Соціально-психологічні рекомендації з оволодіння методикою публічних виступів
1. При оволодінні ораторським мистецтвом необхідно пам'ятати, що в значній мірі воно представляє діяльність, навчитися якої можна, якщо навіть у людини немає для цього всього комплексу необхідних даних. Разом з тим, оволодінню цією діяльністю сприяють такі якості, як гнучкий розум, тверда пам'ять, широкі інтереси, дотепність, емоційність, правильне виконання задачі "як сказати".
2. Оратором може бути людина будь-якого темпераменту, але з позитивними установками особистості. При цьому важливо враховувати особливості свого темпераменту, розвиваючи позитивні риси і гальмуючи негативні.
3. Про відповідність людини діяльності оратора судять по наявності наступних психологічних характеристик: схильність (нормативний рівень інтелекту, слух і звуковимова, правильне членування мови на періоди та її інтонування, голосові дані і т.п.); готовність до ораторської діяльності (системність і глибина індивідуального досвіду, широта знань, професійна орієнтованість та ін.); включаємість у процес спілкування (уміння одночасно володіти собою, аудиторією, матеріалами виступу, часом та ін.).
4. Перед виступом треба виділити склад аудиторії: наявність постійних контактів між слухачами, їхня кількість, однорідність складу (соціальна, професійна, вікова, статева) організованість, орієнтованість. Психологічно важливо, щоб аудиторія характеризувалася переважно пізнавальними мотивами, оскільки в такому випадку в слухачів уже буде сформована внутрішня настанова на слухання даного матеріалу.
|
|
|
5. При проведенні публічних виступів необхідно попереджати можливі, так називані "софістичні виверти", до числа яких відносяться:
– надмірне уточнення – суть у тім, що один з учасників дискусії намагається спростувати ту чи іншу тезу не звичайними, логічно припустимими способами, а шляхом уточнюючих запитань, відповіді на які заздалегідь неможливі;
– відповідь у кредит – полягає в тому, що учасник полеміки утрудняючись відповісти на запитання не заявляє про це прямо, а під різними приводами переносить відповідь, причому на невизначений термін;
– відповідь запитанням на запитання – це часто спостерігається при поганій організації обговорення чи дискусії;
– негативна оцінка самого запитання – не відповідаючи власне на саме запитання, уникаючи відповіді, виступаючий обмежується негативною оцінкою заданого запитання типу ("Це незріле питання", "Це ж догматизм”).
6. Для подолання виникаючих значеннєвих бар'єрів спілкування необхідно враховувати що такі ситуації виникають: по-перше, коли думка промовця не знаходить адекватного втілення в мові, він не в змозі висловити повно те, що хоче; по-друге, коли засоби мовного викладу матеріалу не відповідають мовним знанням слухачів; по-третє, коли слухачі не мають необхідні уміння інтерпретувати сприйманий текст.
|
|
|
7. При підготовці публічного виступу потрібно пам'ятати, що сила хвилювання зворотно пропорційна витраченому на доповідь часу. У день виступу уникайте конфліктних ситуацій, оскільки спілкування з великою кількістю людей вимагає напруги духовних і фізичних сил. Доброзичливість, привітна посмішка свідчать про добрі стосунки і викликають відповідні почуття.
Тема: Темперамент
Питання, які виносяться на обговорення
1. Поняття про темперамент.
2. Фізіологічна основа темпераменту та характеристика чотирьох основних типів нервової системи за І. Павловим.
3. Властивості темпераменту та психологічні особливості типів темперменту (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік)
4.Урахування особливостей вищої нервової діяльності учнів у навчальному процесі
5. Урахування вчителем особливостей вищої нервової діяльності учнів у вихованні
Індивідуально-психологічні особливості – не повторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та вроджені біологічні особливості будови та функцій організму. Дитина народжується з властивими їй конкретними задатками, на ґрунті яких за життя залежно від умов виховання розвиваються й формуються притаманні певному індивіду будова та функції організму, особистісне психічне буття.
|
|
|
Індивідуальні особливості особистості слід відрізняти від вікових, які настають з дозріванням або старінням організму. Індивідуальні якості особистості, наприклад швидкість реакції, міра активності, вразливості тощо, виявляються незалежно від віку без особливих змін.
Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах. Особливості їх вияву залежать від виховання дитини.
Діяльність і поведінка людини зумовлюються не лише соціальними умовами життя, а й індивідуальними особливостями її психофізичної організації. Це виразно виявляється в темпераменті особистості.
