Завдання 12. Згрупувати слова за антонімічними зв’язками, вказати вид антонімії



Абсолютний, абстрактний, авангард, батьківщина, безмежний, безпека, важливий, велетень, веселий, гармонія, доводити, дозволяти, жартома, жвавий, живий, відносний, конкретний, ар’єргард, чужина, обмежений, небезпека, дріб’язковий, карлик, активний, акуратний, апогей, блискучий, весна, воля, грубий, дорогий, достойний, життя, забувати, завжди, пасивний, неакуратний, перигей, матовий, осінь, безвілля, делікатний, негідний, дешевий, смерть, пам’ятати, ніколи, понурий, дисгармонія, спростовувати, забороняти, серйозно, повільний, мертвий, архаїзм, асиміляція, атака, дисиміляція, контратака, неологізм,

Завдання 13. Знайти антоніми до наведених слів. Вказати тип антонімічних зв’язків. В антонімічних парах, що різняться словотвором, пояснити значення префіксів

 

· Зав’язувати, загадка, замерзати, запитання, згода, здоровий, імпорт, короткозорість, лівий, людяність, максимальний, матеріальний, минулий.

· Мирний, народження, наступ, начисто, наявність, недооцінювати, об’єднувати, однаковий, одноманітний, озброєння, оптиміст, ощадливий.

· Передовий, перемога, південь, плюс, порядок, початковий, постійний, правда, природний, притягати, прогресивний, простий, радість, революція.

· Рівний, рідний, різниця, розцвітати, симпатія, схід, таємний, талановитий, уявний, фронт, хвалити, шити, велетень, воля, достойний, акуратний.

Завдання 14. Згрупувати подані терміни за антонімічними та синонімічними відношеннями

Зразок: життя – смерть, похорони, небіжчик.

Конфлікт, війна, ідеологізація, безробіття, пан, агресія, вільна конкуренція, кредит, застосування сили, кредит, окупація, деідеологізація, працевлаштування, втручання, інтервенція, купівля, борг, лакей, авантюра, монополія, продаж, кредитор, експансія, слуга, ставленик, пішак, диверсія, злочин, провокація.

 

Тема 3. Шляхи формування термінологічної системи

 

Основними моментами, що беруть участь у творенні нового терміну, є:

· використання старої назви для позначення певного наукового поняття;

· використання іншомовного слова;

· використання існуючих у мові словотворчих моделей;

· використання словосполучень.

Вторинна лексична номінація – це використання вже наявних в мові номінативних засобів у новій для них функції – функції найменування. Розрізняють два види вторинної номінації – метафору і метонімію.

Процес метафоризації – це вміння пізнавати одні предмети через інші. А інші явища – через порівняння з уже відомим. Метафора – це завжди порівняння, в якому приховане і переосмислене значення зіставляється з буквальним значенням на основі його внутрішньої форми.

Підставою для метафоричного переносу є:

· подібність зовнішнього вигляду об’єкту номінації: голка, рамка, сітка, стрічка, човник. Порівняйте: човник невеличке веслове судно і деталь швейної машини;

· функціональна подібність: ключ, котушка, місток, приймач, ручка, провідник. Порівняйте: місток – споруда для переходу або переїзду через річку і частина шасі автомашини;

· функціональна і зовнішня подібність: жила, хвилі, шов. Порівняйте: жила – судина, по якій тече кров, і провід кабелю.

Метонімічний перенос – перенесення назви одного предмета на інший за асоціацією сумісності.

Перенос за сумісністю має такі види:

· перенос “процес – предмет”: витік, вихід, вхід, загородження, заземлення, притиск, прокладка. Порівняйте: насадка – дія із значенням «насадити» і зйомна деталь основного валу, що перебуває в контакті з носієм запису;

· перенос “процес – результат”: виклик, збій, згин, обмотка, повідомлення, розрив, спалах. Порівняйте: збій – дія із значенням «збити» і відмова приладу у роботі;

· перенос “властивість – кількісний показник”: довговічність, прозорість, різкість. Порівняйте: різкість – властивість із значенням «різкий» (чітко окреслений, виразний) і ступінь розмитості зображень границь предметів;

· перенос “процес – величина”: гучність, опір, освітлення. Порівняйте: гучність – дзвінке звучання, далека чуткість і суб’єктивна оцінка інтенсивності сприйняття на слух звукового коливання.

