Перші рукописні газети. Зародження друкарства. Перша друкована періодика.
Винайдення друкарства належить німецькому друкареві з Майнца - Іоганну Гутенбергу. В 1448 Гутенберг з'явився в Майнці, де, взявши в борг 150 гульденів, продовжив роботу над вилиттям літерного набору і конструюванням друкованого верстата. Рік появи першого друкованого видання залишається предметом дискусій - називаються дати від 1445 до 1447. Перші видання, приписувані Йогану Гутенбергу, представляли невеликі листівки-календарі та підручники. На них немає вказівок імені Гутенберга і місця видання, тому існують різні версії щодо точної атрибуції і датування.
Із ранніх гутенбергівських видань збереглися так званий «Фрагмент про Страшний суд» - надрукований з двох сторін лист, що представляє собою уривок з «Сівілліних книги», латинська граматика Елія Доната (примірники якої зберігаються в Паризькій бібліотеці). Загалом перші відбитки відзначені низькою якістю друку і свідчать про те, що Гутенберг ще шукав свою модель шрифту і експериментував з набором тексту.
Найбільш відомим діянням Гутенберга стало видання так званої 42-рядкової Біблії (званої так по кількості рядків на сторінці), поява якої пов'язана з одним із найгучніших скандалів в історії книжкової справи. У 1450 р. в Майнці Іоганн Гутенберг, зайнявши чималу суму грошей у Йоганна Фуста, почав роботу над випуском своєї Біблії. Виготовлення устаткування і виливок шрифтів зажадали часу, і в 1452 р. Гутенберг знову вдався до фінансової допомоги Фуста, взявши його до справи в якості компаньйона.
|
|
|
В 1456 двотомна 42-рядкова Біблія була завершена, по праву ставши справжнім шедевром книгодрукування. Вона ж принесла йому чимало розчарувань, пов'язаних з судовою тяганиною з приводу виплати боргу. У судовому процесі «Фуст проти Гутенберга» Петер Шеффер, колишній переписувач книг і учень Гутенберга, став на бік Фуста. У результаті Гутенбергу довелося розлучитися зі своєю друкарнею і покинути Майнц.
Типографічнав фірма Фуста і Шеффера на відміну від Гутенберга, випускала свої книги анонімно, стала використовувати видавничий знак, вперше поставивши його у 1457 р. в «Майнцской Псалтирі». Петер Шеффер, один з найталановитіших художників-шрифтовики інкунабульного періоду, одружившись на дочці Фуста, невдовзі став єдиним власником друкарні і прославився якістю своєї продукції.
Своєрідним поштовхом до поширення друкарства в Європі стало руйнування Майнца і вигнання його жителів в 1462 р. Адольфом фон Нассау. Багато хто з підмайстрів і учнів Гутенберга розбрелися по містах Європи, засновуючи там друкарні і навчаючи майстерності книговидання нові покоління першодрукарів.
Ще до руйнування Майнца книгодрукування з'явилося в Страсбурзі, де Йоганн Ментеліна в 1460-1461 рр.. випустив латинську Біблію у двох томах, а в 1466 р. - так звану 49-рядкову Біблію, першу Біблію німецькою мовою, яка, незважаючи на слабкий переклад, мала популярність до появи лютерівському Біблії. Зять Ментеліна, Адольф Руш, вперше ввів в Німеччині шрифт «антиква» і, займаючись друкарською справою, став одним із справжніх подвижників німецького гуманізму.
|
|
|
В Італії перший друкарський верстат був встановлений в бенедектінском монастирі св. Схоластики в Субіако, передмісті Риму, зусиллями німецьких друкарів Конрада Свейнгейма і Арнольда Паннарца в 1465 р. Саме вони розробили антикву, яка стала шрифтом-основою для італійського книгодрукування. Незважаючи на матеріальні труднощі Паннарц і Свейнгейм до 1472 р. змогли випустити 36 книг. Незабаром книгодрукування з'явилося в Римі, де працював німецький друкар Ульріх Ган, вперше в Італії випустив книгу з гравюрних ілюстраціями, потім - у Венеції, Мілані, Неаполі, Флоренції. Якщо до появи друкованого верстата Гутенберга в Європі існувало близько 30000 книг, то до 1500 року їх число наближалося до 9 мільйонів. Доступ до письмової інформації отримали й ті, хто не належав до церковної еліти. Друковане слово стало першим засобом масової інформації і зумовило появу «друкарського і індустріального людини». Поширення друкарства, на думку Маршалла Маклюена, призвело до торжества візуально-лінійного сприйняття, до розвитку і формування національних мов і держав, до промислової революції та індустріалізації, до епохи Просвітництва та наукової революції.
|
|
|
Перші газети виходили в Страсбурзі та Аугсбурзі і датуються 1609 р., хоча виникли вони дещо раніше (в одному з номерів страсбурзької газети зазначається, що в 1609 р. вона видаватиметься «за прикладом минулих років»). Тому роком народження європейської періодики вважається за одними даними 1609 р., за іншими – 1605 р.
