Російська журналістика 16-19 ст.



Становлення журналістики у XVIII ст. Соціально-економічний розвиток Росії кінця XVII – поч. XVIII ст. був неординарним. Росія була відсталою від Європи. Зміни –реформи Петра 1.

Перша друкована газета «Ведомости» (1702-1727) відобразила суперечності епохи петровських перетворень. З одного боку, вона стала важливим явищем національної культури. З іншого, - служила цілям пропаганди внутрішньої і зовнішньої політики уряду. Газета виходила під безпосереднім наглядом Петра I (невеликий формат, зразки кольорового друку). Переважав інформаційний характер. Періодичність, обсяг номера, формат і навіть заголовок газети не були стійкими. «Ведомости» друкувалися до 1711 р. в Москві, потім у Петербурзі. Ціна за номер становила від 2 до 8 грошей, тобто від 1 до 4 копійок (щоденний заробіток їх складача дорівнював 3 грошам).

 Так у перші десятиліття XVIII ст. єдиним різновидом періодики в Росії була газета «Ведомости». У ній були типологічні особливості у змісті, оформленні, системі жанрів, переважно інформаційних, серед яких чільну роль грала замітка.

Академічн журналістика 1728-1759 рр.. З 1728 р. видаються «Санкт-Петербурзькі відомості», З 1756 р. Московський університет почав видавництво «Московских ведомостей». У січні 1755 вийшов перший номер журналу «Щомісячні твори, до користь і звеселянню службовці».

Здійснюючи науково-просвітницькі завдання, академічна журналістика зверталася до жанрів наукової та науково-популярної статті, рецензії, нарису. Задачам освіти читача служив жанр рецензії. У них розглядалися як наукові праці, так і літературні, російські та іноземні. Академічні видання знайомили читача в жанрі нарису з історією, географією, етнографією Росії та інших країн. В газетах переважали інформаційні жанри, журнали тяжіли до аналітики.

Сатирична преса 1759-1774 рр.. гострий характер прийняла полеміка навколо функцій сатиричних та літературно-критичних жанрів. Офіційно насаджуваний погляд на завдання сатирика звеселяти читача, осміюючи загальнолюдські недоліки, знайшов теоретичне тлумачення і практичне здійснення в керованому Катериною II журналі «Всяка всячина». Демократична журналістика бачила право сатирика зображати недоліки сучасної соціальної дійсності. В області літературно-критичних жанрів демократичний напрям відстоюв право автора розглядати не тільки достоїнства, але і недоліки твору, не тільки позитивні, але і негативні явища літературного життя. Проблема громадської думки постає перед російськими та зарубіжними мислителями (Найбільш яскраве втілення боротьба полярних концепцій журналістики знайшла в полеміці М. Новикова та Катерини II).

Журналістіка останньої чверті XVIII ст. Це період наступу на сатиричну і демократичну пресу. Катерина ІІ – боротьба з інакомислячими. Багато видавців заарештували, видання закрили.

Остання чверть XVIII ст. – період інтенсивних пошуків нових ідей і форм у російській журналістиці. З'являються нові типи журналів: театральний - «Російський театр», літературно-критичний - «Московський журнал», історичний - «Російський магазин». Виникають нові типи тижневиків: критико-бібліографічний - «Санкт-Петербурзькі вчені відомості», медичний - «Санкт-Петербурзькі лікарські відомості». Формується такий різновид періодики, як альманах: літературний - «Аглая», музичний - «Кишенькова книжка для любителів музики на 1775 рік». Вперше виходить приватний краєзнавчий часопис в провінції - «Самотній пошехонець».

Орієнтувалися видань на певний контингент читачів: жіночий - «Модне щомісячне видання, або Бібліотека для дамського туалету» (1779), дитячий - «Дитяче читання для серця і розуму» (1785-1789). Посилюється увага періодичної преси до літератури, мистецтва, історії, філософії. Журнал і газета яскравіше визначають свою специфіку у змісті, оформленні, жанрах. Демократично налаштовані журналісти активно використовують аналітичні жанри, і перш за все статтю, бесіду, трактат, для поширення своїх політичних і філософських ідей.

 

Преса першій чверті XIX ст.В першій чверті XIX ст. виникло близько 150 нових періодичних видань – офіц.ійних і приватних, столичних і провінційних. Більше ніж до цього загалом.

 Заснований в 1802 р. М. Карамзіним літературно-політичний журнал «Вісник Європи» до певної міри орієнтувався на європейський досвід. Просвітницька та гуманістична спрямованість, високий професійний рівень. Журнал проіснував до 1830 р. Проурядова орієнтація видання.

До видань-довгожителів належав і «Син батьківщини», що виходив у Санкт-Петербурзі з 1812- 1852 р. Засновник і редактор журналу Н. Греч. Патріотичний задум. На титульному аркуші значилося: журнал історичний, політичний і літературний. З часом став рядовим офіціозним виданням.

