Поняття і типи груп у політиці
1. Поділу за спрямованістю основних дій групи. За цим критерієм групи поділяються на екстравертовані і інтровертовані. Діяльність екстравертованих груп спрямована назовні – на захоплення влади, наприклад. Відповідно, діяльність груп інтравертованих спрямована, насамперед, в середину групи – на удосконалювання партійної дисципліни тощо.
2. Групи поділяються за ступенем групової згуртованості на гомогенні і гетерогенні. Згуртованість звичайно визначається ступенем єдності, рівнем спільності трьох базових параметрів. Це спільність інтересів, спільність цілей і єдність дій.
3. За ступенем відкритості для нових членів, групи поділяються на відкриті /різні суспільно – політичні рухи/, напіввідкриті/політичні партії – накладають мінімальні умови для вступу/ і закриті /групи змовників/ Все визначається легкістю вступу (прийому) у таку групу.
4. За своїми власними цілями групи в політиці поділяються на:
а) інструментальні (орієнтовані на досягнення реальних політичних цілей).
б) експресивні (орієнтовані на формування сприятливого внутрішнього психологічного клімату. Це невеликі опозиційні угруповання, члени яких не ставлять за мету оволодіння владою, але одержують задоволення від періодичного виразу своїх політичних поглядів у тих або інших формах).
в) функціональні (орієнтовані на впровадження чогось нового в політичну систему. Наприклад, різного роду рухи за цивільні права громадян).
|
|
|
г) дисфункціональні (орієнтовані на ліквідацію чогось усталеного в суспільно – політичному устрої. Наприклад, групи революціонерів).
5. Заособливостями групової свідомості своїх членів, групи поділяються на «групи - ми» і «групи -вони». Ідентифікація себе і «своїх» відбувається в протиставленні з іншими групами, з «чужими», з якимись «вони». «Вони» - це ті, у кого інші вірування, емоції, програми або гасла. Таке виділення групи – «ми» супроводжується ідеалізацією й атрибуцією, наділенням своєї групи найкращими, соціально прийнятними і бажаними рисами і, навпроти, відмовою у таких рисах групам – опонентам. Група – «вони», навпроти, наділяється самими огидними характеристиками, їй приписуються самі негативні якості.
6. Групи підрозділяються за структурою на:
А) формальні – жорстко заданий статус усіх її членів і, відповідно, статусні розходження. Права й обов’язки членів такої групи жорстко формалізовані і виражені в явній або неявній формі. Класичний приклад такої групи – армія.
Б) неформальні – статус членів і характер взаємин між ними задані чисто особистими якостями і чеснотами. Приклад – клуб за інтересами.
8. За значимостю учасників, групи поділяються на:
|
|
|
А) групи присутності – та конкретна група, членом якої є індивід. Однак, будучи членом, якоїсь групи присутності, людина не завжди цим цілком задоволена – у своїх мріях вона може бачити себе членом іншої групи. Багато хто, наприклад, мріють належати до політичної еліти, але не всім це вдається.
Б) референтні групи – це групи, за законами яких хоче жити людина, навіть не належачи до них. Це психологічно привабливі, бажані для людини групи, нормам і стандартам яких вона хоче відповідати.
9. За тривалістю існування групи поділяються на:
А) короткострокові – звичайно виникають для досягнення якогось конкретного результату – наприклад, це може бути передвиборний штаб або команда прихильників кандидата в депутати парламенту в ході конкретної виборчої компанії.
Б) довгострокові – орієнтовані на довгострокові цілі, що вимагають тривалого часу.
10. За способом прийняттярішень і, відповідно, за способом нав’язування цього рішення, розрізняють:
А) авторитарні
Б) демократичні.
В) охлократичні групи.
Малі групи - «команди» політичного лідера
Взаємини між лідером і групою залежать, у першу чергу, від принципів, на основі яких люди включаються в групу.
|
|
|
1. Принцип єдності поглядів і переконань. При його домінуванні ми маємо справу з досить згуртованою, часто ефективною, але не завжди високопрофесійною групою. У політиці такі групи дуже часто стають заручниками власної ідеології.
2. Принцип компетентності. При його переважанні ми бачимо згуртовані, ефективні, високопрофесійні групи, що відрізняються серйозними результатами. Кращий приклад – команди американських президентів останніх десятиліть, починаючи від «команди Джона Кеннеді» - «мозкового тресту», що зумів багато в чому змінити і країну, і всю міжнародну ситуацію.
3. Принцип особистої відданості лідерові – зазвичай в групах вождистского типу. Отут можуть спостерігатися процеси зниження професіоналізму, наявність конфліктів за близькість до лідера і, як наслідок, - зниження ефективності.
Типи коанд в політиці: команди приходу лідера до власті – по спадковості від попереднього лідера, зіркова команда піку перебування у власті, команда завершення лідером своїх власних функцій.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!