Питання 9. Війна 1973 року на Близькому Сході.
Після смерті Г. А. Насера у вересні 1970 р. президентом Єгипту став А. Садат. 6 жовтня 1973 р., в день єврейського свята Йом Кіпур (Судний день), збройні сили Єгипту й Сирії атакували позиції Ізраїлю, Разом з Єгиптом і Сирією у воєнних діях, брали участь військові частини й підрозділи Іраку, Марокко, Саудівської Аравії, Алжиру, Кувейту, Тунісу, Судану та Йорданії.
В перший же день воєнних дій друга і третя єгипетські армії переправилися на східний берег Суецького каналу Й прорвали лінію оборони Ізраїлю («лінію Барлева»). 7 жовтня єгипетські війська здобули Сінай. Сирійська армія просунулася на Голанських висотах, визволила місто Кунейтру.
В ході «жовтневої війни» Радянський Союз надав значну військову й політичну допомогу збройним сила^ Єгипту та Сирії. Ефективно діяли повітряний і морський «мости» постачань їх радянською зброєю.
12 жовтня прем'єр-міністр Ізраїлю Г. Меїр звернулася до США з проханням про негайні поставки зброї й спорядження. Сполучені Штати невідкладно надали Тель-двіву військову допомогу по повітряному «мосту».
Спираючись на американську підтримку й оправившись від раптового нападу, Ізраїль перейшов у контрнаступ. Скориставшись отриманою з американського супутника інформацією про розрив лінії фронту між другою і третьою єгипетськими арміями, ізраїльські війська 15 жовтня просунулися в тил єгипетських військ, форсували Суецький канал, захопили плацдарм на його західному березі. Третя єгипетська армія опинилася в ото-» ченні, виникла загроза блокади Суецу.
|
|
|
8 жовтня 1973 р. представник США в 00Н вніс про-» позицію про припинення вогню з відведенням військ на вихідні позиції. Однак СРСР наполягав на залишенні військ на позиціях, що склалися.
В ніч на 20 жовтня А. Садат1«від імені єгипетського народу» звернувся до радянського посла за сприянням у припиненні вогню.
22 жовтня Рада Безпеки 00Н ухвалила резолюцію № 338, що передбачала припинення воєнних дій
Однак на південній дільниці єгипетсько-ізраїльського Фронту воєнні дії тривали. Радянський Союз 24 жовтня попередив Ізраїль про тяжкі наслідки агресивних дій, що порушують рішення Ради Безпеки 00Н. У стан бойової готовності були приведені радянські ВПС. Водночас Радянське керівництво повідомило президента США про можливі наслідки неприпинення Ізраїлем воєнних дій.
11 листопада на 101-му кілометрі дороги Каїр—Суец був підписаний єгипетсько-ізраїльський протокол про припинення вогню.
21 грудня 1973 р. в Женеві згідно з резолюцією Ради Безпеки 00Н № 338 почала роботу мирна конференція з Близького Сходу. В ній взяли участь представники Єгипту, Йорданії, Ізраїлю, США та СРСР. Сирія, спочатку погодившись на проведення конференції, не направила в Женеву своїх представників, але зберегла за собою право участі.
|
|
|
В грудні 1973 р. відбулися два відкритих та одне закрите засідання на рівні міністрів закордонних справ. Після цього Генеральний секретар 00Н повідомив про досягнення згоди щодо продовження роботи конференції й створення військової робочої групи для обговорення питання про роз'єднання військ.
31 травня 1974 р. в Женеві на засіданні військової робочої групи була підписана сирійсько-ізраїльська угода про роз'єднання військ на Голанських висотах, яка передбачала виведення ізраїльських військ із сирійських територій, захоплених у 1973 р., і з частиіш територій, окупованих у 1967 р. Передбачалося також розміщення спостерігачів 00Н у зоні роз'єднання військ.
Зустрічі й консультації учасників конференції тривали до жовтня 1974 р. Восени 1974 р. робота конференції була фактично припинена, хоча відповідне рішення формально не приймалося.
У результаті «човникової дипломатії» державного секретаря США Г. Кіссінджера, серії його візитів в Ізраїль та арабські країни 4 вересня 1975р. Єгипет і Ізраїль підписали Сінайську угоду. Єгипет зобов'язався не вдаватися до воєнних дій проти Ізраїлю й відкрити Суецький канал, Ізраїль повернув Єгипту частину його території в районі Червоного моря.
|
|
|
Питання 10. Вступ ФРН у НАТО.
Формальне рішення про вступ ФРН у Західноєвропейський союз і НАТО було прийнято на Паризькій нараді дев'яти держав (20—23 жовтня 1954 р.). Паризькі угоди передбачали скасування окупаційного режиму у ФРН, уряд ФРН, у свою чергу, оголосив про те, що він ніколи не вдаватиметься до сили для об'єднання Німеччини або зміни існуючих кордонів. Окрім того, західнонімецька держава взяла на себе зобов'язання не виробляти атомної, бактеріологічної та хімічної зброї.
Паризькі угоди набрали сили після всіх передбачених формальностей 5 травня 1955р. ФРН здобула суверенітет на засадах нової версії Загальної угоди. 7 травня вона вступила до ЗЄС, 9 травня — до НАТО. У відповідь Радянський Союз денонсував радянсько-англійську й радянсько-французьку угоди 1942 і 1944 рр.
17—23 липня 1955 р. в Женеві відбулася нарада глав урядів СРСР, США, Англії та Франції, на якій Радянський Союз погодився на принцип вільних виборів за умови відходу західних країн від ідеї залучення об'єднаної Німеччини до НАТО. Але ідею нейтралізації Німеччини було відкинуто західними державами. Женевська нарада завершилася безрезультатно.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 212; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!