Існує цілий ряд захворювань, що супроводжуються збільшенням селезінки:
1) гіперплазія ретикулоендотеліальної або імунної системи, зокрема, при інфекціях (бактеріальний ендокардит) або захворюваннях імунної системи (синдром Фелти); гіперплазія ретикулоендотелію відбувається при захворюваннях, які супроводжуються руйнуванням аномальних еритроцитів, наприклад при спадковому сфероцитозі, таласемії або в ранньому періоді розвитку серповидноклітинної анемії,
2) зміна кровотоку в селезінці при цирозі печінки, тромбозі судин селезінки, печінки або ворітної вени;
3) злоякісні новоутворення, при яких селезінка втягується у процес первинно, наприклад, при лімфомі або ангіосаркома, або вдруге (при лейкозах і метастазах солідних пухлин),
4) стани, що призводять до екстрамедулярного гемопоезу в селезінці (мієлоїдна метаплазія або інші прояви синдрому міелофтіза),
5) інфільтрація селезінки аномальними структурами при амілоїдозі і хвороби Гоше;
6) пошкодження, що супроводжуються заповненням порожнин (гемангіома або кіста).
Спленомегалію досить часто визначають при гострих системних бактеріальних інфекціях. Інфекційні гранульоми при мікобактеріальних і грибкових інфекція утворюються і в червоній, і в білій пульпі.
При захворюваннях, таких як ревматоїдний артрит і системний червоний вовчак, спленомегалія часто буває обумовлена лімфоїдною гіперплазією на тлі збільшення лімфоїдних фолікулів білої пульпи і числа плазматичних клітин і макрофагів навколо артеріол червоної пульпи.
|
|
|
Ступінь спленомегалії варіює залежно від нозологічної форми.
Слабко або середнього ступеня збільшення селезінки зустрічається при хронічному застої в печінці, зумовленої застійної серцевої недостатністю, при гострій малярії, тифозної лихоманці, бактеріальному ендокардиті, системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті та малій таласемії.
Помірно селезінка збільшується при гепатиті, цирозі, лімфомах, інфекційному мононуклеозі, гемолітичної анемії, абсцесах і інфарктах селезінки, амілоїдозі.
Масивну спленомегалію реєструють при хронічному мієлолейкозі, ідіопатічній мієлоїдній метаплазії з мієлофіброзом, волосатоклітинному лейкозі, хворобах Гоше і Німана-Піка, саркоїдозі, великий таласемії, хронічній малярії, спадковому сифілісі, лейшманіозі та деяких випадках обструкції ворітної вени.
Діагностична оцінка хворого із спленомегалією
У нормі розміри селезінки становлять близько 12 см в довжину і 7 см в ширину і вона, як правило, не пальпується. Притуплення перкуторного звуку назовні від IX і XI міжреберних проміжків передбачає спленомегалію. Верхній лівий квадрант живота пальпують правою рукою у лежачого на спині або правому боці хворого. Лівою рукою лікар охоплює ділянку нижче грудної клітки і одночасно нижче ребер ззаду. При пальпації селезінки хворого просять глибоко вдихнути, що дозволяє лікарю відчути нижній край збільшеного органу. Для того щоб визначити масивну спленомегалію, пальпацію слід починати з нижніх відділів черевної порожнини, поступово переводячи руку в лівий верхній квадрант живота.
|
|
|
Поряд з пальпацією використовують сканування печінки та селезінки, комп'ютеризовану осьову томографію та ультразвукове сканування лівого верхнього квадранта. Всі ці три методи, дозволяють виявити кісту, інфаркт, пухлина селезінки або супутні порушення, зумовлені її спадковими захворюваннями, а також залишкові явища після її розриву (спленоз).
При огляді хворого із спленомегалією доцільно визначити, чи зв’язана вона з гострим або під гострим станом чи з хронічним. Гострі болі в лівому верхньому квадранті черевної порожнини з хворобливістю в області локалізації селезінки припускають субкапсулярна гематому, розрив чи інфаркт селезінки. Розрив з гематомою частіше обумовлені прямою травмою селезінки або іншими травмами, але можуть супроводжувати і інфекції, у тому числі малярію, тиф, інфікування вірусом Епштейна-Барр (інфекційний мононуклеоз). Інфаркти селезінки, зумовлені або аномалією еритроцитів in situ (при серповидно-клітинної хвороби), або емболією (при муральному тромбозі, міксомі передсердя, вегетації на клапанах серця), можна звичайно визначити за допомогою сканування або артеріографії. До нетипових гострих порушень відносяться дифузне метастазуюче ураження селезінки і геморрагічна кіста.
|
|
|
Гострі гарячкові стани, що асоціюються із спленомегалією, можуть бути обумовлені бактеріальним ендокардитом, синдромом інфекційного мононуклеозу, туберкульозом та гістоплазмоз. При лихоманці, периферичної аденопатії і спленомегалії з висипаннями або без них або з артралгією слід припустити, крім інфекційного мононуклеозу, саркоїдоз, хворобу Ходжкіна, хвороби сполучної тканини (колагенози), наприклад системний червоний вовчак, або сироваткову хворобу.
Гостро відбуваються захворювання, що супроводжуються спленомегалією і ознаками анемії з кровотечею або без нього, припускають аутоімунну гемолітичну анемію, мієлопроліферативних синдром або гострий лейкоз.
Застійна спленомегалія, обумовлена хворобою печінки, тромбозом ворітної або селезінкової вени, часто буває безсимптомною. При лімфаденопатії слід припустити хронічний лімфолейкоз або лімфому. Зменшення маси тіла або інші ознаки хронічного захворювання дозволяють думати про лейкозі або мієлопроліферативному синдромі, а також про гемоглобинопатію. Пункційна біопсія кісткового мозку може сприяти діагностиці лейкозу і лімфоми, хвороб накопичення, дисемінованих грибкових і мікобактеріальних інфекцій, метастазуючих пухлин і амілоїдозу.
|
|
|
З метою оцінки процесу спленомегалії показані лапаротомія або спленектомія. Проте вирішити питання про проведення діагностичної лапаротомії у хворого з незрозумілою спленомегалією досить складно, тому лікар повинен враховувати вік хворого, клінічну симптоматику, зміну даних лабораторних аналізів.
Гиперспленізм
Термін «гіперспленізм» застосуємо для ряду станів, при яких в селезінку надходить надмірна кількість еритроцитів, гранулоцитів і тромбоцитів із загального кровотоку.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!