Дослідження функціонального стану лімфоцитів
Оцінку кількості субпопуляцій лімфоцитів бажано доповнювати функціональними тестами. У клінічних імунологічних лабораторіях досліджують інтенсивність проліферативної відповіді лімфоцитів на мітогени Т- та В-клітин, а також синтез мононуклеарами периферичної крові низки цитокінів.
Реакція бластної трансформації лімфоцитів
Відомо, що низка речовин чинить на лімфоцити ссавців мітогенну дію і викликають їх перетворення на більш молоді, бластні форми (таблиця .).
Таблиця
Неспецифічні мітогени лімфоцитів
| Мітоген | Походження | Мішень |
| Фітогемаглютинін (ФГА) | Phaseolus vulqaris - квасоля звичайна | Т-лімфоцити |
| Конконавалін А (Кон А) | Canavalia ensiformis | Т-лімфоцити |
| Мітоген лаконосу МЛ (PWM) | Phytolaca americana | В-лімфоцити за присутності Т-лімфоцитів |
| Ліпополісахариди (ЛПС) грам-позитивних бактерій | E. coli (кишкова паличка) S. thyphi (сальмонела тифу) N. meninqitiqis (нейсерія менінгіту) | В-лімфоцити |
Найчастіше для оцінки функціонального стану Т-лімфоцитів використовують ФГА - рослинний лектин, який одержують з квасолі. У ході реакції мононуклеарні лімфоцити, виділені з периферичної крові методом градієнтного центрифугування, культивують за присутності ФГА протягом 72 годин. Результати реакції можна обрахувати двома методами: 1) морфологічним; 2) за включенням радіоактивної мітки.
|
|
|
Морфологічний метод: з культури клітин готують мазки та фарбують за Романовським-Гімзою. У світловому мікроскопі з імерсійною системою визначають відсоток бластів щодо загальної кількості лімфоцитів. Результат може бути виражений також у вигляді індексу стимуляції, що являє собою відношення відсотка трансформованих клітин у культурі з ФГА до відсотка трансформованих клітин у культурі без ФГА.
Облік результатів за включенням радіоактивної мітки є зручним для потужних лабораторій. Принципово відмінним є те, що за 4 - 6 годин до закінчення культивування у лунки вносять 3Н-тимідин. Рівень включення радіоактивної мітки оцінюють на сцинтиляційному електрофотометрі. Результати виражають у імпульсах за хвилину або у вигляді індексу стимуляції.
Особливим значенням вирізняються показники спонтанного та індукованого включення 3Н- тимідину. Підвищення спонтанного рівня проліферації можна трактувати як свідчення наявності ендогенного вогнища стимуляції лімфоцитів, наприклад аутоантигенів, суперантигенів або активних метаболітів.
При проведенні оцінки індукованої проліферації більш інформативним є данні,що свідчать про подавлення відповіді на мітоген. При цьому важливо мати на увазі як абсолютну кількість включень тритію, так і індекс стимуляції. Перший показник відображає максимальні можливості літогенезу лімфоцитів, другий власне відповідь на мітогенний стимул. Ці показники знижуються при різних видах імунодефіцитів, як первинних, генетично обумовленних, так і вторинних.
|
|
|
Цитофлюрометрична оцінка проліферації та фаз клітинного циклу, що заснована на визначенні вмісту в клітинах ДНК:
Для мітотичного ділення клітин необхідна реплікація ДНК. При вступі в клітинних цикл вміст ДНК зростає, а після мітозу повертається до вихідного рівня, що відповідає диплоїдному набору хромосом.
Ці показники можуть використовуватись для діагностики імунодефіцитів та для контроля ефективності лікування імуномодулюючими речовинами.
Оцінка проліферативної відповіді лімфоцитів на стимуляцію через TCR .
Метод базується на радіометричній оцінці проліферації Т-клітин, індукованої впливом на мембранні молекули, що фізіологічно використовуються для передачи активаціонного сигналу, - комплексTCR- CD3 та костимулюючу молекулу CD8.
Метод дозволяє проводити коррекцію та вибирати тактику при імунодефіцитних станах.
|
|
|
Методи оцінки функціонування системи цитокінів:
Існує декілька методів оцінки функціонування системи цитокінів.
· Генетичний аналіз – пошук мутацій в генах цитокінів.
· Аналіз поліморфізму генів цитокінів.
