Бактеріальні інфекційні хвороби переважно з хронічним перебігом.
3.1. Туберкульоз– заразна інфекційна хвороба усіх видів домашніх і диких тварин, людини та акваріумних риб, що викликається «Mycobacterium tuberculosis» і характеризується специфічним запаленням з утворенням типових інфекційних гранульом – туберкулів. Туберкули – це вогнища, що виникають на місці розташування збудника туберкульозу. В розвитку туберкульозу розрізняють дві стадії: первинний та вторинний.
Первинний туберкульоз– стадія туберкульозу, що виникає після першого зараження туберкульозом і на місці потрапляння збудника розвивається первинне туберкульозне враження або називають його первинним афектом. Первинне зараження відбувається тільки лімфогенно і проявляється:
v Повний первинний комплекс виражається одночасним враженням якого-небудь органу і обслуговуючого лімфатичного вузла (легені, середостінні лімфатичні вузли).
v Неповний первинний комплекс – уражуються лімфатичні вузли (заглотковий, підщелепний лімфатичний вузол).
v Складний первинний комплекс характеризується наявністю декількох повних або неповних первинних комплексів в різних системах організму (в глотці і легенях, в кишечнику і печінці).
Рання генералізація характеризується метастазуванням туберкульозних вогнищ при розвиненому первинному комплексі: РГ = ПК + генералізація. Характеризується враженням багатьох органів і систем. Збудник поширюється гематогенно, лімфогенно, по природнім каналам, по міжклітинним щілинам, утворює дочірні вогнища в самих різних органах. Генералізація туберкульозного процесу (частіше у телят) може мати такі форми:
|
|
|
ü гострий міліарний туберкульоз – легені начебто усіяні численними дрібними вузликами завбільшки з просяне зерно. Молоді вузлики сірого кольору, старі каламутні внаслідок казеозного вапнування і некрозу.
ü Гострий велико-вогнищевий туберкульоз – вузлики досягають розмірів лісового горіха або курячого яйця. Інколи зливаються і поширюються на окрему дольку і на всю долю. Рання генералізація процесу закінчується смертю.
ü Хронічний міліарний туберкульоз характеризується переважним враженням портальних, медіостінальних лімфатичних вузлів при слабкому враженні органів (легень, печінки, нирок).
Вторинний туберкульоз виникає внаслідок нового зараження або спалаху якогось метастатичного вогнища, що залишається від первинного туберкульозу. Туберкульозний процес має виражений ізольований характер, тобто уражується тільки один якийсь орган, інші системи і органи не вражені, таку форму називають ізольованим туберкульозом, який частіше спостерігається у легенях і позначається словом «сухоти».
|
|
|
Пізня генералізація – патолого-морфологічно характеризується тими змінами, що і рання генералізація: швидкий перебіг, розповсюдження процесу всіма можливими шляхами, субміліарними і великовогнищевими враженнями різних органів. Закінчення буває смертельним, але вторинний туберкульоз частіше проявляється ізольованим туберкульозом. Процес розповсюджується тільки по природнім каналам (бронхах, молочних протоках, ходу кишечника).
Поширення туберкульозного процесу бронхіальним деревом призводить до враження різних анатомічних структур легень і внаслідок чого може виникати: ацинозна, ацинозно-нодозна, лобулярна, лобарна, кавернозна пневмонії.
v Ацинозна форма – вражені часточки легень мають синьо-червоний колір на фоні якого чітко виділяються фокуси, які мають неправильні обриси, подібні на листочок конюшини.
v Ацинозно-нодозна форма – утворюються більш крупні вогнища внаслідок зливання окремих вогнищ, також мають неправильні обриси, що нагадують контури шовковиці.
v Лобулярна форма – враження окремих дольок, макроскопічно долі легень за формою і консистенцією нагадують фокуси фібринозної пневмонії, на розрізі сухі, сірого або жовтого кольору з вогнищами казеозного некрозу.
|
|
|
v Лобарна форма – утворюється при злитті окремих лобулярних вогнищ і можуть займати всю долю або декілька долей легень.
v Кавернозна форма – зв’язана з утворенням в легенях порожнин в результаті розриву бронх і видалення із легень казеозної маси.
Туберкульоз серозних покривів. Виникає на плеврі, перикарді і очеревині. Зустрічається у ВРХ, свиней, коней. Його називають перлинною хворобою – виникають поодинокі або численні туберкульозні горбики різної величини і форми. Туберкульозні вузлики зовні вкриті серозною оболонкою, яка піддається гіалінізації і нагадує перлину.
Туберкульоз травного каналувражається клубова кишка, задня третина частина, де утворюються поодинокі або численні виразки з валикоподібними при піднятими краями. На дні виразок знаходять сирні маси сіро-жовтого кольору.
