Суб’єкти стихійної поведінки в політиці

1. Стійкий психологічний зв’язок, що поєднує людей.

2. Деіндивідуалізація, внаслідок якої в людей зростає схильність до наслідування.

Особливу силу юрбі додає наявність конкретних опонентів. За словами Б. Поршнєва, юрбу часом робить спільністю тільки те, що вона «проти» «них».

У політико-психологічній літературі виділяють чотири основних типи юрби:

А). Випадкова юрба. Основною емоцією тут, найчастіше, є цікавість.

Б). Експресивна юрба. Сукупність людей, що спільно виражають радість або горе, гнів або протест.

В). Конвенційна юрба. Керується якимись правилами у своєму поводженні. Звичайно, така юрба збирається з приводу події, оголошеного заздалегідь –політичного мітингу. Але така юрба залишається «конвенційною» лише до визначеного моменту.

Г). Діюча юрба. Отут виділяється ряд підтипів – агресивна юрба, панічна юрба, заколотна, революційна тощо.

Політична поведінка юрби, у принципі, цілком піддається контролю і керуванню. Однак, це ефективно до визначеного ступеня. Головна суть подібних методів керування юрбою – у зворотній трансформації видів і різновидів юрби, у їхній редукції до нижніх рівнів.

«Зібрана публіка» - це скупчення людей, яких об¢єднує певне переживання або зацікавлених тим самим предметом. Ця загальна зацікавленість і поляризація настанов навколо того самого предмету або події – основа її відокремлення. Наступною рисою є готовність до реагування деяким спільним чином. Це подібність настанов, орієнтацій і готовність до дії – основа існування публіки. Зібрана публіка дуже швидко може трансформуватися в юрбу.

«Незібраною публікою» є, наприклад, читачі тих самих газет. У російському варіанті можна говорити про «аудиторію НТВ».З зовнішньої т.з., незібрана публіка – це усього лише «поляризована маса», тобто велике число людей, мислення й інтереси яких орієнтовані ідентичними стимулами в одному напрямку, і які поводяться подібним образом. Ця подібність може виявлятися не тільки в побутових, але й у більш соціально важливих питаннях – в ідеології і політиці. Усякі види «поляризованих мас», являють собою базу для вироблення подібних поглядів, готовності до некритичного сприйняття визначеної інформації.

Основні форми стихійної поведінки в політиці

Політична психологія розрізнюєдві основні форми поведінки людей. З одного боку, це веління, повністю або в основному що залежить від власної волі і свідомості індивідів - довільна, усвідомлена, раціональна поведінка. З іншого боку, - поведінка, що залежить не від самих індивідів, а від тих форм, в яких вияву свободи волі або бажань індивіда виявляються, в тій або інакшій мірі, обмеженими прямим або непрямим впливом інших людей або обставин. У останньому випадку іноді прийнято говорити про вимушеного (зумовленим зовнішнім тиском), а частіше, про стихійну поведінку.

До конкретних суб'єктів такого роду звичайно ставляться три види масових спільнот:

1) натовп;

2) «зібрана публіка»;

3) «незібрана» публіка.

Як ми бачимо, ці і є три найбільш конкретні форми прояву масового політичної поведінки, детально розглянутого в розділі 7. Там, однак, ми їх тільки позначили в рамках більш теоретичного, ніж практичного аналізу. Тепер настає час їх детального предметного дослідження.

По-друге, це спеціальний розгляд основних найбільш демонстративних форм прояву стихійного поведінки. До таких форм належать, насамперед, дві - хоча б у силу їх максимальної помітності і небезпеки виникають в результаті наслідків. По-перше, це стихійна масова паніка. По-друге, це настільки ж стихійна масова агресія. При всій своїй зовнішній протилежності, дані форми стихійного соціально-політичної поведінки мають і багато спільного з точки зору своїх психологічних механізмів.

Мы поможем в написании ваших работ!