Вплив чинників зовнішнього середовища на реактивність.
Серед чинників зовнішнього середовища особливо має вплив голодування на реактивність. Під його впливом змінюється його характер запальної реакції. Її перебіг стає атиповим, усі етапи виявляються слабко. Реакція на введення вакцин і токсинів значно слабша, ніж за нормальних умов, і відбувається в’яло. Знижується імунологічна та алергічна реактивність.
Експериментально доведено, що голодування і дистрофія значно пригнічують прояв алергічних реакцій, септичних та інфекційних процесів. Такі захворювання тривають довше, мають стерту форму, часто ускладнюються. Лікувальний ефект деяких антибіотиків та сульфаніламідних препаратів у таких тварин нижчий ніж за звичайних умов.
Реактивність та резистентність організму тварин знижують гіпо- та авітамінози А і С, які пригнічують прояв запальних процесів, інфекційних та незаразних хвороб. При нестачі в раціоні білків, вуглеводів, вітамінів та мінеральних речовин знижують резистентність та реактивність, що після щеплення у них не розвивається імунітет і не утворюється антитіла. Вік тварин суттєво впливає на реактивність .У новонароджених і старих тварин реактивність знижена. У новонароджених тварин недостатньо сформований механізми реактивності та резистентності, не відпрацьовані регуляторні процеси. У старих тварин зниження реактивності зумовлене віковими змінами в регуляторних системах, імунокомпетентній тканині, в усіх соматичних клітинах. Ці зміни метаболічного, функціонального й структурного характеру обмежують можливості тканин чи систем та цілісного організму реагувати на вплив ушкоджувальних чинників, що виявляється зниженням реактивності.
|
|
|
Незадовільні зоогігієнічні умови, неправильне утримання, порушення в експлуатації тварин негативно позначається на реактивності та резистентності тварин. Переохолодження організму значно знижують стійкість тварин до інфекції оскільки при цьому гальмується утворення антитіл, знижується фагоцитарна активність. Найчастіше загострення і рецидив хвороб спостерігається у весняний період. І особливо в господарствах де існує цілий комплекс несприятливих умов, годівля тварин кормами низької якості та недоброякісними кормами, переохолодження тварин, висока вологість у приміщеннях та відсутність моціону.
Залежність реактивності організму від стану нервової і ендокринної
Системи.
Нервова система (кора головного мозку) постійно здійснює зв’язок організму з навколишнім середовищем. При збудженні підвищується реактивність, навіть на слабкі подразнення і часто виникають захворювання шкіри, шлунково-кишкового тракту. Наркоз і сон в декілька разів знижують реакцію організму на дію холоду, електричного струму.
|
|
|
Ендокринні залози: гіпофіз, надниркові і щитовидна при підвищенні їх активності посилюють реакцію організму на подразнення, а при пригніченні реактивність знижується.
Імунітет і його види.
Імунітет – це несприйнятливість організму до захворювання за допомогою утворення в організмі антитіл. Імунітет є:
ü Видовий – характерний для певного виду тварин (чумою ВРХ не хворіють коні, а ВРХ – сапом коней).
ü Набутий – який набувається в процесі життя. Він є активний і пасивний. Активний – внаслідок перехворювання якоюсь хворобою або внаслідок введення вакцини. Пасивний – при введенні гіперімунних сироваток.
ü Вроджений – передається від перехворілої матері до плода.
ü Стерильний – після виліковування, збудники в навколишнє середовище з молоком, сечею, калом не виділяються, тобто організм повністю звільнився від інфекції.
ü Нестерильний - після виліковування збудники в навколишнє середовище з молоком, сечею, калом виділяються, такий стан організму називається бактеріо-носійством (сальмонельоз).
Бар’єрні системи організму.
Бар’єрні системи– це морфофункціональні утвори, функціонування яких спрямоване на захист організму від шкідливого впливу різних патогенних чинників.
|
|
|
Розрізняють: зовнішні і внутрішні.
Ø Зовнішні:
ü Шкіра – механічно перешкоджає вплив фізичних, хімічних та біологічних чинників. Виділення потових і сальних залоз видаляють із шкіри мікроби, токсини і виділяють бактерицидні речовини щодо патогенних мікроорганізмів.
ü Слизові оболонки ротової порожнини, органів дихання, очей, сечостатевої системи, перешкоджають проникненню збудників в організм тварин. Виділення слизових оболонок діють бактерицидно до збудників хвороб (лізоцим, молочна та соляна кислоти). Секрети слизових оболонок розбавляють різні хімічні речовини, що потрапили на них. З дихальних шляхів війчастий епітелій коливальними рухами видаляє з дихальних шляхів корпускулярні часточки, що потрапили на нього і це досягається кашлем і чханням.
Ø Внутрішні – знешкоджують чужорідні та власні токсичні речовини, що надходять у кров’яне русло і вони є в печінці, легенях, селезінці та інших паренхіматозних органах. Внутрішня захисна реакція організму проявляється фагоцитозом (внутрішньоклітинним перетравлюванням мікроорганізмів і мертвих тканин). Це вчення створив великий російський вчений І.І. Мечников. До них належать так звані гістогематичні бар'єри що знаходяться на межі між кров'ю і тканинами. До них належать макрофаги печінки (клітини Купфера), легені (пилові клітини), селезінки (зірчасті клітини), лімфатичних вузлів.
|
|
|
Гематоенцифалічний бар’єр. Вперше на цей бар’єр звернув увагу німецький учений Ерліх. Через деякий час після внутрішньовенного введення кролю метиленової синьки виявляли, що всі органи і тканини, за винятком мозкової частини, були забарвлені метиленовою синькою. Детальніше цей бар’єр вивчала академік Л.С. Штерн. До складу цього бар’єру крім ендотелію, базальної мембрани, входить основна аргерофільна речовина, елементи мозкової оболонки, глія, особливо астроцити глії, яким належить провідна роль у цьому бар’єрі.
Офтальмічний бар’єр, який заважає проникненню чужорідних речовин з крові в рідину переднього та заднього очного яблука. Він складається з ендотелію, базальної мембрани приваскулярної сполучної тканини капіляра, а також двох шарів циліндричного епітелію.
Плацентарний бар’єрскладається, як і попередній, з трьох шарів судинної стінки, а також із трофобластів.
Важлива роль у знешкодженні чужорідних, переважно корпускулярних (клітинних) елементів належить фагоцитам, які циркулюють у крові, лімфі та інших рідинах організму.
Бар’єрну роль виконують фізіологічні параметри організму: температура тіла, напруження кисню в крові і тканинах, значення рH, активність системи комплемента, цитокінів, лізоцину та інші неспецифічні чинники, які створюють несприятливі умови збудникам різних хвороб.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 551; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!