Основними зовнішньополітичними повноваженнями Президента України є:
1) представлення держави у міжнародних відносинах;
2) здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави;
3) ведення переговорів і укладення міжнародних договорів України;
4) прийняття рішення про визнання іноземних держав;
5) призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;
6) прийняття ввірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав.
Порядок реалізації зовнішньополітичних повноважень Президента України деталізується в законах України «Про міжнародні договори», «Про дипломатичну службу» та ін., а також міжнародними договорами України.
8. Правозахисні, програмні, правотворчі, контрольні та арбітражні повноваження Президента України.
П равозахисні повноваження займають важливе місце в системі повноважень Президента України. Адже Президент України, згідно з ч. 2 ст. 102 Конституції України, є гарантом прав і свобод людини і громадянина, тобто центральним суб'єктом у державі, який зобов'язаний утверджувати і гарантувати права і свободи людини в Україні. Враховуючи те, що права та свободи людини і громадянина, а також гарантії цих прав визначаються виключно законами України, Президент України наділений повноваженнями щодо:
1) ініціювання відповідних законопроектів;
2) ветування законів, прийнятих Верховною Радою України, насамперед з мотивів недотримання прав і свобод людини.
|
|
|
До того ж Президент України у своїх посланнях до народу та щорічних і позачергових посланнях до Верховної Ради України визначає загальні засади гуманітарної політики. Президент України також зобов'язаний своєчасно реагувати на звернення громадян, зокрема й ті з них, що стосуються порушення прав людини.
Поряд із цим глава держави наділений не лише загальними, а й спеціальними повноваженнями щодо захисту прав і свобод людини. Насамперед особистих прав людини - права на свободу, на громадянство тощо.
Для здійснення правозахисної діяльності Президент України наділений і виключними повноваженнями щодо:
1) прийняття до громадянства України і надання притулку в Україні (п. 26. ч. 1 ст. 107 Конституції України);
2) здійснення помилування (п. 27 ч. 1 ст. 107 Конституції України).
Наступними повноваженнями Президента України є його програмні повноваження. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 106 Конституції України, глава держави звертається з посланнями до народу та зі щорічними і позачерговими посланнями до парламенту про внутрішнє і зовнішнє становище України.
Очевидно, що послання глави держави мають програмний характер і визначають пріоритети і перспективи розвитку суспільства та держави у межах правового поля, їм належить особлива роль у безпосередній реалізації стратегічних принципів і положень Конституції України як документа, що визначає середньострокові та довгострокові цілі та цінності в усіх сферах суспільного та державного життя. Послання Президента України конкретизують положення Основного Закону та пристосовують механізми їх реалізації до конкретного історичного періоду й викликів і завдань, що постають перед Україною на кожному з етапів її розвитку.
|
|
|
Слід відзначити доктринальний характер послань Президента України до народу та парламенту, що передбачає задіяння у підготовці відповідних документів потенціалу наукового та експертного середовища (наприклад, Національного інституту стратегічних досліджень.
Найбільш масштабними і значущими для реалізації завдань і функцій Президента України є його правотворчі повноваження. Зміст правотворчих повноважень Президента України полягає в реалізації своєї компетенції шляхом видання відповідних правових актів.
Конституція України у ч. 3 ст. 106 встановлює, що глава держави видає укази та розпорядження, які є обов'язковими на території України. Таким чином, глава держави приймає нормативно-правові та розпорядчі акти.
|
|
|
У першому випадку глава держави здійснює нормотворчу діяльність - створює нормативно-правовий акт, а в другому - правотворчу діяльність - приймаючи один із видів правових актів.
Утім правотворча діяльність Президента України, тобто створення ним або участь у створенні норм права, є набагато ширшою за своїм змістом і формами реалізації.
Розрізняють як безпосередню нормотворчість Президента України, так і його пряму чи опосередковану участь у інших видах правотворчої діяльності, зокрема, у законодавчому процесі. До останньої слід також відносити і доктринальну правотворчість глави держави, яка здійснюється насамперед через уже згадувані послання Президента до народу та до парламенту.
У першому випадку Президент України згідно зі своїми конституційними повноваженнями, визначеними у частині першій статті 106 Конституції України, видає укази та розпорядження.
У другому випадку Президент України:
а) бере безпосередню участь у законодавчому процесі та реалізує своє конституційне право законодавчої ініціативи та право накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою України;
|
|
|
б) програмує та стимулює нормотворчість інших суб'єктів нормотворчої діяльності, здійснюючи послання до народу України та до Верховної Ради України, а також надаючи доручення та директиви відповідним суб'єктам. Відповідні документи у більшості випадків мають не нормативний, а програмний (стратегічний чи тактичний) характер. Але їх виконання передбачає розроблення та (або) прийняття відповідних нормативно-правових актів, або ж їх проектів, а саме розроблення законопроектів, прийняття Кабінетом Міністрів України постанов і розпоряджень тощо.