Газета, що друкувалася в Страсбурзі, називалася «Відомості» («Relation: Aller Furnemmen»). Виходила вона раз на тиждень і розповідала про всі видатні та визначні події, що відбувалися у Німеччині, Франції, Італії, Англії, Іспанії, Угорщині, Польщі тощо. Всі повідомлення подавалися в такому вигляді та порядку, в якому були доставлені. Того ж року в Аугсбурзі з'явилася інша щотижнева газета «Avisa Relation oder Zeitung», яку видавав Лука Шульте.
Протягом декількох подальших років подібні щотижневі видання розповсюдилися по всій Європі: у 1610 р. в Базелі, з 1615 р. - Франкфурті-на-Майні та Відні. У 1616 р. газета з'явилася в Гамбурзі, в 1617-му - в Берліні, в 1618-му - Амстердамі, в 1620-му - Антверпені, Магдебурзі, Нюрнбергу, Ростоку, Брауншвейгу, Кельні.
|
|
|
Перші газети не мали чітко визначеної назви. Місце видання і прізвище редактора-видавця переважно не вказувалися. Зміст номерів складали повідомлення з різних кінців Європи та світу, які розташовувалися на сторінці абсолютно довільно і на окремі рубрики не ділилися. Розташування матеріалу залежало від дня отримання. Кореспонденції були простим викладом фактів без жодного аналізу або коментарю. Авторська позиція проявлялася лише в окремих випадках. Газета ще не мала звичного для нас вигляду. Навіть зовні вона нагадувала книгу, формат сторінок дорівнював чверті листа. Але якість друку була низькою. Величезну кількість правописних і друкарських помилок можна пояснити поспішністю, з якою видання готувалися до друку. Папір – невисокої якості, а періодичність – переважно один раз на тиждень.
Незважаючи на зазначені недоліки, газети досить швидко завоювали популярність і набули великого поширення. До 1630 р. щотижневі газети виходили уже в 30 містах Європи. А в період з 1609 по 1700 рр. лише в Німеччині зафіксовано біля 200 різних газет.
Зі становленням періодики у Європі відбувалися видозміни зовнішнього вигляду газет та їх змісту. В назвах багатьох газет з'являються вказівки на місце видання («The London Informen»). Перші сторінки ілюструвалися віньєтками, заставками, емблемами тощо. У лівому кутку першої сторінки подавались анотації статей, там же ставилася дата.
З 1660 р. матеріал став ділитися на дві колонки. В середині XVII ст. з'явилася газетна реклама, а в 1673 р. в Гамбурзі вийшла перша газета, яка складалася лише з оголошень («Гамбурзький відомчий кур'єр»)
Перша щоденна газета Європи - «Einkommende Zeitung» («Газета, що надходить») (1650 р., Лейпциг). За іншими даними, перша щоденна газета з'явилася також у Лейпцигу, але в 1660 р. її видавав Тимотейс Ріцше під назвою «Neulaufende nachricht von Kriegs – und Weltthaendeln» («Отримані новини про військові та світові справи»). В Англії щоденна газета почала виходити в 1702 р. - «The Daily Courant» («Щоденні куранти»), Франції - 1777 р. - «Journal de Paris» («Паризька газета»), Італії - 1798 р. - «Gezzetta di Genova» («Генуезька газета»).
Що ж до журналів, то першість отримав «Journal des Savants» («Журнал учених»), який побачив світ 5 січня 1665 р. у Парижі. Редактор - Делі де Салло. Виходив спочатку раз на тиждень, потім – раз на два тижні на 12 сторінках. Матеріали подавались у формі листів. Журнал орієнтувався на наукову полеміку (до речі, наукова орієнтація - характерна особливість перших журналів). Виходив до 1828 р. Перші європейські журнали:
§ Англія. Журнал «Philosophical Transactions of the Royal Society» («Філософські праці Королівського товариства») (січень-лютий 1665 р.). Редактор - Генрі Олденберг. Виходив щомісячно. Цікаво, що з десяти публікацій, уміщених у першому номері, три були запозичені з «Journal des Savants».
§ Італія. Журнал «Il Giornale de'letterati» («Журнал літераторів») (1668 р.). Редактор - Франческо Надзарі. Створювався за зразком французького «Journal des Savants». Друкував праці з літературознавства, мовознавства та філософії і проіснував до 1679 р.
§ Німеччина. У 1682 р. професор Отто Менке починає видавати в Лейпцигу латинськомовний журнал «Acta Eruditoritum» («Наукові записки»). Останній номер вийшов друком у 1731 р.
Отже, періодичні видання до середини XVIII ст. набули великої популярності в Європі. У їх користі й необхідності вже не сумнівалися. Більше того, освічені люди підкреслювали особливе значення газети. У 1697 р. у Гамбурзі вийшла книга «Про користь газетного читання».
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 1057; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!