Збільшення лімфатичних вузлів і селезінки
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
Кафедра клінічної імунології та алергології
з секцією медичної генетики
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
Для ведення практичного заняття із студентами
КЛІНІЧНА ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ
Тема№2
| Учбова дисципліна | Клінічна імунологія та алергологія |
| Модуль №1 | Клінічна імунологія та алергологія |
| Змістовий модуль №1 | ІМУНОЛОГІЧНИЙ СТАТУС, ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ТА ШЛЯХИ ІМУНОКОРЕКЦІЇ |
| Тема заняття | Імунологічні методи досліджень. Поняття про імунограму. Основні правила оцінки імунного статусу. Особливості показників імунітету в різних вікових групах. |
| Курс | 5 |
| Факультет | Медичний |
| «З А Т В Е Р Д Ж Е Н О» | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2009 р., протокол № ____ д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
|
на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2010 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики
«____»__________2011 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2012 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2013 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. _______ Курченко А.І. | |||
I Актуальність теми:
Визначення імунного статусу людини є актуальною проблемою у клінічній практиці. Основною задачею клінічної імунології на сучасному етапі є діагностика імунопатологічних станів при різних захворюваннях, своєчасне виявлення осіб з імунодефіцитами та імунопатологією, встановлення рівня імунологічного дефекта за параметрами змін імунного статусу, розробка засобів корекції різних форм імунопатології, прогнозування перебігу та закінчення перелічених імунопатологічних станів, а також оцінка ефективності імунотропної терапії..
|
|
|
ІІ. Навчальні цілі заняття.
1. Знати визначення та зміст понять: «імунний статус», «імунологічний анамнез», «імунограма», «імунологічні методи досліджень».
2. Знати принципи оцінки імунного статусу людини за допомогою орієнтовних та поглиблених тестів;
3. Знати основні лабораторні методи визначення імунологічних показників;
4. Знати основні принципи інтерпритації імунограми.
5. Уміти збирати імунологічний анамнез;
6. Провести попередню діагностику імунопатологічного стану на основі його клініко-анамнестичних ознак;
7. Поставити імунологічний діагноз.
8. Самостійно опрацювати і підготувати виступ до 5 хвилин про імунні механізми імунозалежної патології у пацієнтів по майбутньому профілю спеціальності (неврологія, пульмонологія, акушерство, ревматологія, пульмонологія, гастроентерологія, кардіологія та ін.). При можливості продемонструвати на курованому хворому.
ІІІ. Цілі розвитку особистості. (виховні цілі)
|
|
|
Розвинути у студентів уяву про сучасні можливості клінічної та лабораторної імунодіагностики; відчуття професійної відповідальності щодо своєчасного виявлення патології імунної системи для надання необхідного об’єму медичної допомоги; навички етичного та деонтологічного спілкування з пацієнтами, вміння встановлювати психологічний контакт з хворим та його родичами.
ІУ. Міждисциплінарна інтеграція
| Кафедри |
Знати | Вміти | |||
| 1. Попередні дисципліни: | |||||
| Мікробіологія | Характеристики основних збудників інфекційних захворювань | Діагностувати основні збудники інфекційних захворювань, оцінювати їх чутливість до засобів етіотропної терапії | |||
| Фармакологія | Засоби етіотропної терапії, імунотропні препарати | Призначати такі засоби, враховуючи їх фармакокінетику і фармакодинаміку | |||
| Патологічна фізіологія | Основні механізми взаємодії "макроорганізм-мікроорганізм" | Оцінювати стан нормальної і патологічної імунної відповіді при взаємодії "макроорганізм-мікроорганізм" | |||
| Інфекційні хвороби | Особливості імунної відповіді при інфекційних хворобах (бактеріальних, вірусних, грибкових, протозойних та ін.) та ВІЛ/СНІДі. Імунопатологія опортуністичних інфекцій | Діагностувати опортуністичні інфекції, проводити діф. діагностику, призначати адекватну імунотерапію хворим з інфекційною патологією та, як приклад, при СНІД | |||
| Педіатрія
| Особливості онтогенезу імунної системи. Первинні імунодефіцити. Сучасний календар вакцинації. Клініка, діагностика та лікування інфекцій TORCH-комплексу у дітей | Вміти запідозрити у дитини ознаки імунодефіцитного стану Діагностувати інфекції TORCH-комплексу у дітей | |||
| 2. Наступні дисципліни | |||||
| Хірургія | Імунодіагностику та імунотерапію сепсису | Діагностувати імунозалежні стани у хірургічних хворих | |||
| Внутрішні хвороби | Сучасні можливості імунодіагностики та новітні імунотропні препарати для лікування хворих з аутоімунною патологією або пацієнтів після тривалої імуносупрессії | Діагностувати імуно-залежні стани у терапевтичних хворих (аутоімунна патологія з довготривалою імуносупресією і т.д..) | |||
