Еволюція інтелектуальної власності
Міністерство освіти І НАУКИ україни
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Український державний хіміко-технологічний університет»
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ
“ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ”
Дніпропетровськ ВНЗ «УДХТУ» 2008
Міністерство освіти І НАУКИ україни
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Український державний хіміко-технологічний університет»
С.О. КІЖАЄВ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ
“ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ”
Затверджено на засіданні кафедри хімічного машинобудування.
Протокол № від . . 200 р.
Дніпропетровськ УДХТУ 2008
ББК 32.81
П52
УДК 658.512.2 (075.8)
Конспект лекцій з курсу “ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ”:/Кіжаєв С.О. – Дніпропетровськ: ВНЗ «УДХТУ», 2008. – с.
ISBN 5-217-00016-3
Укладач: С.О. Кіжаєв, канд. техн. наук
Відповідальний за випуск В.І. Ситар, канд. техн. наук
Навчальне видання
Конспект лекцій з курсу
“Інтелектуальна власність”
Укладач: КІЖАЄВ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
Редактор Л. М. Тонкошкур
Коректор Л. Я. Гоцуцова
Підписано до друку . .2008. Формат 60´84 1/16. Папір ксерокс № 2. Друк різограф. Умовн.–друк. арк. Облік.–вид. арк. . Тираж 100 пр. Зам. №__________
______ВНЗ «УДХТУ», 49005, Дніпропетровськ – 5, просп. ім. Гагаріна, 8._____
|
|
|
Свідоцтво ДК № 303 від 27.12.2000 р.
Видавничо-поліграфічний комплекс ІнКомЦентру
Зміст
Стор.
Вступ ………………………………………………………………………. 5
Тема 1. І НТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУ-
ЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ……………………..
Тема 2. СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ …………
Тема 3. ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ …………………………………………………………….
Тема 4. КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ………………………………………… ……..
ВСТУП
Інтелектуальна власність (англ. Intellectual property) - у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.
Відношення до інтелектуальної власності в світі двояке й широко дискутуються і в наші часи. Законодавство країн, які визнають права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї творчої діяльності, або передавати ці права іншим особам за узгодженням. Але, як показали конфлікти між США і Китаєм, інтелектуальна власність – не та концепція, що має всесвітнє визнання.
|
|
|
Талант також не завжди залежить від установленої державою монополії. З недавнім поширенням патентних законів на обчислення багато індивідуальних програмістів живуть у страху перед судовими позовами від великих корпорацій, що претендують на «володіння» найпростішими технологіями, такими, як буфер прокручування. Кому це приносить користь? Звичайно не творцям! Закони про інтелектуальну власність із самого початку були написані скоріше для видавців і інших могутніх фірм, чим для творчих особистостей. Останні часто виявляють, що їхні інтереси дуже погано захищаються інтелектуальною власністю. А зовнішня політика деяких країн і сьогодні безпосередньо направлена на те, щоб нав'язати іншим націям підпорядкування своїй власній програмі інтелектуальної власності.
Україна відноситься до тієї більшості країн світу, які визнають право інтелектуальної власності і сьогодні вона шукає нові можливості свого розвитку. Яке місце в світі вона займає і які в неї можливості?
Відомий київський філософ Володимир Нікітін обґрунтував цікаву теорію, згідно якої існують два типи країн. Перші існують відповідно до теорії прогресу: яскрава історія, харизматичні політики, великі звершення. Другі – відповідно до теорії балансу: фактично відсутні героїчна історія та великі правителі; постійні хитання й балансування між різними векторами й факторами. До першої групи вчений відніс більшість країн Європи, Росію і США, до другої – Швейцарію, Канаду і Україну.
|
|
|
Як виявилося, закладені в основу цієї моделі «прогрес» або «баланс»не впливають на добробут громадян. Швейцарія завдяки своєму пацифізму й нейтралітету в усіх загальноєвропейських процессах сьогодні стала фінансовим та економічним центром світу і перетворилася на країну – осередок капіталу. Капітал і банківська сфера в поєднанні з державним протекторатом стали тими інструментами, які дали змогу створити модель національно-економічної самоідентифікації швейцарського суспільства. Спільна ідея об’єднала суспільство й дозволила йому швидко та ефективно розвиватися.
Україна – також країна, яка балансує. Нам поки нема чим особливо зацікавити своїх західних і східних сусідів. Багато хто не розуміє значення України або не сприймає її всерйоз. Ми приречені постійно балансувати між Сходом і Заходом, Європою і Азією, християнством і ісламом, Донецьком і Львовом. Двоїста сутність України невикорінна. Будь-яка спроба перевести її на рейки історичного прогресу й примусити розвиватися динамічно, яскраво, в одному з цивілізаційних контекстів обов’язково спричинить вибух, розкол країни. Тому потрібно думати про те, як конструктивно використовувати наше балансування і як конвертувати слабкі сторони в сильні.
|
|
|
У природі швейцарського феномена лежить використання ренти за збереження капіталу та банківської таємниці. В результаті Швейцарія вийшла в число процвітаючих і стабільних країн. Будь-яка країна, яка знайде можливість гарантувати безпеку чи запропонувати дієвий механізм, унікальні умови для суспільно важливої сфери, приречена на успіх. Що ж може бути «фішкою» України? Де те начало, яке зцементовує, сповнює значення і надає ваги?
