Співвідношення наукової і життєвої психології

1. Визначення психології як науки. Структура психологічних явищ. Завдання сучасної психології. Принципи психології

2. Диференціація психології на окремі наукові галузі. Співвідношення наукової й життєвої психології

3. Основні етапи історії психології: психологічні напрями, школи і концеції

Тема 3. ПСИХІКА І СВІДОМІСТЬ  

4. Природа психічного з точки зору категорії відображення. Розвиток психіки в філогенезі. Фізіологічні основи психіки

5. Психіка і свідомість. Свідомість, структура свідомості

6. Самосвідомість людини. Неусвідомлені форми психічної діяльності людини

Тема 2. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ

7. Принципи психології. Методи психології

8. Характеристика основних методів дослідження в психології. Спостереження, експеримент

9. Додаткові методи

10. Вимоги до організації психологічного дослідження

Термін "психологія" походить від грецьк. – душа і – слово, вчення, що означає "наука про душу", розуміється як наука про психіку. Психологія – одна з наук про людину. Об'єктом її вивчення є психіка. Предметом психології є закономірності розвитку, механізми психіки.  

Психологія вивчає три форми психічних явищ, які діляться за часом їх протікання.

І. Психічні процеси або пізнавальні психічні процеси – це форма цілісного, єдиного відображення суб'єктом об'єктивної дійсності (тривають від кількох секунд до декількох годин). Психічні процеси – окремі форми чи види психічних явищ, що мають початок, розвиток і закінчення. При цьому поняття «процес» підкреслює динаміку явища, досліджуваного психоло­гією; завершення одного психічного процесу тісно пов'язане з початком нового. Психічні процеси поділяють на пізнавальні (від­чуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява, мовлення) та емо­ційно-вольові (емоції, почуття, воля)

II.Психічні стани (тривають від кількох годин до декількох днів) – характеризують статику, відносну постійність психічного явища і визначаються виявом почуттів (настрій, афект, стрес): уваги (неуважність, зосередженість), волі (активність, апатія), мислення (допитливість) та ін. Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання: стійкий інтерес, творче піднесення, уважність, стрес, апатія, пригніченість, афект, тривожність, агресивність, ейфорія (неймовірна радість), сумнів, горе, настрій, фрустрація, гіпноз, навіювання тощо.

Ш.Психічні властивості особистості(тривають місяцями, роками, десятиліттями, усе життя) – найбільш суттєві та стійкі психічні особливості людини. Поняття «психічні властивості» виражає стійкість психічного факту, його закріпленість і повторюваність у структурі особистості людини. До них можна віднести особливості розуму, мислення, стійкі особливості емоційної та вольової сфери, що закріплені в темпераменті, характері, здібностях, поведінці людини.

Одним з найважливіших завдань психології є вивчення й пояснення всіх психічних явищ, тобто розкриття об'єктивних закономірностей, що лежать в основі їх виникнення, формування та розвитку.

Таким чином, психологія – це наука про психіку, закономірності її прояву та розвитку (у широкому розумінні).

У вузькому розумінні цілі психології спрямовані на практичну реалізацію наукових закономірностей:

1) Описати поведінку й психіку (як і що відбувається); 2) Зрозуміти й пояснити поведінку і психіку; 3) Передбачити майбутню поведінку, психічні реакції; 4) Контролювати (змінювати), корегувати поведінку і психіку.

2. Диференціація психології на окремі наукові галузі

3 розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності, певні галузі цих знань поступово виокремились і стали самостійними. Розрізняють психологію загальну, вікову, педагогічну, соціальну, генетичну, інженерну, військову, медичну, юридичну, спортивну, зоопсихологію, психологію праці, мистецтва, патопсихологію тощо.

Загальна психологія – систематизує експеримен-тальні дані, здобуті в різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології, формулює основні принципи, категорії, поняття, закономірності, становить фунда­мент розвитку всіх галузей та розділів психсологічної науки.

Соціальна психологія – галузь психології, яка вивчає психо­логічні закономірності поведінки й діяльності людей, що зумов­лені фактором їх включення у соціальні групи, а також, психоло­гічні характеристики і прояви різних соціальних спільностей. Досліджує психічні явища у процесі взаємодії людей у великих та малих суспільних групах, а саме: вплив засобів масової комуніка­ції на різні верстви населення, особливості формування та поши­рення чуток, смаків, суспільних настроїв, моди; питання психоло­гічної сумісності, міжособистісних взаємин, групової атмосфери, роль лідера у групі, сприйняття людини людиною, становище осо­бистості у групі, стосунки між членами сім'ї тощо.

Вікова психологія – досліджує онтогенез психічних власти­востей особистості на різних вікових етапах. Виділяють такі її розділи як: психологія дошкільника, психологія молодшого шко­ляра, психологія підліткового віку, психологія юнацтва, психоло­гія дорослих, геронтопсихологія.

Предметом педагогічної психології є психологічні закономірності психологічні закономірності навчання й виховання особистості та складається з таких розділів: психологія навчання, психологія виховання, психологія навчально-виховної роботи з важковиховуваними дітьми тощо.

Практична психологія – функціонує і розвивається як сис­тема спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. Голо­вна мета практичної психології – створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини в усіх сферах життя – від сімейних стосунків до управління державою, надати реальну допомогу в розвитку та захисті її психічного здоров'я.

Психокорекція – передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуаль­них властивостей особистості, їх відповідності вимогам навко­лишнього соціального та природного середовища, виявлення і подолання наявних суперечностей, формування нових цілей, цін­ностей, мотивацій поведінки; розробки програми зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і самовиховання, роз­витку здатності до саморегуляції тощо.  

Крім того, існують інші галузі психології:

- психофізіологія – вивчає фізіологічні механізми психологічних процесів; 

- нейропсихологія – вивчає внутрішню будову психічних процесів, роль, яку відіграють окремі апарати нервової системі, окремі зони мозкової кори у протіканні психічної діяльності;

- етнопсихологія – вивчає ті особливості, котрими відрізняються психічні процеси у різних історичних формаціях у різних укладах й умовах різних культур;

- психолінгвістика – вивчає основні закони мовленнєвої діяльності як засобу спілкування;

- консультативна психологія, шкільна психологічна служба – вивчає закономірності психічного розвитку, формування особистості школяра з метою розроблення способів, засобів та методів застосування психологічних знань в умовах сучасної школи.

Співвідношення наукової і життєвої психології

Мы поможем в написании ваших работ!