· Вивчення експресії генів цитокінів.
· Вивчення інтенсивності продукції цитокінів в культурі клітин.
· Визначення концентрації цитокінів у біологічних рідинах.
· Вивчення синтезу цитокінів на рівні окремих клітин.
· Вивчення синтезу цитокінів в тканинах.
Всі перераховані методи можуть будити поділенні на три основні групи.
v Методи оцінки біологічної активності цитокінів
v Імунохімічні
v Молекулярно-біологічні
| Цитокіни | Концентрація в сироватці крові | Продукція клітинами в культурі | |
| спонтанна | індукована | ||
| IL -1a | 0-50 | 0-50 | 100-1000 |
| IL-1b | 0-50 | 0-50 | 1000-5000 |
| ra IL | 300-700 | 0-500 | 1000-5000 |
| IL-2 | 0 | 0 | 2-10 |
| IL-4 | 0-50 | 30-50 | 100-400 |
| IL-6 | 0-50 | 30-50 | 1000-3000 |
| IL-8 | 0-50 | 30-100 | 1000-5000 |
| IL-10 | 0-50 | 30-50 | 1000-3000 |
| ФНО | 0-5 | 30-50 | 500-3000 |
| ИНФ -а | 0-50 | 30-50 | 100-500 |
| ИНФ -γ | 0-10 | 10-100 | 1000-5000 |
| Г-КСФ | 10-100 | 30-50 | 1000-5000 |
| М-КСФ | 1800-7000 | - | - |
| ГМ-КСФ | 10-100 | - | - |
| ЭПО | 10-50 | - | - |
| ТПО | 50 | - | - |
Імунограма
Імунограмою називається комплексне дослідження показників клітин периферичної крові разом з основними показниками первинного імунологічного обстеження (Лєбедєв К.Н., 1990). За своєю інформативністю таке комплексне дослідження значно перевищує клінічне значення комплекса тестів І рівня окремо.
|
|
|
Імунограми практично здорових осіб різних вікових груп наведені у таблиці 9.
На значення імунологічних показників у здорових осіб впливають біологічні ритми. У однієї й тієї ж людини величина імунологічного параметра коливається протягом доби, місяця, сезонів року і це потрібно враховувати при комплексному аналізі імунограми.
На характер показників імунограми впливають різноманітні навантаження:
1. Фізіологічні: вживання їжі, фізичне, психоемоційне навантаження.
2. Нефізіологічні: переохолодження, перегрівання, паління, хімічні та фізичні фактори, фактори забруднення навколишнього середовища.
3. Клініко-географічні умови регіону, де проживають обстежувані особи. В клінічних умовах при проведенні імунологічного дослідження завжди виконується лише одна умова: забор крові проводиться вранці, натще. Інші умови (якість попереднього відпочинку, та інше) не враховуються.
Слід враховувати, що звичайні методи, які використовуються у клініці для визначення показників імунограми, несуть помилку у межах 10-15% (Лебедєв К.А., Понякіна І.Д., 1990).
Оцінка ступеня імунних розладів (Земсков A.M., 1986)
Для постановки діагноза імунопатології недостатньо лише виявити імунні розлади: потрібно знати ступінь імунних розладів та їх особливості. Використовується така формула:
показник хворого
середній показник осіб аналогічного віку - 1
Якщо розрахований показник має мінус (-), то у хворого наявне зниження імунологічного показника; якщо плюс (+), то наявна гіперфункція імунної системи.
Виділені три ступеня дефіцитності імунної системи. При першому ступені показник змінено на 1 - 33% від рівня норми; при другому - на 34 - 66%; при третьому - на 67% та більше. Перший ступінь ІН не потребує корекції. II ступінь свідчить про суттєві розлади імунної системи. Пацієнти з III ступенем ІН потребують інтенсивної імунокорегуючої терапії.
Додаток
Імуноглобуліни
IgA
| 1-3 роки | 0,19 - 2,20 г/л |
| 4-5 років | 0,48 - 3,35 г/л |
| 6-7 років | 0,41 – 2,97 г/л |
| 8-10 років | 0,51 – 2,97 г/л |
| 11-13 років | 0,44 – 3,95 г/л |
| Дорослі | 0, 70 – 4,00 г/л |
У великих концентраціях, окрім сироватки крові, присутній у більшості секретів, де виявляється у вигляді особливої форми – димера, сполученого з J-ланцюгом та секреторним компонентом.
