Свідоме і несвідоме. Класифікація несвідомих процесів
Основну роль в психічній діяльності відіграє самосвідомість.Вітчизняна філософія й психологія відводить несвідомому підпорядковану порівняно із свідомим роль. До несвідомого належать інстинкти, різного роду психічні автоматизми (навички, звички), установки, інтуїція, деякі особливі психічні стани (сомнамбулізм, гіпноз, релаксація), цілий ряд психопатій (афекти, манії, присмеркові стани свідомості).
Несвідоме – сукупність психічних явищ, станів і дій, відсутніх у свідомості людини (лежать поза сферою розуму), непідзвітні їй і, принаймні в даний момент, не піддаються контролю, належать до несвідомого.
Класифікація несвідомих процесів: несвідомі механізми, несвідомі мотиви, надсвідомі процеси.
Несвідомі механізми:несвідомі автоматизми, несвідомі установки несвідомі супроводження дій.
Несвідомі автоматизми–система фізіологічних процесів, що здійснюються самі собою без участі свідомості та пов’язані з роботою внутрішніх органів ( дихання, ссання, ковтання) та ті, що перестали усвідомлюватися, в результаті –дії здійснюються швидко та точно (навички). Тобто, це система умінь і навичок, яка спочатку виробляється як усвідомлене, а потім автоматизується (наприклад, виписування літер спочатку усвідомлюється, а згодом не фіксується свідомістю). До несвідомих автоматизмів можна віднести сни та гіпнотичні стани.
Несвідомі установки – готовність організму чи суб'єкту до певних дій, або реагування певним чином.
|
|
|
Несвідомі супроводження дій – мимовільні рухи, тонічні напруження міміки, пантоміміка, вегетативні процеси. Супроводжуючі несвідомі дії мають велике значення: вони включені в спілкування і є додатковими засобами комунікації; вони можуть використовуватись як об'єктивні показники різних психологічних характеристик людини (намірів, бажань, прихованих думок)
Несвідомі мотиви – така система явищ, спонукаючи збудники, які поки що людиною не усвідомлені.
Надсвідомі процеси – продукт великої роботи свідомості. Радикально змінює перебіг життя.
Методологія і методи психології
Принципи психології
У психології виокремлюють такі принципи:
- принцип детермінізму (причинної зумовленості). Усе в природі породжується дією матеріальних причин і законів, психіка має закономірну обумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини;
- принцип відображення, звідно з яким усі психічні функції за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Воно випереджає фізичний контакт суб'єкта з об'єктом, попереджаючи суб'єкт, сигналізуючи про значущі для нього об'єкти;
|
|
|
- принцип єдності психіки та діяльності – психіка і діяльність не тотожні, але й не протилежні одна одній. Вони утворюють єдність, в якій психіка є внутрішнім, ідеальним планом діяльності;
- генетичний (історичний) принцип, згідно з яким при вивченні психіки з'ясовується, як вона виникла, як розвивається і змінюється під впливом оточення, під впливом власної діяльності людини;
- принцип розвитку психіки в діяльності означає, що психіка може бути правильно зрозуміла й адекватно пояснена, якщо вона розглядається як продукт розвитку й результат діяльності;
- принцип індивідуального підходу.
Характеристика основних методів дослідження в психології
Психологія як наука має певні предмет і методи вивчення психічних явищ. Метод – це шлях пізнання, це спосіб, за допомогою якого пізнається предмет науки (С.Л.Рубінштейн).
Спостереження, експеримент.
Спостереження – цілеспрямоване і планомірне сприймання предметів і явищ об'єктивної дійсності.
Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовується у психології, педагогічній практиці, соціологічних дослідженнях. Об'єктом спостереження є поведінка особистості в найрізноманітніших її зовнішніх виявах. За особливостями мовлення, виразними рухами – жестами, мімікою, виразами обличчя, пантомімічними актами (позами) тощо – можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння змісту висловлювання, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру.
|
|
|
Щобспостереження набрало наукового характеру, воно має відповідати певним вимогам:
• бути цілеспрямованим, а не випадковим;
• здійснюватися планомірно й систематично;
• бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище (якомога більшою кількістю фактів);
• точно фіксувати результати спостереження.
