Функції та повноваження Верховної Ради України.
Верховна Рада - парламент України здійснює низку функцій, напрямів діяльності і має для їх реалізації відповідні повноваження, передбачені Конституцією України. Визначення парламенту як органу законодавчої влади обумовлено насамперед назвою однієї з його функцій (законодавчої), яка є пріоритетною, провідною, але далеко не єдиною функцією.
Отже, функції Верховної Ради України - це основні напрями діяльності українського парламенту.
Множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу законодавчої влади. Вона зумовлена тим, що парламент, як і інші органи державної влади, у властивих йому формах бере участь у здійсненні низки функцій держави:
- об'єктних, зумовлених змістом діяльності держави (політичної, економічної, соціальної, культурної, інформаційної, екологічної);
- інших функцій, зокрема «технологічних», владних функцій (законодавчої, установчої тощо).
Серед основних функцій Верховної Ради України слід виокремити:
- представницьку;
- установчу;
- законодавчу;
- програмну;
- безпекову;
- оборонну;
- зовнішньополітичну;
- бюджетно-фінансову,
- контрольну,
- арбітражну,
- кадрову та ін.
Відповідні функції Верховної Ради України є взаємодоповнюючими і знаходять своє продовження та реальне втілення у правотворчій і правозастосовній діяльності, яка здійснюється на реалізацію системи повноважень, визначених у статті 85 та інших статтях Основного Закону. Охарактеризуємо відповідні повноваження Верховної Ради України.
|
|
|
Пріоритетними у системі повноважень парламенту слід вважати його права та обов'язки, спрямовані на здійснення установчої влади парламенту, зокрема:
- внесення змін до Конституції;
- призначення загальнодержавного референдуму;
- законодавче регулювання суспільних відносин;
- призначення виборів представницьких органів державної влади і органів місцевого самоврядування;
- встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних одиниць тощо.
1) п. 1 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплює за Верховною Радою України повноваження вносити зміни до Основного Закону в межах і в порядку, які встановлено розділом XIII Конституції України. Відповідне повноваження парламенту отримало свій розвиток у статтях 154-159 Конституції України, у главі 26 «Розгляд законопроектів про внесення змін до Конституції України» Закону «Про Регламент Верховної Ради України», інших правових актах.
Слід ураховувати, що внесення парламентом змін до Основного Закону диференціюється залежно від предмета конституційної ревізії. Так, законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділів І «Загальні засади», III «Вибори. Референдум» і XIII «Внесення змін до Конституції України», попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії за нього проголосувало не менше ніж дві третини від конституційного складу парламенту. Натомість внесення змін до розділів І, III, XIII Конституції відбувається за більш жорсткою процедурою, яка передбачає подання відповідного законопроекту до парламенту Президентом України або не менше ніж двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і за умови його прийняття не менше ніж двома третинами від конституційного складу парламенту, винесення його на всеукраїнський референдум, призначуваний Президентом України.
|
|
|
2) повноваження Верховної Ради України щодо визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, яке узгоджується з конституційними повноваженнями Президента України на здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави (п. 3 ч. 1 ст. 106 Конституції) та Кабінету Міністрів України на здійснення внутрішньої та зовнішньої діяльності України (п. 1 ст. 116 Конституції).
Реалізуючи відповідні повноваження, Верховна Рада України ухвалила 1 липня 2010 року Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», який визначив основні принципи внутрішньої політики України у сфері:
|
|
|
- розбудови державності;
- розвитку місцевого самоврядування;
- стимулювання розвитку регіонів;
- формування інститутів громадянського суспільства, національної безпеки і оборони;
- економічній;
- соціальній;
- гуманітарній;
- екологічній;
- техногенної безпеки,
а також засади зовнішньої політики України.
3) призначення виборів Президента України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також виборів до органів місцевого самоврядування. Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 85 Основного Закону, Верховна Рада України призначає вибори Президента України у строки, передбачені ч. 5 ст. 103 Конституції України. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п'ятого року його повноважень, а у разі дострокового припинення повноважень Президента України - у період дев'яносто днів із дня припинення повноважень.
Верховна Рада України також наділена установчими повноваженнями щодо призначення чергових і позачергових виборів до органів місцевого самоврядування (п. 30 ч. 1 ст. 85 Конституції України) та призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 28 ч. 1 ст. 85 Конституції України).
|
|
|
4) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміни меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.
5) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності. Реалізуючи ці повноваження, парламент ухвалив Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та ін.
Повноваженням Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні (ст. 75 Конституції) є прийняття законів України.
Предметом законодавчої діяльності парламенту є прийняття законів України:
- з питань, віднесених ст. 92 Основного Закону до виключного регулювання законом;
- з інших питань, віднесених до компетенції Верховної Ради України, зокрема з питань, визначених у частині першій ст. 85 Конституції України.
Порядок здійснення законодавчої діяльності Верховною Радою України регулюється Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України від 10 лютого 2010 року.
Установча функція парламенту тісно пов'язана з його програмною діяльністю щодо законодавчого затвердження:
- деталізованих планів подальшої розбудови країни;
- розвитку різних сфер державного та суспільного життя на середньо - та довгострокову перспективу.