Підвищення: при хронічній печінковій патології, хронічній інфекції шлунково-кишкового тракту та легень, пухлинах нижніх відділів кишечника, ревматоїдному артриті, синдромі Віскотта – Олдріча.
Зниження: відсутність IgA – форма вродженого імунодефіциту, що зустрічається найбільш часто; при не –А-мієломі, макроглобулінемії Вальденстрема, нефротичному синдромі.
IgD
| Дорослі | 0,003 – 0,14 г/л |
Імуноглобулін D складає приблизно 0,2% сироваткових імуноглобулінів.
Підвищення: при IgD-мієломі. В таких випадках через надзвичайно високі концентрації IgDу сироватці (надлишок антигену) преципітаційне кільце у агарі може бути відсутнє. При підозрі на D-мієлому сироватку необхідно досліджувати у декількох розведеннях, додатково визначаючи наявність вільних лямбді-ланцюгів. Поліклональне підвищення рівня сироваткового IgD можливе при аутоімунній патології, хронічних інфекціях, лімфолейкозах.
IgE
| 1 рік | < 3,6 мкг/100 мл |
| 2-5 років | < 14,4 мкг/100 мл |
| 6-9 років | < 21, 6 мкг/100 мл |
| 10-15 років | < 48 мкг/100 мл |
| Дорослі | < 24 мкг/100 мл |
Підвищення: при алергічних станах, які підтверджуються виявленням алерген специфічних IgE в крові, в тому числі при атопічній бронхіальній астмі, при гіпер-IgE синдромі.
IgG
| 7-12 місяців | 3,0 – 10 г/л | ||||
| 2 роки | 3,5 – 10 г/л | ||||
| 3-5 років | 5,0 – 13 г/л | ||||
| 6-9 років | 6,0 – 13 г/л | ||||
| 10-13 років | 7,0 – 14 г/л | ||||
| Дорослі | 7,0 – 16 г/л | ||||
| IgG субкласи | |||||
| Дорослі | IgG1 | IgG2 | IgG3 | IgG4 | |
| 4,8 – 9,5 г/л | 1,7 – 6,9 г/л | 0,3 – 0,3 г/л | 0,2 – 1,1 г/л | ||
Основний клас імуноглобулінів, що включає в себе до 75% всіх сироваткових антитіл, виробляється при стимуляції різноманітними антигенами.
Підвищення: при інфекційно-запальних захворюваннях, пухлинах, гепатитах, аутоімунній патології. Моноклональна гіпер-G-глобулінемія – характерна ознака G-мієломи.
Зниження: при нефротичному синдромі, опіковій хворобі, не-G-мієломах, імунодефіцитах (ІД) – гострому комбінованому ІД, синдромі Віскотта – Олдріча, загальному варіабельному ІД.
Ig М
| 7-12 місяців | 0,3 – 1,0 г/л |
| 2 роки | 0,4 – 1,4 г/л |
| 3-5 років | 0,4 – 1,8 г/л |
| 6-9 років | 0,4 – 1,6 г/л |
| 10-13 років | 0,4 – 1,5 г/л |
| Дорослі | 0,4 – 2,3 г/л |
Філогенетично найбільш древній клас імуноглобулінів, відносно швидко з’являється у відповідь на антигенну стимуляцію інфекційним агентом, з чим пов’язана діагностика внутрішньоутробного інфікування плоду.
Підвищення: при вірусних захворюваннях (гепатитах, інфекційному мононуклеозі та ін.), ревматоїдному артриті, хронічних гепатоцелюлярних захворюваннях, активному саркоїдозі, нефротичному синдромі. Моноклональна гіпер-IgM-глобулінемія спостерігається при хворобі Вальденстрема, злоякісній лімфомі, ретикульозі.
Зниження: вибірково при IgM-дефіциті, в якості вторинної ознаки при не-М парапротеїнеміях, при білково-втрачаючих ентеропатіях.
Система комплементу
Система комплементу являє собою комплекс сироваткових ферментів, тісно пов’язаних з системою імунної відповіді. Активація даної системи призводить до локального лізису клітин, що несуть на поверхні антитіла.
Підвищення: при гострих запальних захворюваннях.
