Особливості та завдання реклами на місці продажу.
Реклама на місці продажу — це комплекс заходів для доведення комерційної інформації до покупця безпосередньо на місці продажу товару, інформації, яка спонукала б його до негайної дії, тобто купівлі.
По суті, реклама на місці продажу посилює імпульсивну купівлю товарів, спрацьовує механізм повторення іншої, уже відомої покупцеві реклами, як механізм нагадування за допомогою зображення торгової (фірмової) марки, рекламного слогана виробника чи посередника, каталогу тощо.
Основним завданням реклами на місці продажу є надання покупцеві інформації про наявні в конкретній торговельній точці товари та оголошення про ті переваги, які може отримати покупець, коли він придбає той чи інший товар. Реклама може відігравати роль експозиції (презентації) продукції фірми-виробника цієї продукції, тобто реклама на місці продажу може бути використана виробниками для масового поширення інформації про товари серед населення, яке користується цією торговою точкою.
Реклама на місці продажу має кількаспецифічних особливостей – вона має на меті:
• звертатися до максимально можливої аудиторії покупців, щоб забезпечити продаж якнайбільшої кількості товарів і послуг та прискорити продаж;
• полегшувати покупцеві вибір товару, допомагати йому вибрати товар швидко, якнайліпше задовольнити його запити;
• інформувати покупця і дати йому можливість порівняти товари, особливо складні з технічного погляду, які потребують додаткового інформаційного забезпечення та показу елементарних прийомів користування такими товарами. Відтак реклама на місці продажу має замінити відповідні дії продавця;
|
|
|
• сприяти зростанню продажу через нові відділи в спеціалізованих торгових закладах;
•дати переконливу аргументацію на користь вибору того чи того товару;
• якнайпривабливіше запропонувати новий товар покупцеві, щоб він забажав купити його, тобто постійно спонукувати когось до купівлі;
• нагадати про загальну рекламну кампанію виробника та торгового закладу і стати сполучною ланкою між торговою маркою та покупцем;
• стимулювати покупців та посередників; » бути інструментом атестації товару, тобто дохідливо й зрозуміло аргументувати всі його переваги.
Оформлення вітрин.
Вітрина – це основний засіб торгової реклами на місці продажу.. Важливою вимогою до оформлення вітрин є стислість, зрозумілість та миттєве сприйняття декорацій. Необхідно брати до уваги такі фактори, як контрасти кольору за відтінками, інтенсивністю та глибиною, гармонію кольорів та вплив освітлення на колір. Існують три принципи поєднання кольорів – ритм, баланс, пропорція. Ритм – за допомогою кольору можна створити певний ритм у вітрині, повторюючи таку саму кольорову гаму через певний інтервал.
|
|
|
Баланс – барвисті кольори треба врівноважувати приглушеними тонами, темні – світлими, теплі – холодними. Пропорція – невеликий за розмірами простір вітрини, пофарбований у світлі тони, ніби наближається до перехожих. Навпаки, тьмяні, приглушені кольори ніби віддаляються від них.
Експресія, виразність, майстерність художнього втілення – це фактори, які визначають психологічний вплив вітрини. Експерсія виражається в гострих та виразних контурах, в яскравих фарбах, у динамічній лінії рисунку. Особливе значення має сюжет вітрини, її оригінальність, які млжуть вигідно відрізнити показ товарів торгового закладу від вітрин його конкурентів
Оформляючи вітрини, неохідно враховувати такі фактори: своєчасність показу сезонних вітрин; підтримування принадності та ефективності вітрин, що були оформленні вже давно; дані про розпродаж і очікувану реалізацію товарів окремими відділами торгового закладу, тобто треба посилити показ у вітринах тих товарів, що мають успіх у покупців; зорову принадність товару, що його було відібрано для показу у вітрині; вплив вітрини на престижність торгового закладу; логіку комбінування у вітрині різних за
|
|
|
Поняття позиціювання товару та його використання у рекламній діяльності.