Туберкульоз молочної залозипротікає у вигляді міліарного великовогнищевого, хронічного лобулярного і казеозного маститів. Перші дві форми пов’язані з генералізацією процесу. Хронічна лобулярна і казеозна – відкриті форми захворювання з виділенням збудника в навколишнє середовище. Хронічний лобулярниймастит перебігає, як продуктивне запалення з наступним некрозом новоутвореної тканини. Процес захоплює окремі часточки, молочні ходи. Казеоні маси можуть потрапляти в молочні ходи і цистерни. Стінки молочних ходів нерідко вкриті туберкулами. Найчастіше уражуються задні чверті вимені. Казеозний маститексудативна форма туберкульозу вимені і спостерігається при пониженні резистентності організму. Просякнута ексудатом тканина некротизується. Процес захоплює великі ділянки органа. Уражені частки вимені збільшені, щільні. На розрізі видні казеозні вогнища різної величини і форми. Границя між ними і навколишньою тканиною не рівна, звивиста а серед казеозних ділянок виявляються островки живої тканини.
|
|
|
Туберкульоз лімфатичних вузлівзавжди спостерігається при первинному зараженні та при генералізації туберкульозного процесу. Протікає у вигляді вогнищевого казеозного некрозу абовапнування.
Туберкульоз печінки, селезінки і нирокпроявляється у вигляді міліарного або велико-вогнищевого процесу.
Туберкульоз свиней – найчастіше обмежується неповним первинним комплексом, уражаються заглоткові, нижньощелепні і брижові лімфатичні вузли. Вони збільшені в об’ємі і ущільнені, горбкуваті, часто зрощенні з навколишніми тканинами. На розрізі видно вогнища з сірувато-жовтим казеозом і звапненням. При генералізації, у стромі печінки, легень і селезінки вогнищеві розростання сірувато-білої тканини без казеозу. У печінці розвивається інтерстеціальний гепатит, туберкульозні вогнища мають вигляд світлих павукоподібних ділянок.
Туберкульоз птицідуже поширений, зараження відбувається оральним шляхом і через яйця від хворих тварин. На розтині трупів знаходять сильне виснаження і атрофію м’язів. Туберкульозні враження спостерігаються частіше в печінці, селезінці, тонкій кишці (на її початку). Дисемінований міліарний процес полягає в тому, що некротичні маси мають велику кількість туберкульозних бацил і не піддаються вапнуванню. Вражаються кістки, особливо стегнова, великогомілкова. Процес протікає по типу туберкульозного остеомієліту. Туберкульоз курей проявляється великою смертністю.
3.2. Паратуберкульоз – хронічне захворювання жуйних, яке клінічно характеризується діареєю, а патолого-анатомічно – специфічним ентеритом і виснаженням.
При розтині трупів відмічають виснаження, ділянка заднього проходу забруднена рідкими каловими масами. Вражений кишечник, голодна і клубова кишки, їх стінки потовщені, слизова оболонка зібрана в товсті, поперечні й повздовжні складки, що нагадують звивини мозку чи завитки каракуля. Вона бліда білувато-жовтуватого кольору і лише місцями на складках почервоніла та інколи з окремими крапковими крововиливами. Збільшені брижові лімфовузли, вони знаходяться в стані серозного запалення, збільшені, набухлі, пружні. Поверхня розрізу волога сіро-жовтувата, місцями помітні білуваті, саркомо подібні вогнища.
3.3. Бруцельоз– інфекційна хронічна хвороба, що викликається бактеріями із роду «Brucella» і характеризується враженням ретикуло-ендотеліальної системи, розвитком специфічних гранульом у лімфатичних вузлах та внутрішніх органах і абортами у вагітних тварин. У корів на 5-8 місяці вагітності. Патолого-анатомічні зміни у вагітних тварин виражені у матці, де розвивається гнійно-катаральне запалення: стінка матки потовщена, слизова оболонка набрякла, гіперемійована, карункули збільшені, темно-червоного кольору з множинними крововиливами і тьмяними сіро-жовтими вогнищами некрозу (залишки змертвілої плаценти). Плідні оболонки набряклі, студнеподібні, пронизані крововиливами. Між маткою і хоріоном накопичується ексудат брудно-сірого кольору, що складається з слизу, гною і пластівців фібрину.
У плода ознаки сепсису: множинні крововиливи на серозних і слизових оболонках, серозно-геморагічний набряк підшкірної клітковини і пупкового канатику, набряк лімфовузлів і селезінки, некротичні вогнища в печінці, в сичугу мутна рідина.
У тільних корів спостерігають метрит, серозно-слизове запалення піхви, соромітні губи і слизова оболонка набряклі, гіперемійовані. В молочній залозі розвивається мастит, залоза збільшена, ущільнена, з некротичними ділянками або гнійниками. Реґіонарні лімфовузли матки і вимені збільшені, містять вогнища некрозу і абсцеси. В нирках гострий інтерстеціальний нефрит, дрібні сіро-білі вогнища. У биків відмічають бурсити (запалення синовіальних бурс), орхіти (запалення сім’яників), епідидиміти (запалення придатків).
