Особливості вживання прикметників
У науковому та офіційно-діловому стилях
Розряди прикметників за значенням.
Нормативність уживання граматичних форм прикметника.
Особливості використання прикметників-паронімів та прикметників-синонімів в усному та писемному професійному мовленні.
Ключові слова: ознака; якісні, відносні, присвійні прикметники; переносне значення; вищий і найвищий ступені порівняння; проста (синтетична) і складена (аналітична) форми; терміносполуки, суфікси, префікси, емоційність, образність, повні та короткі прикметники.
Розряди прикметників за значенням
Прикметник називає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? Прикметникипередають суб’єктивні чи об’єктивні оцінки, визначають ступінь якості предмета, приналежність його іншому предмету, особі, характеризують властиві предмету, особі постійні або тимчасові ознаки. Усі прикметникиподіляються на якісні, відносні і присвійні.
Якісні прикметники позначають колір (жовтий, червоний), смак (кислий, гіркий), розмір (маленький, великий), вагу (важкий, легкий),фізичні якості (сліпий, глухий), внутрішні ознаки (добрий, хоробрий) тощо.
Відносніприкметники передають ознаку предмета за відношенням до матеріалу (дерев’яний, скляний), до місця, часу, простору (запорізький, міський, лісовий, вчорашній), до абстрактного поняття (науковий, психологічний, реальний), до дії (виховний, читальний) тощо.
|
|
|
Присвійніприкметники означають приналежність людині чи тварині: Тетянин, Маріїн, батьків, доньчина, заячий, телячий тощо.
В українській мові якісні, відносні та присвійні прикметники в різних стилях мови вживаються з неоднаковою частотою. Так, в офіційно-діловому та науковому стилях переважає вживання відносних прикметників, які уточнюють, конкретизують поняття, терміни і входять до терміносполук: аудиторський аналіз, звичайний і повноважний посол, ринкова економіка, мінеральна сировина. У цих стилях послуговуються також якісними прикметниками, що термінологізувавшись, втрачають здатність утворювати ступені порівняння: полин гіркий, незвичайна хвиля. Якісна оцінка (небезпечний, жорстокий, обдарований та ін.) може передавати різний рівень експресії, закладеній у змісті цих слів. Тому до вибору якісних прикметників треба підходити уважно і вдумливо. Емоційно-експресивні відтінки прикметників не завжди адекватно відтворюють ситуацію, якщо не врахувати її смислових відтінків.Якісні, присвійні та відносні прикметники в переносному значенні найчастіше вживаються в художньому, публіцистичному, розмовно-побутовому стилях, де розкривають або посилюють якісну характеристику предметів, явищ, осіб, підкреслюють експресивність викладу: весняний настрій, гостре слово, широкі можливості, батьківські почуття, різнобарвне море, Шевченкова поезія.
|
|
|
Нормативність уживання граматичних форм прикметника
Якісні прикметники утворюють вищий і найвищий ступені порівняння. Слід запам'ятати й правильно, відповідно до стилістичної норми, вживати форми ступенів порівняння прикметників.
Відомо, що є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста, (синтетична), яка передається одним словом, і складена (аналітична), яка передається двома словами. Кожна форма має свій спосіб творення. Однак на практиці спостерігаємо змішування способів, що веде до порушення норм.
Вищий ступінь.
Простаформа утворюється додаванням суфіксів -ш, -іш до кореня або основи прикметника: довгий – довший, сильний – сильніший. При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -іш- основа прикметника залишається без зміни: тугий – тугіший, сухий – сухіший.
При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- основа прикметника може зазнавати певних змін:
а) суфікси -к-, -ок-, -ек-випадають: солодкий – солодший, глибокий – глибший, далекий – дальший;
|
|
|
б) приголосні г, з, ж,разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (таких прикметників сім): важкий – важчий, тяжкий – тяжчий, близький – ближчий, низький – нижчий, вузький – вужчий, дужий – дужчий, дорогий – дорожчий;
в) у двох прикметниках ці зміни не відбуваються: легкий – легший, довгий – довший;
г) приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ- (таких прикметників три): високий – вищий, товстий – товщий (і товстіший), красивий – кращий.
В інших випадках основа прикметника залишається без зміни: м’який – м’якший, дешевий – дешевший.
Вищий ступінь кількох прикметників утворюється від інших основ, а саме: добрий, хороший – кращий, ліпший; гарний – кращий; поганий – гірший; великий – більший; малий – менший.
Від деяких прикметників проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою різних варіантів суфікса: гладкий – гладший – гладкіший; товстий – товщий – товстіший, багатий – багатший – багатіший. Окрім цього, одна із варіантних ступеневих форм може бути пов’язана з різними відтінками значення. Як правило, форма на -шсемантично ширша від форми із суфіксом -іш.Наприклад, старший може бути за: 1) віком, 2) соціальним статусом, положенням; але старіший – лише за віком.
|
|
|
Складена форма утворюється додаванням до звичайної прикметникової форми слів більш або менш: менш рішучий, більш зручний; але утворення на зразок: більш правильніший, менш витриваліший вважаються ненормативними.
