Дослідження спеціалізованих шляхів утворення та знешкодження аміаку. Біосинтез сечовини.



 

Шляхи утворення аміаку в організмі:

1. Окисне дезамінування амінокислот.

2.Дезамінування фізіологічно активних амінів і азотистих основ.

3.Всмоктування аміаку з кишечника (деградація білків кишковими мікроорганізмами призводить до утворення аміаку).

4. Гідролітичне дезамінування AMФ в мозку (фермент – аденозиндезаміназа)

Аміак є одним з джерел азоту в організмі. Азот використовується для підтримання азотистої рівноваги, в тому числі для синтезу білку, побудови небілкових азотовмісних сполук (пуринових та піримідинових основ, холіну, креатину, глюкозоамінів). Але частина азоту зв'язується в формі аміаку, який для організму є токсичним. Отруєння ним не відбувається, так як в організмі він активно знешкоджується. Важливе місце у процесі знешкодження належить глутаміновій кислоті та її похідним.

Так, α-кетоглутарова кислота може зв'язувати одну молекулу аміаку з утворенням глутамінової кислоти. В свою чергу глутамінова кислота може зв’язувати ще одну молекулу аміаку з утворенням аміду-глутаміну. При цьому аміак приєднується по місцю карбоксильної групи. Такий же процес протікає з участю аспарагінової кислоти.

Таким шляхом проходить зв'язування аміаку в місцях його безпосереднього утворення (клітини печінки, мозку) і можливе повторне використання азоту. Утворена глутамінова кислота і глутамін включається в різноманітні процеси обміну, в тому числі в реакції синтезу пуринових та піримідинових основ, що входять до складу нуклеїнових кислот.

Детоксикація аміаку в печінці шляхом утворення глутаміну, аспарагіну, аланіну.

Однак основним шляхом зв’язування аміаку є синтез сечовини, яка виводиться з організму з сечею. Сечовина утворюється з двох молекул аміаку і молекули вуглекислого газу і цей процес відбувається в клітинах печінки.

Механізм знешкодження аміаку.

· Токсичність аміаку

· Транспортні форми аміаку

· Нейтралізація аміаку в нирках та збереження іонів Na+  та K+

Тема заняття №19. Дослідження шляхів використання амінокислот в біосинтетичних процесах.

 

Біосинтез порфіринів тісно пов'язаний з амінокислотним метаболізмом: попередниками в утворенні піролових кілець порфіринів є гліцин та сукциніл-КоА.

Порфірії – група рідкісних спадкових захворювань з генетично детермінованим зниженням активності одного з ферментів-каталізаторів в ланцюзі біосинтезу гема. Внаслідок цього відбувається накопичення порфіринів і їх попередників в усіх тканинах організму, що і викликає характерну клінічну симптоматику.

Встановлено, що кожна нозологічна форма порфірії залежить від дефекту активності одного ферменту (крім синтетази δ-АЛК), закодованого в одному гені.

Форми порфірій
залежно від рівня порушення активності ферментів

1 – порфірія обумовлена дефіциом дегідрогенази; амінолевулінової кислоти;

2 – гостра переміжна порфірія;

3 – вроджена еритропоетична порфірія;

4 – пізня шкірна порфірія, токсична порфірія;

5 – вроджена копропорфірія;

6 – гардеропорфірія;

7 – варієгатна порфірія;

8 – протопорфірія.

 

Тип успадкування

Аутосомно-рецесивний

- вроджена еритропоетична порфірія;

-порфірія спричинена  дефіцитом дегідра тази δ-АЛК;

Аутосомно-домінантний -гостра переміжна порфірія;

- пізня шкірна порфірія;

- вроджена копропорфірія;

- гардеропорфірія;

- варієгатна порфірія;

- протопорфірія.

Виявлення дефектного гена потребує проведення електрофоретичного дослідження з денатуруючим агентом.

На сьогодні відомо, що ген порфобіліногендезамінази локалізований в хромосомі 11, а ген уропорфіриноген декарбоксилази – в хромосомі 1. 

Класифікація

I.За локалізацією порушення метаболізму порфіринів:

   а) печінкові;

   б) еритропоетичні.

II.За клінічним перебігом:

   а) гострі порфірії - з домінуванням важких неврологічних порушень;

   б) порфірії з переважним ураженням шкіри.

Підвищена чутливість до світла (фотосенсибілізація) властива практично усім формам порфірії, проте ступінь вираженості її коливається в широких межах. Пацієнти із чутливістю до дії сонячного світла мають високий рівень порфірину у плазмі крові, який, залежно від типу порфірину, виникає у печінці або кістковому мозку. Ультрафіолетові промені, вступаючи у взаємодію із порфірином, пошкоджують тканини шкіри.

Креатин- азотиста сполука, яка у вигляді креатинфосфату має важливе зна­чення в енергозабезпеченні функції м'язів.

Біосинтез креатину відбувається за участю амінокислот гліцину, аргініну та метіоніну. Процес синтезу складається з двох стадій:


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 2156; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!