Утворення фосфатидної кислоти
Ацил трансферази каталізують ацилювання гліцерол-3-фосфату.
•Фосфатидна кислота (фосфатидат) є загальним метаболітом синтезу ТАГ і гліцерофосфоліпідів
Фосфатидна кислотаможе перетворюватися до двох попередників: - диацилгліцерол(попередник TАГ і нейтральних фосфоліпідів) - цитидин дифосфогліцерол(попередник кислих фосфоліпідів)
Фосфорна кислота використовується організмом в незмінному вигляді. Азотиста основа – холін може бути використана для синтезу фосфоліпідів і стати джерелом утворення ацетилхоліну – медіатора нервової системи, серин приймає участь у біосинтезі білку і других перетвореннях.
Фосфогліцериди (гліцерофосфоліпіди)— фосфатидилхолін, фосфатидил-
етаноламін, фосфатидилсерин і кардіоліпін належать до структурних ліпідів, що складають ліпідний матрикс біологічних мембран.
Сфінголіпіли— мембранні ліпіди, які об’єднує наявність залишків сфінгозинових основ з D-еритро-конфігурацією. Вони можуть належати до фосфоліпідів і гліколіпідів. До них належать цераміди, фосфосфінголіпіди і глікосфінголіпіди. Фосфосфінголіпіди мають усі властивості фосфоліпідів; глікосфінголіпіди представлені цереброзидами і гангліозидами.
Дослідження біосинтезу та біотрансформації холестерину. Патології ліпідного обміну.
|
|
|
Холестерин в організмі можна розділити на холестерин харчових продуктів – екзогенний, він всмоктується клітинами кишечника у складі міцел, утворених парними жовчними кислотами, а потім поступає в лімфу у складі хіломікронів.
Ендогенний холестерин синтезується в печінці і транспортується в складі ЛПНГ до органів і тканин.
Холестерин входить до складу мембран клітин, субклітинних фракцій, в клітинах печінки він перетворюється в жовчні кислоти, в клітинах наднирочників з нього синтезуються стероїдні та статеві гормони, в клітинах шкіри з нього утворюється витамін D.
Холестерол їжі
•Більшість холестеролуїжі знаходиться у вільному (неестерифікованому) стані
•Ефіри холестеролугідролізуються в кишечнику естеразою
Вільний холестерол солюбілізується міцелами солей жовчних кислот і абсорбується
•Після абсорбціїв інтестінальних клітинах холестерол реагує з ацил-КоА з утворенням ефірів холестеролу.
Біосинтез холестерину в організмі людини Синтез ендогенного холестерину переважно відбувається у печінці (50-80%), кишечнику (10-15%), а також у шкірі (до 5%), корі наднирників і репродуктивних органах. Біосинтез холестерину починається з ацетил-КоА.Вуглецевий скелет С27стерину будується з С2- ланок у результаті складної послідовності реакцій.
|
|
|
Біосинтез холестерину складається з чотирьох етапів.
ОМГ- SКоА- редуктаза
β-окси-β-метилглутарил-
SКоА (ОМГ- SКоА)
Регуляторний фермент цього синтезу - ОМГ-SКоА-редуктаза, коферментом котрого є НАДФН+Н+ (головне джерело НАДФН+Н+ - пентозофосфатний шлях окиснення глюкози). Активність цього ферменту інгібується холестерином і ЛПНЩ за принципом негативного зворотного зв’язку. Крім того, цей фермент також інгібується шляхом фосфорилювання (активна його дефосфорильована форма).
§
В організмі дорослої людини міститься приблизно 140 г холестерину, з котрих більш ніж 90% міститься у тканинах, особливо у нервовій, м’язовій, сполучній і жировій, а також у наднирниках. До 10% холестерину міститься у плазмі крові та лімфі у складі ліпопротеїнів (складова частка у вигляді ефірів). З віком холестерин накопичується у организмі, тому у дорослих концентрація холестерину у плазмі крови вище у порівнянні з дітлахами і складає в нормі 3,88 – 6,46 ммоль/л.
