Питання 18. Доктрина “стримування”.
Щодо Сполучених Штатів, то тут він дістав своє відображення в доктрині «стри -мування комунізму» (або просто «стримування»), яка згодом стала стратегією усього західного світу. Перше розгорнуте обгрунтування доктрини містилося в секретній «довгій телеграмі»[1] від 22 лютого 1946 р., яку направив до держдепартаменту радник посольства США в Москві, маловідомий тоді дипломат Джордж Кеннан. Зміст її зводився до того, що мирне співіснування США і Радянського Союзу є неможливим, так само як і будь-яке спів-робітництао між ними у вирішенні міжнародних питань. Стверджувалося, що радянське керівництво націлене на «смертельну боротьбу із супротивником», готується знищити «традиційний спосіб життя» у Сполучених Штатах і відкидає будь-які компроміси. Радянський Союз звинувачувався в намірах вести постійну підривну діяльність проти західних держав і розширювати сферу свого контролю. СРСР приписувалися, зокрема, агресивні плани щодо Північного Ірану, Туреччини, частини Данії; в перспективі Д. Кеннан очікував радянських претензій щодо портів у Перській затоці та навіть Гібралтару. Що стосується 00Н, то, як говорилося в телеграмі, СРСР прагне використовувати її не для зміцнення загального миру а лише для досягнення власних цілей та залишить органі^ зацію, як тільки стане вважати, що вона більше не відповідає його інтересам. Головний висновок «довгої телеграми»— США необхідно перейти до «жорсткого курсу» щодо СРСР, який має базуватися на «логіці сили»; саме це Д. Кеннан і означав терміном «стримування».
|
|
|
Питання 20. Доктрина Джонсона.
Однако ввод американских войск в сотрясаемую политическими кризисами Доминиканскую Республику (1965 год) показал его, наконец, как традиционного поборника политики сдерживания и привел к потере симпатий к США в Латинской Америке. Джонсон интерпретировал призыв к реформам как попытку управляемого Кубой коммунистического подрыва. Его известное как "Доктрина Джонсона" обоснование участия в военных действиях гласило, что Соединенные Штаты должны везде защищать своих граждан (2 мая 1965 г.). Американо-немецкие отношения все больше отягощались проблематикой валютной компенсации.
Питання 21. Доктрина Джонсона-Манна.
США висунули «доктрину Джонсона—Манна», за допомогою якої Вашингтон, прикриваючись несприйнят-тям «нової Куби», намагався обмежити право народів Латинської Америки на самовизначення.
Питання 22. Доктрина Ейзенхауера-Даллеса.
В 50-м США проводили актив. внеш. пол. по от-нию к ст-ам Ближнего и Среднего Востока. США помогали Египту в строительстве плотины на Ниле. О своих интересах в Ег. заявляет СССР. Ег. нах-ся на стороне СССР. США отказываются от стро-ва плотины. Вответ на это 26.07.56 прав-во Насера (Ег.) объявило о нац-ции Суэцкого канала. США подталкивает Анг., Фр. и Израиль на вторжение в Египет произошла Англо-Франко-Израильская агрессия против Ег. Эта операция была провалена. На защиту Ег. выступил СССР и ООН. После этих событий США выдвигают новую внешнепол. прог- му на Ближнем и Среднем Востоке. Доктрина Э-Д была официально провозгл. 9.3.57 после подпис Э-ом совместной резолюции палаты представителей и Сената, предоставлявшей президенту право фактически по своему усмотрению использовать воор. силы США на Бл. и Ср. Востоке и предусматривает оказание гос-вам этого региона помощи под предлогом борьбы с "агрессией со стороны любой страны, контролируемой межд. коммунизмом." Эйзенхауер просит Конгресс действовать в 3 направлениях:
|
|
|
§ сотрудничество с арабскими странами в экон. области;
§ предпринять прог. воен. помощи и сотрудничества;
§ использовать воор. силы США, чтобы обеспечить и защитиь терр. целостность и полит. независ-сть Ближневост. стран.
Фактически Доктрина являла собой попытку США силой контролировать ситуацию на Бл. и Ср. Востоке. Осуществление доктрины на практике - заговоры против Сирии, агрессивные действия США в Ливане, открытая поддержка экпансионистких устремлений Израиля. Безоговорочно приняли доктрину Эйзенхауера лишь участники Багдадского пакта и Израиль. Против нее выстуили Ег., Сирия, Йемен и Афганистан. Остальные страны, соглашаясь принять амер. эк. помощь, высказ. против использования амер. войск в регионе и не одобр. идею воен. сотр. с США.
|
|
|
В 1957 году США начинают новый этап в холодной войне против России. Провозглашается так называемая доктрина Эйзенхауэра - Даллеса . Согласно ей Соединенные Штаты присваивали себе право применения военной силы для навязывания своего господства на Ближнем и Среднем Востоке под предлогом борьбы против коммунистической угрозы, а на самом деле для военного противостояния СССР. В рамках этой доктрины были осуществлены политические интриги против Сирии и агрессивные военные операции против Ливана.
1957 год застал президента и его государственного секретаря все еще балансирующими на «грани войны». В январе на открытии первой сессии нового конгресса Эйзенхауэр вносит предложение, беспрецедентное по своей откровенной агрессивности: он предлагал предоставить ему право по своему усмотрению использовать американские вооруженные силы на Ближнем Востоке, так как «всемирная ответственность США» требовала сохранить контроль над этим чрезвычайно важным стратегическим районом, располагающим к тому же двумя третями известных мировых запасов нефти. К берегам Ближнего Востока был послан 6-й американский флот в составе 50 кораблей, в том числе и авианосцев, имевших на борту ядерное оружие.
|
|
|
Питання 23. Доктрина Трумена
Зовнішня політика США повоєнних років базувалася на так званій доктрині «стримування» Радянського Союзу.
Доктрину «стримування» вперше було впроваджено у Східному Середземномор'ї. Великобританія підтримувала Грецію, де місцеві комуністи загрожували монархічному уряду громадянською війною, й Туреччину, від якої СРСР домагався спільного контролю над протоками Босфор й Дарданелли. У 1947 p. британський уряд повідомив американському, що він не в змозі допомагати Греції та Туреччині. Президент Г.Трумен сподівався, що конгрес проголосує за допомогу Греції й Туреччині у розмірі 400 млн. дол. 12 березня 1947 p. президент Г.Трумен виступив на спільному засіданні обох палат американського конгресу. Посилаючись на «комуністичну загрозу» Греції й Туреччини, Г.Трумен закликав конгрес в інтересах «національної безпеки США» асигнувати до 30 квітня 1948 p. 400 млн. дол. для надання допомоги урядам Греції й Туреччини. Він, зокрема, зазначив: «Я вважаю, що Сполучені Штати повинні проводити політику підтримки вільних народів, які чинять опір спробам захопити владу збройними меншинами або тиску ззовні».
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 467; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!