Аутоімуні гемолітичні анемії (АГА)
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
Кафедра клінічної імунології та алергології
з секцією медичної генетики
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
Для ведення практичного заняття із студентами з дисципліни
КЛІНІЧНА ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ
Тема№1 1
| Учбова дисципліна | Клінічна імунологія та алергологія |
| Модуль №1 | Клінічна імунологія та алергологія |
| Змістовий модуль №3 | АЛЕРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ |
| Тема заняття | Алергічні (не а топічні ) хвороби. |
| Курс | 5 |
| Факультет | Медичний |
| «З А Т В Е Р Д Ж Е Н О» | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2009 р., протокол № ____ д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
|
на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2010 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2011 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики
д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2012 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2013 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. _______ Курченко А.І. | |||
Актуальність теми. Актуальність алергічних захворювань обумовлена щорічним ростом алергопатології (до 40% хворих на алергію в популяції), можна говорити про епідемію алергії, яка заполонила більшість країн світу наприкінці минулого століття і має тенденцію до зростання у XIX столітті. За даними ВООЗ, сьогодні близько 5% дорослого населення і 15% дитячого страждають на алергічні захворювання.
У зв'язку зі значним розповсюдженням алергічної патології великої актуальності набуває проблема сучасної діагностики та диференційної діагностики алергічних(атопічних) та інших алергічних (неатопічних) захворювань, їх профілактики та лікування.
|
|
|
ІІ. Навчальні цілі заняття.
1. Ознайомитися з епідеміологічними дослідженнями алергічних захворювань в Україні та в світі.
2. Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із алергічними (неатопічними) захворюваннями.
3. Визначати патогенетичні (типи імунних реакцій) фактори алергологічних захворювань.
4. Пояснювати основи методів алергологічних досліджень (лабораторні тести, шкіряні проби, провокаційні тести та ін..)
5. Виявляти різні варіанти перебігу та ускладнення алергічних захворювань;
6. Знати особливості клітинно-опосередкованих алергічних захворювань (сироваткова хвороба, феномен Артюса, алергічні альвеоліти та ін.).
7. Визначати прогноз, проводити первинну та вторинну профілактику при алергічних захворюваннях;
8. Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із алергічними захворюваннями.
9. Визначати етіологічні (групи алергенів) та патогенетичні (типи імунних реакцій) фактори алергологічних захворювань.
10. Пояснювати основи методів алергологічних досліджень (лабораторні тести, шкіряні проби, провокаційні тести та ін..)
|
|
|
11. Складати план обстеження хворих з алергологічними захворюваннями, обґрунтовувати призначення основних діагностичних методів, що застосовуються в алергології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення.
12. Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних алергічних синдромах на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження.
13. Проводити диференційну діагностику між алергічними та псевдоалергічними захворюваннями.
