Кліматичні умови, рельєф, флора, фауна та їх зміни у первісну добу
Становлення людського суспільства відбувалися за мінливих умов т.зв. „четвертинного” періоду – „антропогену” (2-1 млн. років тому). Це природно-кліматичний період плейстоцену, який тривав до 10 тис. до н.е. Еволюція природи в плейстоцені характеризується повсюдними, направленими та ритмічними змінами. Повсюдність – означає, що кліматичні зміни відбувались на всій планеті. Ритмічність змін проявлялася у чергуванні жорсткіших льодовикових і комфорт-ніших міжльодовикових кліматичних умов. Направленість цих змін полягає в загальному погіршенні клімату, його нестабільності, скороченні міжльодовикових періодів і, навпаки, збільшенні тривалості льодовикових періодів. Найважливіша особливість плейстоцену – утворення покривних зледенінь на материках північної півкулі. Двічі протягом плейстоцену північні території України перекривались товстим шаром криги. Потім починалось потепління, льодовик танув, відступав на північ, звільнені з-під нього землі займала спочатку тундра, яка з плином часу перетворювалась на помірний степ, лісостеп, ліси. А на черзі – нове погіршення клімату, яке призводило до нової появи суцільної криги або означало повне переважання холодного тундростепу. Чим же пояснити такі дивовижні глобальні зміни клімату? Вважається, що основна причина полягає в особливостях орбітальної геометрії нашої планети. Ці особливості призводили до ритмічних змін потоку сонячної радіації і, зрештою, до глобальних кліматичних коливань.
|
|
|
Тривалі і потужні похолодання, що чергувались з потепліннями, обумовили строкатість рослинного та тваринного світу на різних часових етапах. Флора значно швидше реагувала на кліматичні зміни,ніж давня фауна. Саме тому вважається, що її склад є надійнішим показником особливостей давнього клімату.
У складі плейстоценової флори розрізнялось кілька геофітоценозів (тобто угрупувань рослин, які відповідали певним кліматичним змінам). Особливості цих зон, і, відповідно, угруповань рослин визначалися, насамперед, температурою і вологістю.
Уже в пліоцені (тобто за кілька мільйонів років до появи давньої людини на території України) сформувались майже всі сучасні види рослин. В подальшому нові види рослинності вже не з’являлися, але відбувались їхні численні зміни. Ці зміни безпосередньо віддзеркалювали кліматичні коливання і проявлялися у вигляді значних зсувів так званих фітоценотичних зон, основні серед яких: тундра, степ, лісостеп, ліс. У льодовикові епохи такі зони переміщалися на південь, іноді на дуже істотні відстані.
Природні умови тоді істотно відрізнялися від теперішніх. Клімат більшої частини України нагадував субтропіки. В саванах бродили табуни слонів та носо-рогів, паслись дикі коні, збиралися у колонії ховрахи. В долинах великих річок, у широколистяних лісах знаходили притулок та їжу олені, косулі, лосі. У річках, на озерах та болотах жили гіпопотами, гніздилися баклани. Свою здобич біля водопоїв підстерігали шаблезубі тигри та леви, печерні ведмеді, вовки, лисиці.
|
|
|
Близько 1 млн. років тому давні люди (архантропи) заселили Європу і з’явилися в Україні. У цей час на Землі визначилася тенденція пониження температури. Це відбивалося в періодичних наступах льодовиків (зледенінь), або гляциалів (часові проміжки між ними названі інтергляциалами). Початкові етапи льодовикових епох, які вирізнялись більшою зволоженістю, характеризуються переважанням тундрової і лісової флори, а заключні, більш посушливі, – поширен-ням напівпустель.
Найпотужніший льодовик рухався з Півночі, інші зсувалися з гір Північної півкулі. За їхнього максимального поширення крига вкривала до 30% земної поверхні (втроє більше, ніж тепер). По краях льодовиків утворювалися заболочені рівнини та тундри, на південь від них – холодні степи та лісостепи. Розталі води заливали величезні площі, переповнювали ріки, деякі з них – наприклад, Дніпро, Дон – досягали кількох десятків кілометрів завширшки. Під впливом зледенінь змінювалися тваринний і рослинний світ, території, обжиті людьми. Ці неодноразові, різні за інтенсивністю планетарні струси спричинювалися до утворення в межах великих природних смуг оаз зі своїм своєрідним мікрокліматом. Дослідники виділяють 5 зледенінь (названих за альпійськими річками, до яких сповзали льодовики). Періоди зледенінь загалом відповідають періодам палеоліту.
|
|
|
До міндельського зледеніння (до 500 тис. років тому) клімат Східної Європи був теплим. Тут жили теплолюбні слони, носороги, верблюди, шаблезубі тигри, страуси. На межі пліоцену і плейстоцену відбуваються великі перебудови фауни, вимирають теплолюбні види, а поширюються нові: слон Вюста, трогонтерієвий слон, давній слон, носоріг Мерка, мосбахський кінь, широколобий лось, гігантський олень (т.зв. тираспольський фауністичний комплекс). Становище погіршилося в міндельську епоху (500 – 375 тисяч років тому), коли з півночі посунув льодовик. Льодовик дійшов аж до широт Верхньої Оки та Казані (окське зледеніння). Фауна при цьому залишилася майже недоторканою, лише по краях велетенського льодового поля з’явилися холодолюбні тварини, такі як північний олень.
|
|
|
У період потепління 300-240 тис. років тому розвинувся т.зв. хазарський фауністичний комплекс, для якого характерні хазарський мамонт, трогонтерієвий слон, хазарський кінь, верблюд, бізон, сайга, волохатий носоріг, північний олень, печерний лев, гієна.
