Тема 3. ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
План лекції
3.1. Мета і принципи правової охорони
3.2. Охорона прав на об'єкти промислової власності
3.3. Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності
3.4. Охорона об'єктів авторського права і сумісних прав
3.5. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном
3.6. Система захисту прав інтелектуальної власності
3.7. Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності
Мета і принципи правової охорони
Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелектуальна власність не є винятком. Однак способи охорони прав інтелектуальної власності відрізняються від таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріальний об'єкт власності досить помістити під «замок» чи приставити до нього охоронця, то для охорони об'єктів права інтелектуальної власності такі засоби непридатні.
Основним способом охорони в цьому випадку є видача автору або іншому суб'єкту права інтелектуальної власності охоронного документа — патенту чи свідоцтва на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється.
Охорона, яка надається інтелектуальній власності законами України, сприяє збільшенню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій, зростанню інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що призводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підвищення культурного рівня громадян.
|
|
|
Суть охорони прав інтелектуальної власності полягає в тім, що автор (розробник) об'єкта права інтелектуальної власності, або інша визнана законом особа, одержує від держави виключні права на створений об'єкт, як правило, на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності — патентом чи свідоцтвом.
Автор, який одержав охоронний документ, наприклад патент на винахід, почуває себе впевнено, оскільки його права охороняються законом. Тепер він може розкрити свій винахід для широкого кола осіб на предмет використання ними цього об'єкта на законних підставах.
Якби автор не мав охоронного документа, то він, швидше за все, не розкрив би даний винахід, ніхто не зміг би скористатися ним і предмет винаходу залишився б невідомим. Крім того, закріплене охоронним документом присвоєння особистих (немайнових), а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть, єдиний спосіб отримання вигоди автором через використання об'єкта права інтелектуальної власності самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати за винагороду.
|
|
|
Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном «захист прав інтелектуальної власності». Ми будемо розрізняти поняття «правова охорона» і «правовий захист». Підставою для цього служить те, що, по-перше, ці дві дії виконують різні завдання, а, по-друге, здійснюються різними організаційними структурами.
Охороною (набуттям) прав з видачею охоронного документа займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) — адміністративні та судові органи. Хоча, якщо розглядати це питання з наукової точки зору, то поняття «правовий захист» у цьому контексті є складовою більш широкого поняття «правова охорона».
Основні принципи правової охорони:
1) принцип охороноздатності (об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам латентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним);
2) принцип визнання за правовласником виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності;
3) принцип додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників);
4) принцип додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і суспільства – з іншого, шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встановленням розумного строку дії охоронного документа.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 199; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!