Державна законодавча база та система управління інтелектуальною власністю
2.3.1 Законодавчі акти України про інтелектуальну власність
Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV «Право інтелектуальної власності»), Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, в Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі, «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на зазначення походження товарів, «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про авторське право і суміжні права», «Про захист економічної конкуренції», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».
Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.
У випадку, коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають міжнародні договори, до яких приєдналася Україна. На сьогодні Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері.
|
|
2.3.2 Державна система управління інтелектуальною власністю
За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності (рис. 2.1).
За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України.
|
|
Рис. 2.1. Структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності
Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство освіти і науки України делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України і є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічні зазначення, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо.
|
|
Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він удосконалює законодавчу і нормативну бази, міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо.
До сфери управління Державного департаменту інтелектуальної власності включено:
- Українськийінститут промислової власності;
- Українськеагентство з авторських і суміжних прав;
- Інститут інтелектуальної власності і права;
- Державне підприємство «Інтелзахист».
У структурі Державного департаменту Інтелектуальної власності є також підрозділ державних інспекторів з питань інтелектуальної власності.
Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і надають експертний висновок.
|
|
Охоронний документ — патент або свідоцтво — видає Державний департамент інтелектуальної власності.
Укрпатент має філію — Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг, що здійснює патентний пошук, надає інформаційні послуги.
Головною функцією Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням автора здійснює підготовку до державної реєстрації об'єктів авторського права і суміжних прав та до видачі автору охоронного документа — свідоцтва. Важливою функцією УААСПу є надання допомоги авторам щодо захисту прав у разі їх порушення.
Інститут інтелектуальної власності і права виконує функцію:
- підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності;
- готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності «Інтелектуальна власність»;
- підвищує кваліфікацію патентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на інтелектуальної власності, державних службовців, викладачів тощо.
Державне підприємство «Інтелзахист» опікується питаннями боротьби з порушеннями прав на об'єкти інтелектуальної власності, причому більшою мірою – суміжними правами.
|
|
Головним завданням державних інспекторів з питань інтелектуальної власності є попередження правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Інспектори є повноважними представниками Державного департаменту інтелектуальної власності у регіонах України.
На рис. 2.1 представлені також громадські організації, що безпосередньо переймаються питаннями інтелектуальної власності і з якими тісно співпрацює Державний департамент інтелектуальної власності.
Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності має міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.
Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація патентних повірених України. За чинним законодавством саме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам з питань правової охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціоналізаторам посильну допомогу в їх діяльності.
Українська асоціація власників товарних знаків опікується інтересами правоволодільців знаків.
2.4 Міжнародна система інтелектуальної власності
Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є понад двадцять договорів, які регулюють правовідносини у сфері промислової власності, авторського права і суміжних прав. Україна продовжує роботу щодо приєднання до Міжнародних договорів.
Основні договори про захист інтелектуальної власності:
- Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів.
- Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми через супутник.
- Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм.
- Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів.
- Найробський договір про охорону олімпійського символу.
- Паризька конвенція про охорону промислової власності.
- Договір про патентне право (РLТ).
- Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.
- Договір про закони про торговельні марки.
- Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів.
- Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних схем.
- Договір ВОТВ про авторське право.
- Договір ВОІВ про виконання і фонограми.
Глобальні договори системи охорони:
- Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з
метою патентної процедури.
- Гаазька угода про міжнародну реєстра цію промислових зразків.
- Лісабонська угода про захист зазна чень місця походження виробів та їх міжна
родної реєстрації.
- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків.
- Договір про патентну кооперацію.
Договори про класифікації:
- Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових зразків.
- Ніццька угода про міжнародну реєстрацію товарів і послуг для реєстрації знаків.
- Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію.
- Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних елементів.
Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна.
Головними завданнями ВОІВ є:
- поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівноправності;
- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в
усьому світі;
- модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.
Контроль за виконанням угод здійснюють керівні органи ВОІВ.
Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів:
- Генеральної Асамблеї;
- Конференції;
- Координаційного комітету;
- Міжнародного Бюро ВОІВ (секретаріату).
Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави — члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації — країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ.
На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ.
Членами Координаційного комітету є 72 країни, утому числі Україна. Координаційний комітет — це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.
Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет — щорічно.
Очолює ВОІВ Генеральний директор, який обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву «Міжнародне Бюро» і знаходиться у Женеві (Швейцарія).
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 219; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!