Завдання 6. Встановити, чи порушуються основні закони логіки в твердженнях
· Хлопчик підібрав під себе ноги і лежав неушкодженим з розбитою головою.
· Не дивлячись на свою молодість, він завоював великий авторитет як спеціаліст і хороша людина.
· Сонце, повітря і вода – для тіла. А хочеться чогось для душі. І багато чого, особливо для дітей. А в парках міста гойдалок не побачиш, про атракціони і не йдеться. (з газет)
· Якщо Ви прихильник демократії, то мусити проголосувати за цього кандидата в депутати.
Тема 3. Побудова аргументації
Аргументація існує у двох формах: доведення та спростування.
Доведення – це обґрунтування істинності одного положення з допомогою інших шляхом побудови відповідного міркування.
Спростування –обґрунтування хибності тези або невідповідності правилам доведення.
У структурі доведення розрізняють тезу (положення, що обґрунтовується), аргументи (положення, за допомогою якого обґрунтовується теза) та демонстрацію (форма логічного зв’язку між тезою та аргументами).
Залежно від способу встановлення істинності тези розрізняють пряме і непряме доведення.
Пряме доведення –доведення, в якому з аргументів, пов’язаних за певною мірою міркування, безпосередньо випливає висновок, який повністю збігається з проголошеною тезою.
Непряме доведення –доведення, в якому істинність тези обґрунтовується шляхом встановлення хибності антитези.
Правила доведення.
· Тезою може бути лише те положення, яке справді потребує обґрунтування за даних конкретних умов.
|
|
|
· Теза повинна бути чітко визначеним і адекватно сформульованим судженням (чи системою суджень).
· Теза повинна залишатися незмінною, тотожною самій собі впродовж усього доведення.
· Теза не повинна містити в собі логічну суперечність.
Правила і типові помилки стосовно аргументів.
· Аргументи мають бути істинними. Причому їх істинність повинна бути встановленою.
· Аргументи повинні бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези.
· Аргументи повинні бути достатньою підставою для тези.
Суперечка– будь-яке зіткнення несумісних думок, під час якого кожна сторона відстоює свою правоту.
За метою розрізняють такі види суперечок:
· Суперечка заради істини;
· Суперечка заради переконання;
· Суперечка заради перемоги;
· Суперечка заради самої суперечки.
Залежно від форми проведення суперечок та засобів, які в них використовуються, останні поділяються на дискусію, полеміку, дебати тощо.
Дискусія(від лат. – discussio – дослідження, розгляд) – публічна суперечка, яка ведеться компетентними людьми на зборах, симпозіумах, конференціях, у пресі, на семінарських заняттях і ставить за мету розв’язання певної проблеми чи принаймні виявлення шляхів її розв’язання і зближення позицій учасників цієї суперечки.
|
|
|
Полеміка(від грецьк. polemikos – войовничий, ворожий) – один з найпоширеніших різновидів публічної суперечки, для якої характерні протистояння, конфронтація, протиборство сторін; форма протиставлення принципово різних думок, ідей, точок зору.
Крім дискусії та полеміки існують й інші види суперечки, зокрема диспут і дебати.
Диспут(від лат. disputar – міркувати) – усна публічна суперечка, що виявляється в обговоренні наукового чи суспільно важливого питання із залученням широкого кола фахівців і зацікавлених осіб.
Дебати(від фр. debat – суперечка) – суперечка, що виявляється у формі обміну думками з приводу тих чи інших теоретичних положень, подій тощо.
Дебати виникають при обговоренні доповідей і виступів на зборах, засіданнях, конференціях.
У логіці, як і в етиці, засуджується принцип “цілі виправдовують засоби”. Не можна бути нерозбірливим у засобах ведення суперечки, ставити над усе перемогу в ній, нехтуючи законами логіки та нормами моралі. Тому ці засоби поділяють на “дозволені” та “недозволені”, або на конкретні й неконкретні.
|
|
|
Конкретним засобом суперечки є використання аргументів опонента, зокрема наведених ним фактів, для спростування його точки зору чи захисту своєї тези.
Ефективними засобами є виведення раптових, несподіваних для опонента висновків з його тези чи аргументів, які ставлять його в безвихідь або принаймні дезорганізують, змушують розгубитися.
До некоректних засобів суперечки відносять такі три групи хитрощів: хитрощі стосовно тези, хитрощі стосовно аргументів і хитрощі стосовно демонстрацій.
З’ясувавши сутність та основні види полеміки, можна зробити відповідні висновки. Насамперед зазначимо, що не варто сперечатися без особливої на те потреби. Якщо немає важливої й чітко сформульованої мети, вести суперечку нераціонально.
Необхідною умовою ефективного ведення суперечки є чітке визначення її предмета і узгодження точок зору учасників стосовно цього предмета.
У процесі суперечки не можна втрачати її предмет (і дозволяти опоненту відволікатися від обраної теми).
Ідеальним видом є суперечка заради істини, і наука рекомендує саме таку форму спілкування і пізнання. Не можна в ході суперечки змінювати зміст і обсяг понять, якими оперують (цим самим порушуючи закон тотожності). У іншому разі ви ніколи не зможете ефективно провести суперечку, порозумітися з опонентом, встановити істину.
|
|
|
Важливою передумовою успішного ведення суперечки є наявність аргументів. Причому сила аргументів полягає не в їх кількості, а в переконливості.
Найпереконливіші аргументи слід приберігати для слушної ситуації, коли можна завдати вирішального удару по тезі супротивника.
Аргументами можуть бути лише істинні, достовірні положення, з яких з необхідністю випливає істинність тези.
Запитання і завдання
1. Що таке аргументи?
2. До якого різновиду суперечки належать передвиборчі дебати?
3. Чим дискусія відрізняється від полеміки?
4. Які засоби суперечки належать до некоректних?
Завдання 1. Обґрунтувати тези, підшукавши відповідні аргументи та вид міркування
· Журналіст повинен володіти навичками роботи на ПК;
· Полтавщина багата на видатних людей;
· Вищу освіту України необхідно модернізувати;
· Україна має зробити європейський вибір;
· Необхідно розвивати місцеве самоуправління.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 334; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!