Модуль 2 . Основи дидактики вищої школи
Немає нічого
більш практичного,
ніж гарна теорія
і методологія
Л.Больцман
Мета вивчення модуля: ознайомити магістрантів з сутністю поняття “дидактика вищої школи”; розкрити зміст та об’єктивний характер дидактичних закономірностей і принципів, структуру, зміст та особливості навчання у вищій школі.
Міні – модуль 2.1. Дидактика як галузь педагогіки. Категорії та основні принципи дидактики вищої школи.
Міні – модуль 2.2. Структура і особливості навчального процесу у вищій школі.
Міні – модуль 2.3. Мета, зміст та організація навчального процесу у вищій школі.
Ключові слова: дидактика; категорії дидактики: викладання, учіння, навчання, освіта; закони і закономірності навчання, принципи дидактики, правила навчання; навчальний процес, учіння, викладання; технологія, методика, мета освіти, освітні завдання, виховні завдання, розвивальні завдання, зміст освіти, підручник, навчальний посібник, електронний підручник., монографія, методичні рекомендації; навчальна програма, навчальний план.
Міні – модуль 2.1. Дидактика як галузь педагогіки. Категорії та основні принципи дидактики вищої школи.
Хто не усвідомлює принципи
в усій повноті та послідовності,
у того не тільки в голові плутанина,
але й у справах нісенітниці.
М. Чернишевський
Об’єкт і завдання дидактики
У одній із легенд про Конфуція (біля 551 - 479 рр. до н.е.) йде основною мова про його розмову з учнем: «Ця країна велика і густо населена. Чого ж їй не вистачає, Учителю?» – звертається до нього учень. «Збагати її» - відповідає Учитель. «Але вона й так багата. Чим же її ще збагатити?» - запитує учень. «Навчи її», - відповів Конфуцій. Отже, мудрець вважав умовою розквіту держави освіченість її громадян. Як досягти цієї мети?
|
|
|
Для ефективного навчання підростаючого покоління викладачеві вищого навчального закладу слід добре засвоїти наукові засади викладання у ВНЗ, на що і спрямовує свої зусилля дидактика вищої школи.
Дидактика (від грецького «didactic о s» - навчальний) – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання і виховання у процесі навчання. Термін «дидактика» запровадив у науковий обіг німецький педагог В.Ратке (1571- 1635), який надав своєму курсу лекцій назву «Короткий звіт з дидактики або мистецтво навчання Ратихія». Чеський педагог і мислитель Я.А. Коменський, автор «Великої дидактики», визначав зміст дидактики як мистецтво навчання усіх усьому.
Об’єктом дидактики як науки є навчання у всьому його об’ємі і у всіх аспектах, а предметом визначається система відповідних відносин «учитель - учень», «учень - навчальний предмет», «учень - інші учні», відповідно ж до системи вищої освіти це – «викладач - студент», «студент - навчальний матеріал», «студент - інші студенти».
|
|
|
Завдання дидактики полягає у тому, щоб науково обґрунтовувати зміст освіти, досліджувати і пояснювати процес навчання і умови його оптимальної організації, розробляти і упроваджувати в педагогічну практику більш досконалі моделі навчального процесу, новітні технології, методики та методи навчання. Дидактика як наука вивчає закономірності, які діють у сфері її предмету, аналізує залежності, що обумовлюють хід і результати процесу навчання, визначає методи, організаційні форми і засоби, що забезпечують результативність запланованих цілей і завдань. Дидактика охоплює систему навчання всіх предметів та на всіх рівнях навчальної діяльності.
За широтою охоплення педагогічної діяльності виокремлюють загальну дидактику і конкретні (прикладні) дидактики, які називають методиками викладання. Прикладні дидактики (методики) вивчають особливості перебігу навчального процесу, зміст, форми і методи викладання конкретних навчальних предметів. Кожен навчальний предмет має свою специфіку і відповідно свою методику викладання.
|
|
|
Головні завдання методик викладання:
1) На основі вивчення специфіки процесу навчання конкретної дисципліни розкрити закономірні властивості її викладання.
