Загострення екологічних проблем у 70-80 - х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
1. Причини екологічних проблем України: концентрація індустріального виробництва; діяльність військово-промислового комплексу; колгоспно-радгоспна система сиіьського господарства; відсутність дієвого контролю за екологічною ситуацією.
2. «Червона книга» України.
3. Чорнобильська катастрофа.
| 1980 | надрукована «Червона книга Української РСР» |
| 26 квітня 1986 | Чорнобильська катастрофа |
| 15 грудня 2000 | закриття ЧАЕС |
Усі розвинені країни зіткнулися у XX столітті з екологічними проблемами, наслідками негативного впливу людської діяльності на навколишнє середовище.
Екологічні проблеми України у 1970-1980-х рр. були посилені політичними — відсутністю суверенної держави і відповідального перед народом керівництва. Окрім того, деякі екологічні проблеми були викликані бездумною, волюнтаристською політикою комуністичних вождів. Так, наприклад, Л. Брежнєв, меліоратор за освітою, вирішив здійснити меліорацію всіх сільськогосподарських угідь СРСР. У результаті нерідко, щоб осушити невелике болітце серед поля прокладався рів до найближчої річки площа якого у десятки разів перевищувала площу осушеної землі.
Серед інших причин погіршення екологічної ситуації в України слід вказати:
> екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, без врахування можливостей природних регіонів до самовідтворення й самоочищення;
> довготривале адміністративно-командне концентрування на Україні великої кількості надпотужних хімічних, металургійних, нафтопереробних і військових промислових комплексів та інших «гігантів соціалістичної індустрії», прискорена реалізація гігантоманських планів втручання в природне середовище;
|
|
|
> колгоспно-радгоспна система сільськогосподарського виробництва з її недоліками: незацікавленістю виробника у результатах своєї праці, відсутністю госпрозрахункових механізмів;
> повна відсутність об'єктивних довгострокових екологічних експертиз усіх планів і проектів розвитку промислового господарства, енергетики, транспорту;
> використання на переважній більшості виробництв старих і дуже старих технологій і обладнання, які вже давно потребували заміни;
> відсутність ефективно діючих законів щодо охорони природного середовища й підзаконних актів для їх ефективної реалізації;
> відсутність постійної об'єктивної інформації широких мас населення про екологічний стан довкілля, причини його погіршення, винуватців забруднень і заходи для поліпшення ситуації;
> надзвичайно низький рівень екологічної освіти не лише широких мас населення, а й керівників підприємств, урядових організацій, загальна низька екологічна свідомість і культура;
|
|
|
> відсутність матеріальних стимулів ресурсо- й енергозбереження за умов соціалістичного господарювання;
> відсутність дійового державного контролю за виконанням законів про охорону природи й системи ефективного покарання за шкоду довкіллю.
Основними антропогенними джерелами розростання екологічної кризи в Україні були великі промислові комплекси сконцентровані навколо родовищ корисних копалин, великих міст і водних об'єктів (Донеччина, Центральне Придніпров'я, Криворіжжя, Прикарпаття, Керч, Маріуполь, більшість обласних центрів). Серед цих об'єктів найбільшими забруднювачами довкілля були металургійні, хімічні, нафтопереробні та машинобудівні заводи, кар'єри та збагачувальні фабрики.
У зв'язку з гонкою озброєнь загрозливих масштабів для природи і здоров'я людини набула діяльність військово-промислового комплексу. В Україні щільність розміщення військових частин та об'єктів, оборонних підприємств, установ, військових навчальних закладів, полігонів, складів була дуже висока. Очисні споруди на військових об'єктах, котельнях, пунктах заправки паливно-мастильними матеріалами, заводах або взагалі були відсутні, або погано забезпечували очищення промислових, побутових секторів. При цьому командування військових частин, прикриваючись завісою секретності приховувало стан справ на цих об'єктах. Екологічна ситуація ще більше загострилась у зв'язку з будівництвом у 1970-1980-х рр. на Україні підземних пускових установок для ракет середньої дальності польоту з ядерними боєголовками.
|
|
|
Одним із головних забруднювачів довкілля стала хімічна промисловість, яка особливо бурхливо розвивалась у цей час. Найбільшої шкоди об'єкти хімічної промисловості завдавали у Прикарпатті (Ново-Роздольський сірчаний комбінат, Калуський калійний комбінат), на Донбасі, в Присивашші (Красно-перекопськ), Одесі, Вінниці, Сумах, Рівному, які досі забруднюють довкілля фосгеном, вінілхлоридом, хлористим воднем, фенолом, аміаком — дуже небезпечними токсинами.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 424; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!