Індивідуальні творчі завдання
1. Доберіть і опрацюйте наукову літературу з дидактики і сформулюйте декілька правил реалізації дидактичних принципів (вибір принципів – за бажанням студентів).
2. Проаналізуйте навчальний план своєї спеціальності під кутом зору реалізації принципу систематичності і послідовності.
3. Складіть тези наукової статті Вікторова В.Г. «Основні критерії та показники якості освіти» // Вища освіта України. – 2006. №1(20). – С. 54-60. Поясніть, які чинники, на Ваш погляд, найбільш суттєво спливають на якість знань студента ВНЗ.
4. Ознайомтесь зі статтею Шевцова А. «Синергетичні принципи проектування педагогічного процесу як системи» // Вища освіта України. – 2003. - №2. – С. 115-119. Порівняйте класичний підхід у педагогіці до класифікації принципів з пропонованим автором синергетичним. Як Ви розумієте термін «нелінійне освітнє середовище з резонансним педагогічним впливом?».
Міні – модуль 2.2. Структура та особливості навчального процесу у вищій школі
Мета і пафос розвитку педагогічної науки і практики – можливість проект-тувати і здійснювати процес навчання і виховання людини з гарантованим ефектом. Іншої мети у педагогіки немає.
В.П.Беспалько
Структура навчального процесу у вищому навчальному закладі
Основним завданням навчального процесу ( від лат. «procesus» - просування вперед) у вищій школі є цілеспрямована і планомірна підготовка майбутніх фахівців різного профілю до творчої життєдіяльності у сучасному суспільстві. Навчальний процес у вищій школі – це система організації навчально – виховної діяльності, в основу якої покладено органічну єдність і взаємозв’язок викладання (діяльність викладача) і учіння (діяльність студента), спрямованих на досягнення цілей навчання, розвитку особистості студента, його підготовки до професійної діяльності. За висловом відомого дидакта, академіка Ю.К. Бабанського: «Процес навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у ході якої розв’язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку особистості.» У процесі навчання відбувається передача накопиченого попередніми поколіннями соціального досвіду і його трансформація. Навчання таким чином постає окремим, специфічним видом суспільної діяльності, перетворюється у засіб передачі соціального досвіду. Єдність викладання і учіння є об’єктивною характеристикою навчального процесу у вищій школі, адже у процесі навчання у вищій школі беруть участь два діючі суб’єкти: викладач, діяльність якого спрямована на управління навчально – пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об’єктивних і суб’єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання, та студенти, які в процесі учіння засвоюють знання, уміння та навички, регламентовані навчальними планами та програмами (схема 1).
|
|
|
|
|
|
Схема 1
Структура діяльності суб’єктів навчального процесу у вищій школі
Діяльність викладача (викладання)
| Визначення мети і завдань навчальної діяльності студентів | Формування потреб у засвоєнні знань і мотивів навчальної діяльності | Визначення змісту матеріалу, необхідного для засвоєння | Організація навчально-пізнавальної діяльності по оволодінню студентами навчальним матеріалом | Стимулювання, регулювання і контроль за навчальною діяльністю студентів | Оцінювання результатів навчальної діяльності студентів |
| Усвідомлення цілей і завдань навчально – пізнавальної діяльності | Розвиток і поглиблення потреб і мотивів навчально – пізнавальної діяльності | Осмислення нової інформації | Прояв емоційно – позитивного відношення і вольових зусиль в навчально – пізнавальній діяльності | Самоконт-роль, внесення корективів до навчально – пізнавальної діяльності | Самооцінка результатів навчально – пізнавальної діяльності |
|
|
|
Навчально –пізнавальна діяльність студентів (учіння)
Процес навчання у вищій школі визначається зовнішніми (об`єктивними) і внутрішніми (суб`єктивними) чинниками. До внутрішніх чинників слід віднести особистісні риси студента: особливості його темпераменту, характеру, мислення, пам`яті, пізнавальних можливостей, здібностей, мотивацію учіння, попередній досвід, рівень знань, стиль навчально – пізнавальної діяльності. До зовнішніх чинників відносять зміст і методи навчання, рівень професійної підготовки викладача, умови навчання у вищому навчальному закладі, соціальне оточення студента.
На схемі 1 відображена структура діяльності суб’єктів навчального процесу у ВНЗ, яку проаналізуємо спираючись на аксіоматичний підхід, запропонований Чернилевським Д.В[2]. Сутність цього підходу полягає у тому, що чітка таксономія цілей навчання (чому і для чого навчати?), повинна відповідати відбору і проектуванню змісту (що вивчати?),формам організації і управлінню навчальним процесом (як навчати?), методам і засобам навчання (за допомогою чого?) і з урахуванням досягнутих результатів навчання (чого досягли у навчанні?). Отже, за своєю структурою навчальний процес у вищій школі у найбільш загальному вигляді має такі взаємопов’язані елементи (рис.7):
|
|
|
- цільовий – окреслює мету і завдання навчання у вищому навчальному закладі, завдання вивчення конкретної навчальної дисципліни і завдання навчально-пізнавальної діяльності студентів на навчальних заняттях;
- стимулювально-мотиваційний, який передбачає спонукання студентів до активної навчально – пізнавальної діяльності, свідомого засвоєння знань, формування у них позитивної мотивації до навчання;
- змістовий, який має за мету оптимальний добір дисциплін до навчального плану, змістовність навчальних програм і навчальних книг, оптимальний добір змісту, методів і засобів проведення кожного заняття;
- операційно-діяльнісний, що орієнтує на оптимальний добір форм, методів, прийомів і засобів навчання;
- контрольно – регулюючий, орієнтований на забезпечення дієвого контролю та самоконтролю за рівнем академічних досягнень студентів (рівнем їх знань, умінь і навичок) і добір оптимальних методів їх підвищення;
- оцінно-результативна компонента полягає у якісній діагностиці рівня знань, умінь і навичок студентів і виявленні шляхів їх поліпшення.
