ТЕМА 5. СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО СКЛАДОВІ.
ТИПИ СУСПІЛЬСТВ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
5.1. Ознаки суспільства. Основні умови розвитку і
функціонування суспільства.
5.2. Методологічні принципи вивчення суспільного життя.
5.3. Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне,
постіндустріальне.
5.4. Сутність та критерії суспільного прогресу. Прогрес і
регрес.
Ознаки суспільства. Основні умови розвитку і функціонування суспільства
Поняття „суспільство" має не одне визначення. Суспільство - найзагальніша система зв'язків і відносин між людьми що складається в процесі їхньої життєдіяльності („людське суспільство"). Це історично визначений тип соціальної системи (первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне комуністичне суспільство), специфічна форма соціальної організації що склалася в процесі історичного розвитку даної країни. Суспільство - це сукупність людей, які об'єднані конкретними інтересами, потребами або взаємними симпатіями, або певним видом діяльності. Це побутове визначення суспільства, яке базується на взаємодії індивідів.
Е.Дюркгейм у праці „Соціологія та теорія пізнання" характеризує
80
37
суспільство як „...найбільш могутній фокус фізичних і моральних сил, який тільки існує у світі. Ніде в природі не зустрічається таке багатство різноманітних матеріалів, сконцентрованих в такій мірі. Не дивно, тому що з суспільства виділяється своєрідне лиття, яке реагуючи на елементи, що його складають, перетворює їх і підіймає до найвищої форми Існування".
|
|
|
П.Сорокін дає таке визначення суспільства: „Суспільство означає не тільки сукупність декількох одиниць (осіб, індивідів тощо), але припускає що ці одиниці не ізольовані одна від одної, а знаходяться між собою в процесі взаємодії, тобто впливають одна на одну тим чи іншим чином, стикаються одна з одною і мають між собою той чи інший зв'язок".
Слід розмежовувати поняття соціального та суспільного. Соціальне - це сукупність тих чи інших властивостей і особливих суспільних відносин, інтегрованих індивідами або спільнотами в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, і проявляється у їх відношеннях один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя. Суспільне - ширше за поняття соціального, І означає відмінність від живої природи.
На буденному рівні можна дати такі ознаки суспільства:
1 - суспільство - це люди (не одна людина, а багато);
2 - ці люди чимось зв'язані, об'єднані, і це дозволяє відрізнити
„наших" людей від „не наших";
3 - людині необхідно (і вигідно) жити в суспільстві. Суспільство діє
на людину містично, примусово і тотально, а людина на суспільство -
практично, вибірково і локально.
|
|
|
Н.Смелзер у своїй праці „Соціологія" визначає певні умови, які повинні виконуватись, щоб соціальне об'єднання можна було назвати суспільством. До цих умов належать:
а) певна територія;
б) поповнення суспільства головним чином за рахунок
дітонародження;
в) розвинута культура;
г) „політична незалежність".
Ознаки суспільства:
1 - територія - місце, де розселяються люди, де виникають і діють
соціальні зв'язки. Це основа соціального простору, де формуються,
розвиваються відносини та взаємодії індивідів.
2 - здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність
внутрішніх зв'язків - іншими словами, міжособистісна взаємодія,
наявність колективної (ширше - суспільної) свідомості, спільної волі
(Дюркгейм); існування системи цінностей, завдяки якій кожен Індивід
дотримується певних норм суспільної життєдіяльності і внаслідок чого
зберігається єдність суспільства;
Вільний час суспільства - це загальна кількість вільного часу індивідів плюс робочий час працівників галузей, де створюються умови для використання індивідом свого вільного часу. Вільний час суспільства - необхідна умова розширеного духовного відтворення суспільства.
|
|
|
Вільний час соціальної групи характеризується загальною спрямованістю в його використанні, спільністю занять та інтересів.
Особистий вільний час знаходиться в розпорядженні людини, однак пов'язаний з вільним часом соціальної групи і напрями його освоєння залежать як від належності особи до даної соціальної групи, так і від рівня соціалізації, розвитку особистості, від її соціально-психологічних особливостей. Вільний час дає людині можливість не лише нагромаджувати нові знання й сили для включення у свідому діяльність, але й розвивати свої здібності у професійній діяльності.