Метафоричність та метонімічність зумовлюють образність терміна. Але ця образність не сприймається як така через досить тривале використання слова у контексті наукової термінології. Експресивність характерна для терміна тільки на початковому етапі, з часом, коли термін стає широковживаним, вона втрачається.

За загальномовними словотвірними моделями творяться і терміни – складні слова. Основоскладання полягає в утворенні складного слова шляхом поєднання основ двох або більше слів. Складними називаються слова, що складаються з кількох коренів (основ) і оформлені одним закінченням: вітродвигун, людино-день, літературознавець. Їх можна поділити на декілька груп.

1. Чисте складання – складання основ без сполучного (словотворчого) голосного. Це поєднання незалежних один від одного слів: амперметр, склоцемент, світлотехніка, склопаста.

2. Інтерфіксне складання – складання основ за допомогою сполучних голосних (інтерфіксів) О, Е. Це поєднання залежних один від другого слів: звукозапис, стрічкопритискувач, шумопеленгація, товарообіг.

3. Своєрідними різновидами складних слів є складноскорочені назви – абревіатури(лат. аbbгеvіо – скорочую, bгеvіs – ко­роткий), – слова, утворені із скорочених елементів твірних слів. Вони утворюються:

· з початкових звуків (букв): АТС, АС, неп;

· поєднанням початкових частин слів: агропром, сільбуд;

· поєднанням початкових частин з повним словом: продподаток, промтовари, зарплата, госпрозрахунок, енергосистема.

За будовою і творенням абревіатури неоднорідні, серед них розрізняють часткові, ініціальні, комбіновані.

Часткові абревіатури утворюються двояко: 1) поєднанням частини першого твірного слова і повного другого слова: держадміністрація, корпункт, дитсадок; 2) поєднанням частин усіх твірних слів: універмаг (універсальний магазин), завгосп (завідуючий господарством).

 Ініціальні складноскорочені слова утворюються поєднанням перших звуків твірних слів (загс запис актів громадянського стану, ЕОМ— електронно-обчислювальна машина) або назв перших букв їх (ФРН читається еферен: Федеративна Респу­бліка Німеччина, МЗС України читається емзеес: Міністерство закордонних справ України).

Комбіновані абревіатури — це абревіатури, утворювані поєднанням частини першого твірного слова та ініціальної абревіатури від інших твірних слів (райуно – районне управління на­родної освіти).

Поширеність різних абревіатур у мові різна, одні з них є загальновідомими, інші утворюються й активно вживаються лише у вузькому колі мовців. Тому вживання останніх має бути обмежене – тільки у тому колі співрозмовників, які обізнані з такими словами, оскільки широке вживання їх у мовленні викликатиме значні труднощі для порозуміння. Прикладами абревіатур першої групи є переважно часткові абревіатури, окремі ініціальні (загс), переважна більшість ініціальних, комбінованих абревіатур належить до другої групи (КДУ, УДПУ, КП — Київський державний університет, Український державний педагогічний університет, багатознач­не КП — це і "Комсомольська правда" (назва газети), і командний пункт, і контрольний пункт).

Разом пишуться:

· усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацбанк, міськрада, облвиконком, профспілковий. Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами: авіа-, авто-, екзо-, псевдо-, супер-, мікро-, фоно й под.: автострада, велотрек;

· складні терміни, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука 2-х або кількох основ, одна з яких – дієслівного походження: вертоліт, силосонавантажувач;

· складні терміни, утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: носоріг, шлакоблок;

· складні іменники, утворені з 3-х і більше основ: автомотогурток, світловодолікування.

Через дефіс пишуться:

· літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-11;

· терміни до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний;

· іменники, що означають спеціальність, професію: магнітолог-астроном, лікар-еколог;

· іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генерал-губернатор, контр-адмірал;

· іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, тонно-кілометр;

· іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купівля-продаж, розтяг-стиск;

· складні іменники з першою початковою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, міді-, обер-: міні-футбол, екс-чемпіон;

· назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост;

· перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою ж другою частиною: радіо- й телеапаратура.

Окремою групою серед складних термінів виділяються слова з міжнародними компонентами-блоками: радіо, теле, фото, аеро, біо, гідро, магніто, електоро, логія, термо, скоп, графія. Вони вживаються в пре- чи постпозиції. Різні вчені називають їх по-різному: афіксоїдами, афіксами, афіксальними радиксоїдами, пре- та постпозитивними блоками, основами слова. Називання їх основами слова зумовлюється тим, що ці елементи зустрічаються на початку слова перед іншими основами, що неможливо для суфіксів. Порівняйте: метролог – логопед, фонограф – графоман, метрампер – газометр.

