Яка загальна характеристика інфекційних хвороб?
Яка патоморфологія сепсису?
Яка патоморфологія сибірки?
Яка патоморфологія емфізематозного карбункулу?
Яка патоморфологія бешихи свиней?
Яка патоморфологія пастерельозу?
Яка патоморфологія сальмонельозу?
Яка патоморфологія колібактеріозу?
Яка патоморфологія дизентерії свиней?
Яка патоморфологія набрякової хвороби свиней?
Яка патоморфологія лептоспірозу?
Яка патоморфологія інфекційного атрофічного риніту свиней?
Яка патоморфологія туберкульозу?
Яка патоморфологія паратуберкульозу?
Яка патоморфологія бруцельозу?
Яка патоморфологія сапу?
Яка патоморфологія некробактеріозу?
Яка патоморфологія вірусних хвороб?
Яка патоморфологія чуми свиней?
Яка патоморфологія чуми м’ясоїдних?
Яка патоморфологія чуми птиці?
Яка патоморфологія африканської чуми свиней?
Яка патоморфологія хвороби Ауескі?
Яка патоморфологія віспи?
Яка патоморфологія ящуру?
Яка патоморфологія сказу?
Яка патоморфологія лейкозів ВРХ?
Яка патоморфологія лейкозів птиці?
Яка патоморфологія інфекційного ринотрахеїту ВРХ?
Патоморфологія мікозів і мікотоксикозів
1.Суть мікозів і мікотоксикозів.
2.Патогенез, клініко-анатомічні форми, діагностика: актиномікозу;
2.1.Аспергільозу;
|
|
|
2.2.Стахіботріотоксикозу;
2.3.Мукормікозу;
2.4.Фузаріотоксикозу;
2.5.Трихофітії.
Суть мікозів і мікотоксикозів.
Гриби– нижчі спорові рослинні мікроорганізми, які позбавлені хлорофілу і тому нездатні самостійно синтезувати органічні речовини за рахунок вуглекислоти повітря і живляться готовими органічними сполуками. По способу живлення гриби ділять на сапрофітів і паразитів. Паразити живляться за рахунок живих тканин рослин і тварин. А сапрофіти – за рахунок мертвих субстратів.
Захворювання тварин, що викликається патогенними грибами ділиться на мікози і
мікотоксикози.
Мікози– захворювання, при яких в організмі тварин відбувається активне паразитування патогенних грибів і патологічні зміни виникають переважно в місцях їх паразитування.
Мікози характеризуються наступними властивостями: захворювання має певного збудника, який розмножується в органах і тканинах хазяїна, наявністю інкубаційного періоду, нерідко заразністю, специфічною реакцією організму – утворенням антитіл, алергії, набуттям перехворілими тваринами імунітету (не завжди).
Залежно від органотропності грибів мікози ділять на дерматомікози, гастромікози, пневмомікози.
Мікотоксикози– захворювання тварин, що виникають внаслідок поїдання кормів заражених токсичними грибами або продуктами їх життєдіяльності (токсинами). Мікотоксикози мають характерні особливості: раптова проява, масовість, відсутність контагіозності, не інфекційність, короткий інкубаційний період, припинення при заміні кормів.
|
|
|
Мікотоксикозихарактеризуються досить широкою різноманітністю клінічних ознак, які залежать від кількості токсину, що потрапляє в організм, ступеня токсичності, а також індивідуальних та вікових особливостей організму та стану його імунологічної реактивності.
Патогенез, клініко-анатомічні форми, діагностика актиномікозу.
Актиномікоз– захворювання тварин і людини, що викликається променистим грибом «Actinomyces bovis» і характеризується хронічним гнійним запаленням і розростанням сполучної тканини вражених органів.