3.4. Некробактеріоз– викликається «Fusobacterium necrophorum» і характеризується гнійно-некротичним запаленням шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів. Хворіють всі види тварин і птиці.
Патолого-анатомічні зміни: спостерігаються переважно на кінцівках у вигляді опухань їх нижніх частин. В ділянці вінчика утворюються виразки, внаслідок гнійно-некротичного розпадання тканин, суглобової капсули, зв’язок, сухожиль, кісток, навіть до відпадання копитного башмака і фаланг пальців. У тільних корів і ті, що отелилися гнійно-некротичні вагініти і мастити. На шкірі голови, шиї, тулуба і слизових оболонках ротової, носової порожнини, глотки, стравоходу, шлунку і кишечника утворюються виразки. В печінці, селезінці, легенях, нирках поодинокі і множинні абсцеси і некротичні вогнища різних розмірів, вмістиме яких має вершкоподібну або суху масу, внаслідок інкапсуляції. У телят на шкірі і слизових оболонках рота, стравоходу, шлунку, кишечнику утворюються некротичні плівки.
У овець ця хвороба називається копитною гниллю, внаслідок утворення сильного протеолітичного ферменту, що розплавляє тканини. Враження відмічаються в основному на кінцівках, між копитній щілині, запалення з утворенням гною сіро-білого кольору специфічного запаху. З часом розвивається гангрена з відшаруванням рогів копитець і їх відпадання.
3.5. Сап –хронічна інфекційна хвороба, що викликається «Pseudomonas mallei» і характеризується специфічним запаленням з утворенням вузликів і виразок. Первинні зміни знаходять в легенях, глотці, кишечнику, шкірі. В легенях первинний афект локалізується під плеврою тупого краю головних дольок у вигляді вогнищ, всередині яких сірувата, гноєподібна маса, а навколо червоний поясок гіперемії. Бронхіальні і середостінні лімфовузли – другий компонент первинного комплексу – збільшені, які містять вогнища некрозу. В легенях міліарні, великовогнищеві враження, гнійно-катаральна бронхопневмонія.
Вражені ділянки синюшно-червоні, всіяні сапними вогнищами, з поверхні розрізу стікає гнійно-слизова рідина, із перерізаних бронхів видавлюються пробки. Іноді в легенях утворюються каверни, заповнені гноєподібною масою. В бронхах, трахеї слизова оболонка містить сапні вузлики і виразки з нерівними валикоподібними при піднятими краями у вигляді кратерів і характерним салоподібним дном, вкритим гноєподібною масою. На слизовій оболонці носа виявляють різної величини вузлики, виразки і зірчастої форми рубці. Підщелепні лімфовузли збільшені, щільні, нерухомі внаслідок зрощення з навколишніми тканинами, на розрізі вогнища некрозу. В селезінці і печінці сапні вогнища щільної консистенції, на розрізі салоподібні, з гноєподібним розм’якшенням в центрі. Рідше вогнища зустрічаються в нирках, сім’яниках, мозку, серці, скелетних м’язах. Із кісток вражаються ребра, хребці і трубчасті кістки. В кишечнику утворюються вузлики, які з часом перетворюються у виразки. На шкірі утворюються вузлики, потім виразки з валикоподібними при піднятими краями і салоподібним дном, вкритих гноєподібною масою.
Вірусні хвороби.
Вірусні хвороби викликаються вірусами, що є абсолютними паразитами. Їхня участь в інфекційному процесі починається із проникнення безпосередньо в живу клітину і подальшої репродукції там. І розвивається дистрофічно-дескрутивні процеси, що часто зумовлює утворення типових тілець-включень, які мають діагностичне значення. Специфічність цих вірусних включень визначається:
1. Особливостями локалізації в клітині;
2. Розмірами і особливостями внутрішньої структури їх;
3. При певних вірусних хворобах спостерігається своєрідний цикл розвитку включень.
При вірусних інфекціях розвивається запальна реакція, як наслідок альтерації і викиду медіаторів, порушенням мікроциркуляції, які зумовлені не тільки неспецифічними чинниками, які сприяють підвищеній проникності судин, а й безпосереднім ураженням вірусами структурних елементів судинної стінки. Віруси не розмножуються в крові і тканинній рідині, а тому при вірусних інфекціях не буває септицемії. Класифікують їх переважно по локалізації в окремих системах і органах. Дані хвороби ділять на:
v Пантропні –на всі тканини організму;
v Нейротропні –на нервову тканину;
v Дерматропні –на шкіру;
v Пневмотропні –на легеневу тканину;
v Ентеротропні –на кишечник.
