Охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав

Охорона авторських прав за кордоном здійснюється відповідно до Бернської кон­венції про охорону літературних і художніх творів (1886 р.), до якої приєдналася Україна.

В основу Бернської конвенції покладено три принципи:

- принцип національного режиму полягає в тому, що твори, створені в одній країні-учасниці, повинні отримувати в інших краї-нах-учасницях таку ж охорону, яка надається в цих країнах творам своїх громадян;

- принцип автоматичної охорони означає, що охорона за національним режимом нада­ється автоматично без будь-яких формальних умов реєстрації тощо;

- принцип незалежності охорони полягає в тому, що охорона надається в країнах-учас­ницях незалежно від наявності охорони в кра­їнах походження твору.

Міжнародно-правова охорона суміжних прав здійснюється на підставі Римської кон­венції 1961 року.

За цією Конвенцією охоро­няються права виконавців (протидія фіксації та прямій передачі в ефір чи доведенню до загального відома їх виконань без згоди вико­навця), права виробників фонограм (дозволя­ти чи забороняти відтворення фонограм, а також ввезення та розповсюдження примір ників без їхнього дозволу), права організацій мовлення (дозволяти чи забороняти ретран­сляцію, фіксацію і відтворення їхніх програм).

Основним принципом Римської конвен­ції є принцип національного режиму. Так, виконання охороняється за національним ре­жимом країни-члена, якщо воно мало місце в іншій країні, що домовляється. Охорона фо­нограми надається за національним режимом країни-члена за умови, якщо виробник фонограм є громадянином іншої країни, що до­мовляється; перший запис звуку зроблено в іншій країні, що домовляється; фонограма вперше опублікована в країні, що домовля­ється.

Кожна країна, що домовляється, надає організації мовлення національний режим за умови, якщо штаб-квартира організації мов­лення знаходиться в Іншій країні-члені або, якщо передачу в ефір здійснено за допомогою передавача, що знаходиться в іншій країні — члені Римської конвенції.

Якщо міжнародним договором, учасни­ком якого є Україна, встановлено інші прави­ла охорони, ніж ті, котрі містяться в Законі України «Про авторське право і суміжні права», тоді застосовуються норми міжнародного договору.

 

     3.6. Система захисту при порушенні права інтелектуальної власності

Система захисту прав

Немає рації у створенні складної системи охорони прав, яка потребує значних витрат, і поширенні інформації про охоронні докумен­ти на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо власники цих прав не зможуть належним чином захистити свої права. Щоб у подальшо­му запобігти порушенню прав і компенсувати втрати, що виникають внаслідок їх порушення, вони повинні мати можливість захищати свої права.

Після того, як об'єкт права інтелектуаль­ної власності (ОПІВ) створено і права на нього закріплені охоронним документом, настає важливий етап у його життєвому циклі — включення до господарського обороту.

Саме на цьому етапі ОПІВ приносить правовласнику прибуток чи іншу користь – власне те, заради чого він і створений, Однак, як тільки інфор­мація про ОПІВ стає відомою недобросовіс­ним конкурентам, у них може виникнути спо­куса використати його у своїх інтересах.

Порушник прав знаходиться в більш ви­гідних умовах, ніж правовласник, оскільки не несе витрат на створення та охорону ОПІВ. Крім того, він може мати готову виробничу ба­зу для використання об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як правовласник повинен ще витратити час і ресурси на її створення. То­му порушник прав може швидше випустити нову продукцію і просунути її на ринок за ниж­чою ціною, ніж правоволоділець.

Такий розви­ток подій не тільки порушує права конкретно­го правоволодільця, але й має серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільню­ючи його соціальний і економічний розвиток та ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими країнами.

У наш час захист прав набуває особливо важливого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвитком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливими раніше. Тому без на­лежної правоохоронної інфраструктури, що за­безпечує як захист прав, так і обмеження мож­ливості одержання аналогічних прав іншими, розглянута нами раніше система правової охо­рони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

 

---

Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 169; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!