Розділові знаки при звертаннях
Звертання — це слово (або сполучення слів), що називає особу або предмет, до яких спрямоване мовлення: Земле!.. Тобі я на рану не висиплю солі — я окроплю твою рану цілющим зерном (Б.О.); Не запізнись, друже. (О.Д.).
Звертання найчастіше виражене іменником у кличному відмінку, як у наведених вище прикладах, або співзвучним із називним: Київ мій, ти у серці завжди (В.С.).
Звертання може бути виражене також прикметником, дієприкметником, числівником, ужитим у значенні іменника: А може, зараз ти не в полі, любий,а десь у теплому гостиннім домі (В.Т.); Другий, вперед!
Звертання можуть уживатися без пояснювальних слів або з ними, тобто бути непоширеними або поширеними: Всю кров тобі, Вітчизно,завжди готові ми віддати (В.С.); Моя Вітчизно дорога, яка в тобі горить снага! (А.М.).
Звертання ускладнюють здебільшого спонукальні й питальні речення. Вони можуть уживатися на початку, в середині й у кінці речення.
Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам (Л.У.). Якщо звертання вживається в кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього — той знак, якого вимагає інтонація речення вцілому: Вставай же, сонце!Слався, дух творчості людської!(Важ.);Де зараз ви, кати мого народу?(Сим.). Якщо звертання вживається в середині речення, то воно з обох боків виділяється комами: Прокиньтеся, байдужі й сонні, зірвіть душі живої згар... (П.Г.).
|
|
|
Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього пишеться знак оклику, а наступне слово починається з великої літери: Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. (В.С.).
Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то вони від звертання комами не відділяються: О дні зими, зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине (В.Т.).
Якщо звертання повторюються або вони однорідні, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або комою:Дніпро, Дніпро! Ти покохав, як матір, Україну, ти рідним братом її став і братом до загину (О.О.); Мій коханий! Птах мій сонцекрилий!.. Чом так мало бачимось цю зиму (В.Т.).
J Практичні завдання для самоперевірки
Перепишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки.
1. Що братику посієш, те й пожнеш (Л.Г.). 2. Яка ж гірка о Господи ця чаша (М.З.). 3. Розцвітай ти веснонько красна духом творчості все онови (П.Г.). 4. Благословенні ви сліди не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди (М.Р.). 5. Приїздіть будь ласка рідні ви мої! 6. Квіти мої діти! Нащо вас кохав я, нащо доглядав? (Т.Ш.). 7. Україно Ти для мене диво! (Сим.). 8. Учитеся брати мої думайте читайте. 9. Зоре моя вечірняя зійди над горою... 10. Ой чого ти почорніло зеленеє поле? 11. Думи мої думи мої лихо мені з вами! (з тв. Т.Ш.) 12. До тебе Україно наша бездольная мати струна моя перша озветься (Л.У.). 13. Та хоч би й крила мені і воля своя, я б не лишила тебе в самотині країно моя! (Л.У.). 14. О мово ноче колискова! Прийми мій радісний привіт. Навік пройшла пора безславна... Цвіти і сяй моя державна (О.О.). 15. Рідна мово без тебе ніхто я, мов підрізаний вітром листок (П.П.). 16. Вечірнє сонце дякую за день! Вечірнє сонце дякую за втому (Л.К.).
|
|
|
Розділові знаки при вставних словах, словосполученнях, реченнях і вставлених компонентах
Вставні та вставлені компоненти ускладнюють речення додатковим повідомленням про віднесеність висловлюваного до об'єктивної дійсності. На письмі вони виділяються розділовими знаками, а в усному мовленні — інтонацією і характеризуються такими специфічними особливостями: не є членами речення; не відповідають на жодне питання; не пов'язуються ні сурядним, ні підрядним зв'язком із членами речення. За допомогою цих конструкцій мовець виражає своє ставлення до висловленої думки. Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. За значенням вставні слова й словосполучення поділяються на такі групи:
|
|
|
а) слова й словосполучення, що виражають оцінку повідомлюваного (впевненість або невпевненість): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі (випадку), напевно, дійсно, думаю, зрозуміло, здається, очевидно, певно, природно, припустимо, розуміється, само собою зрозуміло, слід гадати, скажімо, сподіваюся.Сюди ж належать словабуло, буває, бувало, трапляється, як звичайно, як завжди, як водиться,які вказують на ступінь звичайності викладених фактів;
б) вставні слова, що виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, на жаль, на радість, на біду, ніде правди діти, нічого гріха таїти, чого доброго, на диво, як навмисно, на злість;
в) вставні слова, що вказують на порядок думок та їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з другого боку, до речі, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, між іншим, наприклад, повторюю, підкреслюю, головним чином, таким чином, проте, однак, крім тогота ін.;
г) слова й словосполучення, що вказують на джерело інформації: кажуть, повідомляють, за повідомленням, за даними, за визначенням, з погляду, по-моєму, по-твоєму, пам'ятаю, на думку, за словами;
|
|
|
ґ) вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, одним словом, можна сказати, м'яко кажучи, так би мовити, що називається, як кажуть, якщо говорити правдута ін.
д) вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги: розумієте, бачиш, розумієш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, пробачте мені, дозвольте.
Від вставних слів, словосполучень і речень слід відрізняти вставлені компоненти, найпоширенішою функцією яких є уточнення, роз'яснення, доповнення змісту основного речення: Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, помер на панщині (Т.Ш.).
Вставні слова й словосполучення на письмі виділяються комами: Безперечно, осика відіграє вельми важливу роль у народній медицині (Бул.); Нарешті, без належного знання дохристиянських вірувань годі зрозуміти історію української культури та літератури, як давньої, так і нової... (митрополит Іларіон); Архаїчний і національний характер української хустки, на думку більшості дослідників, полягає саме в білому кольорі (Вороп.).