| Акушерство і гінекологія | Імунозалежні форми безпліддя. Імунодіагностика та імунотропні препарати в лікуванні та профілактиці гінекологічних захворювань. Сучасні можливості вакцинації (папіломовірусна інф-ція) і т.д. | Діагностувати порушення в імунному статусі у жінок з акушерською патологією, Діагностувати імунозалежні форми безпліддя | |||
| Педіатрія | Імунодіагностика та імунотерапія первинних та набутих імунодефіцитів у дітей | Діагностувати імуно-залежні стани у дітей Проводити вакцинацію імуноскомпро-метованим дітям. | |||
| Інфекційні хвороби | Імунопатогенез вірусних, бактеріальних, грибкових та ін. інфекцій, в тому числі, ВІЛ-інфекції та СНІДу. | Проводити імуно-моніторинг та призначати імунокоригуючі засоби хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД. | |||
Головна робота клінічного імунолога полягає в оцінці імунного статусу пацієнта. Під імунним статусом розуміють комплекс клініко-лабораторних показників, які характеризують стан імунної системи людини на момент обстеження. Серед обстежених можуть зустрічатися здорові люди, які на момент огляду не мають порушень в імунному статусі, і хворі на ті чи інші дисфункції імунної системи. Дисфункцією імунної системи вважають клінічно маніфестоване імунне порушення, верифіковане за результатами імунологічних лабораторних досліджень у динаміці, а також за анамнестичними критеріями і даними генеалогічного дерева.
При постановці діагноза дисфункції імунної системи слід провести диференційний діагноз між імунодефіцитним захворюванням (ІДЗ) і імунною недостатністю. Імунодефіцитне захворювання є самостійною нозологічною одиницею. В умовах імунодефіцитної хвороби всі клінічні прояви безпосереднім або опосередкованим чином обумовлені наявним стійким імунним дефектом.
Імунна недостаність є не самостійною хворобою, а патологічним станом, своєрідною реакцією імунної системи на дію низки несприятливих факторів (в тому числі - певної хвороби людини). Розлади імунітету в умовах імунної недостатності не є стійкими і зникають після припинення дії провокуючих чинників. Варто підкреслити, що головним у постановці діагноза дисфункції імунної системи є результати клінічного обстеження, підкріплені відповідними анамнестичними і генеалогічними даними. Лабораторні імунологічні дослідження дозволяють лише верифікувати характер імунних розладів, детально з’ясувати пошкоджену ланку імунітету.
З вищезазначеного необхідно зробити важливий висновок, що основним у оцінці імунного статусу пацієнта (а значить, і у роботі клінічного імунолога) є клінічне обстеження пацієнта, збір імунологічно орієнтованого анамнезу і генеалогічних даних, тобто клінічний імунолог за фахом має бути терапевтом, а не лікарем-лаборантом.
Клінічні симптоми. Слід зазначити, що хвороби імунної системи не мають певних патогномонічних ознак. Однак комплекс характерних клінічних симптомів може з високим ступенем вірогідності свідчити про ті чи інші порушеня імунного статусу. При огляді дитини слід звернути увагу на наявність стигм дизембріогенезу. Поодинокі стигми можуть зустрічатися у цілком здорових людей.Виражена стигматизація (більше 5-ти стигм) свідчить про ускладнений для плоду перебіг вагітності або наявність спадкових захворювань – як імунодефіцитних, так і тих, до складу яких входить синдром імунної недостатності.
При огляді оцінюються також антропометричні дані (особливо цінна інформація у дітей), тілобудова, ступінь вгодованості пацієнта. Відставання дитини в зрості і масі, астенічна тілобудова, різке виснаження хворого може свідчити про наявність імунодефіцитного захворювання або іншої хронічної хвороби, яка може супроводжуватися пригніченням імунної системи вторинного характеру.
Слід звернути увагу на стан шкірних покривів. Істинна блідість шкіри може свідчити про наявність анемії – однієї із найхарактерніших ознак імунодефіцитної хвороби. Слід зазначити, що механізм розвитку анемії при ІДЗ має комплексний характер і відрізняється від такого при відомих класичних формах анемії (залізодефіцитній, В12-фолієводефіцитній, постгеморагічній та інш.).
Наявність везикульозних висипань на червоній каймі губ свідчить про рецидив герпетичної інфекції, спричиненої вірусом Herpes simplex І типу. Для оцінки імунного статусу необхідно з’ясувати частоту рецидивів, тривалість їх перебігу і чутливість до специфічної противірусної терапії. Якщо рецидиви розвиваються більше 3-4 разів на рік без певної очевидної причини, мають затяжний перебіг і малу чутливість до терапії ацикловіром, можна з високим ступенем вірогідності стверджувати про наявність імунодефіцитного захворювання, клінічним проявом якого є рецидивна герпес-вірусна інфекція.
