Економічні права і свободи людини і громадянина в Україні.
Суттєве місце в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина посідають економічні права та свободи, які визначають можливість людини створювати матеріальні й особисті нематеріальні блага, володіти ними та здійснювати господарську діяльність.
До основних економічних прав і свобод людини і громадянина Конституція України відносить:
- право приватної власності (ст. 41);
- право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42);
- право на користування об'єктами права державної, комунальної власності (ст. 41) та власністю Українського народу (ст. 13).
Отже, економічні права та свободи людини і громадянина - це нормативно визначена міра можливої поведінки або діяльності людини та громадянина в економічній сфері суспільних відносин, пов'язана з правовим режимом власності та господарської діяльності.
Ці конституційні права отримали свій комплексний розвиток у чинному цивільному та господарському законодавстві України.
Первинним, базисним економічним правом, що визначає економічні основи суспільного і державного ладу України, є право приватної власностіабо ж право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю,результатами свєї інтелектуальної, творчоїдіяльності (ст. 41), що набувається в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Цивільний кодекс України визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У чинному законодавстві України об'єктами права приватної власності визначаються матеріальні (рухоме та нерухоме майно) та особисті нематеріальні цінності (блага): твори науки, літератури і мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналістичні пропозиції, знаки для товарів і послуг тощо.
|
|
|
Суб'єктами власності в Україні є фізичні та юридичні особи, Українська держава, територіальні громади (комунальна власність) і, очевидно, Автономна Республіка Крим. Формою здійснення правовідносин, пов'язаних із реалізацією права приватної власності, є володіння, користування і розпорядження матеріальними й особистими нематеріальними цінностями (благами) з метою задоволення соціально-економічних потреб людини і громадянина.
Водночас Основний Закон застерігає, що власність зобов'язує не завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, не погіршувати екологічну ситуацію та природні властивості землі. Тобто використання права приватної власності для завдання шкоди та збитків іншим особам та їх законним правам, а також на шкоду інтересам суспільства та держави є неприпустимим.
|
|
|
Держава гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений власності, та декларує непорушність права приватної власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної потреби, на підставі й у порядку, встановленими законом, і за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з подальшим повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Тож націоналізація та реприватизація об'єктів права приватної власності є неконституційною.
Конфіскація як форма відчуження приватної власності може застосовуватися виключно за рішенням суду як додаткові санкції в адміністративній і кримінальній юридичній відповідальності.
Наступним важливим економічним правом є право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42).
За змістом це право дозволяє здійснювати на свій ризик діяльність, що передбачає отримання прибутку;
за суб'єктами - це право належить всім громадянам України, іноземцям і особам без громадянства, за винятком депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, суддів та ін.
|
|
|
Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, упереджує зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію. Зокрема, в Україні діє Антимонопольний комітет, який зобов'язаний забезпечувати конкурентність підприємницької діяльності в державі та запобігати утворенню штучних монополій.
Конституція України також покладає на державу обов'язок захищати права споживача, здійснювати контроль за якістю та безпечністю продукції й усіх видів послуг і робіт, сприяти діяльності громадських організацій споживачів. Тобто держава забезпечує соціальний характер підприємницької діяльності в Україні.
Похідним від права власності є й право громадян України користуватися об'єктами права державної та комунальної власності для задоволення своїх потреб (ч. 3 ст. 41) та власністю Українського народу (ст. 13), але це право є лише різновидом права власності та потребує свого законодавчого закріплення і належного теоретичного обґрунтування.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 172; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!