ГЕОПОЛІТИКА ТА РЕАЛІЇ ПОСТБІПОЛЯРНОГО СВІТУ
- Постмодерні засади пост біполярного світу;
- Форми політичного насилля;
- Геополітика, глобалістика та глобальна економіка.
Постмодерний світ – постбіполярний світ.
Арон. Пише про модерну державу. Традиційна держава – це територіальна держава. Держава визначається єдністю політичного утворення, яке є суверенним в межах певних кордонів. Сьогодні держава втрачає свої основні риси. Знецінення її територіальних ознак відбулося під дією трьох чинників:
1. Розвиток військової техніки (політ літака вважається незаконним, а політ супутника вже – ні. Виникає питання – на якій висоті зникає суверенітет держави).
2. Існування транснаціональних рухів та партій.
3. Виникнення між та наднаціональних економічних, політичних та військових організацій, які дедалі більше набувають статусу акторів світової політики.
Слабкість держави тягне за собою необхідність переглянути наступні аксіоми світової політики:
- Принцип державного суверенітету;
- Принцип невтручання у внутрішні справи держави (доктрина Клінтона);
- Принцип розрізнення внутрішньої і зовнішньої політики.
Слабкість держави – держава стає дедалі більш неспроможною виконувати свої класичні функції. А саме – відстоювати у власних інтересах монополію на легітимне використання насильства, а також бути єдиним представником нації на світовій політичній арені. Перша функція на сьогодні виконується різними терористичними угрупуваннями, кримінальними та мафіозними структурами і релігійно-фундаменталістськими організаціями. Другу функцію поряд з державою виконують різні та наддержавні організації, окремі індивіди, установи та різні недержавні об’єднання. Міжнародне спілкування перетворюється на транснаціональне.
|
|
|
Вставити лекцію
Гексагональна модель світового порядку
Розроблена російським вченим О.Неклесою (чоловік). Геоекономічний статус країни визначається не регіональною орієнтацією її зовнішньоторговельних зв’язків, а домінуючим стилем господарської діяльності (кожна держава має свій стиль), який передбачає певне джерело додаткового прибутку. Чотири стилі господарської активності у світі:
1. Природо витратна економіка – базується на експлуатації природи і природа розглядається як самостійне джерело додаткового прибутку;
2. Інноваційна економіка – традиційна роль праці витіснена інтелектуально творчою активністю;
3. Фінансова постекономіка – управління чужими залученими коштами і різноманітними фінансово-кредитними операціями;
4. Деструктивна параекономіка – включає звичні форми тіньової економіки (трофейна економіка, кримінальна економіка)
|
|
|
Шість економічних континентів:
- Постіндустріальна північ – країни, які контролюють майже всю торговельно-фінансову динаміку світу і живуть за рахунок своєрідної цивілізаційної ренти;
- Високо індустріальний захід – країни, національні господарства яких здатні створювати високотехнологічні засоби;
- Новий Схід – масове виробництво і поєднання торговельного лібералізму з виробничим протекціонізмом;
- Сировинний Південь – живе за рахунок експлуатації своїх природних ресурсів;
- Посткомуністичний світ
- Глибокий Південь – охоплює острови транзитної державності (Афганістан, Ліберія), а також зони, які контролюються ззовні, і в яких знаходяться країни із заниженою суверенністю (Боснія, Ірак, Сьєра-Леоне).
Тема. ГЕОПОЛІТИКА ТА ПРОБЛЕМА НОВОГО СВІТОВОГО ПОРЯДКУ
- Проблема нового світового порядку та основні підходи до її вирішення
- Сучасні моделі нового світового порядку
Глобальна проблема для геополітики – проблема нового світового порядку.
Світовий порядок – це такий устрій світу, який має забезпечити основні потреби не лише націй-держав, а й регіональних асоціацій, міжнародних організацій, та інших недержавних суб’єктів світових політичних процесів. Має задовольнити основні потреби людства, які пов’язані з його адаптацією до змін, що відбуваються.
|
|
|
Міжнародний порядок – має задовольнити потреби держави в забезпеченні її суверенітету.
В сучасному світовому порядку (згідно Тофлеру) відбулося три основні структурні зміни:
- Розпад монолітного радянського блоку;
- Розпад країн третього світу в тому сенсі, що це поняття втратило будь-який сенс;
- Поява сильних стосовно США конкурентів (Япошки, ЄС).