4.1. Класична чума свиней – надзвичайно висококонтагіозне захворювання свійських і диких свиней, хворіють свині усякого віку, статі та не залежно від пори року. Захворювання перебігає: гостро, підгостро, рідше хронічно. Розрізняють наступні клініко-анатомічні форми хвороби: септичну (гостра), грудну-кишкову, змішану й атипову.
Септична форма – спостерігається переважно за початку епізоотії, перебігає гостро і без ускладнень вторинною бактеріальною інфекцією. На розтині відмічають нормальний розвиток і добру вгодованість свиней . Слизова оболонка очей, ротової і носової порожнини синюшна, рідше бліда. На краях повік і в кутах очей утворюються коричневі кірочки із засохлого катарально-гнійного ексудату. Шкіра вух, підгруддя жива, внутрішньої поверхні стегон плямисто або дифузно забарвлено в синюшно-червоний колір (ціаноз). Численні крапкові і плямисті крововиливи на шкірі слизових і серозних оболонках, лімфатичних вузлах, селезінці, нирках та інших органах. Лімфатичні вузли збільшені, ззовні червоні на розрізі мають характерний для чуми строкатий (мармуровий вигляд ), завдяки поєднанню темно-червоного та світло-сірого кольорів. У селезінці виявляють геморагічні або змішані інфаркти, що розміщені у вздовж країв органу у вигляді чітко окреслених темно-червоних потовщень трикутної або дещо заокруглої форми. На розрізі матові, темно-червоного кольору або центральна частина сіра чи сіро-жовта, а навкруги темно-червона зона. Нирки бліді, анемічні. Під капсулою чисельні крапкові крововиливи. На розрізі подібні крововиливи у кірковій і мозковій речовинах, нирковій мисці, а також на слизовій оболонці сечоводів і сечового міхура. У ротовій порожнині, глотці та стравоході множинні крововиливи та інколи вогнищеві некрози слизової оболонки. Мигдалики часто набряклі з виразками. Шлунково-кишковий тракт з ознаками гострого катарального запалення слизової оболонки з крововиливами. Особливо часто крововиливи у товстому відділі і прямій кишці. Характерне набухання та збільшення плямок Пеєра і лімфатичних вузликів, які виступають над поверхнею слизової оболонки.
Чума, ускладнена пастерельозом (грудна форма)спостерігається крупозна пневмонія, легені мармурові, гепатизовані, серозно-фібринозний плеврит, перикардит. У легенях розвивається крупозна чи крупозно-геморагічна пневмонія, переважно вражені діафрагмальні частки легень. На розрізі уражених ділянок спостерігають різні стадії гепатизації, інколи виявляють жовто-сірі вогнища сухого некрозу. Строма органу потовщена, просякнута серозним або геморагічним ексудатом. Пневмонія супроводжується фібринозним чи серозно-фібринозним плевритом і перикардитом, крововиливи на серозних покривах грудної порожнини, слизової оболонці трахеї та гортані. Крім цього, спостерігають геморагічний лімфаденіт, інфаркти селезінки, крововиливи в нирках, на слизовій оболонці сечового міхура, товстих кишок і на шкірі.
Чума, ускладнена сальмонельозом (кишкова форма)– слизові оболонки анемічні, на шкірі кірковий сип. В товстому кишечнику «чумні бутони» – вогнищеве дифтиретичне запалення пейерових бляшок і солітарних фолікулів. Бутони округлі, сіро-жовтого кольору, шаруваті. Дифузне дифтиретичне запалення сліпої і ободової кишки. В легенях вогнищева катаральна бронхопневмонія, гіперплазія селезінки і лімфатичних вузлів, в нирках, печінці і міокарді зерниста дистрофія.
Змішана форма– чума, ускладнена пастерельозом і сальмонельозом. На розтині спостерігаються зміни, характерні для обох форм чуми.
Атипова– спостерігається переважно у поросят до 2-3 місячного віку. В господарствах, які тривалий час неблагополучні по чумі де проводиться активна імунізація. В таких умовах інфекція часто перебігає в ослабленій формі і хронічно без патморфологічних змін, що затрудняють діагностику. На розтині крововиливи спостерігають лише в нирках, слизовій оболонці сечового міхура і товстих кишок. Інфаркти селезінки трапляються дуже рідко, а в лімфатичних вузлах – гіперплазія. Частіше виявляють катаральний гастро-інтерит, бронхопневмонію і виснаження.
