Алергічна реактивність, її види.
Алергія– це якісно змінена реакція організму на речовини алергічної природи (алерген). Речовини, які здатні викликати алергію називають алергенами. За походженням їх поділяють на:
ü Екзоалергени – сполуки рослинного (пилок, плоди, листя, кора, коріння); тваринного (сироватка крові, шерсть, пух, лупа) походження; побутові речовини (мийні засоби, побутовий пил, деякі синтетичні вироби); лікарські препарати (антибіотики, синтетичні препарати, фарби, деякі неорганічні речовини); віруси, бактерії, найпростіші, гриби та продукти їх життєдіяльності.
ü Ендоалергени (аутоалергени) виникають в самому організмі. До них належать природні тканини (кришталик ока, нервова тканина, колоїд щитоподібної залози, які у фізіологічних умовах відмежовані від імунокомпетентної системи бар’єрами.
За перебігом алергічні реакції поділяють на реакції негайного та сповільненого типу. Для реакції негайного типу характерний швидкий перебіг через 5-10 хвилин після повторного проникнення в кров. У патогенезі цих реакцій лежить взаємодія між гуморальними антигенами та гуморальними антитілами. За типом алергічних реакцій негайного типу відбувається перебіг анафілаксії, сироваткової хвороби, бронхіальної астми.
Реакції сповільненого типу розвиваються через 24-72 години після повторного проникнення (чи введення в організм). У патогенезі цих реакцій відіграють роль Т- лімфоцити.
|
|
|
Умовою виникнення алергічної реакції є попередня підготовка організму у вигляді сенсибілізації, тобто підвищеної чутливості організму, що виникла після первинного введення; має три стадії:
ü Імунологічна – в організмі накопичуються антитіла на алерген що потрапив; тварина стає чутливою, тобто сенсибілізованою. Сенсибілізація буває активна коли в організм потрапив специфічний алерген, пасивна – в організм введено готові антитіла, які вироблені другою твариною і перелиті сироваткою крові.
ü Біохімічна – виникає при повторному введенні в організм антигену, після чого утворюється комплекс алерген + антитіло, який фіксується на клітинах, змінює їх функцію, активізує ферменти, викликає звільнення біологічно активних речовин.
ü Патофізіологічна – проявляється порушенням роботи серця, зниженням артеріального тиску, підвищенням проникності судин, утруднення дихання, внаслідок накопичення слизу і спазму бронхів.
Анафілаксія– це алергічна реакція негайного типу на повторне введення антигену в сенсибілізований до нього організм. Причина: введення різних біопрепаратів, виготовлених на біологічних рідинах (кінська сироватка). Вона протікає в три стадії:
|
|
|
ü Перша стадія (сенсибілізація) – проявляється при первинному введенні чужорідного білку з утворенням в організмі антитіл, яких найбільша кількість на 14-21день.
ü Друга стадія (анафілактичний шок) – наступає через 1-2 хв. після повторного введення того ж чужорідного білку, але доза його повинна бути в 10-100 раз більшою від першої. У морських свинок при цьому відмічають неспокій, кашель, дрижання, прискорення дихання, мимовільне виділення сечі і калу, з’являються судоми, парези задніх кінцівок і смерть.
ü Третя стадія (десенсибілізація) – зняття чутливості, яка досягається введенням повторної меншої дози або за допомогою хімічних речовин: ефіру, хлороформу, алкоголю і адреналіну. Ці речовини діють на нервову систему наркотично і попереджують розвиток шоку.
Значення алергічних реакцій у ветеринарній практиці.
Алергічні реакції сповільненого типу пов’язані з тим, що сенсибілізовані Т-клітини за повторної зустрічі з тим самим антигеном виділяють цитокіни. Цитокіни викликають запалення, а також активують макрофаги, які вивільняють медіатори запалення.
Клітинні реакції сповільненого типу існують в організмі перш за все для того, щоб імунокомпетентна система здійснювала імунологічний контроль за антигенним складом тканин організму. За типом таких реакцій відбувається відповідь сенсибілізованого організму на введення туберкуліну, малеїну. Застосування туберкулінової та малеїнової проб з діагностичною метою ґрунтується на здатності організму хворої тварини реагувати на гуморальний антиген, який являє собою фільтрат вбитої культури збудника. Здорова тварина не реагує на ін’єкцію антигену, а у хворої тварини в організмі є Т-сенсибілізовані лімфоцити проти антигену (збудника), через 6-12 годин у місці ін’єкції з’являється болюче гаряче припухання, яке через 24- 48 годин досягає максимуму. У разі нанесення туберкуліну чи малеїну під третє віко у тварин виникає запальний процес з виділенням гнійного ексудату, що витікає з очної щілини.
|
|
|
Поміркуйте над питаннями:
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 375; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!