Характер змін залежить від резистентності організму і вірулентності гриба, внаслідок чого проявляється в двох формах: множинні інкапсульовані абсцеси і продуктивне запалення навколо тканин в які потрапили колонії гриба. Первинні зміни виникають в воротах інфекції, частіше всього в ротовій порожнині (на яснах, язику і внутрішній поверхні щік), кишечнику, легенях і на шкірі, з утворенням актиномікозних гранульом. Зміни можуть мати пухлино подібний або виразковий характер. При пухлино подібному утворюються актиномікоми, які містять багаточисельні порожнини, що заповнені гноєм і відокремлюються одна від одної прошарками сполучної тканини.
|
|
|
Актиномікозний гній відрізняється від бактеріального тим, що він без запаху, м’який, як пластилін (не бруднить рук), в ньому можна виявити дрібні жовтуваті піщинки – друзи (колонії) променистого гриба розміром з макове зерно. При продуктивній реакції актиномікома подібна на фіброму – сполучнотканинну пухлину з жовто-коричневими друзами гриба.
Уражені щелепи деформовані, потовщені, горбкуваті, кістки стають губчастими, пронизаними отворами і порожнинами, мають різної форми вирости. Язик може дифузно проростати сполучною тканиною і тоді він збільшується в розмірах, стає твердим (дерев’яний язик), легко випадає з ротової порожнини.
При виразковому враженні язика, кишечнику, шкіри утворюються багаточислені окремі вузлики, що підлягають гнійному розплавленню з утворенням виразок і виявляють дефекти неправильно-округлої форми з валикоподібними при піднятими краями («кормова дірка»).
|
|
|
2.1.Аспергільоз– захворювання різних видів домашньої і дикої птиці, яке викликається патогенним грибом з роду «Aspergillius» і характеризується специфічним гранулематозним ураженням органів дихання і серозних оболонок.
Розрізняють дві форми аспергільозу:
- первинний – самостійне захворювання, що викликане грибом при інфікуванні ослаблених тварин;
- вторинний – виникає як ускладнення при інших хворобах.
Патологоанатомічні зміни: знаходяться в легенях, трахеї і повітроносних мішках. При гострому перебігу легені в стані набряку, набувають дифузно червоного кольору, на поверхні і на розрізі легень вузлики сірого кольору, які обмежені темно-червоною зоною з жовтуватим центром, що являє собою рідкі некротичні маси. У трахеї, повітроносних мішках серозно-фібринозне запалення, внаслідок чого стінка їх потовщена, а ріст гриба утворює міцелій у вигляді білої плісені, а в просвіті бронхів і альвеол сирні пробки. При хронічному перебігу утворюються білі або жовтувато-білі щільні вузли різної форми і розмірів в легенях, бронхах, трахеї, печінці. Повітроносні мішки розтягнуті з гнійно-фібринозним ексудатом, стінки їх потовщені з нашаруваннями брудно-зеленого кольору, може розвиватись серозно-фібринозний перитоніт. На слизовій оболонці трахеї, бронхів, ротової порожнини гнійно-фібринозне запалення з утворенням сирних некротичних мас.
2.2. Стахіботріотоксикоз– гострий аліментарний токсикоз тварин, що викликається токсичною формою гриба «Stachybotrys alternans» і виникає при поїданні грубих кормів, уражених токсинами гриба, характеризується виразково-некротичними процесами та геморагічним запаленням уражених органів.
Патологоанатомічні зміни: набряк морди і губ тварини. В кутах рота тріщини, що кровоточать, вкриті кірками, що відлущуються. Слизова рота почервоніла, набрякла, часто з поверхневими некрозами ясен, язика, піднебіння. Глоткове кільце набрякле внаслідок серозно-геморагічної інфільтрації. Виражено гострий серозно-геморагічний, некротизуючий гастроентерит. Легені в стані застійної гіперемії і набряку. В паренхмітозних органах зерниста і жирова дистрофія, крововиливи. Селезінка не збільшена, з крововиливами під капсулою.
2.3. Мукормікоз– хвороба, що викликається пліснявими грибами із роду «Mucoraceae» і виникає після поїдання тваринами плісеневого, гнилого сіна або зерна.