2) Визначити вимоги до викладання предмету і навчально-пізнавальної діяльності учня (студента).
3) Розробити методи, прийоми, засоби, організаційні форми навчання з урахуванням специфіки конкретного навчального предмету.
Дидактика вищої школи – галузь педагогічних знань, одна з «гілок» загальної дидактики.
Сучасна дидактика вищої школи – це розділ педагогіки вищої школи, який вивчає закономірності і принципи навчання, досліджує проблеми змісту, методів, форм і технологій професійної підготовки майбутнього фахівця в умовах вищого навчального закладу.
До категоріального апарату дидактики вищої школи належать:
- викладання – діяльність викладача, яка полягає в постановці перед студентами пізнавальних завдань, повідомленні нових знань, організації навчально-пізнавальної діяльності студентів та керівництво нею, перевірці якості набутих ними знань, умінь і навичок;
- учіння – цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, оволодіння уміннями і навичками, у широкому розумінні – оволодіння соціальним досвідом у його узагальненому вигляді;
|
|
|
- навчання – цілеспрямований процес взаємодії викладача зі студентами з метою засвоєння студентами знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. Навчання – двосторонній процес, який поєднує у собі учіння і викладання;
- освіта – процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, при якому вона досягає соціальної зрілості (визначення, прийняте ХХ сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО).
Найважливіше завдання дидактики вищої школи – розкриття педагогічних закономірностей, що діють у межах навчання й освіти, їх використання для побудови процесу навчання з метою збагачення майбутніх фахівців – студентів ВНЗ сучасними науковими знаннями. (рис. 6).
Рис.6. Побудова процесу навчання
Процес навчання у вищій школі будується відповідно до законів, закономірностей та принципів навчання.
Поняття “закон” розуміють як необхідний, всезагальний, суттєвий, внутрішній, повторюваний зв'язок між предметами і явищами об’єктивної дійсності. Закони дидактичного процесу визначають стійкі внутрішні зв’язки, які відображають функціонування і розвиток процесу виховання і навчання. В.І.Загв’язинський характеризує закони навчання, які мають об’єктивні джерела виникнення, і діють у будь-яких ситуаціях навчального процесу:
· Закон соціальної обумовленості цілей, змісту і методів навчання, який розкриває об’єктивний процес впливу суспільних відносин, соціального замовлення на формування всіх елементів виховання і навчання підростаючого покоління.
· Закон виховного та розвиваючого навчання розкриває співвідношення між процесом оволодіння знаннями, способами діяльності і всебічним розвитком особистості.
· Закон обумовленості навчання та виховання характером діяльності студентів розкриває співвідношення між способами організації навчання, навчально-пізнавальною діяльністю студентів та результатами навчання.
· Закон цілісності та єдності навчального процесу, орієнтований на встановлення взаємозв’язків між усіма елементами цього процесу (метою, завданнями, змістом, формами, методами, отриманими результатами).
· Закон єдності та взаємозв’язку теорії і практики у навчанні.
· Закон єдності та взаємообумовленості індивідуальної і колективної організації навчальної діяльності вихованців.
Поняття «закон» і «закономірність» не є тотожними, хоч і виражають відношення одного порядку. С.С. Вітвицька підкреслює, що законом вважають конкретний необхідний зв'язок між подіями, фактами, у якому фіксується загальне для них. Якщо підкреслюється об’єктивно зумовлена послідовність явищ, то слід говорити про закономірність. Поняття «закономірність» слід вживати і у тих випадках, коли необхідно підкреслити, що те чи інше явище виникло невипадково1. І.П. Підласий звертає увагу на те, що “закон – це строго зафіксована закономірність”2. Специфіка дидактичних закономірностей полягає в тому, що вони відображають стійкі залежності між усіма елементами навчання – діяльністю педагога, діяльністю студента та об’єктом засвоєння, тобто змістом навчання. Закономірності навчання є об’єктивними, властивими процесу навчання за його суттю, та суб’єктивними, залежними від особистісних рис учасників педагогічного процесу і їх діяльності.