ІІІ. Цілі розвитку особистості.ІУ. Міждисциплінарна інтеграція
| Кафедри | Учбові завдання | ||||
| Знати | Вміти | ||||
| 1. Попередні дисципліни: | |||||
| Мікробіологія, вірусологія та імунологія | Структура та основні функції різних ланок імунітету | Діагностувати вирусну, бактеріальну, грибкову та ін. інфекції за єтіологічним чинником | |||
| Фармакологія | Засоби етіотропної терапії, імунотропні препарати | Призначати ці засоби, враховуючи їх фармакокінетику і фармакодинаміку препаратів | |||
| Патологічна фізіологія | Основні механізми взаємодії "макроорганізм-мікроорганізм" | Оцінювати стан норми і патології при взаємодії "макроорганізм-мікроорганізм" | |||
| Інфекційні хвороби
| Особливості імунної відповіді при інфекційних хворобах, ВІЛ/СНІДі. Імунопатологія опортуністичних інфекцій | Діагностувати опортуністичні інфекції, призначати адекватну терапію хворим на СНІД | |||
| Педіатрія | Сучасний календар вакцинації. Клініка і діагностика інфекцій TORCH-комплексу в дітей | Діагностувати інфекції TORCH-комплексу в дітей | |||
| 2. Наступні дисципліни | |||||
| Хірургія | Імунодіагностика та імунотерапія хірургічних інфекцій | Діагностувати і призначати адекватну терапію при хірургічних інфекціях | |||
| Терапія | Імунодіагностика та імунотерапія алергічних захворювань в терапевтичній клініці | Діагностувати і призначати адекватну терапію при інфекційних процесах у терапевтичній клініці | |||
| Акушерство і гінекологія | Імунодіагностика та імунотерапія алергічних захворювань вакушерсько-гінекологічній клініці | Діагностувати і призначати адекватну терапію при акушерсько - гінекологічних інфекціях | |||
| Педіатрія | Алергодіагностика та імунотерапія алергічних процесів у дітей | Діагностувати і призначати адекватну терапію при алергічних захворюваннях у дітей різних вікових груп. | |||
| Інфекційні хвороби | Імунопатогенез ВІЛ-інфекції | Проводити імуномоніторинг та призначати імунокоригуючі засоби хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД. | |||
У. Зміст заняття
Гіперчутливість II типу
Гіперчутливість II типу характеризується реакцією антитіла з антигеном на поверхні клітини хазяїна, що викликає руйнування цієї клітини. Залучений антиген може бути власним, але з різних причин розпізнаним імунною системою як чужорідний (при цьому виникає аутоімунне захворювання). Антиген також може бути зовнішнім (потрапляє з зовнішнього середовища) і може накопичуватися на поверхні клітини (наприклад, ліки можуть бути гаптеном, а при з'єднанні з білком мембрани клітини буде відбуватися стимуляція імунної відповіді).
Специфічне антитіло, зазвичай IgG або IgM, синтезоване проти антигену, взаємодіє з ним на поверхні клітини й викликає ушкодження клітини декількома шляхами:
1. Лізис клітини - активація каскаду комплементу веде до формування “мембранатакуючого” комплексу C5b6789 ( МАК), що викликає лізис мембрани клітини.
2. Фагоцитоз – клітина- мішень поглинається фагоцитуючими макрофагами, які мають Fc або C3b рецептори на своїй поверхні, що дозволяє їм розпізнавати комплекси антиген-антитіло на клітині.
3. Антитілозалежна клітинно - опосередкована цитотоксичність - комплекс антиген-антитіло розпізнається несенсибілізованими “нульовими” лімфоцитами (К-клітини), які знищують клітину. .
Прояви реакції гіперчутливості II типу залежать від типу клітини, що несе антиген. Зверніть увагу, що реакції на переливання крові - фактично нормальна імунна відповідь проти чужорідних клітин. Вони ідентичні за механізмом реакції гіперчутливості II типу й також несприятливо впливають на хворого, у зв'язку із чим гемотрансфузійні ускладнення часто розглядаються разом з порушеннями, що виникають при гіперчутливості.
