Специфіка «мозкового штурму» як креативної форми ділової комунікації. Технології проведення «мозкового штурму»
Дозволяє одержувати нові знання, розв’язувати конкретні проблеми та ситуації, виявляти невідомі раніше властивості, закономірності така відома інтерактивна технологія колективного обговорення, як «мозковий штурм». Ця евристична форма колективного обговорення проблеми виникла ще наприкінці 30-х рр. і спрямована на активізацію творчої думки з використанням засобів, які знижують критичність і самокритичність людини, а отже, підвищують її упевненість у собі й готовність до творчого пошуку.
Мета «мозкового шторму» («мозкової атаки») полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо озвученої проблеми від усіх співрозмовників протягом обмеженого періоду часу, визначеного головуючим.
Під час «мозкового штурму» на першому його етапі – генерації ідей – кожний учасник вільно висуває свої пропозиції щодо вирішення поставленого завдання. Ця форма обговорення базується цілковито на дотриманні учасниками загальноприйнятих етичних норм. На першому етапі обговорення критика повністю забороняється. А відтак усі учасники можуть спокійно висловлювати свої думки, знаючи, що їх не назвуть смішними або недоречними. Після генерації ідей бажано вибрати серед них кращі, а не відкинути гірші. На авторстві ідей не слід наголошувати, бо найчастіше кращі ідеї є результатом колективної творчості.
Після відбору кращої ідеї (другий етап) треба розділитися на дві групи – прибічників і супротивників. Вони спробують ще раз проаналізувати всі аргументи «за» й «проти» висловленої ідеї. Під час «мозкового штурму» важливо виконувати й інші правила, що сприяють підвищенню ефективності роботи. По-перше, бажано, щоб на розгляд виносилася лише одна проблема. По-друге, у процесі обговорення мають брати участь щонайбільше 12 осіб. По-третє, варто розмістити учасників по колу, щоб вони бачили одне одного й були рівноправними. Необхідно також обмежити час обговорення до 30 хв. Дефіцит часу породжує стрес і стимулює діяльність мозку.
|
|
|
Звичайно, велику роль у досягненні результатів під час «мозкового штурму» відіграє її керівник. Саме він має зробити все для того, щоб створити відповідну моральну й психологічну атмосферу у групі. Від нього залежить, щоб не було втрачено жодної пропозиції, щоб навіть «дика» ідея була обговорена, щоб усі висловлювання перетворилися з оціночних на змістовні. Психологічний бар’єр у такій групі людей зникає швидше, якщо склад учасників більш-менш однорідний.
Зверніть увагу на такі головні моменти:
· Під час висування ідей чи пропозицій не пропускайте жодного, навіть, на перший погляд, абсолютно безглуздого. Якщо ви будете засуджувати співрозмовників під час висловлювання, вони зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.
|
|
|
· Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї.
· Спонукайте всіх співрозмовників розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висування нових, що перевершують первинні.
В аудиторії можна повісити такий плакат:
· «Кажіть усе, що спаде на думку».
· «Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших».
· «Розширення запропонованої ідеї заохочується».
Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість творчо пофантазувати.
На закінчення обговоріть і оцініть запропоновані співрозмовниками ідеї.
Отже, «мозковий штурм» як колективна форма ухвалення спільного рішення розвиває зацікавленість його учасниками процесом пізнання, сприяє підвищенню активності людини, розвитку її творчого потенціалу.
Ділове спілкування як процес комунікації. Характеристика моделі процесу комунікації
|
|
|
Ділова комунікація - це, в ідеалі, процес взаємодії ділових партнерів, спрямований на організацію та оптимізацію того чи іншого виду предметної діяльності (виробничої, наукової, сервісної і т.д.). Однак нс слід забувати і про поширеність маніпулятивних комунікацій, і про часту прихованості істинних мотивів, інтересів та інших факторів вступу в комунікацію, і про суб'єктивність сприйняття партнерами ситуації і один одного.
У діловій комунікації предметом спілкування є спільна діяльність (спільну справу), а партнер по спілкуванню завжди виступає як особистість, значима для іншого. Продуктивна співпраця, зближення цілей і позицій, поліпшення партнерських відносин, в ідеалі, - основні завдання ділової комунікації.