До об’єктивних закономірностей процесу навчання відносять наступні:
- Залежність між метою навчання, змістом і методами навчання зумовлює ефективність досягнення мети навчального процесу.
- Виховний і розвиваючий характер навчання матеріалізується через уміння організовувати навчальний процес на засадах гуманізму (справедливості, вимогливої доброти, толерантнос-ті, поваги до особистості) з урахуванням відповідальності і свідомої дисципліни студента, формування його позитивних якостей словом, авторитетом і власним прикладом викладача. Реалізуючи цю закономірність слід здійснювати індивідуаль-ний підхід до кожного студента на підґрунті урахування його інтересів, особливостей його особистості, мотивів навчально-пізнавальної діяльності, зацікавленості в отриманні знань, розвитку творчих здібностей.
- Зумовленість навчання суспільними потребами відображає стан розвитку держави, економіки та культури, матеріалізується у тій частині національного доходу, який спрямовує держава на розвиток освіти. Ця закономірність передбачає, що в демократичній Україні високоосвічена, висококваліфікована, професійно компетентна особистість буде спроможною забезпечити свої матеріальні та духовні потреби, в повній мірі реалізувати свій творчий потенціал, сприяти розвитку суспільства.
- Ефективність навчального процесу залежить від умов, у яких він протікає, якості навчально-матеріальної бази вищого навчального закладу.
- Процес навчання залежить від вікових, психологічних і реальних навчальних можливостей студентів.
- Ефективність процесу навчання залежить від рівня активності та відповідальності студента за якість навчальних досягнень. Сутність цієї закономірності полягає у тому, що результати навчання студента залежать від характеру навчально-пізнавальної діяльності та рівня розвитку мотиваційної сфери особистості молодої людини.
- Характер взаємодії педагога і студента повинен мати цілеспрямований характер і забезпечувати єдність педагогічного керівництва і самодіяльності студентів.
До суб’єктивних закономірностей процесу навчання можна, наприклад, віднести наступні:
- Знання можуть бути глибоко засвоєні лише тоді, коли оптимально і цілеспрямовано організована пізнавальна діяльність студентів.
- Міцнішому засвоєнню змісту навчального матеріалу сприяє систематично організоване безпосереднє й відстрочене повторення та введення вивченого матеріалу в систему вже засвоєного раніше змісту.
- Рівень і якість засвоєння знань за рівних умов (пам’ять, здібності, рівень підготовки студентів) залежать від урахування педагогом значущості для студентів засвоюваного змісту, ефективного поєднання теорії і практики.
- Результативність навчального процесу залежить від рівня психолого-педагогічної та методичної підготовки викладача.
Із закономірностей навчання, як відображення закономірного і характерного в навчальному процесі, випливає система дидактичних принципів (принципів навчання).
Принципи навчання
Принципи навчання (дидактичні принципи, від лат. principium – основа, начало) – керівні ідеї, основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи; це певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність. Принцип навчання, відображаючи якийсь один істотний аспект процесу навчання, стає підґрунтям для формування правил навчання – регулятивних, практичних вимог до конкретних дій викладача та студентів з метою реалізації дидактичних принципів (наприклад, “Дев’ять правил мистецтва навчати наукам” Я.А.Коменського, правила поведінки вчителя по відношенню до учнів А.Дістервега та ін.).
Принципи залежать від змісту дидактичної концепції. Як свідчить процес розвитку педагогічної науки існує різне обґрунтування системи дидактичних принципів і трактування окремих з них. Першу спробу створення цілісної системи принципів навчання здійснив Я. А. Коменський. Його система принципів спирається на концепцію природовідповідності: у навчанні та вихованні слід враховувати природні, вікові та психологічні особливості дітей. Оскільки природа розвивається поступово, у навчанні необхідно дотримуватися принципу послідовності, поступовості й систематичності. Одним з найважливіших принципів обґрунтованих Коменським, став принцип наочності («золоте правило дидактики»). Відомий німецький педагог А. Дістервег, прагнучи розкрити дидактичні принципи і правила якомога конкретніше, розглядав їх як вимоги до змісту навчання, до діяльності вчителя й учнів.