1. Поняття про темперамент
Темперамент– це сукупність стійких індивідуальних властивостей особистості, які виявляються в динаміці психічних реакцій – їх темпі, швидкості, ритмі, силі, амплітуді, інтенсивності, які виявляються в динаміці, тонусі та врівноваженості реакцій на життєві впливи.
|
|
|
Можна виділити наступні компоненти темпераменту, які є й системно пов'язаними, і відносно незалежними, тобто можуть існувати в темпераменті у різних сполученнях:
1. Загальна активність психічної діяльності й поведінки людини виражається в різному ступені прагнення активно діяти, опановувати й перетворювати оточуючу дійсність, виявляти себе в різноманітній діяльності. Вираження загальної активності в різних людей є різним. Індивідуальні відмінності за даною властивістю темпераменту розташовуються від невтримної, постійної спраги всілякої діяльності до пасивності, бездіяльності, інертності. Між цими двома полюсами знаходяться представники різних темпераментів.
2. Динамічні параметри рухів і дій, тобто будь-якої тілесної моторики, у тому числі мовної. Це стосується рухів тіла (пантоміміці), рухів м'язів (міміці), мовної моторики. Виявляється у швидкості, силі, різкості, інтенсивності м'язових рухів і мовлення людини, її зовнішньої рухливості (чи навпаки, стриманості), балакучості (чи небагатослівності).
3. Динамічні особливості емоційності. Показника динаміки емоційності: вразливість (швидкість виникнення емоції); імпульсивність (швидкість розвитку емоції від моменту виникнення до вияву її назовні); лабільність (швидкість припинення емоції або її перетворення у протилежну за знаком).
За зовнішніми сталими ознаками можна до певного ступеню судити про деякі властивості темпераменту. (В.Д. Небиліцин)
Основні характеристики темпераменту:
1. Темперамент відображає динамічні особливості психіки. 2. Темперамент має біологічно обумовлену вроджену основу, його структура складається з певної комбінації властивостей нервової системи. Темперамент є тільки у людини.3. Темперамент розвивається в онтогенезі, змінюється протягом життя. Існують певні вікові особливості темпераменту. 4. Традиційно виділяють гіпократовські чотири основні типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Але і “чистих” типів не існує, кожен з них властивий людині у певних межах. Типи темпераменту – це узагальнений портрет людини. Яким би типом не називався темперамент, його конкретні вияви можуть бути глибоко індивідуальні, тому що психологія особистості існує й функціонує як щось цілісне. Реальне поведінка людини багатовимірна й детермінована безліччю факторів: зовнішніх і внутрішніх, фізіологічних, психологічних і соціальних. 5. Існує залежність типу темпераменту від типу нервової системи, властивостей нервово – психічних процесів (сила, рухливість, врівноваженість). 6. Кожен тип темпераменту накладає відбиток на поведінку людини, але сам по собі не визначає ні цілей діяльності, ні її внутрішнього змісту. 7. Темперамент впливає на формування характеру і поведінки людини, визначає її індивідуальність. Темперамент є об'єднуючою ланкою між організмом, особистістю і пізнавальними процесами. 8. Темперамент як індивідуальний стиль діяльності, має прояв у всіх рисах особистості. 9. Темперамент не дає уявлення про соціальну цінність людини, немає кращих або гірших темпераментів – кожен має свої переваги й недоліки. 10. Темперамент характеризує духовне життя індивіду. Зміст темпераменту визначається світоглядом, характером, освітою, вихованням людини. 11. Найяскравіше темперамент виявляється в емоційному житті та руховій сфері. 12. Темперамент істотно впливає на здібності людини, визначає профпридатність або профнепридатність (шофери, пілоти, космонавти). Темперамент визначає ритм, швидкість, реакцію, збудливість. 13. Властивості темпераменту значною мірою впливають на успішність, індивідуальні показники учбової та професійної діяльності. Темперамент виявляється в особливостях психічних процесів, впливає на швидкість і міцність запам'ятовування, протікання операцій мислення, стійкість та переключення уваги. Темперамент впливає на можливості, пов'язані з підвищеною працездатністю, витривалістю, концентрацією.
2. Фізіологічна основа темпераменту та характеристика чотирьох основних типів нервової системи за І. Павловим
Фізіологічна основа темпераменту – типи нервової системи та вищої нервової діяльності. Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири основні типи нервової системи (І. П. Павлов).
| Зв'язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності
 Мы поможем в написании ваших работ! | |||||