Джерела глюкози в крові в період травлення та під час голодування
1 - в період травлення вуглеводи харчування є основним джерелом глюкози в крові
2 - в постабсорбтивний період печінка постачає глюкозу в кров за рахунок процесів глікогенолізу та глюконеогенезу.
3 - глюконеогенез та глікоген в печінці в рівних долях підтримують концентрацію глюкози в нормі
4 – протягом доби глікоген печінки майже повністю використовується та швидкість глюконеогенезу зростає
5 - при тривалому голодуванні (1 тиж. та більше) швидкість глюконеогенезу зменшується, але глюконеогенез залишається єдиним джерелом глюкози в крові.
Зміни концентрації глюкози в плазмі крові призводять до зсувів у біосинтезі та секреції в крові гормонів, які мають найбільше значення для регуляції процесів ферментативного контролю метаболізму глюкози, головним чином глюкагону,інсуліну, глюкортикоїдів та соматотропіну.
Співвідношення глюкагон/інсулін має найбільше значення для регуляції взаємовідношення між активностями процесів глюконеогенезу та гліколізу.
Зменшення рівня глюкоземії (гіпоглюкоземія, гіпоглікемія), що настає через декілька годин після останнього споживання їжі, супроводжується підвищенням рівня секреції α-клітинами острівкової частини підшлункової залози гормону глюкагону, який стимулює процеси глюконеогенезу.
Збільшення рівня глюкоземії (гіперглюкоземія, гіперглікемія) стимулює секрецію β-клітинами підшлункової залози гормону інсуліну, сприяючи їх внутрішньоклітинному метаболізму.
|
|
|
Інсулінзменшує швидкість синтезу ферментів глюконеогенезу в печінці та, навпаки, стимулює синтез ключових регуляторних ферментів гліколізу — гексокінази, фосфофруктокінази,піруваткінази, переводячи, таким чином, обмін глюкози з глюкогенного на гліколітичний шлях. Крім того, інсулін стимулює синтез у печінці та м’язах глікогену.
Адреналін — гормон мозкової частини надниркових залоз, збільшення секреції якого призводить до підвищення вмісту глюкози в крові за рахунок стимуляції фосфоролізу глікогену в м’язах та частково в печінці, що, через Г-6-Ф-азну реакцію, супроводжується гіперглюкоземією.
Глюкокортикоїди, основним представником яких є кортизол, стимулюють глюконеогенез за рахунок стимуляції синтезу в печінці ферментів глюконео-генезу — головним чином ФЕП-кінази, та ферментів, що перетворюють у субстрати глюконеогенезу деякі глюкогенні амінокислоти (серин, тирозин, триптофан).
Соматотропін — гормон аденогіпофіза, що, подібно до інсуліну, збільшуєпроникність плазматичних мембран клітин м’язової та жирової тканини для глюкози, але, на відміну від інсуліну, — активує глюконеогенез в печінці.
|
|
|
Цукровий діабет — ендокринна хвороба, що характеризується генетичнодетермінованим абсолютним або відносним дефіцитом гормону підшлункової залози інсуліну. В основі розвитку цукрового діабету лежить зниження продукції інсуліну в β-клітинах острівкового (інсулярного) апарату підшлункової залози або нездатність відповідних клітинних рецепторів реагувати на інсулін.
Відповідно до зазначеного розрізняють:
– інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД), який розвивається внаслідок
руйнування значної кількості (звичайно більше 90 %) секретуючих інсулін β-клітин. Причиною деструкції β-клітин є генетично зумовлений автоімунний процес, проявляється гіперглікемією та схильністю до кетонемії та кетоацидозу. Ця форма цукрового діабету розвивається звичайно в ранньому віці (до 30 років), найчастіше у дітей та підлітків;
– інсулінонезалежний цукровий діабет (ІНЗЦД) — форма цукрового діабету, за якого у більшості хворих зберігаються β-клітини в інсулярній частині підшлункової залози, але порушені специфічні реакції клітин на дію інсуліну або регуляція його секреції під впливом збільшеної концентрації глюкози крові. ІНЗЦД розвивається звичайно у дорослих (старше 30 років) та осіб похилого віку і проявляється гіперглікемією та ожирінням.
|
|
|
Проявом цукрового діабету є:
- збільшення (порівняно з нормою) рівня глюкози в крові в умовах натщесерце або після прийому їжі, який перевищує значення, характерні для фізіологічної, аліментарної гіперглюкоземії, досягаючи значень 500 мг % та більше.
При легких формах захворювання гіперглюкоземія не спостерігається в постабсорбтивному стані і виявляється лише за умов визначення толерантності організму до глюкози, яке здійснюється шляхом “цукрового навантаження”.
Стандартним методом виявлення цукрового діабету є “оральний глюкозотолерантний тест”,що здійснюється шляхом надання пацієнту (після 10-14-годинного голодування) per os розчину, що містить 75 г глюкози; контрольні визначення глюкози крові проводять протягом 2 год з 15-хвилинним інтервалом .
Метаболізм ліпідів та його регуляція
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 1339; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!