Чума м’ясоїдних– гостра контагіозна хвороба, що характеризується лихоманкою, катаральним запаленням слизових оболонок органів дихання, травлення й сечовиділення, а також ураженням ЦНС. Хвороба перебігає в легеневій, шлунково-кишковій, нервовій, шкіряній або змішаних формах. При гострому перебігу гнійничковий або везикулярний дерматит в ділянці черева. Гостро-катаральне запалення верхніх дихальних шляхів, катаральна бронхопневмонія. При ускладненні секундарною мікрофлорою – гнійно-катаральна пневмонія, в шлунково-кишковому тракті запалення з виразками. На слизових оболонках прямої кишки крапкові і смугасті крововиливи. Крововиливи на епі-, ендокарді, в кірковому шарі нирок, сечовому міхурі. Селезінка не збільшена. Міокард дряблий, має вигляд вареного м’яса. В печінці, нирках, легенях застійна гіперемія і зерниста дистрофія. Лімфовузли набряклі, на розрізі соковиті, сіро-червоні. Специфічною для чуми є інтерстеціальна пневмонія, яка характеризується наявністю червоно-коричневих, сірих ділянок, що розташовані безпосередню під плеврою.
| 347 |
4.3. Африканська чума свиней- високо контагіозна інфекційна хвороба, яка клініко-анатомічно характеризується гарячкою, геморагічним діатезом, запальними та некротично-дистрофічними змінами паренхіматозних органах і високим відсотком летальності.
Патолого-морфологічні зміни однотипові, хоча інтенсивність і розповсюдження, частота і характер їх варіюють у широких межах. Найбільш характерні зміни відмічають при над гострому і гострому перебігах. Трупи свиней не виснаженні, трупне заклякання наступає рано і виражено добре. Очні яблука запалі, судини склери і кон’юктиви ін’єктовані, повіки набряклі. Слизові оболонки ротової і носової порожнини набряклі, темно-червоно кольору, просякнуті серозно-геморагічним ексудатом, а також виявляються дрібно плямисті крововиливи. З носової порожнини витікає кров’яниста рідина або кров. У носовій порожнині накопичується піниста рідина з домішками крові та слизу. Шкіра вух, шиї, черева, кінцівок, навколо очей, під щелепового простору, навколо вагіни, на мошонці, хвоста темно-червоного або багрянцево-синього кольору з множинними чітко обмеженими петехіями та екхімозами, еластичність шкіри понижена, щетина матова. В деяких тварин шкіра може мати жовтуватий колір, біля кровоносних судин плямисті крововиливи і серозні набряки. У деяких тварин підшкірна клітковина має жовтуватий колір.
4.4. Нейролімфоматоз птиці (хвороба Марека)– характеризується утворенням лімфоїдних пухлин (лімфом) в органах і тканинах, а клініко-анатомічно парезами, паралічами та розладами зору. За клініко-морфологічними особливостями розрізняють класичну і гостру форми хвороби Марека.
Класична– зустрічається переважно у птахів від 3 до 16 місячного віку. Форми очна і нервова. При очній райдужна оболонка біло-сірого кольору, а зіниця не кругла а овальна, зірчаста, або у формі щілини. Іноді зовсім зникає. Катаральні запалення кишечника, білкова та жирова дистрофія печінки, нирок і міокарду.
Нервова формаспостерігається ураження периферичних нервів плечового і попереково-крижового сплетінь та нервів, що від них відходять. Уражені нерви потовщені в 3- 5 разів, жовтого або сіро-жовтого кольору. Нервові стовбури набряклі, м’які, напівпрозорі, рідко з крапковими крововиливами. В головному та спинному мозку ділянки набряклі, розм’якшені, іноді гіперемійовані з крововиливами. Птиця виснажена, м’язи атрофовані, слизові оболонки анемічні, гребінь та сережки ціанотичні. На розтині відмічають катаральний ентерит, жирову та білкову дистрофія печінки, нирок, міокарду, розширення волу.
При гострій форміптиця пригнічена, анемічна, паралічі ніг, крил, шиї. На розтині знаходять різні за величиною сіро-білі новоутворення, переважно в яєчниках, міокарді, залозистому шлуночку, фабрицієвій бурсі, нирках, печінці, селезінці, легенях, кишечнику, а також в скелетній мускулатурі, шкірі та периферичних нервах. Важливою ознакою є формування пухлинних проліфератів на місці некробіотичних клітин паренхіми, а також застійна гіперемія.
4.5. Сказ– гостре інфекційне захворювання теплокровних, яке характеризується ураженням ЦНС. Однак різні види теплокровних тварин неоднаково сприйнятливі до природного зараження вірусом сказу. Зараження передається при укусах хворих тварин і при потраплянні слини на пошкоджені ділянки шкіри і слизових оболонок. Інкубаційний період від 2 тижнів до 2-3 місяців, інколи роками. Тривалість інкубаційного періоду залежить від місця укусу, тому що він поширюється по нервових стовбурах і супроводжується набряком і запаленням нервових стовбурів, які йдуть від місця укусу до ЦНС.