Україна могла б стати благодатним краєм для інтелектуалів, а інтелект, нові технології – тим капіталом, який цементуватиме державу й зміцнюватиме її значення та становище в світі. Промисловий переворот, первинне нагромадження капіталу, модернізація, індустріалізація – це все ланки економічного процесу, який залишився в історії. Фінансові та біржові ігри – день сьогоднішній. Україна повинна намагатися зазирнути в день завтрашній – в основу інформаційного суспільства, головним елементом якого стане авторське право, його захист і максимально ефективне використання як в окремо взятій країні, так і в усьому світі.
Швейцарія змогла побудувати своє суспільство на отримані ренти з фінансового капіталу. Україна, передбачаючи розквіт інформаційного суспільства, може стати країною, де рента працюватиме і створюватиме «ренту-штрих», базуючись на інтелектуальних розробках, інтелектуальному капіталі, «економіці знань». Нам просто необхідно створити комфортні умови для людей з ідеями, вчених, аби вони наповнювали й перерозподіляли інтелектуальну ренту. На першому етапі Україна могла б створити власну національну систему захисту інтелектуальної власності й механізми її економічного використання на благо суспільства та майбутніх поколінь. А потім ця система могла б покласти початок глобальній системі захисту інтелектуального середовища й створення цілісного механізму її ефективного використання.
Тема 1. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
План лекції
1.1. Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності
1.2. Еволюція інтелектуальної власності
1.3. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави
1.1. Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності
Інтелектуальна діяльність – це творч а цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, неповторне або унікальне.
Для людини характерні два види творчості — художня і технічна.
Результатом художньої творчості є літературні і художні твори, які використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини та формування світогляду.
Результат технічної творчості — це винаходи, торговельні марки, комер-ційні таємниці тощо, які сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності та забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг. Вони застосовуються переважно в сфері виробництва товарів і надання послуг.
За історичною традицією результати технічної творчості називають “об'єктами права промислової власності”, або «промисловою власністю».
Інтелектуальною власністю вважається не результат творчої діяльності, а право на цей результат, тобто закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.
Право інтелектуальної власності складається з двох груп прав: майнових і немайнових.
До майнових відносяться права: на використання об'єкта інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання та перешкоджати неправомірному використанню об'єкта інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання. Майнове право на об'єкт права інтелектуальної власності здебільшого обмежене у часі.
До нематеріальних — право на авторство, право на недоторканність твору тощо. Немайнове право у часі не обмежене, тобто воно вічне.
Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає перехід права на річ, і навпаки. Право інтелектуальної власності відноситься до групи нематеріальних активів.
Еволюція інтелектуальної власності
Інтелектуальна власність може приносити прибуток або іншу користь, але спочатку потрібно вкласти значні кошти на створення об’єкта промислової власності, набуття прав на нього та доведення до робочого стану. Недобросовіс-ний конкурент, що скористається готовим об'єктом промислової власності, матиме конкурентні переваги перед правовласником, оскільки він не несе витрат на створення та підтримання чинності зазначеного об'єкта.
Вперше на це звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Вже на початку XIV століття королівською владою почали надавати особливі привілеї особам, які займалися створенням нових виробництв. Така підтримка прийняла форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Це давало розробнику конкурентну перевагу, а королівство одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню економіки. Такі права закріплювалися патентною грамотою.
Іншим об'єктом промислової власності, історія якого виходить з глибини століть, є торговельні марки (знаки). Такі знаки у вигляді символів зображувалися ремісниками на товарах, що виготовлялися ними, або ставилися скотарями як «клеймо» на тварині і реалізували важливий елемент законодавства про торговельні марки, що діє донині, а саме: фіксували зв'язок між товаром і виробником.
1.2.1. Еволюція авторського права і суміжних прав
Після винаходу Гуттенбергом у XV столітті друкарського верстата різко зріс обсяг продажів, а, отже, дохід друкарів і продавців. Тому автори книг порушили питання про захист своїх прав. Внаслідок цього в Англії в 1709 році парламентом був прийнятий відомий Статут королеви Анни — перший закон про авторське право. Закон забезпечував автору виключне право друкувати і публікувати книгу протягом 14 років від дати першої публікації, а також передавати це право торговцю.
Наприкінці XVIII століття закладений фундамент французької системи авторського права. На відміну від англійської – в ній права автора інтерпретуються як авторські права, якими автор користується все життя. Однак в обох системах авторські права розглядалися, по суті, як. майнові права.
Наступний імпульс розвитку авторського права додали філософи Німеччини, зокрема Еммануїл Кант. Вони бачили в авторському праві не просто форму власності, що забезпечує економічну вигоду для автора, а щось більше — частину своєї особистості. Ця ідея призвела до створення системи немайнових або моральних прав, тобто інтелектуальної власності.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 177; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!