Стилі сучасної української мови

Користуючись мовою у повсякденному житті, люди залежно від потреби вда­ються до різних мовних засобів. Відповідь студента на практичному занятті відрізняється від доповіді на зборах. Коли учень чи студент пише твір, він ре­тельніше добирає слова і будує речення, ніж тоді, коли пише приватного лис­та. Залежно від змісту й мети висловлювання, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбувається певний добір і комбі­нування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації варі­антів форм, слів, словосполучень, речень тощо. Отже, художній твір, наукова стаття, наказ керівника установи, приватний лист і т. ін., написані однією мо­вою, відрізняються набором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке розрізнення називається стилістичною диферен­ціацією мови: виділення функціональних стилів, зумовлене поліфункціональ­ністю мови.

Слово стиль (лат. stilus, букв. – паличка для письма) багатозначне: 1) зна­ряддя для письма в давнину та за часів середньовіччя; 2) у літературі та мистецтві – єдність змісту, образної системи й художньої форми, що склалася за конк­ретних суспільно-історичних умов і властива для різних історичних періодів та епох розвитку літератури та мистецтва; у вузькому значенні – індивіду­альна манера, своєрідні, неповторні ідейно-художні особливості творчості митця; 3) спосіб, прийом, метод роботи; 4) характерна манера поведінки, спосіб говорити, одягатися тощо; 5) спосіб літочислення (старий с., новий с.).

Функціональним стилем мови називають сукупність мовних засобів, зумовлених потребами сфери, в якій вони використовуються, метою ви­словлювання та особливостями змісту інформації.

Чим багатша мова за своїми суспільними функціями, тим розвиненіші її стилі. Сучасна українська літературна мова в обох своїх формах – усній та пи­семній – має досить розвинену систему стилів, яку класифікують по-різно­му. На наш погляд, доречно виділяти такі функціональні стилі в писемному різновиді української літературної мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний.

Багатство, різноманітність умов, типових ситуацій у кожному зі стилів, наявність конкретних видів спілкування зумовили формування в межах кож­ного стилю своїх різновидів – підстилів – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань. Реально ж такий поділ мови втілюється в конкретних жанрах – текстах. Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед ме­тою мовлення, сферою спілкування та ін. ознаками (тобто матеріальне вті­лення стилів та підстилів).

Стилі не є чимось закостенілим, вони доповнюють один одного і зістав­ляються один з одним характерними специфічними ознаками – стильовими рисами, які належать до різних мовних рівнів. Основними стильовими озна­ками є такі: стислість – розгорнутість, емоційність – неемоційність (сухість), стандартність – нестандартність, образність – необразність, точність – при­близність тощо.

Деякі зі стильових ознак можуть бути притаманні кільком стилям, напри­клад, точність: у науковому – сувора, в офіційно-діловому – жорстка, в ху­дожньому – розмита; деякі – лише одному (стандартність в ОДС). Саме сти­льові риси зумовлюють добір засобів та їх поєднання у текстах певних сти­лів.

Стиль мовлення –це різновид літературної мови, що характеризується системним об’єднанням мовних одиниць різних рівнів, функції яких зумов­лені суспільною сферою використання мови, настановами й умовами спілку­вання.

Науковий стиль

Сфера використання – наукова діяльність, науко­во-технічний прогрес, освіта [див. дет.: Зубков М. Сучасна українська ділова мова].

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:

- великою кількістю наукової термінології;

- наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;

- оперуванням абстрактними, переважно іншомовними, словами;

- використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;

- залученням цитат і посилань на першоджерела;

- як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;

- наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);

- окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наяв­ні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як прави­ло, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково ха­рактеризують дії, предмети та явища;

- монологічним характером текстів;

- переважанням різнотипних сладних речень, стандартних виразів (кліше).

Науковий стиль складається з таких підстилів:

1) власне науковий (монографія, рецензія, стаття, на­укова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези), який, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;

2) науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного ви­кладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із вико­ристанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;

3) науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного логічного й образного викладу й не виключає використання еле­ментів емоційності.