Ділові комунікації часто намагаються виділити серед інших типів за критеріями спрямованості цілей спілкування на інтереси організації, офіційності статусів партнерів по спілкуванню і т.п. Однак межі між типами комунікацій не є чіткими, конкретна комунікація може класифікуватися одночасно по ряду підстав, критеріїв, ознак. Комунікації - це явище живе, що має місце в середовищі живих людей, спілкування майже ніколи не буває чисто раціональним, вільним від емоційного в людині, воно багатопланове і вкрай складне, системне, ситуативне і суб'єктивне. Так, локальна та представляющаяся чисто емоційної міжособистісна комунікація в організації, цілком можливо, включає такі аспекти, які в перспективі можуть придбати форму діловий, цільовий, загальнокорисної для організації комунікації. Наприклад, неформальні зустрічі керівників, фахівців, різного роду зацікавлених осіб можуть служити формою переговорів, мати на приховувати рівні такі ділові цілі, як промацування інтересів, налагодження контактів, виявлення інформації тощо
|
|
|
Ділові комунікації (як і всі інші види комунікацій) являють собою складне поєднання типів, факторів спрямованості суб'єктів (індивідуумів і груп). Нагадаємо, що спрямованість визначається такими складними і не цілком точно вимірюваними факторами, як потреби, мотиви, очікування, переконання, упередження, забобони, ціннісні орієнтації, світогляд, ідеали, які й окремо непросто визначити навіть у самого себе, а тим більше в їх поєднанні, у взаємодії, що має місце у індивідуума і групи. Але нам необхідно типологизировать комунікації для виявлення ключових критеріїв, елементів, факторів, щоб краще зрозуміти механізми впливу на поведінку і дії, розробити моделі, що враховують найбільш суттєві параметри і дозволяють хоча б якось прогнозувати поведінку, щоб звертатися за допомогою до вчених і практикам, до досягнень наукових дисциплін, найбільш просунутих в тих областях, які, на наш погляд, є носіями найбільш істотних в даному випадку знань, компетенцій, досвіду. Якщо ми визначаємо комунікацію як переважно міжособистісну, потрібно спиратися на досягнення соціальної психології та психології особистості; якщо комунікація здійснюється від імені та між організаціями, то тут доречні досягнення науки управління, менеджменту, економіки, хоча, оскільки від особи організації зазвичай виступають конкретні люди з усіма їх достоїнствами і недоліками, психічні, особистісні фактори ігнорувати також не слід.
Це складне багатопланове явище пов'язане з деяким набором належних норм, правил, прийомів спілкування. Їх адекватне розуміння і прийняття всіма спілкуються сторонами та дотримання відповідно до очікувань трактується партнерами як сприятливий чинник, а неадекватність приймається як перешкода, відволікаючий чинник, здатний змінити результати спілкування.
Ділові комунікації представлені в державному стандарті освіти як науково-прикладна дисципліна. З наукової точки зору, її правомірно з'ясувати, як науку, об'єктом дослідження якої є аспекти спілкування людей в діловій сфері, чинники забезпечення ефективності ділових контактів.
\Розгляд комунікацій в бізнесі як наукової прикладної дисципліни визначає і підхід, точку зору на події в бізнесі процеси. Можна говорити про так званий комунікативному підході в управлінні, коли відбувається в організації розглядається насамперед як взаємини між людьми і групами. Такий підхід виглядає природним, принаймні в цілому ряді видів діяльності в бізнесі і наукових дисциплін. Наприклад, з точки зору комунікативного підходу:
· управління персоналом - організація комунікацій з приводу діяльності окремих людей і груп в інтересах організації та їх власних інтересах;
· маркетинг - комунікації організації з суб'єктами ринку з приводу визначення потреб ринку і можливостей їх задоволення або з приводу засобів і шляхів просування товару та послуги на ринок;
· конфліктологія - це дослідження комунікацій, в основі яких лежить протиріччя інтересів сторін;
· паблік рілейшнз (зв'язки з громадськістю) - дослідження проблеми формування у суспільства позитивного уявлення про організацію та її продукцію, послуги;
· реклама - комунікації з метою залучення уваги, формування інтересу, бажання і активності у покупця товару;
· корпоративна культура (важлива складова культури) - культура комунікацій, культура управління;
· невербалістіка - вивчає специфічні форми комунікації.
Не так важливо, в принципі, в рамках якого підходу ви мислите (системного, ситуативного, культурологічного, психологічного, антідевіантного, комунікативного тощо), - головне, що всі ці підходи - наукові, а, отже, забезпечують отримання достатньо об'єктивних (на відміну від буденного пізнання) знань. У науковому підході повинна залишатися непорушною послідовність процедур, що забезпечує отримання наукових знань:
· аналіз стану досліджуваної системи, навколишнього її середовища, ситуації, що впливають факторів;
· формулювання проблеми, висунення гіпотез;
· експеримент, апробація гіпотез;
· інтерпретація результатів;
· коригування даних, гіпотез, проблеми, тобто ітерація, вихід на новий виток отримання знань, на початок в даній послідовності процедур, що забезпечують отримання нового знання.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 388; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!