З метою профілактики сказу проводять антирабічні щеплення ослабленим вірусом, внаслідок якого розвивається імунітет і випереджає дію вуличного вірусу. Хвороба проявляється буйною і тихою формою і закінчується смертю. При розтині виявляють раннє задубіння, свіжі або заживши рани і садни на шкірі, при огляді внутрішніх органів садни в глотці, стравоході, внаслідок заковтування сторонніх предметів. Наявність сторонніх предметів в шлунку є важливою ознакою сказу. На слизових оболонках шлунку, дванадцятипалої кишки плямисті крововиливи, які виступають над загальною поверхнею слизової оболонки. В мозку гіперемія, набряк мозкової речовини і оболонок. При сказі виявляють тільця-включення Бабеша-Негрі, які локалізуються в амонових рогах, клітинах мозочка, корі і інших частинах мозку.
4.6. Віспа– гостра контагіозна хвороба, що перебігає з утворення папульозно-пустульозного висипу на шкірі. До віспяного вірусу сприйнятливі всі домашні тварини і люди, найважче хворіють вівці і проявляється генералізованою формою у ВРХ і коней у вигляді місцевого процесу, у птахів у вигляді віспи-дифтериту.
При типовому перебігу віспа характеризується висипами, розвиток яких проходить через 5 стадій, які чергуються в певній послідовності:
ü Розеоли– темно-червоні плями на шкірі з неправильними обрисами, що нагадують контури троянди.
ü Папули– плоскі тканинні вузлики, внаслідок набряку шкіри.
ü Везикули– тонкостінні пухирці, що утворилися внаслідок накопичення серозного ексудату під епідермісом.
ü Пустули– тонкостінні гнійні пухирі, що утворились при міграції лейкоцитів в порожнину везикул при проникненні в них гноєподібної мікрофлори, в центрі яких пупкоподібне вдавлення.
ü Струп– утворюється після розриву і спадання пустули і підсихання її вмістимого. Внаслідок гнійного розплавлення власне шкіри на місці струпа з часом утворюється рубець.
Атипові форми віспяної сипі:
v Кам’яна віспа – сип розвивається тільки до стадії папули, потім піддається зворотному розвитку і заживленню. Проявляється у високо резистентних тварин або при слабій вірулентності вірусу.
v Зливна – утворюються крупні везикули і пустули з тенденцією до їх зливання.
v Чорна віспа – в порожнину везикули емігрують не лейкоцити, а еритроцити і розвивається геморагічне запалення.
У овець вражається весь шкіряний покрив, особливо нижні ділянки шкіри: черево, внутрішня поверхня кінцівок, одночасно розвивається гнильно-катаральний риніт, крововиливи на слизових оболонках травного і дихального тракту, в паренхіматозних органах зерниста дистрофія.
У свиней крім генералізованої форми можуть зустрічатися обмежені враження на ніжних ділянках шкіри.
У ВРХ місцеве враження вимені, у биків мошонки.
У коней протікає у формі мокрицю – враження локалізуються на шкірі вінчика копит, рідше в ротовій порожнині.
У птахів три форми:
· віспяна – ділянки шкіри вільні від пуху і пір’я (сережки, гребінь) утворюються сухі щільні бляшки, які інколи перетворюються в рогоподібні вирости, які складаються з жирної кашкоподібної сіро-жовтої маси, інколи гнійний кон’юнктивіт і кератит (запалення рогівки);
· дифтиретична – на слизових оболонках утворюються висівкоподібні накладання і фіброзні бляшки, при видаленні яких утворюються рани, в паренхіматозних органах зернисто-жирова дистрофія;
· змішана – одночасно вражається шкіра і слизові оболонки.
4.7. Хвороба Ауескі (несправжній сказ)– гостре інфекційне захворювання ссавців, яке характеризується ураженням ЦНС, сильним свербежем, розчухами і прогризанням шкіри (у свиней свербежу не буває). Хворіють свині, собаки, коти, рідше ВРХ і коні.
У свиней перебігає без свербежу і розчухів, вражається молодняк. Проявляється серозно-катаральним кон’юнктивітом, набряком повік, з катаральним набряком глотки і гортані. Крововиливи на слизових оболонках дихальних шляхів, плеврі, епікарді, капсулі селезінки, в нирках. Дрібні вогнища некрозу в трахеї, мигдаликах, печінці, селезінці, легенях, нирках. В нирках, печінці, міокарді застійна гіперемія і зерниста дистрофія. В головному і спинному мозку їх оболонки набряклі, гіперемійовані з дрібними крововиливами. Також відмічають аборти, катаральна бронхопневмонія та серозно-катаральний гастроентерит.