Міжнародні терміноелементи вносять певну спеціалізацію в термінологію. Препозитивні мають загальнішу орієнтацію. Наприклад: гідро (вода) – все те, що має відношення до води; термо (температура, теплота) – все, що пов’язане з цими поняттями; мікро – дуже маленький.

Постпозитивні виконують систематизуючу функцію. Так, блок граф утворює назви приладів, які здійснюють запис: осцилограф, віброграф. Блок скоп для передавання зображення: кінескоп, іконоскоп. Блок фон – для передачі звуку: електрофон, магнітофон, мікрофон.

Особливу групу становлять терміни – складені слова: ампер-секунда, діод-тріод, лампа-спалах, диск-матриця. Слова-терміни такого зразка по-різному розглядаються у мовознавстві. Одні автори трактують їх як словосполучення, інші – як складні слова, ще інші – як перехідний вид між словосполученням і складним словом. Як свідчить мовна практика, такі терміни – це утворення, де переважають міжнародні або запозичені елементи з різним ступенем адаптації їх в українській мові.

Понад 70 відсотків термінів у різних терміносистемах – це словосполучення: земельна рента, гостре шлункове захворювання.

Складені назви нерідко відносяться до фразеології на основі їх стійкості та здатності відтворюватися в готовому вигляді.

Подібність ТС і фразеологізмів:

· стійкість семантико-синтаксичної єдності,

· здатність відтворюватись в готовому вигляді,

· неможливість членування семантики без розриву семантики.

Відмінність ТС і фразеологізмів:

· фразеологізми допускають зміну елементів (порівняйте: баглаї бити і байдики бити), а терміни-словосполучення при введені нового слова або пропуску будь-якого компонента цілком змінюють своє значення (порівняйте: складносурядне і складнопідрядне речення );

· фразеологізми мають експресивно-образну функцію, а ТС – ні.

Існує невеликий пласт термінів-фразеологізмів: фарфоровий бісквіт, захисний кожух, чорний ореол, старіння системи, виючий тон, заяча губа, адамове яблуко, грудна жаба, благородні метали, земна вісь, температура кипіння, зубні приголосні.

За кількістю членів ТС є 2, 3, 4 і багатокомпонентні:

· 2-компонентні: модель “прикметник + іменник” – земельна рента, магнітна головка; модель “іменник + іменник” – швидкість запису, норма вартості;

· 3-компонентні: модель “прикметник + прикметник + іменник” –необхідний робочий час; модель “прикметник + іменник + іменник” – типовий носій запису, невербальні засоби спілкування; модель “іменник +прикметник + іменник” – типи морфемного членування; модель “іменник + іменник + іменник” – порядок слів у реченні;

· 4-компонентні творяться на основі тричленної структури: сучасна українська мова → сучасна українська літературна мова; синфазна антенна решітка → спрямована синфазна антенна решітка;

· багатокомпонентні ТС мають різну кількість компонентів: 5 – середня квадратична похибка ряду вимірів; 6 – працездатність приймача при понижених та підвищених напругах струму.

 Про термінологічність цих структур свідчить наявність у них дефініцій (одного визначення).

Переклад термінів є однією з найскладніших проблем. Переклад здійснює людина або машина, вони орієнтуються на слово або текст.

Способи перекладу термінів:

· калькування;

· транскрипція;

· транслітерація;

· добір синонімів.

Калькування – копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова. Наприклад, теолог – богослов, телебачення – далекобачення, гідротерапія – водолікування.

Транскрипція – передача звуків іншомовного слова за допомогою букв свого алфавіту. Основний принцип транскрипції – обов’язкова однозначна відповідність знака і звука.

Транслітерація – точна, побуквена передача написання. Вона орієнтована не на звуки, а на букви і служить для запису текстів чи окремих слів однієї мови графічними засобами іншої мови.

Порівняйте: Джиованні – Джованні, гідальго – ідальго, Ван Кліберн - Вен Клайберн, Ісідора Дункан – Айседора Дункан, Ватсон – Уатсон (в кожній парі перше слово записано за принципом транслітерації, друге – транскрипції).

 

Запитання і завдання

1. Що таке вторинна лексична номінація?.

2. Чим транскрипція відрізняється від транслітерації?

3. У чому полягає різниця між термінами-складеними словами і фразеологізмами?

4. Що таке калькування?

 


Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 417; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!