Публіцистичний стиль

Сфера використання – громадсько-полі­тична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

 

Основні мовні засоби:

– синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмов­ного стилів;

– лексиканасиченасуспільно-політичнимитасоціально-економічними термінами, закликами, гаслами;

– використовуєтьсябагатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова, експресивні сталі словосполучення;

– уживання в переносному значенні наукових,спортивних, музичних, військових та інших термінів;

– із морфологічних засобів часто використовуються іншомовні суфікси –іст (ист), -атор, -ація; префікси псевдо-, нео-, супер-, інтер- та ін.;

– синтаксисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та ін.;

– ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки.

Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

1) стиль ЗМІ – засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо);

2) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);

3) есе(короткі нариси вишуканої форми);

4) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

Художній стиль

Цей найбільший і найпотужніший стиль українсь­кої мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надан­ня їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій. Цей стиль покликаний впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

Основні мовні засоби:

– наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно кон­кретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак);

– використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів);

– запровадження авторських новотворів (слів, значень, виразів), форму­вання індивідуального стилю митця;

– уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів, діа­лектизмів, просторічних елементів, навіть жаргонізмів;

–поширене вживання дієслівних форм: родових (у минулому часі й умов­ному способі); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу); у наказовому способі;

– широке використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування та ритмомелодики;

– повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпсис, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість тощо).

За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:

1) епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);

2) ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма);

3)драматичні(драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

4) комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).

 

Розмовний стиль

Сфера використання – усне повсякденне спілку­вання в побуті, у сім’ї, на виробництві.

Основні мовні засоби:

– емоційно-експресивна лексика (метафора, порівняння, синоніми та ін.);

– суфікси суб’єктивної оцінки (зменшено-пестливого забарвлення, зниже­ності);

– прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові);

– часте використання різних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-);

– фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скоро­чені слова, вигуки й т.д.;

– заміна термінів розмовними словами (електропоїзд – електричка, бетонна дорога – бетонка, маршрутне таксі - маршрутка).

Розмовний стиль поділяється на два підстилі:

а) розмовно-побутовий;

б)розмовно-офіційний.

Офіційно–діловий стиль

Офіційно-діловий стиль (ОДС) - це стиль, який задовольняє по­треби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, діяльності, ділових стосунків між державами, організаціями, а також між членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування.

Мовні засоби:

1) лексичні: а) залежно від галузі, яку обслуговує ОДС, широке вико­ристання суспільно-політичної, адміністративно-канцелярської, професійно-виробничої, науково-термінологічної лексики (функціонування закладу, регла­ментація дій, бланк, формуляр, заходи), скорочених слів, зокрема назв різних організацій та установ; відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики, вигуків;

б) використання обов’язкових усталених мовних зворотів, готових сло­весних формул, штампів, кліше (у зв’язку з, відповідно до, з метою, згідно з, висунути пропозиці, ініціювати питання тощо), що вказує на однотипність думки і процесу укладання документів (бланки);

в) використання безособових і наказових форм дієслів теперішнього часу із значенням почерговості, постійності дії (виробничою нарадою розглянуто, складено й засвідчено у двох примірниках, накласти резолюцію, оголосити подяку, надати слово тощо);

2) синтаксичні: а) мінімальне використання складних речень із сурядним і підрядним зв’язком, натомість широке використання безсполучникових простих поширених речень (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі);

б) прямий порядок слів (підмет перед присудком – міністерство пові­домляє, сторони погодили; означення перед означуваним словом – приватне підприємство, договірні умови; додатки після керуючого слова – вжити заходів, завдано збитків і т. ін.).

Найважливіші риси ОДС:

1. ОДС ґрунтується на логічній основі (використання засобів образності, як і висловлення особистих почуттів, для нього не типове).Найважливішимитутє послідовність і точністьвикладу фактів, об’єктивність оцінок, гра­нична чіткість у висловленнізапропонованих розв’язків того чи іншого завдання (тому в ОДС не вживається емоційно забарвлена лексика, суфікси суб’єктивної оцінки, вигуки та ін.). Основний (з точки зору емоційно-експре­сивного забарвлення) тон ділового мовлення – нейтральний.