Позиціювання Визначає місце товару у свідомості споживача у порівнянні з товарами конкурентами
Позиціювання дає можливість розповісти покупцям, що таке конкретна товарна марка, для кого вона призначена, у чому вигода від купівлі цієї конкретної марки товару.
Позиціювання, тобто місцезнаходження товарної марки, може визначати становище товару в ряду конкуруючих марок у даній торговій категорії. Також це поняття може стосуватися процесу створення іміджу торгової марки в цілому або рішення про акцентування в рекламі конкретних вигод торгової марки.
Рекламодавець може використати такі методи позиціюваипя товару: використання характеристики продукції або інтересів покупців; метод «ціна — якість»; використання або спосіб застосування товару; метод «виріб — користувач»; метод «виріб (продукт) — асортимент»; використання символів культури; метод використання конкурентного товару — еталона.
Розрізняють три моделі позиціювання:
· макромодель X — YZ,
|
|
|
· мезомодель I — D — U та
· мікромодель a — b — e.
Макромодель позиціювання обмежується тільки двома рішеннями про місце, тобто позицію, торгової марки: як позиціювати торгову марку у відповідності до потреби у даній категорії (рішення «X») та чи необхідно позиціювати марку щодо споживача товару або самого товару («YZ»).
За умови використання мезомоделі акцентування вигоди «I — D — U» ставлення до будь-якої марки визначається тим, на які вигоди звертає увагу покупець.
Мезомодель побудована на основі 7-ми споживацьких мотивів:
негативних (інформативних):
1.зняття проблем 2.уникнення проблеми 3.неповне задоволення 4.змішаний мотив «прийнятність - уникнення»
позитивних (трансформативних).
5.сенсорне задоволення 6.професійна або інтелектуальна стимуляція 7.соціальне схвалення
Фахівцями розроблені такі правила позиціювання мезомоделі «I — D — U»:
перше — акцентувати унікальні вигоди торгової марки,
друге —згадати звичайні вигоди (тобто не унікальні, але важливі для конкурентоспроможності марки),
третє — повідомляти про слабкі сторони або знехтувати ними.
Модель «а — b — е» призначена для того, щоб допомогти рекламодавцю (менеджеру з реклами рекламодавця) вирішити, на чому фокусувати увагу покупця в першу чергу, щоб торгова марка зайняла необхідне рекламодавцю місце. Акцентування може бути на характеристиці, вигоді та емоціях.
Поняття рекламодавця.
Рекламодавець – юридична чи фізична особа, яка замовляє рекламу та фінансує її виробництво та (або) розповсюдження.
Рекламодавцями вважаються приватні особи, приватні та державні підприємства й організації, які використовують засоби масової інформації для досягнення цілей маркетингу.
Рекламодавці можуть бути учасниками таких ринків:
споживчого ринку ринку виробників ; ринку проміжних продавців; ринку державних установ; міжнародного ринку —
Організація рекламного процесу, особливо для учасників перших трьох ринків, має багато спільних рис, а тому цих рекламодавців розрізняють за масштабами використання реклами й засобів масової інформації. Приватні особи та багато дрібних рекламодавців просто купують час або місце в засобах масової інформації, не звертаючись до рекламних агентств, а тим більше до науково-дослідних організацій. Великі рекламодавці співпрацюють з одним або кількома постійними рекламними агентствами, купують різні види дослідницьких послуг, а також здійснюють власними силами чи з допомогою залучених іззовні спеціалістів наукові дослідження.
Місцеві рекламодавці сфери роздрібної торгівлі широко використовують газетну рекламу. Підприємства, що виробляють споживчі товари та послуги, використовують в основному телебачення, радіо, рекламні журнали для споживачів. Промислові підприємства широко використовують для рекламування галузеві журнали, прямі поштові відправлення, ділову документацію, галузеві виставки.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 359; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!