Найвищий ступінь.
Проста форма утворюється додаванням префікса най-до форми вищого ступеня: найсильніший, найглибший, найдовший; складна форма підсилюється додаванням часток що-, як-до простої форми найвищого ступеня: щонайсильніший, якнайкращий, щонайглибший.
Складена форма утворюється додаванням до звичайного прикметника слів найбільш, найменш:найбільш прогресивний, найбільш високий, найменш глибокий. Ці форми властиві науковому та офіційно-діловому стилю.
Ненормативними є утворення на зразок: найбільш прогресивніший, найбільш передовіший.
Складена форма вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників має відтінок книжності, вживається переважно в науковому й офіційно-діловому стилях паралельно з простою формою: більш ефективний метод, найбільш пріоритетний напрям.
У розмовному мовленні перевага надається простим формам.
Порушенням норми вважається творення ступенів порівняння від відносних і присвійних прикметників, наприклад:Серед молодих спеціалістів він найпрофесійніший програміст. Слово професійний позначає відношення до професії, а не якість. Тому ступені порівняння від нього утворювати не можна.
Не утворюють ступенів порівняння і ті якісні прикметники, які:
а) виражають назви абсолютних ознак, що не підлягають кількісному вимірові: босий, сліпий, хворий, німий, заміжня, жонатий;
б) означають назви мастей тварин: буланий, гнідий, вороний, попелястий;
в) означають назви кольорів за подібністю: вишневий, салатовий, цегляний;
г) мають суфікси -уват(-юват), -ав(-яв), -езн, -елезн, -ущ(-ющ),а також префікс пре-і вказують на більший або менший ступінь вияву ознаки в предметі без зіставлення його з іншим, напр.: синявий, жовтуватий, величезний, здоровенний, пречудовий, ультрамодний, надшвидкісний. Форми білявіший, чорнявіший – ненормативні;
д) виражають суб’єктивну оцінку якості за допомогою суфіксів –еньк, -есеньк, -ісіньк, -усіньк (-юсіньк):маленький, чистесенький, тонюсінький, дрібнесенький;
е) складаються з кількох основ: чорно-білий, темноокий, дзвінкоголосий;
ж) віддієслівного походження з префіксом не-: невмирущий, незламний, непохитний, неподільний;
з) мають суфікси –анн(-янн), -енні означають дуже велику міру вияву ознаки: невблаганний, непримиренний, нескінченний.
Велика міра якості може бути передана й без порівняння — за допомогою префіксів пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі-: премудрий, надчутливий, завеликий, всесильний, супермодний, архіважливий. Причому прикметники з префіксами ультра-, архі-, гіпер-, над-нейтральні, виконують у науковому та офіційно-діловому тексті функцію уточнення: надлишкова вартість, ультрафіолетовий промінь.
Прикметники з префіксами пре-, все-, за-та суфіксами -ущ-, -уч-, -езн-, ‑анн-, -енн-та ін. надають художнім текстам та розмовно-побутовому мовленню образності та емоційності: худющий, височезний, незрівнянний, пречудовий, широчезний, незбагненний.
В офіційно-ділових документах не вживаються прикметники, у яких велика або зменшена міра якості передається за допомогою слів дуже, вкрай, особливо, занадто, надзвичайно, трохи, ледь, не дуже та суфіксів -уват-, -ав-: дуже вигідний, надзвичайно популярний, занадто самовпевнений, ледь теплий, трохи вузький, не дуже світлий, золотавий, темнуватий.
Типові помилки щодо вживання прикметникових форм пов’язані:
1. З утворенням форм ступенів порівняння від відносних прикметників: найдемократичніша держава;
2. З творенням плеонастичних ступеневих форм: більш краща ситуація, більш глибше вивчення історії;
3. З уживанням застарілих форм, які залишилися нормативними у російській мові: самий відважний, самий красивий;
4. З творенням безприйменникових порівняльних конструкцій: масштаби значніші наших, (норма: масштаби значніші за наші).
Повні прикметники (у яких є закінчення: зелені, батькового) в українській мові загальностильові. Вони єдино можливі в офіційно-діловому, науковому стилях. Залежно від стильового призначення такі прикметники увиразнюють, конкретизують висловлене: стислий виклад, крайній випадок. Короткіприкметники (у яких немає закінчення: повен, зелен, винен) застосовуються тільки в художньому стилі, зокрема в народнопоетичній творчості: Ой зійди, зійди, ясен місяцю (Нар. творчість). Паралельно з повними короткі форми вживаються в ролі присудків: Він мені дуже потрібен. Я згоден на все.
З погляду сучасної норми прикметники на зразок рідная, великеє, сучаснеє ненормативними і вживаються в основному в поетичних текстах.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 2002; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!