Види і способи постановки клізми
Процедура введення будь-якої рідини в нижній відрізок товстої кишки називається клізмою.
Клізми бувають очисними, сифонними, поживними, олійними, гіпертонічними, емульсійними, крапельними і лікарськими.
Очисна - ця клізма показана при запорах, перед пологами, операціями і рентгенологічними дослідженнями ШКТ, перед лікарською і живильною клізмами. Очисну клізму застосовують при необхідності очистити нижній відділ кишечника від калових мас і газів. Дія клізми наступає через кілька хвилин.
Для проведення процедури застосовують кружку Есмарха. Це скляний або гумовий резервуар об’ємом 1,5-2 л, від якого відходить гумова трубка довжиною 1,5 м і діаметром 1 см. Ближче до кінця трубки встановлено кран, який регулює надходження води.
Постановка клізми. Резервуар заливають водою кімнатної температури і відкривають кран, щоб випустити з трубки повітря. Хворого укладають на лівий бік, ноги повинні бути підтягнуті до живота. Змащений вазеліном наконечник вводять у задній отвір на глибину 6-10 см. Після чого відкривають кран на трубці і поступово піднімають резервуар вгору (важливо, щоб вода в кишечник надходила не надто швидко). На дні залишають трохи води — це потрібно для того, щоб у кишечник не потрапило повітря, закривають кран і поступово, обертальними рухами витягують наконечник.
Хворий повинен утримувати воду протягом 10 хвилин, за цей час відбувається збудження перистальтики водою, калові маси розм’якшуються і легко виводяться назовні.
|
|
|
При кишковій непрохідності, коли очисні клізми не дають ефекту, практикують сифонні клізми. Їх постановку здійснює тільки лікарський персонал.
Крапельна клізма. Завдання цього виду клізми — відшкодування втраченої рідини. В даний час існують інші способи вирішення цього завдання, тому крапельна клізма застосовується вкрай рідко.
Масляна клізма. Цей вид клізми застосовують при запорах. Використовують соняшникове або вазелінове масло, підігріте до 37-38 градусів, яке наливають у гумовий балон (спринцовку) в обсязі 50-100 мл. Після введення масла слід полежати до 10 хвилин, після чого відбувається випорожнення.
Поживна клізма. Це один із способів штучного годування, але їх застосування вкрай обмежене, тому що в нижньому відрізку товстого кишечника (туди надходить вміст клізми) всмоктується тільки вода, спирт, розчин глюкози, фізіологічний розчин, частково амінокислоти і білки. Тому поживні клізми є лише додатковим способом годування.Постановка живильної клізми здійснюється після повного спорожнення кишечника і не частіше, ніж два рази на день, інакше можна викликати роздратування прямої кишки. Температура введеної речовини повинна бути близько 40 градусів, об’єм не перевищувати 200 мл. Найбільш ефективно вводити живильну рідину крапельним шляхом, оскільки надходяча таким чином рідина весь час всмоктується, і не розтягує кишечник, не підвищує внутрішньочеревний тиск, не викликає болю і не перешкоджає виділенню газів.
|
|
|
Гіпертонічна - цей вид клізми практикують тільки в разі крайньої необхідності, так як вони мають виражену подразнюючу дію на слизову оболонку кишечника. Завдання гіпертонічної клізми — посилення рухової активності і спорожнення кишечника. Звичайний розчин гіпертонічної клізми — розведена в теплій воді сіркокисла магнезія або кухонна сіль.
Лікарська клізма застосовується, коли введення лікарських засобів через рот неможливо, вдаються до допомоги цього виду клізми. Введені через пряму кишку ліки швидко потрапляють в кров. Перед постановкою лікарської клізми обов’язково за 30-40 хвилин роблять очисну клізму. Вміст лікарської клізми не повивен перевищувати 50-100 мл при температурі не менше 40 градусів. Щоб лікарська речовина не викликала роздратування, її розчиняють в теплому фізіологічному розчині. Виділяють лікарські клізми місцевої (їх застосовують при запальних процесах в прямій кишці) і загальної дії (коли потрібне введення в організм лікарських речовин — заспокійливі, знеболюючі або снодійні речовини). Введення лікарської клізми здійснюють спринцівкою.
|
|
|
Капрологічне дослідження проводять для визначення моторної функції кишок і їх пертравлюючих властивостей. Якості та кількості мікробної флори і наявності в кишках патологічних процесів. Класичне капрологічне дослідження має чотири групи методів: макро і мікроскопічний, бактеріологічний та хімічний. Проби калу беруть з його внутрішньої частини і зовнішньої поверхні. Кожну порцію досліджують окремо. Кров у калі, що його взято з внутрішньої частини, вказує на проксимальну локалізацію джерела кровотечі.
Макроскопічно визначають колір, щільність, формі запах і домішки. Останні можуть бути у вигляді слизу, гною, крові, кишечник паразитів і випадкових сторонніх тіл.
Слиз утворюється у вигляді грудочок або плівок різної величини на поверхні калу. Гній має вигляд жовтуватих грудочок. У лабораторію направляють ранковий свіжовиділений (в теплому вигляді) кал у кількості 5-10 г, зібраний шпателем з кількох місць у суху чисту скляну посудину з широким горлом. На слоїчок наклеюють етикетку з зазначенням прізвища та ініціалів хворого, відділення, палати, назви дослідження дати. У хворих, яким призначено постільний режим. Кал збирають у сухе судно, слідкуючи, щоб хворий у це судно не мочився.
|
|
|
Кал для дослідження на яйця глистів беруть шпателем відразу після випорожнення в кількості 30-50 г теплому вигляді з трьох різних місць. У разі приймання протиглисних препаратів на дослідження направляють усю порцію калу. Темна кров у калі (мелена) спостерігається при кровотечах з верхніх відділів травного каналу, а свіжа кров на поверхні калу свідчить про кровотечу з дистального відділу товстої кишки. Перед дослідженням калу на наявність захованої крові хворому три дні призначають так звану безгемоглобінову дієту з раціону виключають м’ясо, рибу, печінку, ікру, гречану крупу, яєчні страви, всі зелені овочі, помідори, яблука, гранати. З медикаментів виключають препарати заліза, йоду, брому.
Для бактеріологічного дослідження кал беруть з прямої кишки стерильною дротяною петлею або ватним тампоном, щільно намотаним на металеву петлю, в стерильну пробірку з консервантом.
Хворий лягає на бік, ноги зігнуті в колінах. Лівою рукою розсувають сідниці хворого, а правою обережно, обертальними рухами, вводять у задній прохід на 8-10 см дротяну петлю, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматочок калу. В направленні зазначають прізвище та ініціали хворого, а також мету дослідження, щоб у лабораторії могли застосувати відповідні поживні середовища і метод обробки матеріалу.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 2345; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!