Тема: Мовленнєвий етикет. Культура писемного
Мовлення фахівця.
План
1. Особливості писемної форми мови.
2.Технічні правила оформлення рукописних текстів та машинописних текстів.
Особливості писемної форми мови
Писемне мовлення для ділових людей, науковців є основним, бо саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти, описуюються, доводяться до читача наукові ідеї, погляди.
Писемне мовлення визначається як загальною культурою суспільства, так і культурою кожного його члена зокрема. Воно є віддзеркаленням культури розумової і культури усного мовлення.
У писемному мовленні надзвичайно велике значення мають виразність, чіткість літер, акуратність тексту (неохайність написанного свідчить про погану звичку й про неповагу до того, хто читатиме текст).
Писати потрібно, залишаючи поля, - цього вимагають і технічні умови, наприклад, підшивання ділових паперів, і традиція зберігати поле для поміток, доповнень. Згідно з Державним стандартом, поля повинні бути такими: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.
Друкують звичайно на одному боці стандартного листка білого паперу.
Небажаними у писемному тексті є виправлення і домальовування чорнилом.
Нумерація сторінок іде за порядком від титульного листа до останнього, без пропусків, повторів. Таким чином, титульний лист є першою сторінкою (нумерація не ставиться), на наступній сторінці – 2 і т.д. Порядковий номер друкується посередині верхнього поля сторінки.
|
|
Писемна мова – мова, зафіксована на папері чи іншій поверхні за допомогою усталеної системи графічних знаків, сприймання зором, розташованих у певній лінійній послідовності і співвіднесених з одиницями реального, звукового мовлення.
Характер писемного мовленнябагато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки. Невизначена кількісно аудиторія обслуговує, як правило, писемне мовлення (адже книжки, статті, газети, журнали розраховані на величезну, саме “невизначену кількісно” аудиторію).
Одиницею писемного мовлення,тобто реальним проявом його,є текст – це “ланцюг” речень, які дають в результаті певну якісно нову цілість.
Чим відрізняється писемна форма від усної?
1. Писемне мовлення є вторинним стосовно до усного мовлення (воно й виникло пізніше і загалом спирається на усне мовлення як на своє джерело).
2. Писемне мовлення фіксується графічними, матеріальними знаками й сприймається зором. Самі по собі ці графічні знаки неоднорідні: серед них є літери українського алфавіту, цифри, різні наукові симовли, умовні позначки, графіки, малюнки.
|
|
3. Писемна форма дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось мовлення у просторі й часі (тобто значно пізніше того, як воно було висловлене).
4. Писемна мова не лише в діловому стилі, а й у ряді інших нехудожніх стилів, як правило, монологічна (діалоги поширені в усному мовленні та в художніх творах).
5. Оскільки користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст, тому писемне мовлення відзначається загалом більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне мовлення.
6. У зв’язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі супровідні елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб’єктивно-емоційних оцінок.
7. Така риса писемної форми мовлення, як традиційність і певний писемний "консерватизм”, проявляється в ділових паперах особливо чітко й послідовно.
8. У писемній формі особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Деякі види документів існують тільки у писемній формі (якщо резолюції, накази, акти можуть бути прочитані перед аудиторією, то накладні, квитанції, розписки відомі лише в писемній формі й призначені виключно для сприймання їх зором, а не на слух). Для багатьох галузей мовної практики П.м. є пріоритетною формою (художня, мемуарна і наукова література, державне й особисте листування).
|
|
9. Значну роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення – потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання в тотожній писемній формі певного документа, що необмежено збільшує можливості його впливу.
10. У писемному тексті наявна ще така його особливість – здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту (досить пригадати, як той самий текст читає кілька різних людей або порівняти текст доповіді з її виголошенням).
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 325; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!