Слід звернути увагу на те, що Конституція України встановлює механізм контрасигнування актів Президента України. Інститут контрасигнування актів глави держави діє в багатьох державах світу, але єдності поглядів щодо його правової природи та стандартів унормування в конституційному законодавстві не існує. Як правило, інститут контрасигнування розглядають як механізм конституційного обмеження владних повноважень глави держави або ж колективної відповідальності за реалізацію правового акта глави держави.
Конституція України встановлює, що акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 ч. 1 ст. 106, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Підписання акта Президента України відповідними суб'єктами є необхідною умовою набрання ним чинності.
Для забезпечення виконання своїх повноважень Президент наділяється правом видавати укази і розпорядження, що є обов'язковими до виконання на всій території України. Ці акти мають створюватись на основі Конституції і законів України, їм відповідати, спрямовуватися на виконання їх положень.
Укази і розпорядження Президента України виступають правовою базою видання органами виконавчої влади їх актів.
За юридичними ознаками укази і розпорядження Президента можуть бути нормативними, в яких містяться або правила поведінки загального характеру, розраховані на багаторазове застосування, або індивідуальні, що стосуються конкретних відносин чи осіб і мають одноразовий характер (призначення на посаду, нагородження).
У більшості держав світу глава держави, уособлюючи державу та будучи символом єдності нації, наділений контрольними й арбітражними повноваженнями. Президент України також здійснює контрольні й арбітражні повноваження, які дозволяють йому ефективно реалізовувати завдання та функції, покладені на нього Конституцією України.
Будучи гарантом Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Президент України наділений повноваженнями щодо:
1) законодавчої ініціативи та ветування законів, прийнятих Верховною Радою України;
2) звернення до Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, чинних міжнародних договорів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Тим самим Президент України уповноважений здійснювати контроль за конституційністю правових актів та гарантувати принцип верховенства Конституції України, а також контролювати забезпечення конституційних прав і свобод людини, не допускати звуження обсягу цих прав чи їх порушення.
Окрім того, Президент України, будучи главою держави, знаходиться над усіма органами державної влади України, без огляду на приналежність їх до тієї чи іншої гілки влади. Це обумовлює здійснення Президентом України арбітражних повноважень, які мають «квазісудовий» характер і передбачають застосування главою держави до визначеного кола суб'єктів чітко встановлених Основним Законом конституційних санкцій у зв'язку з порушенням чи невиконанням ними Конституції України.
Здійснюючи свої арбітражні повноваження, Президент України:
1) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;
2) звільняє з посади Генерального прокурора України;
3) припиняє громадянство України;
4) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
5) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.
Реалізація названих повноважень глави держави передбачає застосування санкцій, які часто мають негативні політичні наслідки для суб'єктів конституційної відповідальності. Тому їх іще визначають як політико-правові санкції.
9. Кадрові та нагородні повноваження Президента України.
К адрові повноваження Президента України полягають в призначенні та звільненні вищих посадових осіб у державі та членів колегіальних органів, чий статус визначено в Конституції України. При цьому призначення цих суб'єктів може здійснювати Президент України як одноособово, так і за згодою Верховної Ради України.
Кадрові повноваження Президента України є важливою складовою політики глави держави у сфері державного будівництва та забезпечення національної безпеки і оборони України. Тому частина з кадрових повноважень Президента України згадувалась у комплексній характеристиці його попередніх повноважень.
Основними кадровими повноваженнями Президента України є:
1) призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;
2) внесення за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;
3) внесення до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
4) призначення на посаду та звільнення з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;
5) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;
6) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
7) вносення до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
8) призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України.
9) призначення на посаду і звільнення з посади за поданням Кабінету Міністрів України голів місцевих державних адміністрацій.
Окрім того, виключно Президент України повноважний присвоювати:
а) вищі військові звання;
б) вищі дипломатичні ранги;
в) інші вищі спеціальні звання та класні чини.
Наприклад, саме указами Президента України відповідно до Закону України «Про державну службу» присвоюються 1-3 ранги державної служби для 1 категорії держслужбовців. Це повноваження Президента України споріднене, але не тотожне з його нагородними повноваженнями.
Незалежно від форми державного правління, глава держави наділений нагородними повноваженнями, зміст яких полягає в нагородженні державними і президентськими відзнаками. При цьому президенти, на відміну від монархів, можуть нагороджувати виключно світськими державними нагородами і відзнаками.
В Україні глава держави, згідно Конституції України:
1) нагороджує державними нагородами;
2) встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними.
Державні нагороди України і їх види, підстави і порядок їх присвоєння встановлюються чинним законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 р. державні нагороди є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 157; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!