|
| ||
| Цитотоксичні реакції, обумовлені надлишком утворення IgG та IgM, що розвиваються у судинному руслі з ушкодженням клітин крові: еритроцитів, тромбоцитів, гранулоцитів активними фрагментами комплементу (МАК-комплексом) та фагоцитами. Приклад: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. | Цитотоксичні реакції, що розвиваються в тканинах за механізмом антитілозалежної клітинної цитотоксичності (АЗКОЦ), обумовлені надлишком утворення IgG, його міграцією в тканині й активацією кіллерних клітин. Приклад: цукровий діабет 1 типу, протипухлинний захист. | ||
| 
| ||
| Стимулюючий тип, обумовлений утворенням IgG проти ростових рецепторів (наприклад проти рецепторів ТТГ). При цьому відбувається не ушкодження тканин, а навпаки, стимуляція її функції. Приклад: хвороба Грейвса. | Блокуючий тип, виникає блокування, коли IgG зв'язуються з рецептором (наприклад до ацетилхоліну) і перешкоджають його зв'язуванню зі стимулюючим фактором. Приклад: міастенія гравіс |
Рис. 1. II тип реакції може протікати за декількома механізмами:
Аутоімуні гемолітичні анемії (АГА)
Види антитіл:
· Теплові - IgG
· Повні – аглютинуючі (активують комплемент)
· Неповні (блокуючі) – не спричиняють агглютинацію, стимулюють фагоцитоз, при цьому вони блокують ферменти мембран еритроцитів, що змінює проникливісь мембрани – це призводить до зміни її форми – утворення мікросфероцитів (у селезінці). Дуже рідко спричиняють інтраваскулярний комплемент-залежний гемоліз, але тільки при високому титрі антитіл. Виникають тільки за участю аутореактивних або перехрестно-залучених Т-хелперів – у нормі цих антитіл немає.
· Холодов і IgM
· Повні – агглютинуючі (за рахунок активації комплементу спричиняють внутрішньосудинний гемоліз при зниженні температури тіла від +4о до +18оС (синдром Рейно, переважно у осіб похилого віку). Ці антитіла зустрічаються в нормі в низьких титрах (титр зростає з віком). Антиеритроцитарні холодові IgM - це фізіологічні аутоантитіла, які реагують при 0оС, у звичайних умовах не спричиняють агглютинацію.
Таблиця 1
Тест Кумбса
| Прямий – визначення антитіл або фрагментів комплементу на еритроцитах | Непрямий – визначення антитіл у сироватці крові хворого |
| 1. Відмиваємо еритроцити хворого (на них залишаються фіксованими антитіла) 2. Додаємо антилюдську сироватку проти Fc-фрагмента IgG 3. Ураховуємо результат: при (+) пробі спостерігається аглютинація еритроцитів реципієнта, тому що на них присутні імуноглобуліни G | 1. Сироватка хворого, що містить антитіла, інкубується з людськими еритроцитами 2. На еритроцитах фіксуються антитіла із сироватки хворого, до них додається антилюдська сироватка проти Fc-фрагмента IgG 3. Ураховуємо результат: аглютинація, тобто (+) тест, що вказує на наявність у сироватці пацієнта IgG |
Класифікація АГА
1. З неповними тепловими аглютинінами IgG - визначається за допомогою прямого тесту Кумбса, тому що антитіла фіксовані на еритроцитах
Викликається IgG (рідко IgА) - викликає внутрішньоклітинний гемоліз (сплено-, гепатомегалия). Причини - утворюються аутоантитіла проти одного з епітопів Rh-фактора (Rh-система складається із трьох різних аллелей Dd, Cc і Ee, найдужчий D, тобто Rh (+) кров позначає наявність тільки D-антигену на еритроцитах і нічого не говорить про інші аллелі резус системи. При цьому Rh (-) індивіди не мають природних анти-Rh-антитіл, але можуть розвивати імунну відповідь на різні епітопи Rh-антигену. Захворювання частіше вдруге, розвивається на тлі лимфолейкозу, інфекції, ревматичних хвороб.
2. З тепловими гемолізинами - визначається за допомогою непрямого тесту Кумбса, тому що утворюються антиеритроцитарні IgG у високому титрі, що викликає комплемент-залежний внутрішньосудинний гемоліз
Етіологія: частіше внаслідок лікарської алергії (хінін, хлорпромазин, ПАСК, ізоніазид, ріфампіцин, тетрациклін - непрямий тест Кумбса (+) при інкубації з ліками, що викликали утворення антитіл). Аналогічним чином може відбутися утворення антитіл проти лейкоцитів, тромбоцитів.
3. З повними холодовими аглютинінами - утворяться IgM проти антигенів системи АВО - це хвороба холодової гемагглютинації або гемолитичний акроцианоз Франка - вражає переважно літніх осіб.