Наукове спостереження висуває певні вимоги й до особистих якостей дослідника. Зокрема, він повинен мати такі якості:
• бути об'єктивним при фіксації, словесному описі та класифікації спостережень;
• володіти собою, тобто його настрій та особисті характерологічні якості не повинні впливати на спостереження та позначатися на ньому та висновках;
• не бути тенденційно упередженим в організації спостереження та очікуванні його наслідків, щоб не зробити безпідставних висновків;
|
|
|
• не піддаватися першим враженням про піддослідного;
• не бути поблажливим щодо піддослідного;
• не приписувати піддослідному власних якостей і не пояснювати його поведінку з власної позиції.
ПОЗИТИВНІ СТОРОНИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ:
1. У спостереженнях відбувається збирання фактів природної поведінки особи, що знаходиться у звичайних умовах; 2. Спостереження можна проводити в різних умовах; 3. У спостереженнях можна знайти мотиви поведінка, що спостерігається; 4. Людина, що спостерігається, виявляється як цілісна особистість;
5. Людина спостерігається у взаємозв'язках з іншими.
"НЕДОЛІКИ" СПОСТЕРЕЖЕННЯ:
І. Досліджувач знаходиться у пасивній позиції, очікує; 2. Факти злиті, нерозчленовані, що затруднює аналіз; 3. Спостереження вимагає дуже багато часу;
4. Не можна забезпечити повтор.
Найефективнішим з наукового поглядує експериментальне дослідження,коли досліджуване явище вивчається в різних умовах та обставинах.
Експеримент – це організована дослідником взаємодія між досліджуваним чи групою досліджуваних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить.
Особливість полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. При цьому дослідник дістає можливість чітко визначити чинники, які діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити причини, що його зумовили, а також у разі потреби повторити дослід з метою нагромадження додаткових відомостей для обґрунтування одержаних результатів.
Лабораторний експеримент – експеримент, що передбачає проведення дослідження у штучних (лабораторних) умовах, з використанням вимірювальної апаратури, приладів та іншого експериментального матеріалу. Досліджуваний знає, що з ним проводять експеримент, але не одержує інформації про характер виконуваних завдань.
Природний експеримент – експеримент, що базується на управлінні поведінкою досліджуваних у звичних для них умовах.
Додаткові методи
Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка.
Тест — це проба, іспит, один із способів психологічної діагностики рівня розвитку психічних процесів і властивостей людини. Психологічні тести становлять собою певну систему завдань, надійність яких випробовується на певних вікових, професійних, соціальних групах і оцінюється та стандартизується за допомогою спеціального математичного (кореляційного, факторного та ін.) аналізу.
Особливості методу тестування:1. Простота у використанні;2. Короткочасність;3. Безпосередня фіксація результатів;4. Зручна математична обробка;5. Наявність ключа, або стандарту;6. Можливість використання тесту індивідуально та групою.
У психології широко застосовуютьметод опитування,коли потрібно з'ясувати рівень розуміння піддослідним якихось завдань, життєвих ситуацій, або коли потрібна інформація про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та поведінки особистості. До найпоширеніших різновидів опитування як методу психологічного дослідження належать бесіда, інтерв'ю, анкетне та соціометричне дослідження.
Бесіда – це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з'ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, наукових питань, взаємозалежностей, причин та наслідків, переконань, ідеалів, ідейної спрямованості. Поставлені запитання мають бути чіткими й зрозумілими, спрямованими на психологічні явища. У бесіді потрібно домагатися не лише констатуючої відповіді, а й пояснення, мотивації, тобто відповідей на запитання не лише "що це таке?", а й "чому?", "як?".
В інтерв'ю виявляються думки, погляди, факти з життя респондента, його ставлення до політичних подій, ситуацій, соціальних явищ тощо. Інтерв'ю може бути нестандартизованим і стандартизованим. У нестандар-тизованому інтерв'ю запитання до респондента формулюються не до кінця і можуть змінюватись у процесі дослідження, а у стандартизованому вигляді вони становлять собою певну систему і формулюються чітко.
