Будова стінки живота в лівій голодній ямці і здухвині.
Шкіра. Підшкірна клітковина і слідуюча за нею поверхнева фасція тісно зрощені. Між листками поверхневої фасції знаходиться підшкірний м’яз тулуба. Внутрішній косий м’яз живота має виражену пучкувату структуру. У ВРХ він починається від поперекової фасції на рівні поперечнореберних відростків поперекових хребців, маклоці і частково на пахвинній зв’язці і йде веретеноподібно, розширюючись вниз до реберної дуги і до зовнішнього краю прямого м’яза. Апоневроз м’яза приймає участь в утворенні фасціальної піхви прямого м’яза живота. Поміж м’язом та нижньою частиною пахвинної звязки утворюється внутрішній або черевний отвір пахвинного каналу. Прямий м’яз живота розміщений на вентральній стінці живота в вигляді двох пластів, які йдуть вздовж білої лінії живота, починаючись від 4-5-го реберного хряща і закінчуються на лонній кістці. М’яз кожної сторони покритий фасціальною піхвою, яка створена апоневрозами косих і поперечних м’язів живота.
Поперечний м’яз живота починається на поперечнореберних відростках хребців. Задній край м’язової частини м’яза співпадає з границею здухвинної і пахвинної ділянок. Місце переходу мяза в сухожилок співпадає з таким само переходом в свої сухожилки косих мязів живота. Ця апоневротична зона над прямим мязом є слабким місцем нижньобічної черевної стінки, де при дії механічних чинників виникають грижі. Поперечна фасція, передчеревна клітковина і пристінкова очеревина тісно пов’язані одна з одною. Кровозабезпечення: підшкірна артерія живота; зовнішня грудна артерія; міжреберні артерії; поперекові артерії; огинаюча глибока клубова артерія; краніальна та каудальна надчеревні артерії. Іннервація: вентральними гілками грудних нервів; вентральними і дорсальними гілками поперекових нервів. Зокрема - останнім міжреберним нервом, клубово-підчеревним, клубово-пахвинним і зовнішнім сімяним нервами. Дорсальні гілки поперекових нерві інервують шкіру ділянки голодної ямки.
|
|
|
Види кровотеч, способи зупинки і профілактика.
Кровотечею називають витікання крові із пошкодженої судини в зовнішнє середовище, в тканини або в анатомічні порожнини Скупчення крові в кожній із порожнин має спеціальну назву (в черевній — hаеmореrіtоnеum, в матці — hаеmоmеtra, в суглобі — hаеmoartrosis і так далі). Крововиливом називають дифузне просочення кров'ю ділянки тканини. Гематомою називають скупчення крові в новоутвореній порожнині. Залежно від локалізації розрізняють кровотечі зовнішні та внутрішні. Виділяють ще комбіновану кровотечу, яка виникає в результаті виливання крові як назовні, так і в анатомічну порожнину. Внутрішня кровотеча буває явною і прихованою. Під час явної кровотечі кров видно неозброєним оком при виділенні її назовні через природні отвори). При внутрішній — наявність крові визначають тільки лабораторними дослідженнями у вмісті шлунка або кишечника. За анатомо-топографічною класифікацією розрізняють кровотечі артеріальні, венозні, капілярні та паренхіматозні. Залежно від часу виникнення кровотечі бувають первинні, вторинні, ерозійні та паралітичні. Первинна кровотеча починається безпосередньо після нанесення травми. Вторинна — виникає через деякий час після операції або зупинки первинної кровотечі. Причиною виникнення цієї кровотечі є не досить міцно накладена лігатура, підвищення кров'яного тиску після операції, збудження тварини у післяопераційний період, зміщення кісткових відламків та різноманітних сторонніх тіл, які призводять до руйнування свіжоутворених тромбів і стінок судин, а також використання методів зупинки кровотечі, які не забезпечують надійний гемостаз. Ерозійна — виникає в період розвитку ранової інфекції, що призводить до розсмоктування тромбу, який закриває травмовану судину або стінки кровоносних судин. Кровотеча також виникає при розкладі злоякісних пухлин, грануляцій, виразок тощо. В основі її патогенезу лежать руйнування стінок судини і тромбу, крихкість судин, зниження зсідання крові, механічні пошкодження гранулюючих ран і у випадках їх грубого перев'язування.. Профілактика кровотечі Профілактика кровотечі та зменшення втрат крові є обов'язковою умовою передопераційної підготовки тварин. Якщо в момент проведення операції передбачається значна кровотеча, то перед операцією тварині слід вводити кровозупинні речовини загальної дії. Вони можуть підвищувати зсідання крові або зумовлювати звуження кровоносних судин. Для деяких фармакологічних речовин характерні обидві властивості. Деякі лікарські препарати, які застосовують для профілактики кровотеч, показані також і для зупинки останніх. Зокрема це: кальцію хлорид, адреналін, ефедрин, іхтіол, кислота амінокапронова, вікасол, етамзилат, пітуїтрин, окситоцин, сироватка крові, плазма крові, сумісна кров. Також можна застосувати лікарські рослини з гемостатичною метою, а саме: водяний перець, кропива дводомна, родовик, калина звичайна, грицики звичайні, звіробій, подорожник, горобину, деревій звичайний, хвощ польовий, кінський щавель та ін. Перераховані гемостатичні засоби можуть бути використані для "профілактики кровотечі під час операції, а також для зупинки її, якщо