Хворіють ВРХ, вівці, свині, коні, собаки, птиця.
Патологоанатомічні зміни: гостре вогнищеве або розлите серозно-гнійне запалення слизової оболонки органів травлення і дихання. Враження мають вигляд темно-червоних або біло-жовтих вузликів з некротичним центром, розміром в декілька міліметрів. При виразковому враженні сичуга телят – вогнища некрозу і набряк слизової оболонки.
2.4. Фузаріотоксикоз– хвороба жуйних, коней, свиней, птахів, що викликається грибом з роду «Fusarium» і виникає після поїдання тваринами зернових кормів, вражених грибами і характеризується враженням ЦНС, порушенням функції травного тракту, токсичною алейкемією, некротично-виразковими процесами на слизовій оболонці ротової порожнини.
Токсин гриба викликає катаральне, серозно-геморагічне або виразково-некротичне запалення травних органів, у жуйних переповнення рубця кормовими масами, дистрофію паренхіматозних органів ротової порожнини, вогнищеві некрози язика, тріщини на губах, надмірне слиновиділення. Патологоанатомічні зміни: на розтині трупів тварин виражений геморагічний діатез, крапкові і плямисті крововиливи під епі- і ендокардом, у підшкірній клітковині, м’язах тулуба, на плеврі, слизовій оболонці сечового міхура. У ВРХ знаходять виразково-некротичне ушкодження сичуга і кишечнику, а у курчат – вола і кишечнику. Реґіонарні лімфатичні вузли травного тракту збільшені, соковиті, гіперемійовані – серозний лімфаденіт. У нирках, легенях, печінці венозний застій. У печінці білкова і жирова дистрофії. Сечовий міхур переповнений каламутною сечею.
2.5. Трихофітія –хронічне мікотичне захворювання, що характеризується утворенням на шкірі обмежених безволосих круглих осередків, вкритих жовто-сірими лусочками і азбестоподібними кірочками або вираженою запальною реакцією шкіри та волосяних фолікулів і утворення товстих струпів.
За характером уражень розрізняють: поверхневу (плямисту), глибоку і атипову форми хвороби.
Поверхнева– характеризується утворенням на шкірі дрібних вузликів, які поступово збільшуються і перетворюються в чітко обмежені круглі плями, вкриті жовтувато-сірими лусочками і пухкими азбестоподібними кірочками завтовшки до 1 см і більше. По периферії таких осередків утворюються папули і везикули, які підсихають у струпи. Волосся на уражених ділянках тьмяне, сухе, легко ламається над самою поверхнею шкіри, а корені волосяних цибулин не ушкоджуються. На кінці волосин сірувато-білі нашарування із спор грибів. Обривки волосин разом з кірками та струпами поступово відпадають і з’являються множинні облисілі осередки, які з часом заростають волоссям.
Глибока– різко виражені запальні процеси шкіри, волосяних фолікулів та навколишніх тканин. Уражені ділянки поширюються і зливаються, охоплюють значні поверхні шкіри, що проявляються гнійним фолікулітом, перифолікулітом, абсцесами та запальним набряком основи шкіри. Гнійний ексудат склеює обривки волосин та відторгнуті пласти епідермісу, внаслідок чого формуються товсті кірки. При видалені яких оголюється нерівна кровоточива поверхня при натисненні якої з отворів волосяних фолікулів виділяється тонкі струйки гною з білувато-сірими обривками волосин, уражених грибом. Загоювання таких осередків закінчується формування сполучно тканинних рубців.
Атипова–проявляється облисілими ділянками шкіри круглої форми без ознак запалення. Після видалення кірочок оголюється гладка поверхня шкіри на якій швидко відростає волосся.
Форма хвороби залежить від виду, віку тварини, вірулентності збудника та індивідуальної резистентності організму.
Поміркуйте над питаннями:
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 322; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!