Правила побудови інтерв'ю: 1. Необхідно уникати іноземних слів та слів з подвійним значенням. 2. Не використовувати громіздких запитань. 3. Точно вказувати час, місце і контекст, які необхідно враховувати при відповіді. 4. Докладно зазначити всі альтернативи. 5. Якщо інтерв'ю стосується предмета, з яким досліджуваний не знайомий, бажано зробити передмову до інтерв'ю. 6. Запитання можуть бути відкритими і закритими. Відкриті – коли не регламентується розв'язання питання. Закриті – суворо обмежують відповідь і поділяються на дихотомічні – «так» або «ні» й альтернативні – коли дається декілька альтернатив. Інтерв'ю, на відміну від спостереження, відбувається у формі живої бесіди, воно більш гнучке та оперативне. 7. Запитання слід формувати так, щоб не викликати у співбесідника негативних емоцій. 8. Першим запитанням бажано викликати інтерес до теми інтерв'ю. 9. Усі запитання повинні бути логічно пов'язаними.
Анкетне дослідження – один із способів психологічного опитування. За допомогою анкетування досліджуються літературні, мистецькі, спортивні, професійні інтереси та уподобання, мотиви, ставлення до вибору дій, вчинків, різновидів праці, до тих чи інших переживань, їх оцінювання. На поставлені в анкеті запитання анкетовані дають відповіді в письмовій формі. Причому запитання ставляться так, що відповіді на них будуть описовими або альтернативними: "так", "ні", "не знаю", "важко відповісти", або так, що в них наперед дається кілька варіантів відповіді, серед яких піддослідному пропонується підкреслити один, що відповідає його особистим поглядам та інтересам. В анкеті ставляться запитання і констатуючого, і мотиваційного характеру. Анкета може бути іменною, коли піддослідний зазначає своє прізвище та ім'я, наводить певні відомості про себе, та анонімною, при використанні якої отримують більш правдиві відповіді. За допомогою анкетного дослідження можна зібрати великий обсяг матеріалу, що дає підстави вважати одержані відповіді достатньо ймовірними. Недоліками цього методу є суб'єктивізм, випадковість відповідей, складність перевірки їх правильності та щирості.
Соціометричне дослідження, або метод вибору, застосовують для з'ясування взаємин у колективі, оцінних ставлень піддослідних до інших, віддавання переваги одним членам колективу чи групи перед іншими при виборі керівника, приятеля. Підставою для оцінного ставлення та вибору є почуття симпатії або антипатії до інших.
Метод аналізу продуктів діяльності ґрунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності, уважність і спостережливість, риси характеру. Отже, продукти діяльності дають можливість побачити в них найрізноманітніші психічні якості та властивості особистості, рівень їх розвитку. Продуктами діяльності учнів є їхні письмові роботи, вироби, малюнки, моделі, фотографії та ін.
Метод узагальнення незалежних характеристик – це об'єднання та узагальнення даних багатьох спостережень, виконаних незалежно одне від одного в різний час, за різних умовна у різних видах діяльності. Одержані незалежні характеристики – розумові дані особистості, її моральну вихованість, дисциплі-нованість, спрямованість інтересів і здібностей, рівень культури, темп розвитку тих чи інших якостей – узагальнюють у певну систему під певним кутом зору. Використовуючи цей метод, учитель повинен мати власну думку про учня. Дані інших вчителів про успішність учнів, їх дисциплінованість, нахили та здібності, активність потрібно використовувати не механічно, а вдумливо, перевіряючи вірогідність
За допомогою методу самооцінки виявляють рівень здатності особистості оцінювати себе загалом або свої окремі морально-психологічні якості – психічні процеси, стани та властивості, наприклад уважність, спостережливість, пам'ятливість, кмітливість, правди-вість, чесність, принциповість, дисциплінованість, аку-ратність, культурність, ввічливість, працьовитість, муж-ність, успішність у навчанні, роботі.
Дані самооцінки є важливими показниками рівня розвитку свідомості особистості, її вміння критично ставитися до своїх вчинків, усвідомлення свого місця в колективі. Існує кілька способів самооцінки. В одних випадках піддослідний оцінює себе або власні якості за п'яти-чи трибальною шкалою, в інших йому пропонується порівняти себе з кожним членом свого колективу, групи, класу (парне оцінювання) й оцінити себе, вибравши один з варіантів відповіді:
1) "я кращий від нього";
2) "я такий самий";
3) "я гірший від нього".
За допомогою методу самооцінки можна визначити такі характерологічні особливості особистості, як рівень домагань, скромність або хвалькуватість, рівень розуміння власних індивідуальних особливостей. Це виявляється в тому, що одні оцінюють себе об'єктивно, а інші – переоцінюють або недооцінюють.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 725; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!