2. ОДС відзначається всезростаючою стандартизацією мови, насамперед мови масової типової документації. Найхарактерніші прояви стандартизації такі:

– широке вживання усталених словесних формул (з метою, у зв’язку з, відповідно до, в порядку, по лінії); їх вживання в ділових паперах цілком закономірне, оскільки набагато спрощує і полегшує процес складання окре­мих видів документів;

– велика повторюванісь тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій – як результат прагнення до однотипності способів вираження думки в однотип­них ситуаціях. Укладачі ділових паперів свідомо відмовляються від викорис­тання всієї багатоманітності виражальних засобів мови.

3. Суворі вимоги до лексики ОДС: а) широке, тематично зумовлене вико­ристання професійної термінології, скорочених слів, зокрема скорочених назв різних організацій та установ; б) відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики; в) мінімальне використання вигуків, часток іменників з суфіксами суб’єктивної оцінки, що пояснюється завданнями об’єктивного ставлення до повідомлюваних явищ.

4. ОДС відзначаться також великою частотністю вживання віддієслівних іменників; це веде до збільшення кількості пасивних форм, вживання цілого ряду нових слів-зв’язок і нагромадження форм Р.в. При заміні конкретного повнозначного іменника досить загальним і невиразним займенником завжди існує небезпека появи двозначності, певного викривлення змісту.

ОДС належить до книжних стилів, джерела якого сягають ще часів Украї­ни-Русі. ОДС – це функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодав­стві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Отже, тексти ОДС вимагають документації тверджень, точності формулювань, однозначності тлумачення змісту.

Підстилі (письмові):

Законодавчий – використовується у законотворчій галузі, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між держа­вою і приватними та службовими особами. Реалізується в Конституції, зако­нах, указах, постановах, статутах і под.

Дипломатичний – використовується у галузі міждержавних офіційно-ді­лових стосунків, у галузі політики, економіки, культури. Реалізується в кон­венціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях), нотах (звернен­нях), протоколах, ультиматумах тощо.

Юридичний – використовується в юриспруденції (судочинство, дізнання, розслідування, арбітраж). Обслуговує і регламентує правові та конфліктні відносини між:

· державою та підприємствами і організаціями всіх форм власності;

· підприємствами, організаціями та установами;

· державою та приватними особами;

· підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та приватними особами;

· приватними особами.

Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, угодах і под.

Адміністративно-канцелярський – використовується у професійно-ви­робничій галузі, правових відносинах і діловодстві. Обслуговує та регламен­тує службові (офіційні) відносини між:

· підприємствами одного й різного підпорядкувань;

· структурними підрозділами одного підпорядкування;

· приватними особами та організацією, установою, закладом і навпаки;

· приватні (неофіційні) відносини між окремими громадянами.

Реалізується в офіційній кореспонденції (листах), договорах, заявах, контрактах, автобіографіях, розписках тощо.

Усна форма ОДС не має такої чіткої градації за підстилями, як писемна. Тому тут чітко можна виділити лише жанри: нарада, телефонна розмова, бесіда, різні види публічного виступу тощо.

Офіційно–діловий стиль визначає наявність мовних кліше і штампів, тобто певну стандартизацію початків і закінчень документів. Мовленнєвому вияву точності сприяє стандартизованість (головна ознака офіційно-ділового стилю літературної мови), яка полягає у регулярному використанні стандартних мовних конструкцій – мовних стереотипів (кліше).

Кліше – це готовий мовний стандарт, який є необхідним елементом ділових паперів і якому властивий постійний склад компонентів, їх порядок та звичність звучання, напр.: на основі викладеного; беручи до уваги; подаю до вашого відома; з метою; у зв’язку з тим, що…; зважаючи на те, що…; прошу дозволити; взяти до уваги; взяти за основу; ми, що нижче підписалися. Ці мовні стандарти мають певне функціональне навантаження: економлять розумову енергію, сприяють швидкому й точному складанню документів, однозначному вираженню думки, полегшують ділове спілкуван­ня і є нормативним явищем в ОДС і в правничій галузі.