Відповідно до повноважень, визначених у п. 6 ч. 1 ст. 85 Основного Закону, Верховна Рада України затверджує загальнодержавні програми, спрямовані на:
- економічний;
- науково-технічний і соціальний;
- національно-культурний розвиток, а також охорону довкілля.
До повноважень Верховної Ради України у сфері національної безпеки і оборони ст. 85 Конституції України відносить:
- оголошення за поданням Президента України стану війни й укладення миру;
- схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України (п. 9 ч. 1 ст. 85 Конституції України);
- затвердження протягом двох днів із моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
- затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;
- схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України.
Важливе місце в системі функцій і повноважень Верховної Ради України займає її правосуб'єктність у сфері зовнішньополітичної діяльності. Парламент України уповноважений:
- визначати засади зовнішньої політики (п. 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України);
- схвалювати рішення про надання військової допомоги іншим державам (п. 23 ч. 1 ст. 85 Конституції України) тощо;
- надавати у встановлений законом строк згоду на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсацію міжнародних договорів України (п. 32 ч. 1 ст. 85 Конституції України).
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до ч. 1 ст. 9 Основного Закону, є частиною національного законодавства України. Це дає підстави відносити відповідне повноваження Верховної Ради України одночасно й до повноважень у сфері парламентського контролю.
Важливими для життєдіяльності всієї країни є повноваження Верховної Ради України в бюджетно-фінансовій сфері:
1) затверджувати Державний бюджет України;
2) вносити зміни до нього та інші повноваження.
Державний бюджет України на наступний рік приймається у формі закону України, а його проект розробляється з урахуванням основних прогнозних макропоказників економічного та соціального розвитку України на наступний бюджетний період із зазначенням показників:
- обсягу валового внутрішнього продукту;
- індексів споживчих цін;
- прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік і на кінець року;
- прогнозованого рівня безробіття та інших показників.
і подається в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України Урядом. Представлення Державного бюджету на наступний рік здійснюється на пленарному засіданні Верховної Ради України міністром фінансів України.
Реалізуючи свою бюджетну функцію, парламент України також:
3) здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України;
4) приймає рішення щодо звіту про його виконання.
Відповідний контроль Верховна Рада України здійснює як безпосередньо (щомісячні, щоквартальні, річні звіти), так і через спеціальний орган. Від імені Верховної Ради України, згідно зі ст. 98 Конституції України, контроль за використанням коштів Державного бюджету України здійснює Рахункова палата. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України за попередній рік розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України не пізніше ніж у двотижневий строк із дня отримання висновку Рахункової палати про використання коштів Державного бюджету.
5) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.
6) затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату (п. 35 ч. 1 ст. 85 Конституції України).
Реалізація основних функцій і повноважень Верховної Ради України залежить і від ефективності здійснення нею парламентського контролю, який реалізується парламентом:
- безпосередньо (на пленарних засіданнях, через парламентські комітети, народних депутатів України);
- через Рахункову палату (бюджетно-фінансовий контроль);
- через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини в Україні) у межах, визначених Основним Законом.
Частина перша статті 85 Конституції України встановлює систему повноважень Верховної Ради України, реалізація яких забезпечує здійснення нею функцій парламентського контролю:
1) Верховна Рада України повноважна щодо прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менше ніж однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;
2) п. 11 ч. 1 ст. 85 Основного Закону закріплює компетенцію парламенту України розглядати та приймати рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, а п. 13 цієї ж статті - здійснювати контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції. Так, відповідно до частини першої статті 87 Основного Закону, Верховна Рада України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Прийняття резолюція недовіри, згідно з ч. 4 ст. 115 Конституції України, має наслідком відставку Кабінету Міністрів України;
3) Верховна Рада України наділена повноваженнями заслуховувати щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;
4) Верховна Рада України наділена повноваженнями висловлювати недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади (ч. 1 ст. 85 Основного Закону).
Контрольні функції парламенту отримують свій розвиток у його арбітражних повноваженнях, коли Верховна Рада України по суті стає «квазісудовим» органом:
- у разі вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину Верховна Рада України повноважна усунути главу держави з поста в порядку особливої процедури (імпічменту) (п. 10 ч. 1 ст. 85 Конституції);
- дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції або законів України.
Для парламенту України притаманні й кадрові повноваження, які ще іноді називають інституційними, оскільки вони пов'язані з формуванням інститутів держави, чи державотворчими функціями.
Ст. 85 Конституції наділяє Верховну Раду України вагомими кадровими повноваженнями, які вона реалізує самостійно:
- призначення на посади та звільнення з посад голови та інших членів Рахункової палати;
- призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;
- призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
- висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;
- призначення третини складу Конституційного Суду України;
- обрання суддів безстроково.
Спільно з Президентом України:
- надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;
- надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України голови Антимонопольного комітету України, голови Фонду державного майна України, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;
- надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України тощо.
Система функцій і повноважень парламенту України змінюється відповідно до змін у суспільному та державному житті країни.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 480; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!