Зниження: при аутоімунній патології з несприятливим прогнозом, дефіцитах білків комплементарної системи.
| С3 компонент комплементу | |
| Дорослі | 0,55 – 1,2 г/л |
| Підвищення: при запаленні, обтурації жовчовивідних шляхів, амілоїдозі, аутоімунній гемолітичній анемії. Зниження: при затяжних пневмоніях, гнійних інфекціях, у частини хворих з мембранопроліферативним гломерулонефритом. | |
| С4 компонент комплементу | |
| Дорослі | 0,2 – 0,5 г/л |
| Підвищення: при аутоімінній гемолітичній анемії. Зниження: в більшості випадків аутоімунної патології, гастроентеропатії, в термінальних стадіях опікової хвороби. | |
Лізоцим
3,0 – 9,0 мг/л
Виражене підвищення: гостра моноцитарна чи мієломоноцитарна лейкемія.
Підвищення: Хронічна мієлоїдна лейкемія, істинна поліцитемія, деякі захворювання нирок, хронічні інфекції (особливо туберкульоз, саркоїдоз).
Зниження: нейтропенія при гіпоплазії кісткового мозку.
Пухлинні маркери
| СА-15-3 | < 22 Од/мл |
| Карбогідратний антиген СА 15.3, маркер раку молочної залози. Підвищення: при рецидивах та метастазуванні аденокарциноми молочної залози, випереджаючи всі інструментальні та клінічні ознаки, а також при раку легень. Зниження: при ефективній терапії перерахованих раків. | |
| СА 19-9 | < 37 Од/мл |
| Карбогідратний антиген СА 19.9, маркер раків верхнього відділу товстої кишки, а також підшлункової залози. | |
| СА 72-4 | < 6,7 Од/мл |
| СА 125 | < 35 Од/мл |
| Карбогідратний антиген СА 125, маркер раку яєчників, аденокарциноми едометрію та фаллопієвих труб. Підвищення: при їх рецидивах та метастазуванні, при раку інших локалізацій (частіше – печінки). Підвищується у першому триместрі вагітності, при хронічному гепатиті, цирозі печінки. Зниження: у випадку ефективного лікування профільних раків; повністю зникає з кровообігу в термінальних стадіях печінкової недостатності. | |
Ревматоїдний фактор
| Дорослі | < 10 кОд/л |
Ревматоїдний фактор являє собою анти-IgG-антитіла, що відносяться як правило до класу IgM, але можливе утворення РФ інших класів імуноглобулінів.
Підвищення: при ревматоїдному артриті, ювенільному артриті, хворобі Фелті, СЧВ, хворобі Шегрена, бактеріальних та вірусних інфекціях, хронічному гепатиті, у осіб старше 60 років.
С-реактивний білок (СРБ)
| Дорослі | < 5 мг/л |
Білок гострої фази, більш специфічний показник запалення, ніж ШОЕ.
Підвищення: при запальних процесах різної природи. Динаміка СРБ корелює з характером запалення та більш тісно з ним зв’язана, ніж динаміка інших показників. Вагітність, гормони, протизапальні, імуносупресивна препарати не впливають на СРБ.
a 1 -Фетопротеин (АФП)
| 1 місяць – 1 рік | Ж | < 77 мкг/л |
| Ч | < 28 мкг/л | |
| 2-3 роки | Ж | < 11 мкг/л |
| Ч | < 7,9 мкг/л | |
| 4-6 років | Ж | < 4,2 мкг/л |
| Ч | < 5,6 мкг/л | |
| 7-12 років | Ж | < 5,6 мкг/л |
| Ч | < 3,7 мкг/л | |
| 13-18 років | Ж | < 4,2 мкг/л |
| Ч | < 3,9 мкг/л | |
| Дорослі | < 5,1 мкг/л | |
АФП являє собою глікопротеїн з молекулярною масою 70000. Він утворюється в печінці плода та шлунково-кишковому тракті, а також у жовточному мішку. Після народження АФП в сироватці знижується та виявляється лише у залишкових кількостях після першого року життя.
Підвищення: у 100% хворих з метастазами гепатоцелюлярного раку; у 50% хворих на рак яєчок; у невеликої кількості хворих на інші ракові захворювання (підшлункової залози, шлунка, товстої кишки, легень), у 5-7% хворих на цироз чи гепатит, при алкогольному ураженні печінки, хоріокарциномі, ембріональній карциномі.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 292; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!