Тофлер робить висновок – не можна сучасний світ описувати за допомогою понять «Захід», «Схід» і «Третій світ».
Жан Боден. Говорить про наступні фактори, які зумовлюють необхідність нового світового порядку:
- Розпад радянсько-американського кондомініуму;
- Поява регіонального імперіалізму.
Теорії розвитку третього світу Бодена:
1. Розвиткова теорія – існує в двох варіантах. 1. Статистичний варіант – визнає вирішальність рівня економічного розвитку для політичного майбутнього країн третього світу (багатство сприяє демократія, а бідність веде до авторитаризму). 2. Динамічний варіант – вивчає фактори політичної модернізації третього світу.
|
|
|
2. Теорія залежності– залежність від розвинутих країн є основним показником, за яким потрібно аналізувати сузір’я держав нового третього світу.
3. Теорія інтернізму – досліджує внутрішні чинники країн третього світу (досліджується політика «зверху», авторитаризму намагаються дати позитивного змісту, політика «знизу» - акцент на масовій залученості).
Підходи до створення нового світового порядку:
1. Створення світового уряду – оформлена в геополітичній концепції мондіалізму: ствердження досягнення повної планетарної інтеграції та створення єдиного світу. Варіантами цієї концепції (мондіалізму) можна вважати – теорія конвергенції, концепція кінця історії, теорія багатополярного світу. Арон: «Світовий уряд можна сформувати або на базі міжнародного права (світовий уряд набуде вигляду світової федерації), або світовий уряд набуває ознак вселенської імперії. Перший спосіб не є досконалим, але він ніколи не спрацює, бо міжнародне право не може виключити застосування сили поза обставинами, які передбачені законом. Другий спосіб зумовлений поняттям суверенітету і неможливістю практичного виконання наступних умов, а саме – термоядерна зброя не повинна бути застосована, справедливе відшкодування ресурсів, взаєморозуміння і взаємоповага між народами і націями. Другий спосіб є більш реалістичним»;
2. Гегемонія однієї держави, яка зі згоди (мовчазної) решти держав виконує функції світового уряду. Цей підхід є більш практичним і реалістичним. Підхід пов’язаний із поняттям великодержавності. Феномен великодержавності був детально проаналізований українським дослідником С.Кононенком (стаття - «Логіка великодержавності»). Велика держава – національний актор, зовнішньополітична дія якого впливає на стан всієї системи міжнародних відносин і здатні викликати наслідки у найвіддаленіших її регіонах. Ознаки великої держави – має глобальні можливості; глобальна зацікавленітсь; відчуття глобальної загрози; глобальний контроль. Два типи великої держави – велика держава типу «імперія» (класичний) і велика держава типу «лідер» (новітній). Кацапи – перший тип, підноси – другий. Різниця: класична велика держава є абсолютно екстенсивною і оперує в своїй політиці таким поняттям як «сфера впливу». Велика держава ти «лідер» - це держава, яка своєю національною могутністю і ідейною харизмою проголошує і захищає привабливі універсальні принципи, і виконує функції лідера, орієнтуючись не на сфери впливу, а на світовий порядок. Сценарії американської великодержавності (за Кононенком) – карфагенізація (послаблення США як військово-політичної сили і деградація їх політично-стратегічної волі внаслідок поширення споживацьких настроїв серед громадян, байдужості та корумпованості національних лідерів), ритмізація (втрата США економічної могутності, ідеологічної, етнічної цілісності та культурної привабливості і можливості долати локальні загрози на периферії), бонапартизація (перетворення США на імперію з глобальнми претензіями, почуттям всесилля та винятковості). Російська великодержавність – британський сценарій (отримання Росією можливості, не беручи участі в постійних блоках чи союзах, самій визначати – з ким і проти кого виступати, виходячи виключно із власних інтересів), германський (як наслідок почуття образи за поразку у холодній війні).
3. Децентралізоване управління – передбачає горизонтальну координацію дій між державними та недержавними суб’єктами світових політичних процесів. Викладений у концепції світового порядку «Римського клубу». Створення нового світового порядку передбачає створення механізму прийняття рішень, адекватних до світової проблематики (глобальних проблем). Головний принцип: «Думай глобально, а дій локально».
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 1061; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!