Вирізняють такі види кліше:

– стійкі предикативні одиниці: розслідуванням встановлено, винність доведена, комісією розглянуто, пред’явлено звинувачення, план доведено, питання обговорено, терміни встановлені;

– синтаксичні дієслівно-іменні конструкції: визнати потерпілим, керуючись статтею (вказівкою), порушити справу (кримінальну);

– фіксовані іменні побудови: за участю, згідно з вимогами статті, з дотриманням вимог;

– номенклатури: перепис майна, кримінальна справа, обвинувальний висновок, попереднє розслідування та ін.

У діловому стилі найбільш поширені такі кліше з головними словами:

а) іменниками: виконання доручень, внесення змін, загроза зникнення, заходи щодо реконструкції, ратифікація угоди, додаткові заходи, грошова допомога, порядок денний, повноважний орган, матеріальна відповідаль­ність, за місцем основної роботи, з боку адміністрації, на підставі наказу;

б) дієсловами: порушити питання, довести до відома, надати допомогу, взяти до уваги, вжити заходів, надати допомогу, обіймати посаду, виго­лошувати промову, накласти резолюцію, позбавити слова, брати участь, схвалити пропозицію;

в) іншими частинами мови: згідно з розпорядженням, відповідно до чинного законодавства, у зв’язку з виходом на пенсію та ін.

Кліше треба відрізняти від мовних штампів –слів і виразів, позбавлених образності, часто й одноманітно повторюваних без урахування контексту, які є явищем негативним, безбарвним і використання у мові яких, як правило, недоречне. Найпоширеніші штампи в ОДС та ЗМІ такі: дати путівку в жит­тя, являти значний інтерес, необхідно відзначити, приділяти велику увагу, набути широкого розмаху, піддати різкій критиці, викликає занепокоєння стан справ, набула гостроти ситуація, працювати на якійсь нивіі под.

У розповідях про сучасного успішного керівника підприємства не обхо­диться без висловів: людина невтомної енергії, пройшов усі сходинки службо­вої кар’єри, людина високих професійних якостей, бере курс на людський фактор, має високий авторитет серед колег тощо. А підприємство, очолю­ване цим керівником, вийшло на передові рубежі вітчизняної економіки, випускає продукцію широкої номенклатури, робить вагомий внесок у… і т. ін.

Навичок висловлюватися штампами людина, на жаль, починає набувати ще в школі; майже у кожному творі сучасного школяра читаємо: автор яскраво зображує, яскравим образом твору є, незабутнє враження справив на мене, образ героя виховує в нас такі якості, як і т. д. У побуті ж постійно чуємо побажання творчих успіхів у роботі, міцного здоров'я і сімейного благополуччя (до речі, добробут).

Штампи часто творять перенесенням кліше з ОДС в інші стилі: у зв’язку з відсутністю коштів, за наявності відповідних умов, проведена певна робота, поставити на лінійну готовність та штучними нагромадженнями зайвих слів: проведення роботи по впорядкуванню території (замість впорядкування території), по впровадженню нових методів, працюють над здійсненням завдання поліпшення роботи транспорту, питання проведення боротьби зі злочинністю.

Отже, розрізняють штампи таких видів:

– універсальні слова, тобто такі, які мають невизначене узагальнення і якими мовець, прагнучи висловитись нечітко, приблизно, замінює слова з конкретним значенням: факт, питання, окремі, деякі, охопити тощо;

– парні слова, які звичайно використовуються у мові разом, хоча й не є фразеологічними зворотами, визначення у цих сполученнях неповноцінні і виражають думку шаблонно, позбавляють її індивідуальності: оплески обов’язково бурхливі, критика – різка, успіхи – великі, поширення – велике, величезні зусилля, бездоганне вирішення тощо;

– надлишкові словосполучення, які виникають через прагнення до уточнення чогось: за допомогою методу, друга за розміром, згідно з умовою задачі (завдання), спільне співробітництво (замість співпраця), засідання мало тривалий характер (замість було тривалим або тривало довго).

Частина штампів переходить до професійного жаргону: підкинути фінан­си, завалити справу, вибивати кошти (свідчення), натиснути на заготів­лі (на слабинку)та ін.