Видавцями спеціальних журналів виступали державні установи: наприклад, МВС випускало «Санкт-Петербурзький журнал» (1804-1809), Академія наук - «Технологічний журнал» (1804-1815) і «Статистичний журнал» (1806, 1808). Приватні видань заявили про себе.

«Російський інвалід», заснований у лютому 1813 р. у Санкт-Петербурзі П. Пезаровіусом. Видавець вперше застосував форму розповсюдження газети: продаж на вулицях. Першим завів відділ фейлетону. Новим жанром російської преси став огляд – політичний і літературний.

1826-1855 р. Цензурний статут (1826 р.), прозваний «чавунним». Згідно зі статутом заборонялися пропускати до друку місця, які «мають двоякий сенс. Посилилися позиції урядового друку.

1825 р. видання «Московського телеграфу» (М. Польовий). Перші роки мав науково-літературний характер, потім енциклопедичний. «Московський телеграф» виступав за перетвор. вітчизняної економіки на буржуазних засадах. Було заборонено в 1834 р. за публікацію критичної рецензії.

Гонінням піддалася і «Літературна газета» А. Дельвіга. Тут Пушкін вперше викрив літератора і журналіста Ф. Булгаріна. Також в «Телескопі» поет надрукував свої фейлетони.

Політична і літературна газета «Північна бджола». Редактори Ф. Булгарін і Н. Греч поставили видання як підприємство, що приносить дохід. Зміст газети – цікавість, доступність, зорієнтовані на смаки «середнього стану». «Бібліотека для читання» була створена в 1834 р. теж як комерційне підпр. «Бібліотека для читання» і «Північна бджола» тенденція до розважальності, безпринципності, спекулятивності в журналістиці.

О. Пушкін – власний журнал (1836) «Сучасник», поклав початок типу «товстого» журналу.

Журнал «Вітчизняні записки» А. Краєвського. Активна громадська позиція журналу, його демократичний настрій, популярність і впливовість викликали підозри влади і цензурні гоніння.

В журналістиці на зміну принципової полеміки і аналізу прийшов опис окремих фактів, об'єктивізм.

 Виходу російської журналістики з періоду застою сприяли політичні події: поразка Росії в Кримській війні і смерть Миколи I. В країні почався суспільний підйом, що передує селянській реформи 1861 р.

1855-1870-х рр. В передреформене п'ятиріччя виникло понад півтори сотні нових газет і журналів. Розширився табір демократичної преси. Прикладом для інших був «Сучасник». Звернення «Сучасника» до актуальних проблем суспільного життя позитивно зустріли читачі (тираж).

Зміни у журналі «Русское слово» (1859-1866) з приходом редактора Г. Благосвєтловим. Він залучив демократично налаштованих публіцистів.

Поява «Іскри» - тонкого ілюстрованого тижневика з карикатурами, заснованого в Санкт-Петербурзі в 1859 .

19 лютого 1861 р. Олександр II підписав маніфест про скасування кріпосного права. Закон про земське самоврядування, проведена судова реформа, реформована армія, скасована рекрутчина.

 В епоху «великих реформ» з'явилися нові сатиричні, бібліографічні, педагогічні журнали, спеціальні видання з фотографії та видавничої справи, ілюстровані тижневики. На «свого» читача орієнтувалися нові дитячі, жіночі, військові журнали; виникли «народні» видання для селян і солдатів. Виходили вечірні та недільні газети. З'явилася «народна» газета, орієнтована змістом, мовою, ціною на читачів з міських міщан, ремісників.

Герцен обґрунтував мету і завдання нового для вітчизняної преси жанру – передової статті, що організує номер, що ставить актуальні суспільні проблеми.

Збільшився обсяг комерційної реклами. Поява посередника між періодичним виданням і рекламодавцем.

1880-1890-х р.«Тимчасові правила про пресу» від 27 серпня 1882. Відтепер чотири міністри вирішували питання про закриття неугодного видання. Гоніння зазнали насамперед столичні приватні демократичні журнали - «Вітчизняні записки», «Дело».

Останні десятиліття століття Росія зрівнялася з США, обігнавши європейські країни.

Разом з тим посилюється робітничий рух в країні. 1898 р. в Мінську представники марксистських гуртків оголосили про створення Російської соціал-демократичної робітничої партії.

 Помітну роль грали журнали ліберально-народницької орієнтації «Російське багатство», «Російська думка», ліберально-буржуазний «Вісник Європи». Збільшився тиражі газет.

Реклама в пресі. У 1896 р. доходи від оголошень у столичній газеті «Новий час» майже півмільйона рублів. Заголовки рекламних матеріалів тяжіли до сенсаційності, в тексті різного роду мотивація, оформлювальні прийоми для впливу на читача. Реклама розташовувалася на всіх сторінках номера.

 В кін. XIX ст. Легальний та нелегальний друк відображував складну картину суспільного життя на рубежі століття.


Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 774; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!