Однією з найважливіших категорій соціології вільного часу є поняття „культура вільного часу". Культура вільного часу - це не що інше як проблема змісту вільного часу, спосіб і міра його якісного освоєння з точки зору реалізації й збагачення людських сутнісних сил. Основою культури вільного часу є відома вільна творча діяльність, яка духовно і фізично розвиває особистість.
У соціології вільного часу актуалізується питання регулювання й організації вільного часу. Регулювання вільного часу можна визначити як процес цілеспрямованого впливу на нього з метою розширення меж, створення умов для вдосконалення його структури і змісту відповідно до постійно зростаючих виробничо-технічних і соціальних вимог, які ставляться до людини. Хоча загальний напрям використання вільного часу задається соціальним середовищем, але його якісний зміст у підсумку залежить від самої людини. Тому саморегулювання вільного часу слід розглядати як властивість особи, як показник її зрілості, потенціалу її розвитку, сформованої здібності до організації свого біографічного часу.
|
|
|
Соціологія книги і читання
Соціологія книги і соціологія читання - це споріднені соціологічні дисципліни, які відокремились в процесі диференціації соціологічного знання із соціології культури. Вони тісно взаємодіють, одна одну взаємозбагачують.
Соціологія книги - це галузь соціології культури, яка вивчає книгу як вияв людської діяльності, як соціокультурний феномен, закономірності функціонування соціальних зв'язків у системі „книга-суспільство", а також місце і роль книги в культурному просторі, духовному житті суспільства, її соціальні функції.
Предметне коло соціологи книги включає в себе наступні питання:
38
79
• господарсько-побутова - відображається у веденні
господарства, підтримці фізичного здоров'я членів сім'ї, догляді за
дітьми, одержанні господарсько-побутових послуг одними членами сім
від інших;
• економічна - реалізується у економічній підтримці неповнолітніх
та непрацездатних членів, одержанні матеріальних засобів одними
членами від інших;
• сфера первісного соціального контролю - полягає у
моральному регламентуванні поведінки, формуванні та підтримці
правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення
моральних норм у сім'ї;
• сфера духовного спілкування - полягає у розвитку особистості
членів сім'ї, їх духовному взаємозбагаченні;
• соціально-статусна - реалізується у відтворенні соціальної
структури, наданні певного статусу і задоволенні потреби у статусі;
• дозвільна - полягає у організації дозвілля і задоволенні потреби
в ньому;
• емоційна - полягає в емоційній підтримці, задоволенні потреб у
щасті та любові;
• сексуальна - заключається у сексуальному контролі та
задоволенні сексуальних потреб.
Соціологія вільного часу
Соціологія вільного часу - галузь соціології, яка вивчає життєдіяльність, відносини й орієнтації людей у сфері вільного часу.
Соціологічний аналіз вільного часу, як соціального і духовно-морального феномена, дозволяє не лише теоретично поставити, але й практично вирішити питання, пов'язані з розробкою загальнонаціональних програм раціонального використання вільного часу, подолавши невиправдану в недалекому минулому ідеалізацію характеру його засвоєння людьми.
Соціальний час є часом існування, функціонування і розвитку сукупності систем, часом зміни якісних станів суспільства та його підсистем, свого роду ресурс, яким володіє будь-який соціальний суб'єкт. Соціальний час - це єдність обсягу діяльності людей та їх результатів у вигляді явищ, подій, процесів, предметів.
Сутність вільного часу полягає у вільній діяльності, яка означає, насамперед, наявність часового простору, вільного від необхідних, невідкладних справ, свідоме прагнення людини опанувати цей час, самостійно (з певною мірою розумності), вибрати варіант імовірної дії, вміння досягти поставленої мети і, безумовно, саму дію, що є об'єктивним змістом діяльності.
З - із вищеназваного випливає наявність певної соціальної структури - це різні соціальні утворення, зв'язки, відносини, соціальні спільності, соціальні інститути тощо.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 862; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!