У ВРХ і ДРХ, собак, котів, кроликів розчухи шкіри, частіше в ділянці голови. Ці ділянки без шерсті, підшкірна клітковина набрякла, пошкоджені тканини просочені кров’ю. Шерсть в ділянках частково або повністю відсутня, епідерміс пошкоджений, шкіра потовщена і почервоніла з саднами, покрита засохлими кірочками ексудату і кров’яними згустками. Часто в цих місцях наявні рвані рани з припухлими, просякнутими кров’ю краями. При сильних ушкодженнях шкіри навколишні тканини набряклі, просочені серозно-геморагічним ексудатом. Найчастіше спостерігають ураження на морді, голові. У внутрішніх органах зміни відсутні або не значні й не характерні для даного захворювання. У деяких тварин спостерігають застійне повнокров’я і набряк легень, гіперемію, інколи крововиливи на слизовій оболонці шлунка, сичуга, кишок.
4.8. Інфекційний ринотрахеїт (пустульозний вагініт) ВРХ– гостре контагіозне захворювання ВРХ, яке характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів або слизових оболонок зовнішніх статевих органів (інфекційний пустульозний вульво-вагеніт). За клініко-морфологіними ознаками протікає в декількох формах:
Респіраторна форма– в дихальних шляхах спостерігають серозне, серозно- катаральне, катарально-гнійне і фібринозне запалення слизових оболонок. У носовій порожнині накопичується велика кількість слизу з домішками гною і плівок фібрину. Слизова оболонка носової порожнини гіперемійована, червоного або темно-червоного кольору, набухла, часто з вогнищами некрозу, з ерозіями та крововиливами. У легенях крім пневмонії спостерігають емфізему (альвеолярну та інтерстеціальну) та ателектази. Лімфо вузли збільшені, повнокровні на розрізі соковиті, інколи з крововиливами. Селезінка злегка збільшена. У телят інколи відмічають катаральний ентерит, ерозії на слизові оболонці сичуга, вогнищеві дифтеритичні нашарування й ерозії в рубці. У телят відмічають ураження очей у вигляді серозного чи серозно-гнійного кон’юктивіту. Кон’юктива гіперемійована, набрякла, пронизана дрібними крововиливами.
Нервова форма– у телят віком від 10 діб до 6 місяців і завершується смертю на 3-7-му добу захворювання. В головному гіперемія м’якої мозкової оболонки, інколи набряк мозкової речовини. Аборти при ІРТ переважно у первісток. Вони проходять легко без ускладнень, лише інколи супроводжуються затримкою посліду і некрозом плаценти. Абортовані ходи набряклі, на плеврі, в лімфатичних вузлах та інших органах трапляються крововиливи, а в печінці невеличкі некрози. При легкому перебігу ІРТ зміни найчастіше обмежовуються гострим серозно-катаральним чи катаральним запаленням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.
Генітальна форма– хвороба відома під назвою інфекційний пустульозний вульво-вагеніт (ІПВВ). Макроскопічно слизова оболонка пристінку і піхви у телиці й корів, статевий член, і препуцій у бугаїв набряклі, гіперемічні, пронизані дрібними крововиливами. На цьому фоні виявляють сіро-білі або рожеві вузлики величиною від просяного зерна до горошини, оточені зоною гіперемії і кремового кольору пустулою. Пустули зливаючись між собою формують більше міхурців, і після розриву яких утворюються жовто-сірі дифтеритичні нашарування та ерозії і виразки з яскраво-червоним дном. Крім цього слизова оболонка вкрита слизовим або слизо-гнійним ексудатом.
4.9. Ензоотичний енцефаломіеліт свиней (хвороба Тешена)– контагіозна вірусна хвороба свиней, що характеризується запаленням головного і спинного мозку. Захворювання перебігає в двох клініко-анатомічних формах: енцефаломіелітний та міелітний. Спостерігають гіперемію, набряк м’якої мозкової оболонки (в ділянці мозочка) і мозкової субстанції, сильну ін’єкцію судинного сплетіння, а також помітне помутніння ліквору. У спинному мозку інколи виявляють крапкові крововиливи. Спостерігають застійну гіперемію або гостре катаральне запалення слизової оболонки носової порожнини, гіперемію слизової оболонки при носових пазух. Застійні явища в органах черевної порожнини, гіперемію і набряк легень та інколи лобулярну бронхопневмонію. Не рідко спостерігають крапкові й плямисті крововиливи під епі- і ендокардом, на плеврі та слизовій оболонці сечового міхура.
При хронічному перебігу виявляють атрофію скелетних м’язів у паралізованих ділянках тіла, схуднення, можливі пролежні та катаральне запалення легень.
4.10. Губчастоподібна енцефалопатія ВРХ– повільно прогресуюча інфекційна хвороба, яка клініко-анатомічно характеризується тривалим інкубаційним періодом, поступовим розвитком в головному і спинному мозку нейродистрофічних змін і завершується фатальним наслідком.