% Увага! Слід відрізняти вставні слова та словосполучення від подібних до них слів, які є членами речення й комами не виділяються:
У нижчеподаній статті я, звичайно,не охоплюю всіх проблем розвитку української мови (Рильський). Але: Концерт звичайно закінчується о 10 годині. Ці слова, до речі,викликають сумнів. Але: Ці слова сказані до речі.
öПримітка 1.Якщо сполучник а(рідше але)відноситься до вставного слова, він комою не виділяється — а власне, а втімтощо: Чи не вкажете мені яких творів про методи етнографічні, а власне,про способи записування народних пісень? (Л.У.).
öПримітка 2.Вставні слова не виділяються комами, якщо вони належать до відокремлених членів речення: Дмитро, очевидно поспішаючи, не поснідав. Пор.: Дмитро, поспішаючи, очевидно, не поснідав. Надвечір, мабуть годині о шостій, почався дощ. Пор.: Я буду у вас сьогодні, мабуть, увечері.
% Увага!Не виділяються комами слова адже, все-таки, все ж таки, між іншим, наче, мовби, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, у кінцевому підсумку, за традицією, при цьому, притому, якраз, як-не-як, тим часом, до того ж, які не є вставними.
Вставні речення різних типів, що приєднуються за допомогою сполучників і сполучних слів, виділяються комами: Малишко, як мені здається,зумів осягнути саму душу народної поезії, внутрішні закони її розвитку (О.Г.).
Вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, виділяються найчастіше дужками: Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рано вони зацвітають і швидко гаснуть),зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур (О.Г.).
Інколи дужки замінюються комами й тире, якими, як правило, виділяють ускладнені або складні вставлені компоненти: Зі скреготом, і брязкотом у двір, — якщо те, що залишилося, можна назвати двором, — в’їжджають два бульдозери (О.Д.).
Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов'язані з основним реченням, тобто немає потреби різко відмежовувати їх від основного речення, як правило, виділяються тире: Позбавити людину рідної мови — чи то згідно з її волею, чи всупереч їй — аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її духовності.
Якщо вставлене речення виділяється двома тире, то кома, яка повинна стояти на місці розриву, ставиться перед другим тире або вся вставлена конструкція виділяється комами з тире: Про літературу кажуть — нехай не буде це прийнято як тривіальність, — що література є дзеркалом життя (Ю.С.); Сьогодні устав рано, боявся проспати, — мама ще вдосвіта пішла на ферму, — похапцем зібрався і вже був рушив з двору, як згадав про квіти (Цюпа).
Якщо вставляється пряма мова без слів автора, то вона береться в лапки й виділяється дужками: Об'їздив батько далеких і близьких родичів, навіть вмостився в одну туристську групу ("Подивлюся, як там за морями-океанами люд живе...") (Бол.).
Якщо крім прямої мови є ще слова автора, то лапок може не бути: Виявляється, вони встають нерано (Валеріан пізно працює!— пояснила товаришка Піддмогильна), але пообіцяла зараз же Валеріана збудити (Ю.С.).
J Практичні завдання для самоперевірки
Перепишіть речення, розставте потрібні розділові знаки при вставних компонентах і поясніть їх уживання.
1. Із тобою було б нам гірко, обіймав би нас часом сум, і бувало б темніла зірка у тумані тривожних дум (Сим). 2. Одного разу чуєте стою на човні з вудками на Дніпрі і бачу: серединою Дніпра уявіть собі мчить проти течії човен без вітрил, мотора і весел. Я певна річ за весла і до човна. На щастя сом пішов понад берегом і я слава Богу встиг ухопитися за кущ. Сом видно втомився. Ну й сом я вам скажу! (З тв. Остапа Вишні). 3. І може стало десь боляче всесвіту? (Серд). 4. Вибрати потрібне слово то велике вміння і навпаки якщо ви користуєтеся словом неточним, то це власне те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися цвяхом (Цюпа). 5. Більшість учителів я певен полегшено зітхнули, що нарешті здихались мене, а коли б вірили в Бога, то й перехрестилися б, особливо ті, які дивувалися й мені здається навіть були незадоволені і розчаровані, що іспити я склав цілком пристойно (Іван). 6. Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось може й ніякою (Кост). 7. Батько хотів підказати мені своє ім'я, та видно теж посоромивсь і делікатно змовк (О.Д.). 8. Не чути вже більше, як шелестить-видзвонює листя на осичках, видно тільки, як воно тремтить (Г.Т.). 9. Більше мені підходили оцінки батькові; мати ж здавалося висловлювала свої всупереч батькові (В.Ш.). 10. Професорові здавалося, що вони ніколи нікуди й не прийдуть (П.З.). 11. Вони поглядали на розжеврілий від сонця горизонт і здається сумували (Ю.С.). 12. Святковим здається вечір, коли добре тобі попрацювалося вдень (О.Г.). 13. Мудрі люди кажуть доки плечі гріє сонце, не забудь утеплити віконце (журн.). 14. Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився! (Л.У.). 15. Що зброя саперного батальйону зараз лежала в склепі, про це знали напевно (А.Г.). 16. Хлопець напевно вперше так довірливо поглянув на вчителя (М.С.).
Складне речення
Складним називається речення, утворене з двох або кількох предикативних частин, які, маючи будову простих речень, поєднуються в єдине смислове, граматичне та інтонаційне ціле: Сад посаджено, і сонце встало, і грає далеч генієм людським (М.Р.).
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 1144; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!