Порівняйте відмінні ознаки кліше і штампів:

                                                                                   Таблиця 1

Кліше	Штамп
Готова форма, її стійкість	Форма, що запам’яталась
Свідоме відтворювання	Бездумне повторення
Закріпленість за визначеними умовами стандарту
Однозначність, чіткість семантики	Невиразність семантики
Є конструктивною одиницею тексту	Як правило, недоречний у мовленні
Економить час, розумову енергію, полегшує процес спілкування	Шкодить думкам
Нейтрально-нормативне явище	Порушує мовні норми
Явище лінгвістичне, інтелек-туалі­зований засіб вираження	Явище психологічне

Як бачимо, кліше – це помічник для укладачів документів, вони приско­рюють комунікацію, а штамп – ворог і того, хто пише, і того, хто говорить, який гальмує спілкування. Штампована мова – це недолік культури мов­лення. Коли людина не знає всього багатства мови, вона намагається обій­тися порівняно невеликою кількістю універсальних слів. А правоохоронець повинен володіти усім мовним багатством, адже основний інструмент у його роботі – слово до Людини.

Отже, юридична та офіційно-ділова лексика української мови характерна високою самобутньою культурою, заснованою на давній оригінальній тради­ції складання адміністративно-юридичних документів і має широкі перспек­тиви подальшого розвитку. Ця лексика поступово стабілізувалася (і стабілі­зується), конкретизувалася (і конкретизується), набувала (і набуває) щораз системнішого характеру, по-новому кодифікувалася (і кодифікується) у зв’язку з новими суспільно-політичними віяннями, прагненнями до соціаль­ного й політичного самоутвердження її носіїв. Передумовою, а водночас і на­слідком творення й використання юридичних та офіційно-ділових термінів, адекватних суті понять, відповідних структурі мови, яка їх породжує або засвоює, інформативно вигідних, концептуально чітких, співмірних із загаль­ними критеріями культури літературного мовлення є злиття воєдино наукової зрілості, культури національної думки й культури українського слова.

Питання для самоперевірки

1. До чого нас зобов'язує статус державності української мови?

2. Як треба розуміти державність української мови?

3. Що означає статус української мови як засобу міжнаціонального спілкування на території України?

4. Яких змін зазнає лексична система української мови в наші дні?

5. Що означає поняття «літературна мова»?

6. Дайте визначення державної мови?

7. Чим відрізняються поняття «національна мова» й «літературна мова»?

8. Що таке стиль мови?

9. Назвіть основні стилі сучасної української літературної мови?

10.  Які головні ознаки офіційно-ділового стилю?

11.  Яка взаємодія відбувається між українською літературною мовою і територіальними діалектами?

12.  Як розуміти поняття чистоти української мови?

13.  Які функції виконує українська мова?

 

Література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. – 254 с.

2. Антисуржик / За ред. О.Сербенської. – Львів: Світ, 1994. – 149с.

3. Культура ділового мовлення: Практикум. – Чернівці: Рута, 1997. – 168 с.

4. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 496 с.

5. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 302 с.

6. Коваль А.П. Культура ділового спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1992. – 280 с.

7. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник / Вид. 3-тє, доп. і перероб. – К.: Атіка, 2007. – 592 с.

Аудиторна робота

Завдання 1.Дайте відповіді на запитання.

 Що таке мовний стиль?

Які функціональні стилі мас сучасна українська мова?

Які ви знаєте стилі писемного мовлення?

Які стилі усного мовлення ви знаєте?

Які особливості мас стиль художньої літератури?

Якими є особливості офіційно-ділового стилю?

Що вам відомо про особливості наукового стилю?

Які характерні ознаки публіцистичного стилю?

Які ознаки побутового стилю?

Чим характеризується світський стиль мовлення?

Які ознаки має ораторський стиль?

Які ознаки має стиль усної народної творчості?

     

Завдання 2. З'ясуйте, в якому стилі можна використати наведені слова і сполучення слів:

I. Гарненький, мій любий, великуватий, геть від мене, таке говорить, впав мені в око, любчику мій, точнісінький, говорун, головище, стояти на смерть.