Макроскопічно зміни не виявляються. Патогістологічні зміни спостерігається в головному мозку, переважно в стовбуровій частині та спинному мозку. Уражається сіра речовина, причому відмічається симетричність змін. Провідними змінами у сірій речовині є виявлення вакуолей овальної, округлої, рідко неправильної форми з надто чітко позначеними межами (вакуолізація), одиничні або множинні вакуолі нейронів з ознаками гіпертрофії астроцитів. Іноді спостерігається вакуолізація нервових відростків.
Патолого-анатомічні зміни: виявляються на різних ділянках шкіри (особливо на виступах тіла) у вигляді потертостей, заподіяних рогами, травм, венозна гіперемія, при тяжких випадках набряки, крововиливи в мозковій речовині головного мозку, виснажені, призводить до тяжкого враження копит з гангренозним відторгненням рогового башмака.
4.11. Лейкози– пухлинно подібне захворювання кровотворної тканини, яка характеризується системним розмноженням незрілих атипових кровотворних клітин в різних органах і тканинах.
Джерелом лейкозного процесу є кістковий мозок, лімфатичні вузли і селезінка. Лейкози класифікують за картиною крові: лейкемічні, сублейкемічні і алейкемічні.
При лейкемічних лейкозах в кров’яне русло надходить велика кількість лейкозних клітин, при сублейкемічних – надходять частково, при алейкемічних – лейкозні клітини в кров зовсім не надходять.
Залежно від ступеня диференціювання (зрілості) пухлинних клітин крові та характеру перебігу (злоякісний, доброякісний) лейкози поділяють на гострі та хронічні.
Для гострого лейкозу характерні проліферація недиференційованих або мало диференційованих, бластних клітин («бластні» лейкози) і злоякісність перебігу, для хронічного лейкозу - проліферація диференційованих лейкозних клітин («цитарні» лейкози) і відносна доброякісність перебігу.
При гострих лейкозах розростаються лейкозні клітини в кістковому мозку з послідуючою інфільтрацією ними лімфатичних вузлів, селезінки, печінки і других органів. Дану форму лейкозу діагностують дослідженням периферичної крові і кісткового мозку.
| 357 |
Лейкоз ВРХ переважає хронічний лімфоцитарний лейкоз, що характеризується враженням лімфовузлів, вони збільшені в об’ємі, дряблої консистенції, з поверхні і на розрізі сіро-білого кольору, з крововиливами і вогнищами некрозу. Селезінка збільшена, гумоподібної консистенції, капсула напружена, на розрізі червоного кольору, фолікули при вогнищевій формі збільшені, селезінка на розрізі має зернистий вигляд. Серце збільшене, міокард дряблий, світло-червоного кольору з сірими прошарками, передсердя потовщені, на розрізі салоподібні. Стінка сичуга потовщена, на розрізі сало подібна. Печінка збільшена, світло-бурого кольору. Нирки збільшені, бугристі, з поверхні і на розрізі множинні вогнища сірого кольору. В сечовому міхурі вогнищеві салоподібні розростання. Пейерові бляшки і солітарні фолікули кишечника виступають над слизовою оболонкою, стінка тонких кишок потовщена. Стінка матки потовщена, сіро-білого кольору, дряблої консистенції.
Лейкоз птиці. Частіше хворіють кури.
Лімфоїдний лейкоз– при розтині трупів печінка збільшена, при дифузному враженні вона з поверхні гладка, з сірими і сіро-білими плямами на фоні червоно-коричневого кольору, на розрізі видно салоподібні ділянки. При вогнищевому враженні печінка бугриста. Фабрицієва сумка збільшена, на розрізі сіро-білі салоподібні пухлинні утворення. Селезінка сіро-червоного кольору з мілкими сіруватими вузликами. Яєчники збільшені, поверхня бугриста, сіро-білого кольору, на розрізі салоподібна. Нирки збільшені, сірого або сіро-коричневого кольору, на поверхні дольок сіруваті вузлики. Стінка кишечнику потовщена, салоподібна, брижа всіяна пухлинними вузликами.
Мієловидний лейкоз– печінка, нирки, селезінка, яєчники збільшені. Печінка з поверхні гладка, буро-червоного або сіро-бурого кольору з множинними вогнищами сіро-білого кольору. В стінці кишки сіро-білі вузлики. Кістковий мозок желеподібний, світло-червоного кольору. Фабрицієва сумка і тимус не вражені.
Ерітроїдний лейкоз– при проліферативному ерітробластозі спостерігають виснаження трупа, в черевній порожнині накопичення випоту, печінка збільшена, кровонаповнена. Селезінка і нирки збільшені, повнокровні. При анемічному еритроїдному лейкозі відмічають анемічність печінки і нирок, а селезінка збільшена.
Подумайте над питаннями:
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 644; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!