Під час рисського зледеніння (250 – 100 тисяч років тому) площа криги досягла максимуму: льодовик уперше покрив значну частину нинішньої України, зупинившись на широтах Львова та Дніпропетровська (дніпровське зледеніння). Під час максимально низьких температур пояс тундри знаходилась на півдні України. Північ східноєвропейської рівнини була зайнята кригою, уздовж крайової зони льодовиків розвивалась видово бідна флора, у складі якої були полярна верба, карликова береза, різноманітні мохи. Далі на південь до зони тундри примикали ландшафти тундростепу, що формувались в умовах холодного та сухого клімату. Для них характерна так звана перігляциальна флора з тундровими полярною вербою, карликовою березою, арктичними плаунами і степовою ефедрою, кохією, полином, лободою тощо. Тундростеп межував з тундролісостепом; тут рослинний світ поповнювався модриною, березою, сосною. Своєрідною є мозаїчність розподілу рослинності в так званому мамонтовому степу. Тут усі вищезгадані фітоценотичні зони існували поряд. Фауна зазнала значних змін: зникли або відійшли на Південь теплолюбні тварини, а їх місце заступили мамонти, шерстисті носороги, тури, зубри, печерні леви та ведмеді. З цього часу починається мустьєрська епоха палеоліту, коли формується новий тип людини - неандерталець.
За останнього, вюрмського (валдайського) зледеніння (80 – 10 тисяч років тому) відбулося найсильніше похолодання, хоча площа льодового покриву не була значною. Основним ландшафтом стала тундра, помережана смугами холодних степів. Маленькі за розмірами ландшафтні зони перемішалися, внаслідок чого змішалися й фауністичні види: тоді співіснували бики, мамонти, північні олені. Чорне море у той час було прісноводним озером, відокремленим від Середземного моря. Протока Босфор та Азовське море тоді не існували. Північний берег Чорного моря доходив до південного берега сучасного Кримського півострова.
Пік похолодання настає близько 20 тисяч років тому. Ліси уціліли тільки в глибоких долинах Дніпра, Дністра, Південного Бугу та їхніх приток. Крига, що завдяки холодам з’явилася над сушею, формувалася за рахунок випаровування світового океану, внаслідок чого рівень останнього знизився на 130 м, в тому числі Чорного моря – на 90 м. Північний беріг Чорного моря починався південніше сучасного на 100 км, зникло Азовське море. Клімат став сухим з річними опадами в районі Полісся 200 – 300 мм. Найхарактернішим представником тваринного світу став мамонт, добре пристосований до умов холодного степу та лісостепу.
Відступ льодовикових щитів проходив нерівномірно, їх масова руйнація почалась близько 15 тисяч років тому, коли прийшло значне потепління, яке продовжувалось приблизно 5 тисяч років і завершилось тривалим теплим періодом, який тримав назву кліматичного оптимуму.
По завершенню льодовикової доби почали набирати сучасного вигляду обриси континентів.
10 тисяч років почав формуватися сучасний природно-кліматичний період – голоцен. Схема голоцену М.А.Хотинського має такий вигляд:
1) пізній (або верхній) дріас (9000-8300 рр. до н.е.) – потепління, частково відновилися і поширилися позбавлені лісу ландшафти;
2) пребореальний період (8300-7500 рр. до н.е.). Тоді відбулося короткочасне «половецьке» потепління, яке змінилося похолоданням – «переяславським інтер-валом»;
3) бореальний період (7500-6000 рр. до н.е.). Потепління з помірною або недостатньою вологістю. Загалом було дещо тепліше, ніж тепер;
4) атлантичний період (6000-2500 рр. до н.е.). Найтепліший, порівняно із сучасним, клімат. Максимально поширилися широколисті ліси, досягаючи аж Білого моря. Через найсприятливіші умови для проживання людей цей період одержав назву кліматичного оптимуму голоцену. Наприкінці періоду похолоднішало;
5) суббореальний період (2500-500 рр. до н.е.). Різке похолодання, що призвело до вимирання теплолюбних рослин та погіршення умов для широколистих лісів. Протягом періоду клімат був нестійким;
6) субатлантичний період (500 р. до н.е. - наш час). Утвердження клімату з холодними вітряними зимами та теплим літом. Посилилась океанічність клімату, зросла прохолодність і вологість. Окремі вчені вважають, що це свідчить про можливість у майбутньому нової льодовикової епохи.
Основні зміни в природі голоцену відбувалися через кожні два його періоди, а дещо менші – на рубежах періодів. Майже загальноприйнятою є точка зору, за якою мезоліт відповідав пребореальному та бореальному кліматичним періодам, епоха неоліту – атлантичному, епоха бронзи – суббореальному, а залізний вік – субатлантичному.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 1186; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!