вона виникає з інших причин. Це досить поширена, доступна й дешева сировина. Приготувати її нескладно, а ефективність висока. Слід зазначити, що механізм дії рослин буває пов'язаний не з якоюсь однією речовиною, а комплексом речовин, які входять до її складу. Тимчасова зупинка кровотечі Застосовуючи будь-який метод тимчасової зупинки кровотечі, слід передбачати швидке надання хірургічної допомоги з остаточною її зупинкою. Стискають судини рукою доти, поки остаточно не зупиниться кровотеча з рани, чим запобігають значним крововтратам. У разі пошкодження невеликих судин їх можна притискати в рані за допомогою стерильного ватно-марлевого тампона. . Для провізорної зупинки кровотеч тампонаду застосовують: при хірургічних операціях для найбільш повного огляду рани, для гальмування кровотеч із капілярів, дрібних артерій та вен, виявлення великих кровоточивих судин; при наданні допомоги тваринам, які мають поранення в ділянці шиї, грудної стінки, сідниці та стегна, що супроводжуються значними кровотечами. Накладання кровозупинного джгута. Цей метод застосовують при операціях на дистальних відділах кінцівок, язиці, статевому члені та хвості. З цією метою застосовують спеціальні гумові кровозупинні або імпровізовані джгути. Джгут накладають на кінцівки в тих ділянках, де судини й нерви оточені м'язами і не будуть сильно притиснуті до . У деяких випадках джгут повинен знаходитися безпосередньо під путовим суглобом, але при цьому під нього підкладають шар вати або рушник . Тиск джгута повинен бути помірної сили, достатньої для закривання просвіту судин. Гемостатичний джгут залишають на ділянці тіла тварини не довше як на 1-2 год, а зимою на холоді — не довше як на 45-60 хв. Джгут послаблюють перед накладанням швів на шкіру і після лігування помічених перерізаних судин. Джгут знімають повністю після того, як зупиниться кровотеча . Тиснуча пов'язка. Часто для зупинки кровотеч в ділянці голови, хвоста, кінцівок, особливо в ділянці пальця та копитець, накладають тиснучу пов'язку. Одночасно вона відіграє роль захисної пов'язки. Її накладають на кровоточиві рани та прилягаючі до неї ділянки. Тиснучу пов'язку часто застосовують в поєднанні із тампонами або накладанням на рану стерильних марлевих компресів як для тимчасової, так і остаточної зупинки кровотеч. Пов'язка повинна бути достатньо тугою, забезпечувати стискування судини, яка кровоточить, і не зміщуватися при русі пораненої тварини. Тугу тиснучу пов'язку, накладену на м'які тканини, не слід залишати більше як на дві години. Остаточна зупинка кровотечі механічні, фізичні, хімічні, біологічні. Механічні способи зупинки кровотечі. Тампонада рани — простий спосіб за виконанням, який часто застосовують для зупинки кровотечі із м'яких тканин та паренхіматозних органів. Тампонаду для остаточної зупинки кровотеч доцільно застосовувати: після енуклеації очного яблука; при кровотечах із порожнинних органів та дрібних артеріальних судин, вен, при кровотечах із глибоких операційних та випадкових ран для зупинки капілярних та паренхіматозних кровотеч із м'яких тканин; після закінчення операції і зупинки кровотечі, якщо рану закривають провізорними швами з метою запобігання вторинній кровотечі. Фізичні способи зупинки кровотечі. Холод у вигляді примочок, зрошувань, прикладання змоченої глини, гумового міхура із льодяною. Сухий холод можна класти зверху пов'язки, яка накладена на ранову поверхню. При кровотечах із судин матки та піхви холод прикладають на крижі. Гаряча вода (55-60°С) має добру гемостатичну дію. Вона зумовлює коагуляцію як білків крові, так і тканин, подразнює вазоконстриктори, що підвищує тонус стінки судин, прискорює утворення тромбів у просвітах пошкоджених судин. Чисту гарячу воду або у вигляді розчину лікарських речовин можна з успіхом використовувати для зупинки кровотеч із судин порожнистих органів: матки, сечового міхура, прямої кишки та інших. Хімічні способи зупинки кровотечі. Вони грунтуються на місцевому використанні фармакологічних речовин, які прискорюють коагуляцію білків крові, що сприяє утворенню тромбів у кровоточивих судинах. Цих препаратів безліч: скипидар, З %-ний розчин перекису водню, 5-10 %-ні розчини іхтіолу, йодоформ, антипірин, адреналіну гідрохлорид, феракрил, гемофобін. Використовують їх в основному в поєднанні з пов'язками або тампонадою. Біологічні способи зупинки кровотечі. Ці методи характеризуються насамперед загальною дією, підвищуючи зсідання крові. Сироватка крові. Її застосовують місцево. Для цього ватно-марлевий тампон зволожують сироваткою і вводять у рану. Тромбін — фермент крові, який випускають у формі порошку в ампулах. Гемостатична губка — суха пориста маса, яка добре вбирає рідину. До її складу входять плазма та сироватка крові, тромбопластин, кальцію хлорид. Фібрин-гемостатична губка — стійка пориста маса, що складається головним чином із фібрину та невеликої кількості тромбіну. Кетгут — також можна використовувати як гемостатичний засіб. У своєму складі він містить велику кількість тромбокінази.
|
|
|
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 522; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!