Шляхи використання холестеролу в організмі:
Патології ліпідного обміну:
qАтеросклероз – це системне захворювання, головною ознакою котрого є накопичення в просвіті судин ліпідних бляшок, у складі яких переважають холестерин і його ефіри. Бляшки спричинюють звуження судин крові. Внаслідок цього порушується кровопостачання тканин та органів, що поступово може призвести до ішемічної хвороби серця, інфаркта міокарда, інсульта.
|
|
|
Молекулярною основою атеросклерозу є гіперхолестеринемія, але вирішальне значення має співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ. Розвитку атеросклерозу сприяє не тільки підвищення концентрації у крові фракції атерогенних ЛПНЩ, але й поява та зростання в цій фракції різноманітних модифікованих ЛПНЩ. При лікуванні атеросклерозу використовують наступні препарати:
- статини(правастатин, ловастатин та інші) – конкурентні інгібітори ОМГ-КоА-редуктази, зменшують синтез ендогенного холестерину;
- секвестранти жовчних кислот (колестипол) – підвищують виведення жовчних кислот із організму;
- фібрати (фенофібрат) - активують ЛП-ліпазу та зменшують утворення ЛПДНЩ;
- антиоксиданти (вітамін Е, пробукол) – гальмують пероксидну модифікацію ЛП;
-
- нікотинову кислоту – зменшує утворення ЛПДНЩ і підвищує вміст антиатерогенних ЛПВЩ.
qОжиріння – підвищення відкладання нейтрального жиру в адипоцитах у порівнянні з нормою.
|
|
|
Ø Первинне ожиріння відбувається в результаті перевищення калорійності харчування у порівнянні з витрачанням енергії. Розвитку ожиріння сприяють генетичні причини. Наприклад, існує ген ожиріння obese gene, продуктом експресії якого є білок лептин (від грец. худий). Мутації в цьому гені призводять до розвитку ожиріння.
Ø Вторинне ожиріння супроводжує інші захворювання, частіше всього ендокринні. Наприклад, при гіпофункції щитоподібної залози виникає ожиріння.
Цукровий діабет традиційно розглядається як патологія, що первинно по-
в’язана з порушеннями вуглеводного обміну. Біохімічним проявом різних типів цукрового діабету в клініці є гіперглікемія (гіперглюкоземія), яка розвивається внаслідок втрати специфічного впливу інсуліну на проникність клітинних мембран для глюкози. Але метаболічні ефекти інсуліну розповсюджуються на багато аспектів обміну глюкози, ліпідів та амінокислот, у зв’язку з чим цукровий діабет є хворобою, при якому відбуваються глибокі порушення не тільки вуглеводного, але й ліпідного та білкового обмінів.
Розрізняють інсулінозалежний цукровий діабет (діабет I типу, ювенільний діабет) та інсулінонезалежний цукровий діабет (діабет II типу, діабет похилого віку).
Найбільш виражені порушення ліпідного обміну спостерігаються при діабеті II типу, який, як правило, поєднується з ожирінням.
При цьому спостерігаються:
1. Гіпертригліцеридемія, яку можна віднести до гіперліпопротеїнемій I типу, пов’язану із значною активацією синтезу ЛПДНЩ в гепатоцитах. У свою чергу, біохімічною передумовою стимуляції біосинтезу ЛПДНЩ є підвищене надходження у печінку неетерифікованих жирних кислот, тобто субстратів для утворення триацилгліцеролів.
2. Значна стимуляція ліполізу в жировій тканині, що розвивається внаслідок послаблення гальмуючої дії інсуліну відносно активації адреналіном та глюкагоном ТГ-ліпази адипоцитів.
Внаслідок зазначеного, в крові хворих на цукровий діабет підвищена концентрація вільних жирних кислот (НЕЖК), які стають додатковим субстратом енергетичного катаболізму тканин в умовах їх вуглеводного голодування.
3. Розвиток кетозу (тобто кетонемії та кетонурії) може призводити до порушень у функціонуванні буферних систем організму і розвитку кетоацидозу та діабетичної коми.
4. Зменшення концентрації холестерину ЛПВЩ, що відіграє певну роль у розвитку атеросклерозу — часте ускладнення інсулінонезалежного цукрового діабету в осіб похилого віку.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 4027; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!