Цінні теоретичні положення, що збагатили систему принципів навчання та їх трактування, знаходимо у педагогічній спадщині К.Д.Ушинського. Його фундаментальний твір «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології» містить актуальні і в наш час ідеї щодо розробки інтегральної науки, в основі якої знаходиться педагогічна діяльність, названа автором педагогічною антропологією. Учений обстоював думку, що у навчанні слід враховувати: зміст і дозування навчального матеріалу, посильність його для учнів, послідовність вивчення, розвиток свідомості, діяльність і активність учнів, міцність засвоєння знань, особливості виховуючого навчання. Заслуга Ушинського полягає у тому, що дидактичні принципи він розглядав у тісному зв’язку з формами й методами навчання.
У сучасній педагогіці найчастіше йдеться про принципи навчання з точки зору виконання ними регулятивних функцій у навчальній практиці. Це не зовсім правильно. Такі функції вони безпосередньо виконують, проте не слід ігнорувати оцінку принципів як елементів науково-педагогічного знання, нівелювати їх методологічно-евристичні функції.
Принцип оцінюють передусім як логічну категорію, як узагальнення і поширення певного педагогічного положення на ту галузь навчання й освіти, з якої цей принцип абстрагований. З методологічної точки зору слід ураховувати, що перш ніж скеровувати і регулювати навчальний процес, дидактичні принципи самі мають бути абстраговані з реального педагогічного процесу. Адже принципи навчання – це такі загальні положення, що абстрагуються з практики навчання, тому вагомість дидактичних принципів полягає насамперед у тому, що вони відповідають самій природі передового досвіду навчання та закономірностям його історичного розвитку.
Принципи завжди містять у собі функціональне значення законів. У цьому розумінні сформульовані педагогікою вищої школи принципи навчання виконують логічні функції систематизації педагогічних знань, регулятивну функцію побудови науково-дидактичних теорій, а в умовах бурхливого зростання науково-технічної інформації виступають носіями відносно стійкого знання, пронизуючи всю систему педагогічних знань і субординуючи їх. Саме за цих умов принципи навчання відображають дидактичні закони і закономірності (рис.6).
Наприклад, принцип єдності навчання, освіти і виховання віддзеркалює значення дидактичного закону в тому розумінні, що освіта і навчання можливі лише у зв’язку з вихованням. Цей зв’язок постійний, суттєвий, стійкий, об’єктивний, внутрішній. Силу дидактичного закону має також принцип спрямованості процесу навчання у вищому навчальному закладі на всебічний, гармонійний розвиток особистості студента.
Принципи характеризують залежність навчання від суспільних процесів та умов, від соціальної та політичної ситуації, рівня культури суспільства. Кожен етап розвитку людської цивілізації потребує певного рівня вихованості й освіченості членів суспільства, що забезпечується їх навчанням. Нині становлення і розвиток української держави потребують високоосвічених фахівців, всебічно розвинутих громадян, національно свідомих, з почуттям причетності до державотворення та розбудови громадянського суспільства.
Принципи сучасної дидактики створюють систему, цілісну єдність та взаємозв’язок: реалізація одного принципу пов’язана з реалізацією інших. Умовно дидактичні принципи можна поділити на філософські (загальнонаукові) – науковість, системність, зв’язок теорії з практикою; психологічні – індивідуальний підхід до студентів, урахування вікових особливостей тощо, а також безпосередньо дидактичні – систематичність, міцність засвоєння знань, цілеспрямованість навчання, активність студентів, відповідальність за результати навчання тощо. Викладач вищої школи повинен використовувати у навчальному процесі всі дидактичні принципи у їх взаємозв’язку. Тому запропонуємо оглядову характеристику основних принципів навчання у вищому навчальному закладі.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 254; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!