Гра як непродуктивний вид діяльності
Ігрову поведінку виявляють і молоді тварини. Це ігри з речами, у яких реалізуються потреби організму в активності, вивільненні енергії і які мають вроджений, наслідувальний характер. Метою ігрової поведінки дитини є процес діяльності, а не результати, що досягаються з її допомогою. Дитина під керівництвом дорослих виконує дії із символічними предметами, використовуючи іграшки. Ставлення до іграшки як до зображення «справжньої речі» виникає тільки з включенням в ігрову діяльність мови.
Гра – специфічна форма непродуктивної діяльності, спрямована не на отримання результату, а на задоволення від процесу її виконання. Гра дитини полягає в імітації дій дорослих і стосунків між ними. Спочатку це відбувається у процесі предметних дій – дій із речами. Зразки їх дитині демонструє дорослий. Наприклад, засвоївши за допомогою дорослого призначення (реальне значення) чашки, дитина після тривалих маніпуляцій починає самостійно використовувати її для пиття. Фізичні характеристики предмета дають підставу приписувати йому умовне значення. Чашка застосовується як підставка для ляльки або предмет, що котиться, дзвенить тощо. Для дитини – це крок до предметної гри. Предмети, якими вона маніпулює, відкривають свої нові властивості, котрі дитина пізнає, оволодіваючи відповідними операціями. Згодом оточення відображається дедалі повніше: не представлені органами чуттів властивості роблять гру двоплановою – дитина виконує реальні дії з конкретними предметами, а також умовні, абстраговані від дійсності. Це змушує її виходити за межі безпосередньої реальності й оперувати символами. У такий спосіб відбувається становлення внутрішніх дій, формування пізнавальних процесів (передусім уяви), елементів довільності, інтенсивне засвоєння соціальних норм, розвиток опосередкованої діяльності.
|
|
|
Посередині третього року життя відбуваються виокремлення Я, протиставлення своїх дій чужим, зацікавленість рольовими іграми. Рольова гра – діяльність, у процесі якої діти беруть на себе ролі дорослих, відтворюючи в умовній формі їхні дії та стосунки. Ці ролі стають мотивами, що осмислюють ігрові дії та ігрове використання предметів. Смисл одного предмета переноситься на інший: звичайна палиця може бути рушницею, конем, автомобілем.
У старшому дошкільному та молодшому шкільному віці рольова гра переростає в гру за правилами. Дії та відносини учасників регламентуються всіма прийнятими правилами: ігри хлопчиків «у бізнес», дівчаток – «у школу», «сім'ю» тощо. При цьому правило – це мотив ігрової діяльності, який змушує гравця відповідально ставитись до неї.
|
|
|
Особливою формою є ділові ігри дорослих, що відтворюють зміст певної професійної діяльності. Вони використовуються в підготовці і підвищенні кваліфікації фахівців.
Навчальна діяльність як розвивальний вид діяльності
На зміну грі приходить навчальна діяльність, що є активним процесом засвоєння дитиною суспільного досвіду людства.
Навчальна діяльність – специфічний вид людської діяльності з метою засвоєння знань, умінь і навичок, розвитку психіки та особистості.
Вона передбачає: засвоєння інформації про властивості предметів і явищ, необхідних для різних видів діяльності (знання); оволодіння прийомами та операціями, з яких складаються види діяльності (навички); опанування способів використання набутої інформації (вміння), свідоме формування в дітей мотивів засвоєння знань, умінь і навичок.
Навчальна діяльність має суспільну значущість за змістом (спрямована на засвоєння надбань культури та науки) і за формою (відповідає суспільно виробленим нормам навчання і здійснюється у спеціальних суспільних установах: школах, гімназіях, коледжах, університетах, академіях), їй притаманні суб'єктність і суб'єктивність, активність, предметність, цілеспрямованість, усвідомленість, певна структура і зміст.
|
|
|
Навчальна діяльність має специфічні спрямованість, предмет, психологічну структуру, організацію та результати. Предметом її є очікуваний результат (матеріальний, ідеальний), метою і результатом – зміни суб'єкта (розвиток особистості, її інтелекту, здібностей, нахилів, засвоєння знань, вироблення умінь і навичок, знання, на якому ґрунтується вміння розв'язувати завдання у різних сферах науки і практики), а не зміна предметів, на які спрямовані дії. Загальну мету задають суспільство, учитель. Задана зовні мета навчальної діяльності і мета її суб'єкта не тотожні. Загальна мета є об'єктивно-логічною, особиста – психологічною.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 261; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!