II. Форма № 5, параграф, донесення, протокол, договір, акт, квитанція, доводжу до Вашого відома, прошу взяти до уваги, прошу Вашого розпорядження, до заяви додаю, нижче підписані, комісія у складі...

III. Естетичний, генерація, толерантний, суб'єкт, об'єкт, газогенератор, філософський напрям, інтегральний, синусоїдний, анфас, консиліум, соціальний, інтегральний, дегенерат, альтруїст, екуменізм, доктрина, медицина, інфраструктура, інфільтрат, бальзамування, конгресмен, президія, консенсус,спорадичний, парадигма.

 

Завдання 3. Установіть, до яких стилів мови належать наведені тексти. Відповідь обгрунтуйте.

I. Слова вище, нижче у писемній, зокрема діловій мові вживаються здієсловами повідомлення (говорити, розповідати, відзначати, торкатися, писати, зупинятися та ін.), щоб позначити те, про що йшлося на попередніх сторінках чи піде мова на наступних (За А.П. Коваль).

II. Ми, комісія у складі: Гетьман Іван Степанович - старший інспектор КРУ, Майданюк Ілля Дмитрович - інженер-оптик, і Петренко Ганна Іванівна - бухгалтер, зробили опис майна, що знаходиться на складі №2 Луцького заводу "Граніт". При цьому виявлено такі матеріальні цінності:

Комп'ютер "Епсон" - 1 шт. Принтер "Епсон" - 1 шт. Картриджі Р-15 - 4 шт. Магнітола "Едці" - 1 шт. Магнітофон "С-5" - 1 шт. Магнітофонні касети ПО-2 - 8 шт.

Усе устаткування знаходиться в доброму стані, придатне для використання.

ІІІ. Вільям Джеймс оповідав про одну росіянку, що за царських часів, сидячи в театрі, проливала сльози над трагічною долею героя опери, але залишала свого візника весь час мерзнути на морозі. Хтось міг би захоплюватися великою душевною чутливістю тієї жінки і висловлювати глибокий жаль, що жінку з такою чутливою душею соціальна революція вигнала з батьківщини, але Вільям Джеймс краще її зрозумів. Він назвав її "чутливість" фальшивою театральною емоцією (В. Храмова).

IV. Як входили назад до хати, то ціла хата заридала. Якби хмара плачу, що нависла над селом, прорвалася, якби горе людське дунайську загату розірвало - такий був плач. Жінки заломили руки і так сплетені держали над старою Іванихою, аби щось ізгори не впало і її на місці не роздавило. А Михайло схопив Івана за барки, і шалено тормосив ним, і верещав, як скажений (За В. Стефаником).

V. Мамко моя рідна, звідки тебе ждати, з якої стежки стерегти, виглядати? Куди ти від'їжджаєш, своїх діточок, сестер, братів, внуків покидаєш? Ой, не встанеш до схід сонця худібку доглядати, діточок зі сну піднімати. Хто нам тепер буде пораду давати? (Народне голосіння).

VI. Панове громадяни! Чи всі ми достатньо усвідомили складність ситуації, яка нас зібрала докупи?

Чи всі ми готові зробити все можливе для виправлення помилки?

Чи всі ми будемо разом, коли загроза небезпеки стане ще більшою?

Ні! До цього ще далеко. Та й багато тих, які нам протидіють, які працюють на шкоду нашій громаді, які хочуть нас пересварити, розділити, знесилити.

Так подумаймо, що нам потрібно зробити для повного успіху справи, за яку ми взялися.

Головне - це єдність і незалежність. Важливо - не ждати, що хтось за нас буде робити. Такого не станеться. Тільки спільні зусилля дадуть бажаний результат (З промови на зборах).

Завдання 4. Придумайте власні тексти, що могли б бути ілюстраціями розмовного, ділового, публіцистичного, художнього і наукового стилів.

 

Завдання 5. Встановіть, до яких стилів мови належать наведені урив­ки. Охарактеризуйте мовні особливості кожного з них, а також колорит.