Антитіла міцно зв'язуються з еритроцитами при температурі 0-4оС, проявляється мікротромбозами, некрозами в дистальних ділянках тіла (тому що там нижча температура).
Зустрічається при: мікроманометрах, макроглобулінемії Вальденстрема (моноклональний синтез IgM), хронічний лимфолейкоз, міеломна хвороба, інфекційний мононуклеоз (вірус Епштейн-Барр виступає як поліклональний стимулятор).
Клінічно проявляється: раптовий кризовий гемоліз після переохолодження, гемоглобінурія, акроцианоз, феномен Рейно, гостра гангрена кінчиків пальців, помірна хронічна гемолітичнна анемія.
4. З холодовими гемолізинами (пароксизмальная холодова гемоглобінурія) - частіше зустрічається у дітей.
Обумовлена утворенням холодових IgG, які є двофазними (антитіла Доната-Ландштейнера).
Патогенез. При зниженні температури відбувається зв'язування антитіл IgG з антигеном Р (який локалізований на поверхні еритроцитів) + адсорбується комплемент. При наступному підвищенні температури тіла (уночі у ліжку дитина «відігрівається») відбувається активація комплементу й гемоліз еритроцитів.
Етіологія: інфекції - кір, спірохетози. Проявляється через кілька годин після переохолодження. Визначається за допомогою (+) проби Кумбса (проби Доната-Ландштейнера – спонтанний гемоліз крові, якщо її спочатку остудити до 40С, а потім нагріти до +370С).
Ізоімунні гемолітичні анемії – анемії при переливанні крові, при цьому еритроцити донора лізуються антитілами реципієнта – імуноглобулінами класу М, які виробляються без попередньої імунізації, є тепловими антитілами..
1 група – 0 – на еритроцитах немає антигенів (А и В-Аглютиніни), але є антитіла α- і β -аглютиніни, тобто можна переливати усім (тому що на еритроцитах немає антигенів)
2 група – А на еритроцитах є антигени А, а в крові антитіла β (умовно можна переливати 1 і 2 групи)
3 група – В – на еритроцитах є антигени В, а в крові антитіла α (умовно можна переливати 1 і 3 групи)
4 група – АВ – на еритроцитах є антигени А и В, а в крові немає антитіл (умовно можна переливати 1, 2, 3 і 4 групи крові)
Гемолітична хвороба немовлят розвивається при проникненні через плаценту материнських антитіл, які проявляють активність проти антигенів еритроцитів плода (Rh і ABO) і руйнують їх. Гемолітична хвороба немовлят частіше спостерігається при Rh-несумісності, тому що анти-Rh антитіла в плазмі матері звичайно є IgG проти D-аллеля Rh-системи, які легко проникають через плаценту. Анти-А й антитілами В звичайно є IgM, які в нормі не можуть проникати через плаценту. При пологах і абортах матері вводять анти-резус-антитіла, які зв'язують і нейтралізують еритроцити плоду, що потрапили до матері.
Реакції з руйнуванням нейтрофілів – материнські антитіла до антигенів нейтрофілів плоду можуть викликати неонатальну лейкопенію, якщо вони проникають через плаценту. Іноді виникають посттрансфузійні реакції завдяки активності сироватки хазяїна проти лейкоцитарних HLA антигенів донора.
Реакції з руйнуванням тромбоцитів – посттрансфузійні пропасні реакції й неонатальна тромбоцитопенія можуть виникати у результаті факторів, описаних вище для лейкоцитів. Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура – аутоімунне захворювання, яке зустрічаеться досить часто, при якому утворюються антитіла проти власних антигенів мембрани тромбоцитів.
Реакції на базальній мембрані – антитіла проти антигенів базальних мембран у ниркових клубочках і легеневих альвеолах виникають при синдромі Гудпасчера. Ушкодження тканини виникає в результаті активації комплементу.
ІІІ тип реакції
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!