозорої, публічної та ефективної реалізації повноважень Президента України на засадах верховенства права.
Повноваження Адміністрації Президента України визначені в Положенні про Адміністрацію Президента України, затвердженому Указом від 2 квітня 2010 р. № 504.
До них віднесено:
1) здійснення аналізу політичних, економічних, соціальних, гуманітарних та інших процесів, що відбуваються в Україні й світі, та підготовку на розгляд Президентові України за результатами такого аналізу пропозицій з питань формування внутрішньої та зовнішньої політики України;
2) підготовку пропозицій щодо здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю України;
3) забезпечення здійснення Президентом України представництва держави у міжнародних відносинах тощо.
Завдання, функції та повноваження Адміністрації Президента України визначають її внутрішню побудову (структуру).
|
|
|
Указом Президента України від 5 квітня 2011 року № 352 «Деякі питання Адміністрації Президента України» було затверджено граничну чисельність працівників цього органу - 514 штатних одиниць і визначено таку його структуру:
1) глава Адміністрації Президента України;
2) перший заступник глави Адміністрації Президента України;
3) два заступники глави Адміністрації Президента України;
4) радники Президента України, в тому числі радник Президента України - представник Президента України у Конституційному Суді України;
5) радник Президента України - керівник Головного управління з питань безпекової та оборонної політики;
6) радник Президента України - керівник Головного управління з питань судоустрою;
7) радник Президента України - керівник Головного управління з питань діяльності правоохоронних органів;
8) радник Президента України - керівник Головного управління з питань міжнародних відносин;
9) радник Президента України - керівник Головного управління Державного протоколу та Церемоніалу;
10) радник Президента України - керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації;
11) радник Президента України - керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань;
|
|
|
12) прес-секретар Президента України;
13) прес-служба;
14) головні управління;
15) управління, які є самостійними структурними підрозділами Адміністрації.
13. Конституційно-правовий статус Ради національної безпеки і оборони України та порядок формування її персонального складу.
Правовий режим національної безпеки і оборони та його належне функціонування є обов'язковою умовою існування, розвитку та самозбереження будь-якої держави світу.
Національна безпека традиційно характеризується як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства від існуючих і можливих внутрішніх і зовнішніх загроз в усіх сферах суспільних відносин.
Забезпечення національної безпеки і оборони є важливою функцією Української держави та справою усього Українського народу.
Повний перелік суб'єктів забезпечення національної безпеки України визначає стаття 4 Закону «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. Ними є:
1) Президент України;
2) Верховна Рада України;
3) Кабінет Міністрів України;
4) Рада національної безпеки і оборони України;
5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
6) Національний банк України;
7) суди загальної юрисдикції;
8) прокуратура України;
9) місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
10) Збройні Сили України;
11) Служба безпеки України;
12) Служба зовнішньої розвідки;
13) Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;
14) громадяни України, об'єднання громадян.
Цей перелік суб'єктів забезпечення національної безпеки і оборони не є вичерпним. До них, окрім Українського народу, який не визначено в законі, також слід віднести й Конституційний Суд України, народних депутатів України, політичні партії, інститути громадянського суспільства, ЗМІ тощо.
Пріоритетним суб'єктом забезпечення національної безпеки і оборони України є глава нашої держави - Президент України.
Відповідно до Конституції та законів України, Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і голова Ради національної безпеки і оборони України здійснює загальне керівництво у сферах національної безпеки та оборони України.
Так, ч. 2 ст. 102 Конституції України визначає, що Президент України є гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності України.
З метою правового забезпечення цієї стратегічної функції Конституція України уповноважує главу держави:
1) забезпечувати державну незалежність і національну безпеку (п. 1 ч. 1 ст. 106 Конституції);
2) бути Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;
3) призначати на посади та звільняти з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;
4) здійснювати керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави (п. 1 ч. 1 ст. 106 Конституції);
5) очолювати Раду національної безпеки і оборони України (п. 18 ч. 1 ст. 106 Конституції), яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони (ч. 2 ст. 107 Конституції);
6) вносити до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни й у разі збройної агресії проти України приймати рішення про використання Збройних Сил України й інших утворених відповідно до законів України формувань (п. 19 ч. 1 ст. 106 Конституції);
7) приймати відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції) тощо. При цьому велику частину своїх безпекових і оборонних завдань, функцій і повноважень Президент України реалізує через діяльність Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО).
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 107 Конституції України, РНБО є координаційним органом при Президентові України, на який Основним Законом покладається координація та контроль діяльності органів виконавчої влади у сферах національної безпеки і оборони.