I. Русальний тиждень був теплий, лагідний. Щоранку ясне вставало сонце, а по обіді над обрієм збиралися важкі водяні хмари і поливали землю громами, зливами та блискавками. Хліба росли високі, буйні; тужавіли червоним соком вишні, а зеленаві, ще невеличкі яблука все більше хилили віття додолу і так пахтіли після грози надвечір, що голова йшла обертом. А ночі... Які стояли ночі! Ласкаві, мрійні, заквітчані рожевим цвітом зір... (В.Шевчук).

II.  Не може бути сумніву в тому, що мова носіїв сучасних діалектів української мови є продовженням мови їхніх предків, які належали до різних південних східнослов'янських племен, але це не означає, що сучасні українські діалекти як сукупності фонетичних, граматичних, лексичних і акцентних систем розвинулись прямо на базі племінних діалектів, котрі відрізнялися не відомими нам спільностями лінгвальних явищ, і що всі нинішні визначальні диференційні елементи наших говорів доходять давниною до родоплемінних часів (В.Німчук).

III. Не думав почути стільки емоцій та обурень з приводу відкриття гімназії на базі школи № 1. Однак довелося, побувавши на батьківських зборах, на які були запрошені керівники міськради, депутати, журналісти з газет та місцевого телебачення. Або знайшовся добрий організатор, або людей і справді ця проблема болить, подумав. Хоча, як потім зрозумів, було і те, і друге. Викликали хвилювання гарно, змістовно і проникливо написані листи вчителів, батьків, учнів, у яких крик душі за порятунок рідної школи (І.Нагірняк).

IV. Дорога Олено Леонідівно!

Від усього серця вітаємо Вас зі славним ювілеєм! Ваша невтомна і плодотворна праця, Ваша невичерпна енергія і принциповість завжди викликали і тепер викликають нашу глибоку повагу, любов і довір'я до Вас. Для всіх нас Ви стали прикладом того, якою повинна бути людина. Вислювлюючи свої найкращі почуття, поздоровляючи, ми бажаємо Вам міцного здоров'я, щастя, нових творчих успіхів у Вашій невтомній, благородній діяльності.

З глибокою повагою Ваші колеги.

V. Про обрання народних засідателів обласного суду.

Керуючись статтею 29 Закону України "Про судоустрій" та розглянувши подання Чернівецького обласного суду про обрання народних засідателів обласна рада вирішила:

Обрати народних засідателів Криворізького обласного на 5 років у кількості 48 осіб.

І.Шелестицький, голова обласної ради.

VI. Мені було дванадцятий рік, я стала ходить до дівчат таких, як я. У Пелипівку порадимося, спечемо калиту, спечем коржа, а на коржі дирочки.

Того коржа почепимо на шнурочок, натрусимо сажі в мисочку, ту сажу розколотим. Прийде дівчина, я тою сажею по морді ляп. Як не засміється, то вийде заміж...

Записано від В.Й. Ковальчук, жительки села Неновичі Сарнівського району Рівненської обл.

VII. Шановна громадо, дорогі колеги, високоповажні гості!
Подія, що зібрала нас сьогодні в цьому залі, не належить до ординарних.

До нас прибули високі урядові працівники. Наш колектив нагороджений урядовою нагородою за високі показники в праці минулого року.

За цей успіх ми дякуємо всім рядовим трудівникам, чиєю невтомною працею гордимося. За цей успіх ми дякуємо і нашому керівництву, яке зуміло забезпечити в наш нелегкий час виробництво всім необхідним: коштами, сировиною, технікою, організацією праці. За цей успіх ми повинні подякувати і нашим суміжникам, які з довірою поставилися до наших потреб, підтримали нас усіма поставками (3 промови).

 

Завдання 6. Вивчіть напам'ять статтю 10-у Конституції України (1996 р.): "Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України".

 

Завдання 7. Прочитайте висловлювання про мову. Яке значення має мова в житті суспільства та людини?

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б'ється – ожива,

Як їх почує!

                                    (Т.Шевченко)

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування» (Панас Мирний).

«Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, за багатство мови» (М.Рильський).

 

Завдання 8. Розкрийте значення поданих прислів’їв і приказок.

Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Що маєш казати – наперед обміркуй.

Краще недоговорити, ніж переговорити.

Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.

Умієш говорити – умій слухати.

Краще мовчати, ніж брехати.

 

---

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 2075; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!