Рис. 7. Взаємозв’язок елементів процесу навчання у ВНЗ
Усі компоненти слід розглядати у взаємозв’язку, як етапи, ланки навчального процесу, до яких треба підходити творчо, не допускаючи шаблону.
Головним і визначальним джерелом професійної діяльності викладача вищої школи постають потреби суспільства, його вимоги до особистості, яка отримує освіту. Ці вимоги насамперед окреслюються в змісті освіти, який можна визначити як педагогічну модель соціального замовлення (М.М.Скаткін). Правильним буде твердження, що процесуальна сторона навчання (методи, організаційні форми, дидактичні засоби) визначається змістом освіти, у якому сконцентровані соціальні цілі, що проектують професійні та особистісні якості «продукту навчання» - випускника ВНЗ (рис. 8).
Рис.8. Структура навчального процесу у ВНЗ
Окрім того слід ураховувати, що не тільки зміст освіти визначає перебіг навчального процесу, але і, навпаки, має місце залежність обсягу, структури, змісту освіти від закономірностей і принципів навчання, від реальних умов, у яких воно відбувається. У той же час форми розгортання діяльності викладача (учителя) і студентів (учнів), за допомогою яких зміст освіти засвоюється молодим поколінням, методи, організаційні форми, засоби навчання визначаються характером цього змісту[3].
Процес навчання у вищій школі має свої особливі риси (І.Кобилянський, Л.Рувінський):
1. Кожна наукова дисципліна вивчається студентами у її динаміці. Викладачеві слід надавати інформацію про виникнення, становлення і розвиток певної науки, перспективи вирішення її актуальних проблем.
2. Обов’язковою умовою навчального процесу у сучасній вищій школі є його поєднання з науковими дослідженнями. Викладач має поєднувати викладання з активною дослідною роботою в галузі науки, яку він викладає, та власним прикладом залучати студентів до дослідницької роботи.
3. Має місце великий об’єм самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів, спрямованої на опрацювання різних наукових джерел при підготовці до лекцій, семінарсько-практичних занять, написанні рефератів, курсових і дипломних робіт тощо.
4. Однією з найбільших важливих особливостей навчального процесу у сучасному ВНЗ є його спрямованість на ефективну професійну підготовку майбутніх фахівців. Ідея професійної спрямованості викладання всіх навчальних дисциплін повинна бути провідною. У зв’язку з цим викладачі повинні знати специфіку професійної діяльності майбутніх фахівців, їх провідні професійні функції і концентрувати на них увагу у процесі навчання.
На думку В.Лозової забезпеченню якості навчання у вищій школі сприяють такі методологічні підходи (В.Лозова) :
- особистісний, який полягає у визнанні особистості як продукту соціального розвитку, носія культурної спадщини, інтелектуальної і моральної свободи, людини з почуттям власної гідності. Цей підхід своїм підґрунтям має природний процес саморозвитку, самореалізації, самоствердження особистості і потребує створення для цього відповідних умов;
- діяльнісний, спрямований на організацію навчально – пізнавальної діяльності суб’єкта, яка б забезпечувала його самостійність та активність у пізнанні оточуючого світу, у праці, спілкуванні, саморозвитку;
- системний, який орієнтований на визначення навчання як цілеспрямованої творчої діяльності його суб’єктів, мета, завдання, зміст, форми і методи якої взаємопов’язані;
- гуманістичний, який полягає у духовно – особистісній спрямованості кожного навчального предмета, формуванні стосунків між студентами, викладачами і студентами на основі взаємної поваги, довіри, толерантності, доброзич-ливості, уваги, віри у можливості особистості;
- ресурсний, що зосереджений на питаннях організації навчання, спрямованого на виявлення і розвиток потенціальних можливостей кожного студента;
- синергетичний, (грец. synergos – той, що діє разом), який полягає у забезпеченні самореалізації і саморозвитку особистості на основі постійної взаємодії з оточуючим середовищем, котра сприяє формуванню нових якостей особистості;
- аксіологічний (грец. axia – цінність), який забезпечує вивчення явищ навколишнього світу з метою виявлення їх можливостей задовольнити потреби людини, яка визначається як найвища суспільна цінність.
- компетентністний (лат. competentis – належний, відповідний), який передбачає аксіоматичні, мотиваційні, рефлексивні, когнітивні та інші результати навчання, що відображають розширення не лише знань і навичок, а й формування досвіду, емоційно-ціннісного ставлення до дійсності;
Ми розглянули основні етапи, загальну структуру і характеристику навчального процесу у вищій школі. Що ж постає рушійною силою цього процесу, що слугує джерелом переходу пізнавльної діяльності студентів з одного рівня на інший? До розробки питання про рушійні сили процесу навчання зверталися відомі дидакти М.О. Данилов, В.І. Загв’язінський та ін. М.М.Скаткін вважає, що основною рушійною силою навчального процесу є протиріччя між потребами суспільства, які воно висуває до професійної підготовки молоді, і рівнем цієї підготовки. Суспільні потреби і виступають мірилом для оцінки підготовки майбутніх фахівців на кожному етапі навчального процесу. Таке протиріччя природно визначається закономірностями засвоєння соціального досвіду, неможливістю його одномоментного чи швидкого засвоєння. Залишаючись основним, це протиріччя знаходить вияв у низці похідних суперечностей, обумовлених характером завдань, поставлених перед студентами, їх потребами, інтересами, мотивами діяльності та ін. (схема 2).
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 181; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!