Отже, РНБО є допоміжним органом при Президентові України зі спеціальною компетенцією, діяльність якого дозволяє главі держави повно й ефективно забезпечувати правовий режим національної безпеки і оборони.
На виключну важливість РНБО в апараті Президента України та її самостійний конституційно-правовий статус вказує і те, що РНБО - єдиний орган у системі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, які створює Президент України, чий правовий статус Конституція України, закріплює в самостійній статті, а законодавець деталізує його в спеціальному Законі «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 року.
Положення про РНБО містяться і в інших законах:
- «Про основи національної безпеки України»;
- «Про правовий режим надзвичайного стану»;
- «Про правовий режим воєнного стану»;
- «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»;
- «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави»;
- «Про державну таємницю»;
- указах Президента України, зокрема, в Указі Президента від 14 жовтня 2005 року № 1446 «Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України» тощо. Тобто правовий статус РНБО на сьогодні комплексно закріплюється в системі нормативно-правових актів, що вказує на виключну важливість цього органу в механізмі держави.
Первинним елементом конституційно-правового статусу РНБО є встановлений Основним Законом порядок формування її персонального складу. Оскільки легітимність РНБО визначається саме легітимністю її формування. Відповідно до ч. 1 ст. 107 Конституції України, головою РНБО за посадою є Президент України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов'язків голови РНБО на період до обрання і вступу на пост новообраного глави держави здійснює Голова Верховної України.
Персональний склад РНБО формує Президент України. Окрім того, згідно зі ст. 107 Конституції України, до складу РНБО за посадою входять:
1) Прем'єр-міністр України;
2) міністр оборони України;
3) Голова Служби безпеки України;
4) міністр внутрішніх справ України;
5) міністр закордонних справ України.
У засіданнях РНБО також може брати участь голова Верховної Ради України.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
14. Функції та повноваження Ради національної безпеки і оборони України.
Важливою складовою конституційно-правового статусу РНБО є її завдання, функції та компетенція.
Реалізуючи покладені на неї Конституцією та законами України завдання у сфері забезпечення національної безпеки і оборони, РНБО здійснює функції, визначені в ст. З Закону «Про Раду національної безпеки і оборони України», а саме:
1) вносить пропозиції Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої та зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;
2) координує та здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;
3) координує та здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та під час виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
Отже, основними функціями РНБО є:
- програмні;
- нормопроектні;
- організаційно-правові;
- координаційно-мобілізаційні;
- контрольні;
- стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки і оборони України.
Окрім названих функцій, РНБО здійснює й низку інших:
- науково-дослідних;
- інформаційно-аналітичних;
- кадрових;
- матеріально-технічного та фінансового забезпечення тощо.
Задля реалізації цих функцій РНБО наділена законодавчо визначеними повноваженнями, тобто системою прав і обов'язків, які визначають компетенцію РНБО.
Компетенція РНБО системно визначається в ст. 4 Закону «Про Раду національної безпеки і оборони України». О сновн ими вид ами повноважень РНБО щодо виконання покладених на неї завдань і функцій є:
1) програмн і повноваженнями у сфері національної безпеки і оборони, а саме щодо визначення:
- стратегічних національних інтересів України;
- концептуальних підходів і напрямів забезпечення національної безпеки і оборони України у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технічній, екологічній, інформаційній та інших сферах.
2) повноваження щодо нормопроектного забезпечення діяльності Президента України у сфері національної безпеки і оборони, а саме щодо:
- розроблення державних програм, доктрин, проектів правових актів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів і документів з питань національної безпеки і оборони;
- удосконалення проекту закону про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони;
- ініціювання розроблення нормативних актів і документів з питань національної безпеки і оборони;
- підготовка питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації.
3) повноваження організаційно-правового (інституційного) змісту в сфері національної безпеки і оборони:
- вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;
- здійснення заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних і реальних загроз національним інтересам України.
4) повноваження щодо координації мобілізаційних робіт у сфері національної безпеки і оборони:
- координує переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;
- координує діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;
- координує діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та під час виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
5) контрольні повноваженнями, а саме:
- залучає контрольні, інспекційні та наглядові органи, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю прийнятих РНБО рішень, введених у дію указами Президента України;
- здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;
- контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану тощо.
6) повноваження у сфері організації відповідних наукових досліджень :
- подає Президентові України пропозиції щодо доручень, пов'язаних із вивченням конкретних питань і здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;
- узагальнює практику застосування та результати перевірок розроблених нею нормативних актів і документів з питань національної безпеки і оборони.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 233; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!