Особливості використання дієслів та дієслівних

Категорія способу –це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності , встановлюване тим, хто говорить.В українській мові є три способи дієслова: дійсний -виражає таку дію, яка є дійсним, реальним фактом. Має форми теперішнього, минулого, майбутнього часів ( пишу, планував, зробимо); умовний - виражає дію, яка виконується за певних умов (підписав би, наказав би); наказовий - означає спонукання до дії у формі наказу, побажання, спонукання, прохання, заклику (прочитай, побудуй, підпишіть).

Перехідність і неперехідність -це лексико-граматична категорія, тісно пов'язана з дієслівною семантикою. Усі дієслова поділяються на перехідні і неперехідні.

Перехіднідієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет. Це може бути: 1) конкретна дія, спрямована на предмет, який зазнає певних змін внаслідок такої дії або є результатом її: побудувати завод, змонтувати прилад, написати лист; 2) дія, від якої предмет, на який вона спрямована, не зазнає амін: прочитати книжку, екзаменувати студента, одержати вітання; 3)дія, як процес мислення, мовлення, сприймання, відчуття: розуміти прочитане, думати думу, відчувати увагу, говорити правду, висловлювати думку, розповідати казку.

Виразною ознакою перехідних дієслів є їхня здатність ке­рувати іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, який у реченні виконує функцію прямого додатка: любити пісню, оцінити знання. Це їхня основна граматична (синтаксична) ознака.

Окремі перехідні дієслова можуть керувати іменником у формі родового відмінка, зокрема в заперечних конструкціях (не чути співу; не бачити волі), а також у тих формах, які поєднують значення результативності з кількісною ознакою: нарвав квітів, накупив книжок, напився води.

До перехідних дієслів належить дієслово сподіватися та дієслова бажати, зичити, які теж керують іменниками у формі родового відмінка: сподіватися волі, бажати щастя.

Другою граматичною (морфологічною) ознакою перехідних дієслів є їх здатність утворювати пасивні дієприкметники Принести — принесений, одержати — одержаний, врятувати — урятований. Проте пасивні дієприкметники не творяться від тих перехідних дієслів, які означають процес мислення і переживання: думати, розуміти, мислити, терпіти, зазнавати.

Неперехіднідієслова означають стан або таку дію, яка не спрямована на інший предмет. Вони ніколи не керують іменниками — додатками у формі знахідного відмінка без прийменника. Від них не творяться пасивні дієприкметники: ходити, сидіти, дякувати, зітхати, зеленіти, глузувати.

Неперехідні дієслова, як правило, творяться від перехідних. Є два способи такого утворення: морфологічний (словотворчий) і синтаксичний.

Морфологічний спосіб утворення неперехідних діє­слів полягає в тому, що до перехідного дієслова додається постфікс -ся: зустрічати — зустрічатися, переконувати — переконуватися, лікувати — лікуватися.

У цих випадках постфікс -сяпозбавляє дієслова як перехідності, так і можливості творити від них форми пасивних дієприкметників.

Постфікс -сяможе приєднуватися й до неперехідних дієслів, утворюючи таким чином безособові дієслова: лежить + -ся = лежиться, спить + -ся = спиться, говорить + -ся = говориться.

Проте не всі перехідні дієслова мають неперехідні відповідники. Не мають їх перехідні дієслова, що не вживаються без постфікса -ся: боятися, змагатися, жахатися, сторонитися та дієслова ходити, сідати, дякувати.  

Категорія стану- це граматична категорія, яка виражає відношення між дією, діючою особою (суб'єктом дії) і предметом (об'єктом), на який спрямована дія. Вона тісно пов'язана з категорією перехідності / неперехідності і підпорядкована їй. Категорія стану властива не всім дієсловам, а тільки перехідним і співвідносним з ними неперехідним, які утворені за допомогою постфікса -ся.

Категорія стану ґрунтується на двох взаємопов'язаних протилежних граматичних значеннях - активному і пасивному. В активних конструкціях виконувана суб'єктом дія спрямована на об'єкт, у пасивних - дія підпадає під вплив об'єкта. Пор.: Газета інформує читача.— Читач Інформується газетою.

У сучасній українській мові розрізняється активний і пасивний стани. Окрема група - зворотні дієслова, в яких пасивне значення формується постфіксом -ся.

Активний стан мають усі перехідні дієслова, які означають дію, спрямовану на прямий додаток - іменник у формі знахідного відмінка без прийменника: «Нині ми всі обстоюємо плюралізм поглядів» (з газ.).                    

Пасивний стан мають неперехідні дієслова з постфіксом -ся, співвідносні за своїм лексичним складом і граматичним значенням з дієсловами активного стану. Вони означають дію, спрямовану на об'єкт, що виступає в реченні у функції підмета. Реальна діюча особа в таких пасивних конструкціях виконує роль додатка, вираженого іменником у формі орудного відмінка без прийменника (Спеціальні питання обговорюються депутатами у секціях).

Пасивний стан може бути виражений також пасивним дієприкметником, неособовою формою дієприкметника на -но, -то,утвореними від перехідних дієслів. Пор.: Товариство організоване. - Товариство організовано.

Зворотні дієслова означають дію, яка спрямована на діючу особу. Діюча особа тут одночасно є і предметом, на який спрямована дія: роззуватися, купатися. Всі зворотні дієслова співвідносні з дієсловами активного стану, від яких вони творяться за допомогою постфікса -ся.Пор.: роздягати - роздягатися, живити  - живитися.

Дієслівні форми. Дієслова в українській мові мають п'ять основних форм:

1. Для ділових паперів характерна частовживана неозначена форма дієслова (інфінітив). Це така незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на питання що робити? що зробити?, має суфікси –ти (-ть). Наприклад: затверджувати, підписувати.

2. Особові форми. Сюди належать форми дієслів теперішнього і майбутнього часів дійсного способу та форми наказового способу. Наприклад: казати, ходив, пиши.

3. Безособові форми на -но,-то. А також дієслова, які називають дію або стан, що проходять незалежно від особи. Такі дієслова можуть означати:

1. Явища природи (світає, вечоріє, задощило);

2. Фізичний або психічний стан людини (гнітить, не віриться, не хочеться);

3. Випадковість (щастить, таланить);

4. Буттєвість (було, минулося, не стало).

4. Дієприкметник - це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією (намальована картина, підготовлена відповідь).

Дієприкметники поєднують у собі ознаки дієслів і прикметників.

До прикметникових ознак належать:

а) питання: який? яка?, яке?, які?;

б) відмінювання за родами, числами, відмінками;

в) у реченні виконує роль узгодженого означення або іменної частини присудка.

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Наприклад: Лист, надрукований секретаркою, лежав на столі.

До дієслівних ознак належать:

а) названа дія;

б) вид (доконаний, недоконаний);

в) активні і пасивні дієприкметники: активні називають ознаку особи або предмета, зумовлену його ж дією (читаючий контингент), пасивні називають ознаку особи або предмета, зумовлену дією іншої особи або предмета (завізований документ).

Мы поможем в написании ваших работ!