Дуже характерним для ІДЗ є нетипова, рідкісна локалізація герпетичних висипань (на крилах носу, піднебінні, язиці та інш.) або генералізація висипань на шкірі, особливо якщо поява висипки відмічається на фоні відносного благополуччя, без зв’язку з дією певних провокуючих чинників або в умовах невідповідності між силою несприятливого фактору і виразністю рецидиву герпетичної інфекції.
Поліморфні геморагічні висипання на шкірі є симптомом спадкової форми ІДЗ, яка у свій час отримала назву синдрому Віскотта-Олдрича. У такому разі на шкірі відзначаються також прояви екземи. При іншій спадковій формі ІДЗ (так званому синдромі Луї-Барр) мають місце висипання на шкірі у вигляді телеангіектазій. Звичайно, спадкові ІДЗ зустрічаються вкрай рідко, однак фенокопії спадкових синдромів – досить часте явище у клінічній практиці лікаря-імунолога.
Усі хворі з хронічною або рецидивною лихоманкою нез’ясованого генезу мають бути проконсультовані у клінічного імунолога. Особливу увагу слід приділити персистуючій пліснявці і іншим грибковим ураженням шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів. В умовах ІДЗ може траплятися грибковий сепсис, вкрай резистентний до лікування традиційними засобами.
Про наявність імунних порушень красномовно свідчить стан лімфоїдних органів пацієнта. Лімфаденопатія з ранньою декомпенсацією (тонзилектомія, апендектомія), стійкий гепатолієнальний синдром нез’ясованого генезу є типовими ознаками хвороб імунної системи. Особливу групу хворих на ІДЗ складають особи після спленектомій (наприклад, після травматичного розриву селезінки), у яких формується стійкий імунних дефект, досить резистентний до терапії імунотропними засобами. При обстеженні імунологічно скомпрометованих хворих клінічний імунолог може зустрічатися з гіпер- або гіпоплазією тимусу, гіпо- або аплазією лімфоїдної тканини, які, особливо під час запальних процесів, можуть бути надійними ознаками ІДЗ.
Фізикальне обстеження пацієнтів з імунозалежною патологією:
1. Оцінка стану органів імунітету. На користь імунозалежного стану (ІЗС) свідчать:
• status thymico-lymphaticus;
• гіперплазія (або виражена гіпоплазія) лімфатичних вузлів;
•впливу на органи імунної системи (тімектомія, тонзилектомія, спленектомія, апендектомія, лімфаденектомія, рентгенівське опромінення кісткового мозку, лімфоферез та інші еферентні методи).
2. Оцінка стану харчування. На користь ВІД свідчать:
• ознаки трофічної недостатності (фізичний маразм, квашиоркор);
• ожиріння.
Ознаки ендокринопатії.
4. Наявність захворювань - маркерів ВІД (різні види рецидивуючих герпетичних інфекцій, мікози, стрепто-і стафілодермія, екзема, контагіозний молюск, бородавки, гострокінцеві кондиломи та інші види пухлинних захворювань, аутоімунні та алергічні захворювання, дисбактеріози, рецидивуючі опортуністичні інфекції внутрішніх органів та ін).
Збільшення лімфатичних вузлів і селезінки
Лімфатичні вузли і селезінка складають основну частину периферичної імунної системи і збільшуються в розмірі при різних інфекціях, пухлинах, аутоімунних та метаболічних порушеннях. Збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія) і селезінки (спленомегалія) відноситься до загальних клінічних ознаками, які можуть обумовити виконання численних діагностичних і терапевтичних процедур.
Збільшення лімфатичних вузлів може бути обумовлено:
1) збільшенням числа доброякісних лімфоцитів і макрофагів в процесі імунної відповіді на антиген;
2) інфільтрацією запальними клітинами при інфекціях, при яких в процес втягуються лімфатичні вузли (лімфаденіт);
3) проліферацією in situ злоякісних лімфоцитів і макрофагів;
4) інфільтрацією вузлів метастатичними злоякісними клітинами;
5) інфільтрацією лімфатичних вузлів макрофагами, навантаженими продуктами метаболізму при хворобах накопичення ліпідів.
У нормі при імунної реакції антигенна стимуляція макрофагів і лімфоцитів в лімфатичних вузлах помітно впливає на транспорт лімфоцитів. До одного з найбільш ранніх ознак впливу антигену належить посилення кровотоку через залучений в процес лімфатичний вузол, який у період стимуляції антигеном збільшується в 10-25 разів у порівнянні з нормою. Скуплення лімфоцитів в антигенстімульованих вузлах сприяють збільшенню їх міграції через вузол, зменшенню відтоку з нього лімфоцитів і проліферації відповідних Т-і В-клітин. Лімфатичний вузол може, таким чином, в 15 разів перевищувати нормальні розміри через 5-10 днів після антигенної стимуляції.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 269; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!